Законопроектом визначаються основні напрями та заходи державної політики у сфері подолання бідності в Україні.
На засіданні Комітету зазначалося, що впродовж останніх шести років в Україні напрацьовано нормативно-правову базу з питань подолання бідності. Більшість положень законопроекту вже врегульовані чинним законодавством і дублювання їх не є доцільним.
Наголошувалося й на тому, що окремі статті законопроекту суперечать нормативно-правовим актам. Зокрема, пропозиції статті 22 входять у протиріччя з діючим механізмом надання субсидій на сплату житлово-комунальних послуг, який передбачає, що громадянин, який має право на субсидію, отримує пільгу у вигляді часткової оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг. При цьому держава, за рахунок бюджетних коштів, компенсує постачальникам даних послуг ту частину їх вартості, що не була оплачена споживачем, який користується пільгою у вигляді субсидії. Законопроектом же передбачено, що фізичні особи віднесені до категорії бідних отримують житлові субсидії від служби соціального забезпечення.
Крім того, не можна погодитись з законодавчою пропозицією автора щодо запровадження єдиного соціального страхового внеску (ст.42 законопроекту), що суперечить існуючі системі соціального страхування.
Законопроектом пропонується створити широку мережу державних, комунальних, громадських та інших служб (установ) допомоги особам, віднесеним до категорії бідних (спеціально уповноважений орган виконавчої влади, система служб соціальної допомоги бідним, установи соціального обслуговування бідних, Фонд соціального забезпечення фізичних осіб, віднесених до категорії бідних), що призведе, підкреслили народні депутати, до значних додаткових адміністративних витрат.