Порівняльна таблиця до проекту нового Закону України "Про прокуратуру"

КОМІТЕТСЬКІ СЛУХАННЯ

„Про стан підготовки проекту нового

Закону України „Про прокуратуру”

від 21 березня 2008 року

Веде засідання Голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ШВЕЦЬ В.Д.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, прошу, будь ласка.

Шановні народні депутати, шановні учасники слухань! Сьогодні Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності проводяться слухання на тему: про проект редакції нового Закону України „Про прокуратуру”.

Вітаю всіх присутніх в цьому залі, сподіваюсь, що сьогоднішній захід стане дійсно кроком уперед у справі законодавчого забезпечення діяльності прокуратури України, її реформування з метою посилення незалежності від політичного впливу, більш чіткого виконання повноважень по виконанню функцій, які визначені статтею 121 Конституції України.

Запрошую всіх до активного обговорення законопроекту, який підготовила спеціально створена у комітеті робоча група. Відразу хочу наголосити на тому, що від нашої з вами оцінки залежить набуття цим законом офіційного статусу шляхом внесення його до Верховної Ради України суб'єктами права законодавчої ініціативи, тобто народними депутатами України. Впевнений, що запорукою успішної роботи є коло його учасників, список, який вам розданий.

Отже, у комітетських слуханнях приймають участь: народні депутати України, члени Комітету Верховної Ради України законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, народні депутати України, які не входять до складу цього комітету, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, керівники правоохоронних органів та центральних органів державної влади, члени колегії Генеральної прокуратури України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Севастополя та міста Києва, члени робочої групи з підготовки проекту нового Закону України „Про прокуратури”, члени науково-експертної групи при Комітеті Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, наковці, фахівці, керівники програми сприяння парламенту України, представники громадських організацій та засобів масової інформації, співробітники апарату Верховної Ради України.

Я запрошую всіх до висвітлення своєї позиції, проте просив би дотримуватися Регламенту, який у вас є на руках. Відповідно до Регламенту передбачено доповідь - до 15 хвилин, співдоповідь – до 10 хвилин, виступи під час обговорення законопроекту – до 5 хвилин, репліка – до 1 хвилини.

Коротко щодо питання, на яке… яке на порядку денному слухань. Сьогодні в Україні діє чинний Закон „Про прокуратуру”, який введений в дію Постановою Верховної Ради України від 5 листопада 1991 року. Починаючи з 1993 року по сьогоднішній день до цього закону неодноразово вносились зміни та доповнення, а всього протягом 14 років було прийнято 19 таких змін. Безперечно, внаслідок цих змін сталися якісні зрушення в законодавчому забезпеченні організації та діяльності прокуратури, значно покращилися соціальні гарантії та інші засоби забезпечення професійної діяльності працівників прокуратури, зазнали змін і повноваження прокурорів в кримінальному, цивільному, господарському судочинстві, проте до цього часу більшість норм Закону України „Про прокуратуру” так і не приведено у відповідність із Конституцією України. не системне внесення змін до Закону України „Про прокуратуру” призводило до того… призвело, вірніше, до того, що окремі положення закону не відповідають Конституції України, декілька разів Конституційний Суд України окремі положення Закону „Про прокуратуру” визнавав не конституційними.

Чому наш комітет взявся за підготовку нової редакції Закону „Про прокуратуру”? по-перше, відповідно до Резолюції №1244 2001 року Парламентської Асамблеї Ради Європи, Україна взяла на себе зобов`язання змінити роль та функції прокуратури шляхом перетворення цього інституту в орган, який відповідатиме стандартам Ради Європи. По-друге, ми переконані в тому, що саме сьогодні в Україні є всі політичні, соціально-економічні та правові передумови реформування органів прокуратури. Перше: є політична воля на рівні всіх гілок влади до подальшої демократизації органів прокуратури. Друге: має місце соціально-економічна стабілізація. Третя: відбулось політичне структурування суспільства. Четверте: суттєвого посилення набуває судова влада. П’яте: накопичено достатній науковий потенціал для аналітичного забезпечення реформи. Шосте: є можливість кардинального кадрового оновлення органів прокуратури, потенціал Академії прокуратури України дозволяє забезпечити цей напрямок.

Як голова профільного комітету Верховної Ради я вважаю, що при підготовці редакції нового закону ми повинні виходити з того, що інститут прокуратури в системі права повинен відігравати важливу роль як у сфері юстиції, так і в механізмі правового регулювання в цілому.

При підготовці законопроекту передбачалось вирішити два основних питання: перше – реалізувати положення Конституції України, узгодити з основними напрямками політичної та правової реформи, визначити роль і місце прокуратури в системі органів держави, завдання і функції в системі правосуддя, характер взаємозв’язків з правоохоронними органами з метою створення ефективної, цілісної системи утвердження верховенства права, захисту основних прав і свобод людини, боротьби зі злочинністю, забезпечення законності та правопорядку; друге – забезпечити послідовне наближення системи прокуратури України до міжнародних стандартів, в тому числі визначених принципами європейського права та поглиблення основ міжнародного співробітництва органів прокуратури України з правоохоронними органами інших країн та міжнародним співтовариством.

На мій погляд, наше першочергове завдання – на законодавчому рівні максимально посилити незалежність прокуратури від політичного впливу та більш чітко визначити повноваження щодо виконання функцій прокуратури, які передбачені статтею 121-ю Конституції України.

Запрошую всіх до активного обговорення теми сьогоднішніх комітетських слухань. Я прошу вас намагатися не просто констатувати необхідність реформування органів прокуратури та її функцій, наявність проблем і прогалин в законодавстві чи в запропонованому вам законопроекті, а робити конкретні пропозиції до проекту нової редакції Закону України "Про прокуратуру”.

Я прошу пам’ятати, що в сьогоднішніх умовах прокуратура для більшості наших співвітчизників є чи не єдиною державною інституцією, яка в змозі оперативно і безкоштовно вжити заходів щодо поновлення їх порушених прав. Саме цим пояснюється постійне зростання звернень громадян, депутатів всіх рівнів до органів прокуратури. Наше з вами завдання: готуючи редакцію нового Закону України "Про прокуратуру”, а відповідно і прийняттям його Верховною Радою України, щоб органи прокуратури максимально ефективно здійснювали свої конституційні повноваження задля захисту законних прав і свобод людини і громадянина.

Дякую за увагу.

Шановні колеги, я з великим задоволенням надаю слово для доповіді голові підкомітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Мойсику Володимиру Романовичу. Будь ласка, Володимир Романович.

МОЙСИК В.Р. Шановні учасники комітетських слухань, шановні прокурори! Протягом останніх десяти років у країні створювалося немало робочих груп, які працювали над підготовкою концепції державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні.

Особисто я і мої колеги з комітету з 2004 року входили до складу різних чотирьох робочих груп з опрацювання такої концепції. Відповідно до доручення Президента України від 15 лютого цього року на засіданні Ради національної безпеки і оборони України створена чергова робоча група з підготовки концепції реформування кримінальної юстиції в Україні. Передбачається, що концепцією на підставі Конституції України та рекомендації Парламентської асамблеї ради Європи буде визначено роль і місце прокуратури у державі в цілому та кримінальному судочинстві зокрема.

Як член Національної конституційної ради, утвореної Президентом, (до речі, з нашого комітету три члени комітету, голова Володимир Стретович і доповідач є членами цієї ради і впливатимуть на ухвалення питань по прокуратурі) хочу вас проінформувати, що реформування прокуратури передбачається шляхом перетворення її на орган, що буде відповідати стандартам Ради Європи, висновкам Європейської комісії „За демократію через право”, так званої Венеціанської комісії.

