Заступник голови Комітету з питань правової політики та правосуддя Василь Яніцький, відкриваючи засідання, зазначив, що підвищення інституційної спроможності Верховної Ради та підвищення ролі і значення парламенту - це одна з важливих реформ, яка сьогодні впроваджується в Україні. «Водночас, очікування від реформи українського парламенту різняться. Так, пересічні громадяни у реформі парламенту бачать ліквідацію пільг, надбавок, безкоштовних поїздок і великого штату помічників народних депутатів. Громадяни також хочуть позбавити народних депутатів службового житла, автомобілів, приймалень, премій. В той же час фахівці наполягають на реформуванні Апарату Верховної Ради, ефективному використанні парламентських фінансів, зменшення кількості складу Верховної Ради, удосконалення законодавчої роботи народних депутатів. І хоча кожен представник українського суспільства бачить реформу по-своєму, все-таки сходяться вони в одному: реформувати український парламент потрібно», - наголосив представник Комітету.
В.Яніцький звернув увагу на те, що в Україні ефективність здійснення законодавчої функції Верховної Ради часто оцінюється виключно за кількісним показником. «Наразі привалює підхід, за яким чим більше прийнято законів, чим швидше внесені зміни до чинного законодавства, яке належним чином на практиці не застосовується, тим ефективніше діє парламент. Проблема відсутності контролю урядом за виконанням законів, а також незастосування ним санкцій за порушення нерідко намагаються вирішити лише переглядом прийнятих законодавчих актів, створенням нових контролюючих органів та посилення відповідальності за правопорушення, хоча значна кількість цих проблем може бути знято виключно шляхом належного правозастосування вже існуючих законів», - зазначив народний депутат.
В.Яніцький серед основних проблем законодавчого процесу в Україні, його слабкої прогнозованості, назвав зловживання народними депутатами правом законодавчої ініціативи у поєднанні з недостатньо активною роллю у законодавчому процесі, збільшення функціонального навантаження на Апарат Верховної Ради через зростання кількості законопроектів, які виносяться на розгляд законодавчого органу та необхідність їх швидкого прийняття, низьку якість законопроектів, які подаються на розгляд Верховної Ради, прийняття законів, що мають характер інструкцій, нехтування положеннями Конституції при прийнятті законів, постійні відхилення від вимог Регламенту рішень ad hoc, а то й нехтування ним. І цей перелік не є вичерпним.
Однією з ключових проблем, за словами представника Комітету, яка потребує нагального розв’язання, про що вказано, зокрема, і в рекомендаціях Місії Європейського Парламенту з оцінки потреб, які розроблені з метою підвищення якості українського парламентаризму та викладені у доповіді та дорожній карті щодо внутрішньої реформи «Підвищення інституційної спроможності Верховної Ради» є безрезультативність законопроектної роботи, незважаючи на її величезний обсяг.
За словами В.Яніцького, в Україні право законодавчої ініціативи використовується народним депутатами надзвичайно активно. Згідно з інформації, що міститься у доповіді та дорожній карті щодо внутрішньої реформи, у період з жовтня 2014 року по жовтень 2015 року народними депутатами зареєстровано дві тисячі законопроектів, з них 626 було обговорено, а 140 лише ухвалено. Коефіцієнт результативності на рівні лише 7%. Це можна порівняти з 45 законопроектами, які вніс Президент, з коефіцієнтом результативності 84%, та 215 законодавчими ініціативами Кабінету Міністрів з тим же коефіцієнтом результативності 40%.
В.Яніцький також зазначив, що у парламентах інших країн практика реалізації законодавчої ініціативи членами парламенту також є досить розповсюдженою. Разом з тим, кількість законодавчих ініціатив окремих депутатів, які стають предметом розгляду парламентом зазвичай обмежена, оскільки на розгляд законопроектів окремих депутатів виділяється обмежений час в графіку роботи комітетів та в рамках пленарних засідань. У той час як у Верховній Раді, навпаки, значна частина робочого часу апарату та парламенту в цілому витрачається на вивчення та обговорення законопроектів окремих народних депутатів, на непомірне навантаження від опрацювання значного обсягу законопроектів поряд із збільшенням кількості нерозглянутих та скороченням часу обговорення навіть при розгляді важливих законодавчих актів.
