Члени Комітету на засіданні 17 червня обговорили чотири законопроекти за №№2831, 2831-1, 2831-2, 2831-3.
Під час обговорення зазначалося, що даними законопроектами пропонується:
частково змінити виборчу системи на місцевих виборах. Зокрема, відповідно до ч. 3 статті 2 проекту "вибори депутатів міських рад, районних у містах рад, районних рад, обласних рад, міст Києва та Севастополя, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим проводяться за пропорційною системою: депутати обираються за відкритими виборчими списками від організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі", тоді як за чинним виборчим законом при обранні депутатів згаданих рад передбачена змішана (мажоритарно-пропорційна) система №2831;
визначити основні засади, особливості і порядок проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів, сільських старост №2831-1;
визначити порядок проведення в Україні місцевих виборів, пропонується низка положень, спрямованих на удосконалення чинного Закону "Про місцеві вибори" №2831-2.
запровадити комплексне та ефективне правове регулювання порядку організації і проведення місцевих виборів відповідно до вимог Конституції України з урахуванням рекомендацій міжнародних інституцій, використанням практичного досвіду проведення минулих виборчих кампаній №2831-3.
Розглядаючи законопроекти, Комітет з питань правової політики та правосуддя виходив з такого.
В Конституції України зазначається, що Україна є правовою державою, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України).
Відповідно до статей 69 та 70 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення. Пунктом 20 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що організація і порядок проведення виборів і референдумів визначаються виключно законами України.
Одним з основних критеріїв, якими мають керуватися держави при зміні чи вдосконаленні виборчої системи та її компонентів - це критерій доцільності. Так, Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 26 лютого 1998 року № 1-рп (справа про вибори народних депутатів України) дійшов висновку, що визначення компонентів виборчої системи є питанням політичної доцільності і воно має вирішуватися Верховною Радою України (абзац третій пункту 5 зазначеного Рішення).
Європейська комісія "За демократію через право" (Венеціанська комісія) в своїх рекомендаціях зазначає, що вибори, які відповідають спільним для європейського доробку засадам, на які спирається справді демократичне суспільство, мають проводитися з дотриманням таких основних норм: виборче право має бути загальним, рівним, вільним і прямим при таємному голосуванні. Крім того, вибори мають проводитися регулярно. За умови дотримання згаданих принципів застережень щодо вибору будь-якої виборчої системи немає (розділ І, підпункт 4 розділу ІІ Керівних принципів щодо виборів, прийнятих на 51-й пленарній сесії, 5-6 липня 2002 року).
Венеціанська комісія також зазначає, що виборчі системи можуть переслідувати різні, інколи навіть суперечливі політичні цілі, серед яких, зокрема, забезпечення справедливого представництва партій та уникнення фрагментації партійної системи, заохочення тісного зв'язку між виборцями та представниками "їхнього" виборчого округу або можливість забезпечення обрання жінок, представників меншин або експертів через закриті партійні списки тощо. Серед можливих пріоритетів Венеціанська комісія називає також і простоту виборчої системи для розуміння і використання електоратом та органами адміністрування. При цьому, доречність виборчої системи визначається відповідно до того, чи буде вона справедливою з огляду на місцеві умови та проблеми (пункт 178 Доповіді про виборче законодавство та виборчу адміністрацію в Європі, ухваленої Венеціанською комісією на її 67-й пленарній сесії, 9-10 червня 2006 року).
Комітет зазначає, що на таких позиціях стоїть і Європейський суд з прав людини, який, зокрема у Рішенні в справі "Матьє-Моен і Клерфет проти Бельгії" зазначив, що відносно способу формування "законодавчого корпусу" у статті 3 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод йдеться лише про необхідність організації "вільних" виборів, що проводяться "з розумною періодичністю", "шляхом таємного голосування" і "в таких умовах, які забезпечать вільне волевиявлення народу". Відповідно, будь-яка виборча система повинна оцінюватися в світлі політичного розвитку країни, за умови, що система забезпечуватиме "вільне волевиявлення" (пункт 54 зазначеного Рішення).
Як повідомили Інформаційному управлінню у секретаріаті Комітету, члени Комітету, беручи до уваги, що питання вдосконалення закону, який визначає основні засади, організацію і порядок проведення місцевих виборів, є надзвичайно важливим, актуальним та потребує невідкладного розгляду, ухвалили рішення внести усі законопроекти на розгляд Верховної ради України для прийняття рішення щодо них.