Більшість із присутніх, я радий вас бачити, уже були на наших комітетських слуханнях у четвертому, у п’ятому скликанні Верховної Ради України. І ми тоді обговорювали законопроект, поданий народним депутатом України, колишнім Генеральним прокурором України паном Потебеньком, який сьогодні, я знаю, трудиться радником Генерального прокурора України.

Перед вами, шановні колеги, у матеріалах, що вам роздані, не проект Закону про прокуратуру, а проект проекту. Ми умисно його не підписували і не реєстрували у Верховній Раді з тим, щоб ви висловили свої міркування, свої бачення, і тільки тоді він буде створений як проект і вам надісланий.

Щоб випередити можливі репліки про те, що деякі статті проекту в окремих випадках суперечать висновкам експертів Венеціанської комісії, хочу зауважити, що проект мусить такий бути, бо на сьогодні він відповідає чинній редакції української Конституції.

Тепер декілька слів конкретніше по баченню робочої групи проекту Закону про прокуратуру. Правова база організації і діяльності прокуратури України на всіх етапах нашої новітньої історії доби незалежної України періодично оновлюється. Як сказав голова комітету, за 16 літ закон... парламент України прийняв 19 законів, які в тій чи іншій мірі стосувалися діяльності прокуратури.

В наслідок цих змін сталися якісні зрушення в законодавчому забезпеченні організації і порядку діяльності прокуратури. Покращилися умови роботи працівників прокуратури, але що не можу не зауважити, одночасно відбулися чисельні зміни спрямовані на обмеження повноважень прокурора. І в кожному випадку вважаю, що це було зроблено правильно.

В першу чергу прокуратура позбавлена повноважень вищого і загального нагляду, це на прокуратуру не може покладатися виконання функцій не передбачених Конституцією, сказано в законі від 18 лютого 2001 року. Закон цей же ж виключив статтю 41, яка закріплювала можливість прокурора зупиняти судові рішення тоді, коли вони очевидно свідчили про те, що ухвалені з явним порушенням закону. Чи пішло це користь державі?

Змінами до процесуального законодавства України було скасовано право прокурора опротестовувати в порядку нагляду рішень ухвали і постанови суду, що набрали законної сили. Право санкціонувати арешт перейшов від прокурора до суддів. Закон про судоустрій позбавив керівників органів прокуратури право ініціювати перед кваліфікаційною комісією суддів питання про дисциплінарну відповідальність суддів.

У ЦПК прокурор позбавлений права реагувати на порушення у діяльності територіальних виборчих комісій. І на останок закон про внесення змін до Закону про виконавче впровадження позбавив певною мірою прокурора у здійсненні нагляду за законністю здійснення виконавчого впровадження. То ці зміни нас турбують в комітеті і робочій групі, і однозначно ми до них ставимося, як до абсолютно правильних і вивірених парламентських рішень.

З прийняттям змін і доповнень до Конституції, які відбулися наприкінці 2004 року відкрилася перспектива розширити можливості прокурорського нагляду. В даному випадку на органи прокуратури покладається обов’язок здійснювати нагляд за додержанням прав і свобод людини, і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, місцевого самоврядування і їх посадовими, і службовими особами. З огляду на рекомендації парламентської Асамблеї Ради Європи у 1995 році щодо вступу України до цієї організації, нам з вами треба буде відповісти на питання в цій залі, а потім у проекті і в законі, чи ця нова функція є прокуратури, є поверненням до так званого загального нагляду. Чи це є навпаки кроком вперед на шляху реформування прокуратури, переорієнтації її зусиль на захист прав і людини, і громадянина, що загалом не суперечить міжнародним стандартам.

На мій погляд, не вірне тлумачення цієї функції окремими консультантами, які зазвичай консультують міжнародних експертів в рамках виконання відповідних грантів, виникають гострі дискусії навколо наглядових повноважень прокуратури. У тому числі, і йдеться ніби-то про повернення до так званого вищого, і загального нагляду прокуратури. На жаль, скажу в цій аудиторії, мають місце випадки, коли окремі посадові особи органів прокуратури так само, на наш погляд, у невірний спосіб витлумачують пункт 5, статті 121, як повернення прокуратурі загального нагляду.

На мій погляд, зміна, яка була внесена в статтю 125, не в 121-у, а в 125 Конституції, за своєю суттю є правильною. Відповідно до цієї зміни, прокуратура, в першу чергу, захищає права і свободи людини, і громадянина. А нагляд за додержанням законів з цих питань іншими органами, це є механізм за здійсненням цієї функції прокурором. Отже, на наш погляд, прокуратура в реалізації цієї функції не наглядає за тим, як це роблять інші, як інші державні інституції виконують закони. Не є ще одним контролюючим органом або органом, який наглядає за контролюючими органами, а виступає просто, як самостійний незалежний орган по захисту прав і свобод людини, і громадянина. І з цією метою ми пропонували б на ваш розгляд, і до законопроекту, розширити і уточнити ці повноваження прокурора.

Наші опоненти посилаються на те, що для цього існує суд. Суд існував і буде існувати, але опоненти не хочуть зважати на те, що через певну складність процедури та необхідність нерідко і значних матеріальних витрат багато з наших співвітчизників вважають цей шлях проблематичним. Про це свідчать численні звернення з цих питань не тільки до нас, а насамперед до працівників органів прокуратури.

В червні 2005 року ми проводили з вами в іншій залі комітетські слухання з темою „Місце і роль прокуратури в системі органів державної влади в Україні”. І повторюю, більшість з вас була присутня на цьому заході.

І одне з принципових питань, які сьогодні не вирішено, залишилося. В якому органі, чи до якої гілки влади має належати прокуратура. Казав тоді і підтримую цю думку і зараз, хотів би виходити, насамперед, із українських національних традицій, які визначили місце прокуратурі, як окремому, незалежному органу влади.

І крім того додам і таке. Короткий опис прокуратур інших держав, йдеться про те, що у більшості держав членів Ради Європи до компетенції прокурорів належать не тільки ті питання, які я відніс, а навіть розгляд цивільних, соціальних і адміністративних питань в останній інстанції. Головна вимога у цих випадках, щоб забезпечувалося верховенство права, дотримувалися принципу розподілу влад і прав та інтересів людини. Якщо на законодавчому рівні ми забезпечимо незалежність прокуратури від політичного впливу, та в новому законі більш чітко визначимо повноваження, відповідно до статті 121 Конституції, на моє глибоке переконання дискусія щодо так званого загального нагляду відпаде сама по собі.

При підготовці проекту Закону ми виходили з того, і це дуже важлива позиція, посилити незалежність прокуратури від політичного впливу.

І саме тому ми і бачимо прокуратуру таким незалежним державним органом. На мій особистий погляд, якщо прокуратура буде організаційно входити до тої чи іншої гілки влади, у нас не буде гарантії того, що вона не буде використовуватися як інструментарій в руках тієї влади чи тієї політичної сили, яка таку владу сформувала. До речі, нагадаю тим, хто не був у залі. Світ знає різні підходи до місця прокуратури в системі органів державної влади. Як самостійні інституції, незалежні ні від кого: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Ірак, Росія, Туркменія, Корея, Узбекистан. У складі виконавчої влади: Австрія, Бельгія, Германія, Данія, Єгипет, Італія, Канада. У складі судової: Латвія, Молдова, Колумбія, Грузія. У складі законодавчої: Венесуела, Китай і деякі інші держави. Але я повторюю попри те, що я навів аргументи правові, я би хотів зберегти українську національну традицію, коли прокуратура існує як незалежний орган влади навіть попри те, що Генеральна прокуратура бачить своє місце в системі судової влади, а Міністерство юстиції бачить прокуратуру у складі Міністерства юстиції України.

