Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування розглянув пропозиції Президента України до Закону "Про розмежування земель державної і комунальної власності" та рекомендує парламенту підтвердити цей Закон, прийнятий 9 липня 2003 року конституційною більшістю голосів.
Зокрема, у Пропозиціях Президента України до вказаного Закону пропонується визначити розмежування земель державної та комунальної власності як здійснення організаційно-правових заходів щодо визначення і передачі земель із державної власності у комунальну, а також встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності.
Експерти вважають, що "таке визначення є не зовсім вдалим, передусім тому, що сам порядок передачі земель із державної власності у комунальну та із комунальної у державну цим Законом не встановлюється. Крім цього, ототожнювання розмежування земель з їх передачею, що пропонується у пропозиціях, може призвести до плутанини у застосуванні відповідної термінології та створить умови для виникнення колізій у правовому регулюванні земельних відносин. Адже порядок передачі земельних ділянок із державної власності у комунальну та з комунальної у державну власність, як один із засобів розпорядження земельними ділянками, вже врегульований статтею 117 Земельного кодексу України, за якою така передача провадиться у порядку, встановленому цим Кодексом для юридичних осіб".
Президент України пропонує також викласти у новій редакції ст.6 Закону, визначивши у цій статті землі, які мають залишитись за державою у процесі розмежування земель державної та комунальної власності.
Зазначалося, що необхідності у цьому не має, оскільки у ст.84 Земельного кодексу України чітко визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Розширення ж у новій редакції ст.6 Закону переліку земель державної власності, які не можуть бути передані у комунальну власність, суперечить п.3 ст.84 Земельного кодексу України, у якій цей перелік чітко визначений.
Йшлося й про те, що пропозиція щодо виключення із статті 7 Закону, яка визначає склад земель комунальної власності, абзацу п'ятого, за яким до комунальної власності відносяться земельні ділянки, на яких відповідно до затверджених генеральних планів населених пунктів та схем планування територій адміністративно-територіальних одиниць передбачається будівництво об'єктів комунального призначення (комунальних електромереж та інших інженерних мереж), є необгрунтованою.
Оскільки цей абзац у повній мірі узгоджується із Земельним кодексом України (частина 2 статті 83) щодо визначення земель, що перебувають у комунальній власності, та іншими положеннями статті 7 зазначеного Закону, які визначають категорії земель, що мають включатися до складу земель комунальної власності при розмежуванні земель державної та комунальної власності.