Із щораз більшим занепокоєнням спостерігаємо за погіршенням атмосфери в діалозі між нашими державами і народами.

Замість зменшуватися, напруженість щораз наростає. У публічних дискусіях висловлюються щораз гостріші формулювання, ухвалюються закони, що викликають нерозуміння і цілком справедливий протест як в польської, так і української сторін. Причиною цьому є не сьогодення чи майбутнє, а використання історії, часто трагічної, для поточних політичних цілей.

За останню чверть століття наші народи і держави довели здатність долати історичні проблеми і прямувати тією ж дорогою, якою перед нами пройшли країни Західної Європи. У 70-х і 80-х роках польська і українська демократичні опозиції боролися проти комунізму в ім’я демократії, прав і свобод людини. На цьому досвіді виросла польська Солідарність і Народний Рух України, які істотно сприяли відновленню незалежності наших держав, а також у здобутті свободи народами нашого регіону.

Польща була першою державою, яка визнала незалежність України в 1991 р., вона постійно підтримувала  прагнення України інтегруватися з НАТО і ЄС. Поляків і українців об’єднав дух свободи і демократії під час Помаранчевої Революції у 2004 році і Революції Гідності у 2013-2014 роках. У час все ще триваючої російської агресії проти України польське суспільство і польська держава незмінно підтримують територіальну цілісність України, необхідність повернення Криму і Донбасу та збереження санкцій проти Росії. Обидві країни визнавали одна одну стратегічним партнером, а Польща була справжнім адвокатом євроатлантичних устремлінь України.

Історія Польщі і України вчить, що на взаємній ворожнечі виграє тільки Росія. І що власне сьогодні актуальним залишається гасло про те, що без вільної Польщі немає України, так само як без незалежної України немає безпечної Польщі. Ціллю агресивних дій Росії є не лише Україна, але також Польща, весь Європейський Союз і НАТО.

Ми є політичними і державними діячами вже не один десяток років, і тривалий час разом докладаємо багато зусиль для побудови добросусідських відносин між нашими державами і народами. I з цієї перспективи хочемо сформулювати кілька основоположних пунктів для виходу з існуючої кризи.

Про минуле слід пам’ятати, жертвам конфліктів і злочинів належить пам’ять, пошана і гідне поховання. І це основний обов’язок представників влади наших країн.

Ми повинні формувати взаємні відносини на принципі: “Пробачаємо і просимо вибачення”. Так, як нас до цього заохочував Іван Павло ІІ, і як у минулому вчиняли наші церкви, президенти, уряди і парламенти.

Дослідження і висловлювання на тему історії повинні мати абсолютну свободу, ніхто не повинен бути покараний за висловлення власних поглядів, якщо в них не висловлюються заклики до насилля і ворожнечі.


 

Борис ТАРАСЮК 

 

Міністр закордонних справ України

(1998-2000, 2005-2007 р.р.)

Заступник Голови Комітету

Верховної Ради України                                                  

у закордонних справах

Богдан КЛІХ

 

Міністр оборони Республіки Польща (2007-2011),

Лідер меншості Сенату

Республіки Польща



 

 
Повернутись до публікацій

Версія для друку

Ще за розділом

“Новини”

29 березня 2024 17:05
28 березня 2024 15:56
28 березня 2024 15:26
28 березня 2024 14:37
28 березня 2024 14:37
28 березня 2024 13:08
28 березня 2024 09:26
27 березня 2024 15:04
27 березня 2024 12:20
27 березня 2024 10:01