У підготовленому нами проекті закону прокуратура, повторюю, зберігає свій статус самостійного органу державної влади. Щоб заощадити час для обговорення і дискусії, зупинюсь на кількох основних принципових змінах, які пропонуються цим проектом проекту. По-перше, функції, які є, визначені в статті 125 у нинішньому її вигляді з п’ятьма повноваженнями треба зберегти, але більш точно і детально виписати. Ми мусимо вирішити питання з досудовим слідством. Хочемо ми того чи не хочемо, ми готуємо нову Конституцію України, але до сих пір, за дванадцять років ми ще не виконали перехідних положень першої української Конституції. Так чи інакше, я був і залишаюся прихильником того, що прокуратура слідства не повинна мати, але прокурор має право розслідувати справи і цю функцію прокурора треба чітко відтворити у новому проекті Конституції.

З метою створення правового підгрунття для функціонування прокуратури за умов перебігу дії перехідних положень ми визначимо прокурорське слідство чи в окремому слідчому комітеті, чи в державній службі розслідувань, чи в іншому, але, повторюю, прокурор матиме право розслідувати справи і вилучити справу з будь-якого слідчого органу.

Ми пропонуємо переглянути зміст функції прокурора підтримання державного обвинувачення в суді. Деталі закону, де йдеться про формування чи обрання кандидата до Вищої ради юстиції про установи, наукові заклади прокуратури, то я хотів би ще вам таке одне питання, ми схиляємося до того, що має бути і спеціальний прокурор, як це є в багатьох державах світу, коли йде мова про резонансні злочини, коли йде мова про притягнення до кримінальної відповідальності певного кола осіб, які будуть визначені законами.

Скажу вам ще одне, що окремі норми закону торкаються стосунків прокурора із судами. То я вже дякую прокурорам, що пішла в історію практика, коли прокурори з’ясовували стосунки з суддями через засоби масової інформації, через листи доповідні до Верховної Ради, до Президента України, казав і повторюю ще раз, що в законах і про прокуратуру, і в законах, які визначають місце і роль суду змагання між нами визначено у залах судових засідань і це, шановні прокурори, треба робити.

Я буду закінчувати, сподіваюсь на те, що кращого залу в нашій державі ніж цей, який сьогодні зібрався тут немає для того, щоб винести остаточне рішення про те, яким має бути український закон про міську прокуратуру.

Дякую щиро за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую Володимир Романович.

Я з великим задоволенням надаю слово першу заступнику Генерального прокурора Винокуру Сергію Маркіяновичу.

ВИНОКУР С.М. Шановні народні депутати, колеги, учасники слухань!

Питання, яке винесено сьогодні на обговорення, є важливим не тільки з точки зору реагування органів прокуратури чи взагалі правоохоронної системи, а є вкрай важливим для всього нашого суспільства. Це підтверджує рівень наших слухань, до участі яких запрошено провідних фахівців, як практиків, так і науковців у галузі прокурорської діяльності.

Зараз ми знаходимось на дуже важливому і відповідальному етапі реформування правової системи України, від якого багато в чому залежить доля побудови в Україні дійсно правової держави, де панує закон і правопорядок. На завершальній стадії в Раді національної безпеки і оборони України перебуває опрацювання концепції реформування кримінальної юстиції, де прокуратурі відводиться чильне місце у правовій системі нашої держави і передбачається її подальший розвиток як багатофункціонального державного органу відповідно до ролі прокуратури у демократичному суспільстві.

Фахівцями Генеральної прокуратури України підготовлено проект закону про внесення змін до Конституції України, головною метою якого є визначення правового статусу прокуратури, який би повною мірою відповідав визнаним міжнародним стандартам правової держави, враховував застереження та пропозиції експертів Ради Європи. І водночас не завдавав шкоди захисту прав людини, суспільних і державних інтересів в нашій країні.

Цей проект отримав загалом схвальну оцінку Венеціанскої комісії Ради Європи, яка у своєму висновку наголосила на необхідності посилення гарантій незалежності Генерального прокурора України і підпорядкованим йому прокурорам та депедалізації діяльності прокуратури.

Тобто можна стверджувати, що зараз відбувається активна та конструктивна робота із законодавчого забезпечення реформування прокуратури. І в цьому контексті, принаймні, дивно виглядають спроби всіляко послабити потенціал української прокуратури, позбавити її власних, властивих кожній цивілізованій державі повноважень, зруйнувати наші позитивні здобутки у сфері прокурорсько-слідчої діяльності. Мається на увазі пропозиції позбавити прокуратуру наглядових повноважень, можливості проводити слідство у справах службових злочинів та корупційні діяння, та взагалі проводити слідчі дії тощо. Дійшло до того, що внесено законопроект, в якому навіть пропонується зробити рівень пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури нижчим, порівняно зі всіма державними службовцями України. Ряд народних депутатів України підготували подання до Конституційного Суду України щодо визнання неконституційних деяких положень чинного Закону про прокуратуру, тих повноважень, що є традиційними для правоохоронних та інших державних органів майже всіх країн світу. Такий шлях призведе скоріше до поглиблення руйнівних процесів у правоохоронній діяльності, ніж до оптимізації та підвищення ефективності виконання прокуратурою функцій, покладених на неї Конституцією та законами України.

Народним депутатам, які, справді, вболівають за інтереси громадян держави, слід зосередити свої зусилля на законодавчій роботі, а не на створенні штучних перешкод у роботі прокуратури виключно з політичних міркувань.

У програмі уряду пропонується скасувати фунції загального нагляду прокуратури, введення прокуратури у систему органів юстиції, а також передбачається, що попереднє досудове розслідування карних справ повинно бути відокремлене від діяльності та повнвоажень прокуратури. І цілком слушно, голови Комітетів Верховної Ради України з питань правової політики - Міщенко, з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією – Калєтнік, з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності – Швець та секретар цього комітету Бевз 5 лютого 2008 року звернулися до Прем'єр-міністра України з приводу неприйнятності зазначених положень проекту програми щодо реформування прокуратури.

Складається враження, що деякі політики намагаються обеззброїти прокуратуру у складний період соціально-економічного розвитку нашої країни, коли гостро постають питання розподілу власності, боротьби із корупцією і зловживанням та взагалі дотримування законності правопорядку у державі. З огляду на ці обставини, вважаю своєчасним і позитивним крокром підготовку нової редакції Закону України про прокуратуру, який запропоновано для обговорення на даних комітетських слуханнях.

Слід зазначити, що спроби внести системні зміни до Закону України про прокуратуру або прийняти його нову редакцію почались ледве не з прийняттям нової Конституції у червні 1996 року. Значні зміни закон зазнав у липні 2001 року у рамках так званої малої судової реформи. З того часу було розроблено і внесено на розгляд парламенту декілька варіантів нового закону, один з яких 4 березня 2004 року навіть був прийнятий у першому читанні. За ініциативою Генеральної прокуратури, підтриманої профільними комітетами Верховної Ради, Верховна Рада своєю постановою від 6 жовтня 2006 року зняла цей законопроект про нову редакцію Закону про прокуратуру з розгляду, оскільки багато його положень застаріли і не відповідають рекомендаціям експертам Ради Європи. Відповідно до цієї постанови парламенту при Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності було створено робочу групу з опрацювання проектів нових редакцій закону, в діяльності якої активну участь брала і Генеральна прокуратура України.

Законопроект запропонований Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, на наш погляд, є цілком прийнятний і може бути внесений на розгляд в установленому порядку.