Народний депутат також зазначив. що досить часто законопроекти, ініційовані народними депутатами, не відповідають вимогам конституційності, бюджетної нейтральності та узгодження її зобов’язанням в рамках Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом.
Секретар Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України Дмитро Лубінець у виступі зазначив, що рекомендації Місії Європейського Парламенту визнані як основа для підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України.
Він повідомив, що згідно з Постановою Верховної Ради Комітет з питань Регламенту має узагальнити законодавчі пропозиції, спрямовані на забезпечення впровадження рекомендацій Місії Європейського Парламенту та внести на розгляд Верховної Ради проекти відповідних рішень. «Водночас, ми неодноразово звертали увагу на те, що Регламент Верховної Ради України - це конституційний закон, який є джерелом парламентського права України та регулює на підставі відповідних процедурних норм порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб, а також порядок здійснення нею парламентських функцій та окремих парламентських процедур. Тому реформування парламентських процедур на погляд Регламентного комітету перш за все слід почати з того, що привести норми Регламенту до відповідних норм Конституції України. Водночас, не дивлячись на необхідність впровадження певних заходів, передбачених зазначеними рекомендаціями, зокрема, деякі з них можливі так само лише через зміну Конституції України», - зазначив він.
Д.Лубінець звернувся до учасників «круглого столу» з пропозицією висловитися з такого важливого питання як суб’єктність права законодавчої ініціативи народними депутатами.
Народний депутат зазначив, що зараз дуже багато народних депутатів є авторами законодавчих ініціатив і є дуже маленький відсоток продуктивності їх роботи.
Він нагадав, що рекомендаціями, зокрема, пропонується, щоб суб’єктом законодавчої ініціативи була та кількість депутатів, які складають найменшу фракцію у парламенті, або групу народних депутатів. Можливо, це дозволить знизити «законодавчу творчість» народних депутатів.
Також рекомендаціями пропонується переглянути процедуру ухвалення актів у Верховній Раді з метою запровадження системи голосування за звичайні закони простою більшістю голосів народних депутатів за умови наявності кворуму.
Зараз точаться суперечки яким чином примусити народних депутатів відвідувати сесійний зал у пленарні тижні. Можливо, зменшення обов’язкового кворуму для прийняття законів (менше ніж 226) примусить народних депутатів ходити на голосування. При цьому він зазначив, що за зміну Конституції України, за зміну Регламенту Верховної Ради України повинна чітко бути кількість народних депутатів, які мають проголосувати «за». Кількість голосів за зміну Конституції у 300 голосів, а за зміну Регламенту - 226 голосів повинна залишатися.
Учасники заходу обмінялися думками щодо можливості та доцільності обмеження права законодавчої ініціативи народного депутата України, а також встановлення максимальної фіксованої кількості законодавчих ініціатив, які має право розглядати Верховна Рада України протягом чергової сесії.
У ході роботи «круглого столу» представники органів державної влади, експертного і наукового середовища обговорили якість законопроектів, які реєструються у Верховній Раді України, та висловили своє бачення щодо шляхів удосконалення законодавчого процесу в Україні.
Під час «круглого столу» також було піднято питання ролі експертного висновку на законопроект, а також вказано на переваги і недоліки проведення експертизи законопроектів.
Заступник голови Комітету з питань правової політики та правосуддя Василь Яніцький, підсумовуючи обговорення, підтримав пропозиції учасників щодо необхідності підготувати короткі висновки за результатами проведеного заходу та поширити їх серед народних депутатів, представників Апарату Верховної Ради України та громадськості.