Отже, з одного боку, він повністю відповідає чинній редакції Конституції, я підкреслю, чинній, а, з іншого, максимально в межах чинного Основного закону України враховує рекомендації європейських експертів з цього питання. В ньому знайшли відображення та закріплена нова функція прокуратури щодо захисту прав громадян, порядок звільнення з посади Генерального прокурора України за згодою Верховної Ради, що впроваджено у зв’язку зі змінами до Конституції України.

Вперше в історії вітчизняного законодавства дано визначення інституту прокуратури; вдосконалено викладення положень щодо принципів організації діяльності прокуратури; гарантії незалежності та імунітету прокурорів; запропоновано глави, які є новаціями у законодавстві про прокуратуру; діяльність прокуратури та права особи; контроль за діяльністю прокуратури; дорадчі та консультативні органи, науково-навчальні та інші установи прокуратури, громадські об’єднання та конференції ….. прокуратури; міжнародне співробітництво і проходження у службах органів прокуратури; чітко розмежовано повноваження прокуратур різного рівня при розширенні самостійності прокуратур нижчого рівня тощо.

Під час опрацювання проекту робочою групою виникало таке питання: „Чому Генеральна прокуратура, ініціювавши проект змін до Конституції, який передбачає зміну статусу та повноваження прокуратури, підтримує даний законопроект, у якому ці пропозиції не знайшли відображення?”

Хочу ще раз наголосити, зараз мова може іти і тільки іти і тільки про проект, який повною мірою відповідає вимогам чинної Конституції. Однак, при цьому необхідно звернути увагу на таку особливу рису цього законопроекту. Його структура побудована таким чином, що в разі внесення змін до Конституції щодо статусу та повноваження прокуратури, у тому числі які запропоновані Генеральною прокуратурою, ці зміни можуть бути безболісно трансформовано у даний закон без прийняття його нової редакції. Тобто достатньо буде вилучити окремі розділи чи глави та замінити деякі поняття.

Хочу особливо наголосити. Незважаючи на те, що б не казали деякі наші опоненти, положення цього законопроекту не суперечить основним міжнародним документам щодо ролі та діяльності прокуратури у демократичному суспільстві, зокрема: рекомендаціям Кабінету Міністрів, Ради Європи, Парламентської Асамблеї Ради Європи, згаданим висновкам Венеціанської комісії Ради Європи та заключенням, документам конференцій генеральних прокурорів країн Європи останнього десятиліття. Для того, щоб переконатися у цьому, достатньо уважно та незаангажовано вивчити їх та об’єктивно трактувати.

З огляду на викладене вважаємо, що цей законопроект слід підтримати та рекомендувати для внесення на розгляд Верховної Ради України. Водночас сподіваюся, що за результатами сьогоднішніх комітетських слухань будуть внесені слушні пропозиції, спрямовані на вдосконалення тексту проекту, який можна буде врахувати при дальшому його опрацюванні.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Маркіяновичу.

Я надаю слово для співдоповіді заступнику міністра юстиції України Ємельяновій Інні Іванівні. Будь ласка, Інно Іванівно.

ЄМЕЛЬЯНОВА І.І. Дякую, шановний Вікторе Дмитровичу.

Шановні учасники засідання! Я б хотіла зупинитися на кількох аспектах. І я б, можливо, не розділила б такого оптимізму, про який зараз наостанок говорив Сергій Маркіянович з приводу стовідсоткової підтримки цього законопроекту. І ось з яких аспектів.

Ми багато вже знаємо про висновки і рекомендації і Парламентської Асамблеї Ради Європи, і висновки Венеціанської комісії. Їх вже було багато у 2001, 2003, 2005 роках.

Я хочу вам нагадати вам останній висновок моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи. Він зовсім свіжий, це 14 березня цього року. Так ось що говориться у цьому висновку. Є два пункти – 56, 57. Присвячені якраз питанням реформування правоохоронних органів, у тому числі реформування прокуратури. Так ось у зазначеному звіті знову наголошено на тому, що всі зміни законодавства та інституційні зміни правоохоронних органів мають відповідати стандартам Ради Європи, зокрема попереднім резолюціям ПАРЄ та висновкам Венеціанської комісії. Зокрема щодо реформ прокуратури, вона повинна відповідати принципам верховенства права та рекомендаціям ПАРЄ. Але при цьому зазначається, що реформа прокуратури повинна складатися із кількох складових.

В першу чергу – це конституційні зміни. Друге – це перегляд законодавчо визначеної системи прокуратури, мова йде про сам Закон про прокуратуру. І третє – це важлива складова, що це має одночасно супроводжуватись реформуванням кримінально-процесуального законодавства.

Ми не можемо безсистемно говорити про реформування однієї прокуратури, не говорячи про реформування всієї системи правоохоронних органів, і не говорячи про реформування кримінального процесу.

Володимир Романович, як головний доповідач згадав якраз концепцію реформування кримінальної юстиції, вона розглядалась, отримала попереднє схвалення на засіданні Ради національної безпеки. І якраз цей потрійний підхід до реформ з цих трьох складових якраз і дотримується ця концепція, хоча вона ще має четвертий напрямок це в тому числі реформування кримінального права.

Це не має вже особливого значення до інституту реформування прокуратури. Так ось, якщо ми говоримо про ці складові, то не можемо зараз, звичайно, не згадати про те, що якщо ми будемо реформувати всі правоохоронні органи, якщо ми все ж таки будемо виконувати діючу Конституцію, то ми маємо, звичайно, виконувати її з врахуванням того, що Перехідні положення говорять, що ми маємо створити систему досудового слідства, а прокуратура має функції нагляду за органами досудового слідства.

Тому, як на мій погляд, поспішати з прийняттям безсистемно з врахуванням реформ всіх систем правоохоронних органів з прийняттям Закону прокуратури не можна, тому що ми знову повернемось і ми знову будемо переглядати всі ці положення.

Якщо торкнутися двох складових, це п’ята суперечлива функція, яка визначена змінами в Конституції, яку ми тут дуже часто дискутуємо, загальний нагляд, не загальний нагляд, чи нагляд за дотриманням закону органами виконавчої влади місцевого самоврядування посадовими особами, так ось.

Якщо ми відкриємо положення цього закону, на що б хотіла привернути увагу? Знаєте, я тут дивлюсь, що прокуратура тут має вже функції більші ніж Конституційний Суд, або дорівнено до Конституційного Суду. Мова йде про оцінку актів Кабінету Міністрів.

Прокуратурі надано повноваження оцінювати акти Кабінету Міністрів на відповідність вимогам Конституції і вносити протест. Давайте подивимось навіть на конституційне уповноваження Президента, він у нас зупиняє акт Кабміну, але що він робить надалі, він звертається до Конституційного Суду і говорить, надайте будь ласка в Конституційний Суд, надайте, будь ласка, все ж таки оцінку акту Кабінету Міністрів. А прокуратура у нас зараз піднімається вже до рівня Конституційного Суду, вона оцінює, що акт Кабміну не відповідає, вносить на нього протест, і говорить, що будь ласка реагуйте. А з іншого боку, цей закон не розкриває подальші кроки, а що ж надалі. В цій главі ніде не знайшла, що робить Кабмін надалі, розглядаючи цей протест, задовольняє – не задовольняє, скільки його розглядає, а яка реакція надалі прокуратури, яка Кабмін не реагує і таке інше.

Далі ще важлива складова, теж дуже часто ми дискутуємо, щодо представництва інтересів держави і громадянина в судах. З розумінням ставлячись, що до цього часу у нас в державі не створена система безоплатної правової допомоги. Дійсно, вона має забезпечити належний захід малозабезпечених верств населення або соціально незахищених, як там, інваліди, діти чи особи з обмеженою дієздатністю, які не спроможні самостійно себе захищати.

Да, до цього часу держава не виконала цю функцію, яка передбачена в Конституції, що має бути гарантована безоплатна правова допомога. І, звичайно, що на цей період ми маємо зберегти за якимсь органом функції, які б взяли на себе цей тягар, якимось чином захищали те, що я говорила, соціально незахищені верстви населення, але коли це має робити. Чи має вона це робити з власної ініціативи, коли мова йде, наприклад, не продуктивно, яка там не розуміється в своїй правах, а мова йде просто про пересічного громадянина, який просто за рівнем своєї оплати праці не отримує. Наприклад, на рівні мінімальної заробітної плати, хіба прокуратура в даному випадку має з власної ініціативи лізти і нав’язувати йому своє право. Тут немає грані, в цьому проекті, я говорю, що тут немає грані, коли власна ініціатива, а коли лише за зверненням громадянина. Так ось має бути теж розведено, які категорії: там де дитина, там де обмежено, дієздатна, там де дієздатна особа. Я погоджуюсь. Там має бути, звичайно, реакція прокуратури. А коли мова іде про незабезпечення верств населення через матеріальний стан, то має бути реакція ні в якому разі з власної ініціативи. Це має бути лише за звернення, коли громадянин того потребує.

Я говорю про те, що чого не вистачає в цьому проекті врегулювання яких положень. Тобто, говорити про те, що, я знову ж таки говорю, що я не поділяю зараз стовідсоткової схвальної оцінки, що ми маємо цей проект виносити в парламент. Він ще надто сирий.

І крім того, я все ж таки думаю, що оскільки ми взялися за такий напрямок і на РНБО це вже неодноразово розглядалося і попереднє схвалення знайшла концепція реформування кримінальної юстиції, то я вбачаю, що ми маємо все ж таки взяти курс на системний підхід. Реформа всієї складової правоохоронних органів, і в цій складовій ми маємо знайти роль і місце функції прокуратури, і одночасно реформа кримінального процесу, і від того також ми маємо оцінити яка ж, з цього ж будуть складатися нагляд Генеральної прокуратури за органами досудового слідства. Тому що те, що ми бачимо знов-таки те, що розробляється з урахуванням цієї концепції КПК. Там теж дуже суттєвої відмінності від нині діючого Кримінально-процесуального кодексу. Ми ж не можемо не оцінюючи цю складову цієї реформи говорити зараз, як реформувати всю прокуратуру. Я дуже дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Інно Іванівно.

Я думаю, що доповідь і співдоповіді завершені. Я всіх зараз запрошую до обговорення проекту Закону України.

Я хотів би звернутися до народних депутатів, як членів комітету, так і народних депутатів, які взагалі не входять до нашого комітету. В будь-який момент, як тільки народний депутат хоче включитись в обговорення цього питання, він може підняти руку і йому ,безумовно, зразу буде надано слово. Але я хотів би звернутися до всіх нас з пропозицією, щоб ми більше дали можливість виступити запрошеним. Особливо я наголошую на тому, щоб у нас була можливість послухати практичних працівників, особливо прокурорі областей, фахівців, науковців і я думаю, що їхній досвід і знання будуть хорошою запорукою для того, щоб цей законопроект набув тих змін і тих доповнень, які потребує наше суспільство.

Шановні колеги, шановні друзі! Я з великим задоволенням зараз надам слово Ніні Іванівні Карпачовій, Уповноваженому Верховної Ради з прав людини. Більше того, я, Ніно Іванівно, даю вам можливість виступити за межами регламенту, скільки Уповноважений буде бажати висловити свою позицію, стільки ви можете виступати.

Крім того, я хотів би сказати про те, що сам факт присутності на наших слуханнях Уповноваженого Верховної Ради з прав людини свідчить про надзвичайно важливу і актуальну тему, яка сьогодні обговорюється. Я останнім часом взагалі не пам’ятаю, де б Ніна Іванівна приймала от таку активну участь в якихось заходах. Тому, той факт, що Ніна Іванівна сьогодні у нас разом з нами буде обговорювати цю важливу для суспільства тему, тільки свідчить про те, що тема актуальна і надзвичайно важлива з точки зору прав і свобод наших шановних громадян.

Ніна Іванівна, запрошую вас до слова.

КАРПАЧОВА Н.І. Дякую. Шановний Вікторе Дмитровичу, шановні члени колегії Генеральної прокуратури, шановні всі учасники надзвичайно важливого заходу, який організований Комітетом з питань законотворчої діяльності.

Дійсно, мені здається, що тема, яка винесена на обговорення, вона хвилює сьогодні наше суспільство. Абсолютно справедливо було зазначено доповідачем, що інколи дійсно органи прокуратури залишаються чи не єдиними органами, які можуть оперативно, професійно відреагувати на порушення прав і свобод людини і, безумовно, роблять це таким чином, що людина отримує таку відповідну допомогу безкоштовно, адже абсолютна більшість громадян нашої держави, через відомі нам з вами речі залишаються поки що в стані бідних громадян України, які не в змозі сьогодні отримати повноцінним чином належну правову допомогу. Це, по-перше.

По-друге, десятирічний досвід діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини по здійсненню конституційного контролю за дотриманням і запобіганням порушень прав і свобод людини, а також моніторинг, який здійснив Уповноважений з прав людини свідчить про те, що все більше рік від року зростає розуміння і співпраця і інституції Уповноваженого з прав людини, і органів прокуратури особливо на місцях про спільні наші завдання, які безпосередньо нам доводиться з вами здійснювати.

Я хочу в першу чергу подякувати прокурорів, особливо регіонів міста Севастополя і Києва за те, що така співпраця, особливо протягом останніх років, стала більш дієвою і більш ефективною. Це йдеться в першу чергу і про захист трудових прав наших громадян, і про захист прав дітей-сиріт, і дітей, які залишилися без батьківського піклування.

І про захист прав в суді осіб, які самостійно не в змозі захистити права, про що говорила шановна Ніна Іванівна. І про права ув’язнених осіб, і про законність перебування іноземців на території України, це також предмет нашої спільної уваги. І про спільні перевірки ізоляторів тимчасового тримання і слідчих ізоляторів. І про вивчення спільне проблемних таких питань, як недозволені методи ведення слідства, застосування катувань, або приниження людської гідності. І проблеми пов’язані сьогодні з найболючим питанням захистом прав наших громадян на землю тощо.

Це тільки деякі питання, які є сферою нашої спільної уваги. Про те мені хотілось би сказати, що Уповноважений з прав людини здійснює крім конкретних таких речей захисту прав конкретних громадян нашої держави, або іноземців, і осіб без громадянства, які перебувають на території України, також моніторингів і дослідження.

І ви знаєте, шановні, я звертаюся до прокурорів областей. Шановні прокурори областей, що наше звернення про надання інформації про моніторинг, який ми здійснюємо спільно з вами, в першу чергу, безумовно омбуцман, але без вашої підтримки це неможливо, в регіонах ми потім використовуємо в доповідях, які ми представляємо Верховній Раді і Верховна Рада приймає по ним саме відповідні постанови. Тому мені б хотілося звернути вашу увагу, що це також є предметом нашої спільної уваги і, безумовно, такі речі, як співпраця уповноваженого з прав людини і органів прокуратури, вона мала б мати безумовно своє закріплення в законі про прокуратуру.

Як сьогодні сказав шановний Володимир Романович, дійсно, ми маємо з вами чинний закон про прокуратуру з 1991 року і дійсно, фактично, майже 20 змін, які були зроблені з боку Верховної Ради України, вони намагалися певним чином рефлектувати на ці зміни, які відбувалися в нашому українському суспільстві. Проте кардинальним чином, вони не змінювали, скажімо, і не змогли реформувати органи прокуратури в залежності від тієї ситуації, в якій сьогодні знаходиться наше суспільство. Це мається на увазі здійснення правової, політико-правової реформи, і безумовно у відповідності до вимог парламентської Асамблеї і до висновку 190 Ради Європи, які ми брали на себе зобов’язання при вступі до цієї шановної європейської установи.

Як на мене, безумовно, ці зміни вкрай потрібні і політична реформа 2004 року це засвідчила, але ще більше вона загострила ту проблему, яка існує в нашому суспільстві. Коли виконавча влада починає реформувати, з точки зору, або адміністративних завдань, або інших, органи влади, то як правило, в першу чергу, страждають ті органи, які забезпечують функцію захисту прав і свобод людини, які б це органи не були. Чи це міністерство у справах, скажімо, питань міграції і національних меншин, яку доведено було фактично, зруйнована до статусу департаменту чи інші установи, чи це функції органів прокуратури, які займалися і мають займатися, в тому числі і захистом прав і законних інтересів фізичних осіб.

Мені здається, що ми мали, в принципі, і маємо сьогодні чесно сказати, що органи прокуратури, їм були нанесені, органам прокуратури, фактично були нанесені нищівні удари з точки зору інтересів громадян нашої держави по захисту їхніх прав і законних інтересів.

Сьогодні, до речі, і доповідач, і співдоповідач наводили конкретні приклади, яким чином ці функції не просто урізалися, а фактично руйнувалися головні функції органів прокуратури. Нівелювалися і органи прокуратури піддавалися фактично, і піддаються до сьогоднішнього дня, шаленому політичному тиску. І від них, на превеликий жаль, я сьогодні можу констатувати, от Тетяна Всеволодівна сидить і вона сама, безпосередньо, цими днями пересвідчилася, я була присутня, коли фактично даються вказівки зверху – це є неприпустимим. Просто неприпустимим, адже сама природа органів прокуратури, яка вибудовувалася десятиліттями не тільки в нашій країні, на теренах України, але і в європейських країнах, цивілізованих країнах, безумовно доводить, що без незалежності такого поважного органу не може йтися взагалі про відповідний цивілізований захист прав і свобод людини.

Тому я, в першу чергу, хочу подякувати тим фахівцям, тим розробникам нової редакції фактично Закону про прокуратуру, які доклали серйозні такі зусилля і, безумовно, намагалися це робити у відповідності до європейських і міжнародних стандартів.

Безумовно, не можна не сприйняти ту критику, яка пролунала з боку Міністерства юстиції, шановної Інни Іванівни, вона це зазначила, це, безумовно, я думаю нонсенс, це буде усунуто, що торкається перевищення певних повноважень, це зрозумілі речі і я думаю, що так хотіли повернути деякі речі, що навіть не відчули, де вже функції Конституційного суду, який тривалий час взагалі не працював. Ми знаємо, в нашій державі мабуть якраз в цей момент розробники і долучилися до того, щоб певним чином компенсація ця відбулася правова.

Але, якщо серйозно, я би хотіла зазначити про наступне. Мене не може, безумовно, не хвилювати питання співпраці з органами прокуратури. І зважаючи на те, що в квітні місяці виповнюється десять років існування в Україні незалежного конституційного органу, яким є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, я би хотіла зазначити, що в Законі „Про омбудсмена” України і в перехідних положеннях 98 року, першого лютого, було зазначено про необхідність внесення змін і доповнень до відповідних законів чинних в Україні і приведення їх у відповідність до закону „Про Уповноваженого з прав людини”. Ця вимога до чинного на той час Закону України „Про прокуратуру” не була виконана і тому саме ці питання не включені мабуть зараз до проекту обговорюваного закону.

Тому дозвольте, шановні учасники сьогоднішнього круглого столу, запропонувати деякі абсолютно конкретні речі, які на мою думку, могли би покращити захист прав і свобод людини і, безумовно, певним чином сприяти співробітництву органів прокуратури і Уповноваженого з прав людини. Я вважаю за необхідне внести до цього законопроекту конкретні абсолютно пропозиції. Зокрема, до статті 16, яка передбачає повноваження суб’єктів контролю, про що сьогодні наголошував шановний доповідач, це новація абсолютно в цьому законопроекті. Так от дозвольте, до статті 16 запропонувати наступну редакцію після шостого абзацу. „Уповноважений Верховної Ради України або представники Уповноваженого за його дорученням мають право: звертатися до керівників органів прокуратури всіх рівнів із запитами про ознайомлення з документами в тому числі, таємними, та отримувати їхні копії в рамках відкритих Уповноваженим з прав людини проваджень. Друге, порушувати перед прокурорами клопотання про перевірку звернень громадян у разі, коли вирішені порушених в них питань належить до компетенції органів прокуратури, отримувати інформації щодо наслідків перевірок. І останнє. За клопотанням Уповноваженого з прав людини створювати спільні або спеціальні комісії для проведення таких спільних перевірок щодо стану дотримання прав і свобод людини. Клопотання, безумовно, як всім зрозуміло присутнім, не можуть вмістити вказівок щодо конкретних справ чи матеріалів, які знаходяться в провадженні прокуратури. Це зрозуміло. І хочу сказати, що перші кроки, он Сергій Маркіянович каже, що ми готові і далі продовжувати, але деякі речі…

________________. Закон же приймається не в Генеральній прокуратурі, а у Верховній Раді.

КАРПАЧОВА Н.І. Бачите, Уповноважений намогався так толерантно пояснити деякі речі, але, якщо супротив, то наш супротив буде подвійний. Сергій Маркіянович, ви ж це знаєте? Але він буде толерантним, безумовно.

________________. Тільки один пункт, тільки один пункт.

КАРПАЧОВА Н.І. Я можу сказати, що такі спільні перевірки вже були здійснені. Пригадаймо події в Мукачево, відомі події, коли вибирався мер Мукачево. І коли були переслідування. І масові звільнення з політичною ознакою працівників, освітян, представників сфери охорони здоров’я, культури і таке інше. Тоді дійсно, ми спільну перевірку зробили. Заступник генерального прокурора тоді виїхав безпосередньо до Мукачева. Заступник, ну, представник Уповноваженого з прав людини, в минулому, до речі, заступник Генерального прокурора України, зараз мій радник – шановний, він присутній тут, Дмитро Олександрович Усатов, і була зроблена спільна перевірка.

Нещодавно, я думаю, що шановний Віктор Вікторович Шемчук підтвертдить, коли мова йшла в Криму про питання порушення права на землю, також спільна була перевірка. І Сергій Маркіянович про це знає, ми робили, а Тетяна Всеволодівна тим більше знає про цю перевірку. І ми безпосереднь приймали участь на південному узбережжі. Це тільки посилює ефективність наших спільних дій, там, де мова йде про захист прав і свобод людини.

Але, що торкається, так я би сказала, ремарки шановного Сергія Маркіяновча, то можу вам сказати, шановні колеги і однодумці. Нам пропонували десять років тому, шановні депутати пам’ятають, деякі нардепи намагались з Уповноваженого з прав людини ще десять років тому зробити фактично ще одного генерального прокурора.

Тоді і Генеральну прокуратуру секретаріату Уповноваженого з прав людини. Ми категорично тоді з цим не погодилися, ми не погодилися з тим, щоб функцію загального нагляду вже тоді спільно, до речі, з кадровим складом, з матеріальними ресурсами передати Уповноваженому з прав людини, адже це суперечило і самій логіці процесів, які відбуваються, і законодавчим нормам, які абсолютно чітко визначають статус і прокуратури, і омбудсмена, як в Конституції, так і в спеціальних законах і про прокуратуру, і про Уповноваженого з прав людини. Але те, що торкається спільних наших дій, то я думаю, що це просто необхідність, яка сьогодні доведена конкретними справами.

На завершення я би хотіла сказати, що, безумовно, висновки Парламентської асамблеї Ради Європи і Венеціанської комісії, вони, мабуть, не в повній мірі, але вони фактично погодилися з тим, що все ж таки в кожній країні є національні особливості в правовій системі, і просто їх так відкидати і ігнорувати неможливо, адже від того страждає не тільки ефективність самого органу, але і права, і свободи людини, власне якими і опікується, і заради яких була створена і Рада Європи як організація по захисту прав і свобод людини.

Я хочу подякувати, шановний Віктор Дмитрович, за можливість сьогодні виступити. Безумовно, я думаю, що ми продовжимо таку співпрацю, спільно відпрацюємо пропозиції, які могли би посилити захист прав і свобод людини через органи і прокуратури, і, безумовно, діяльності Уповноваженого з прав людини. Дякую всім за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ніна Іванівна.

Я запрошую до слова президента Спілки адвокатів України, ректора Академії адвокатури України Варфоломєєву Тетяну Вікторівну. Будь ласка, Тетяна Вікторівна.

ВАРФОЛОМЄЄВА Т.Д. Шановні колеги, я дуже вдячна, що маю таку нагоду сьогодні разом з вами обговорювати проект Закону про прокуратуру. Я пам'ятаю, ще, ну, мабуть, рік тому ми брали участь уже в цих стінах в обговоренні одного з варіантів законопроекту. І тоді було багато зауважень щодо необхідності його відповідності Конституції, вимогам Венеціанської комісії і так далі, і так далі.

Я подивилася цей законопроект, і в мене, знаєте, таке: і позитивне, і негативне ставлення до декотрих норм, оскільки, дійсно, мене, як сьогодні вже говорили про це, мене дуже хвилює, що цей закон йде попереду змін і доповнень до Конституції, які зараз готуються, принаймні як член Національної комісії при Президентові України я знаю, які зараз обговорюються статті і зміни до Конституції, які зміни готуються Національною комісією щодо реформи судової системи і так далі. І особисто я вважаю, що всі закони, які сьогодні стосуються прокуратури, адвокатури, судової системи, Кримінально-процесуальний кодекс, вони бажано щоб йшли, ну, як прийнято казати в парламенті, одним пакетом. Я це говорю і про Закон України „Про адвокатуру”, який зараз також нова стадія, вже двадцятий чи тридцятий варіант готуємо. І в цьому відношенні було б бажано, щоб і проект Закону про прокуратуру був пов’язаний з тими нормами, які передбачається в нашій державі внести в Конституцію України або взагалі новий варіант її зробити, подивимось, що це буде.

Мені дуже імпонує те, що врешті прокурори, і мені як адвокату так, навіть біла, правда, зависть така, да, імпонує, що прокурорам врешті виписали досить непоганий соціальний захист. І це важливо, бо, говорячи про незалежність цієї професії, про ті повноваження величезні, які покладаються на прокуратуру, безумовно, необхідно мати відповідний захист. Але в цьому відношенні, мені здається, що норми, які стосуються гарантій незалежності прокурора, до речі, там, в тих статтях йдеться про гарантії прокуратури, а потім в самій статті там про гарантії прокурора так трошки. Думаю, що в законопроекті є багато таких моментів, які треба було б підкорегувати і подивитися, щоб вони були прописані чіткіше. Але я думаю, що оцей принцип незалежності має бути безумовно ще більше опрацьований в тих нормах, які стосуються, бо, говорячи про незалежність прокурора, все ж таки всі інші статті і сам дух, як у нас прийнято говорити, закону не відповідає, бо прокурор… досить залежний по цьому законопроекту.

Я хочу сказати ще про те, що знов-таки як адвоката мене… знаєте, я сьогодні якось почитавши цей закон, бо у мене не було іншого часу, якось як адвокат я себе відчула такою маленькою-маленькою і зовсім незахищеною перед тим прокурором, з яким ніби-то я рівна в кримінальному процесі. Ну поки що у нас рівність і змагальність тільки в судовій стадії, але нам кажуть, що це буде такий загальний принцип. І в цьому відношенні я думаю, що треба дійсно ще працювати над тим а чи не є у нас тепер прокурор таким монстром, який все може і якому… на кого все покладається. І навіть я згодна з заступником міністра Ємельяновою Інною Іванівною, яка сьогодні сказала, що і безкоштовна правова допомога яку нібито через… згідно з Конституцією має виконувати адвокатура, а зараз іде мова про уніфікацію професії, тобто юристи-правники разом доєднаються ще до адвокатури, це там 80 приблизно , вважають, буде адвокатів в Україні, якщо об`єднаються ці дві процесії, то їм же ж нема буде що робити, бо у нас видається, що це функція прокуратури. Мабуть це чудово, що така є інституція, до якої можна звернутися, безкоштовно, швидко, авторитетно отримати правову допомогу, але декотрі безумовно такі, знаєте, ну звеличення в цьому, якщо можна так сказати, прокурорів саме в цій функції треба було б дуже уважно подивитися і привести у відповідність з Конституцією.

Безумовно в законі є такі моменти, де в тих чи інших статтях йдеться посилання на Кримінально-процесуальний кодекс. Я не бачила останнього напрацьованого варіанту, на жаль, але знов-таки мені здається, якщо ми звертаємося в цьому законі до Кримінально-процесуального кодексу, то там же збираються виписати зовсім нову модель Кримінального судочинства. ТО треба буде прив’язатися і до цих норм також.

Ви знаєте, я щойно прийшла сюди з колегії Міністерства совіти і науки України, де виступав міністр Вакарчук з дуже цікавою доповіддю. Вчора був указ Президента з приводу освіти, і хотіла б побажати вам виписати краще ті норми, які стосуються Академії прокуратури і тих питань, які пов’язані з підвищенням кваліфікації і так далі, бо там йдеться, наприклад, про другу освіту, а під нею розуміється у вашому законі підвищення кваліфікації. Дещо там про наукових працівників не так. А саме головне, захистіть, це моя вам порада як ректора вже Академії адвокатури України, захистіть свою цю інституцію. Бо сьогодні вже йде мова про те. що під Міністерство совіти і науки забрати взагалі всі вузи, які є в Україні і там медичні, які зараз підпорядковуються певним міністерствам. У вас, на жаль, нема посилання у цих статтях ( це 83, 30, 77), немає посилання на те, що ця академія при генеральній прокуратурі.

Я бачу шановного мною екс-генерального прокурора Потебенька, який починав цей інститут. Він же при Генеральній прокуратурі. Запишіть це у законі, і це буде ваш інститут, дійсно, для того, щоб вирішувати підвищення кваліфікації, там кадри і так далі.

І мені б хотілося бачити в цьому законі норми, пов’язані з впровадження інноваційних технологій в прокуратурі, виписаними на сучасному рівні, бо там трошки так. Комп’ютерні програми, все це, знаєте, сьогодні це вже така стаття звучить, як позавчорашній день. І в цьому відношенні також хотіла (я знаю, що вже час перебираю), мені би хотілося бачити як фахівцю просто, у вас є посилання на верховенство права, але мені б хотілося, щоб в цьому законі, дійсно, цей принцип, який усьому світі зараз вважається найголовнішим принципом, щоби він був відображений у вашому законі все ж таки, що таке верховенство права з точки зору ролі прокуратури.

І, буквально, ще декілька слів. Ви знаєте, я розумію, що це перший такий варіант, що буде ще багато змін і доповнень. Але мені здається, що коли у прокурорському законі пишеться про те, що винного треба притягати до відповідальності. Ну, „винний” ви ж знаєте, коли цей термін, презумпція невинуватості є, або коли пишуть, що заарештованого, затриманого і засудженого прокурора треба тримати окремо від інших осіб. Ну, зрозуміло, якщо він затриманий, то він від інших осіб… Знаєте, це такі прикрі помилочки, які я просто подивилися і воно так трошки мене… Ну, треба вичистити цей закон. І, мабуть, з цього треба було починати, що як адвоката мене хвилює, що у законі записано, що в усіх справах має бути прокурор обов’язково. Це нормально, це було уже в нашій країні колись і добре було. Але цьому кореспондувала норма, що і адвокат-захисник, ну тоді захисником був тільки адвокат, зараз не зрозуміло хто, але що обов’язково має бети захисник. У нас же змагальний процес і ми маємо обов’язково тоді виписати і в Законі про адвокатуру, в інших законах, які будуть стосуватися, у кодексі, що є обов’язково тоді захисник у кожному процесі. А чи готові ми всі і головне наша країна для того, щоб у кожній справі забезпечити участь захисника обов’язково оцю саму, за яку сьогодні 15 гривень мінус податки 50 відсотків отримає адвокат за повний робочий день.

Ми ж сьогодні не можемо забезпечити навіть ту невелику кількість у порівняні з тим, що буде декларуватися, якщо прокурор буде в усіх справах, ми на сьогодні не можемо це забезпечити ні організаційно, ні матеріально, ні ресурсами адвокатури, то давайте… Особисто я вважаю, що це так має бути обов’язково – це змагання, це демократичний принцип, це захист прав людини. Все правильно, але не можна, записуючи про прокурора, забути, що це ж саме треба гарантувати адвокатам.

Я думаю, що все у нас буде гаразд. Попрацюєте і попрацюємо ще над цим законопроектом. І, дійсно, треба визначити роль все ж таки прокуратури. І я з паном Мойсиком згодна абсолютно.

А яка, яка ж роль цієї інституції серед державних органів в нашій державі? Яка вона? Що вона з себе представляє ця сама прокуратура? Ну, і питання, безумовно, з досудовим слідством, з загальним наглядом. Це вічні питання, мабуть аж до того, поки держава не…, для себе не вирішить в основному законі, я думаю, в Конституції, яка система все ж такі органів досудового слідства має бути в нашій державі.

Дай боже, щоб це була прокуратура, бо якість прокурорських працівників, безумовно, набагато вище, нехай мене пробачать представники міліції, але це правда, як адвокатам, нам всі це відомо.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Тетяна Вікторівна.

Шановні колеги, я, як член Національної конституційної ради, хотів би сказати, що я особисто не перебільшую перспективи прийняття нової редакції Конституції України. Тому закликаю всіх нас, і перш за все прокурорів, строго виконувати о цю Конституцію, яка на сьогодні є чинною. І повірте, що вона ще довго, довго буде чинною Конституцією.

Я з великим задоволенням надаю слово Михайлу Олексійовичу Потебенько. І прошу, шановні колеги, в нас регламент до п’яти хвилин.

ПОТЕБЕНЬКО М.О. Вікторе Дмитровичу, дякую за представлену можливість виступити.

Я хочу сказати, що не буду зловживати часом, тому що Владимир Іванович як раз виклав основні положення, які були закладені в проекті Закону „Про прокуратуру” і ще четвертого скликання. На жаль, п’ять разів вона включалась в графік, цей закон, і так і не дійшло до його розгляду.

Присутнім це відомо і я не буду на цьому положенні останавлюватися. Хотів би звернути на деяких аспектах особливу увагу. Ви знаєте, що прийнятий в 96-ому році Верховною Радою Конституція України, вона визначила чотири положення основних напрямків прокуратури. Але життя, воно само за себе сказало своє слово, що, дійсно, правильно, що виключили загальний нагляд, потому що він займався всім і вся. Але, якщо говорити конкретно, то він не міг охопити ті важливі питання, які сьогодні диктує життя: це, перш за все, права і свободи людини, громадянина, дотримання цих прав органами виконавчої влади, самоуправління і так далі.

Тому зовсім зрозуміло, що ці, цей напрямок він пішов, але питання, які все-таки сьогодні, вони особливо актуальні, я ще раз повторяю, права і свободи людини і громадянина, додержання законів цих виконавчими органами і самоуправління, вони постають як ніколи і прокуратура все-таки повинна виконувати ці, і за нею залишити, ці функції, тому що, будемо конкретно говорити, громадянин звертається за поновлення своїх прав, але не мало не находить правового вирішення і якраз втручання прокурора в розгляд цих питань допомога громадянам, вона має велике значення і я стою на твердій позиції, що цей напрям прокурорської діяльності не повинен залишитись.

Я хочу сказати, що і ще в 2003 році розглядався, в Раді Європі розглядалось це питання. До речі, був заступник тоді Пшонко зі мною там і з нами погодився, думаєте, хто нас підтримав, даже Франція нас підтримала, нас підтримала Болгарія і ряд других країн, які сказали, що на Україні є певний вклад, якщо він слуговує народу, то чому ми тут начинаємо, так сказати, не згоджуватися, не погоджуватися. І з нами тоді погодились. Ну час йде і знову потребує узгодження, знову там у когось позиція міняється, десь, хтось, так сказать, вплинув і в …… по-другому. Тим не менше, ми з вами бачимо, що життя, що це положення треба залишити за прокуратурою.

Значить, і тому, я думаю, що ті зміни, які пройшли і ми повернули якраз цю функцію прокурорського нагляду, це правильно. І, я думаю, що в проекті закону, який внесений вони зовсім, повністю обосновано, так сказать. Залишені там і, я вважаю, що вони получать підтримку народних депутатів.

Друга – це функція досудового слідства. Я послідовник в цій позиції, що якби ми не хотіли, а треба признати, що якщо ми охоплюємо все слідство, то в якійсь мірі ми, так сказать, ставимо себе в положення, ну якби якоїсь і необ’єктивності. Я вже не говорю, що якщо говорити про слідство, воно повинно зайняти самостійну, самостійним органом і не бути залежним від оперативних служб, це ще більш опасно, що вже говорити.

Але я стою на твердій позиції, що прокурор повинен мати право взяти в своє впровадження любу справу, якщо є в нього підстави, що порушується закон. Це перше.

І друге. Що впровадження прокурор должни бути ці справи, що торкаються правоохоронних органів і органів, вищих органів державної влади.

Якщо ми на це підемо, це тільки буде сприяти зміцненню законності держави і буде слугувати якраз, і захисту в тому числі, і економічних інтересів, і перш за все захисту прав інтересів людини і громадянина, і буде слугувати його ще раз об’єктивності.

Що торкається незалежності прокурора. Ну, ви знаєте, якщо прокурора буде рекомендувати Всеукраїнська конференція прокурорів, то ви мені пробачте, ви тоді вже зовсім розмиваєте, якщо так стояти, на цій позиції, хто це предлагав, я знаю цей проект, пункт, перш за все, централізованість цього органу і ставити в залежність прокурора від підлеглих. Який тоді спрос за роботу можна говорити, якщо я буду оглядиваться, що завтра цей прокурор буде вирішувати питання бути мені прокурором чи ні. Я думаю, що повністю заслуговує пропозиція народного депутата Шемчука Віктора Вікторовича в частині тій, що необхідно виключити із Конституції і закону якраз положення яким сказано, що повинні узгоджувати призначення прокурора Автономної Республіки Крим із Верховною Радою Криму. Ну давайте говорити, це не Верховна Рада України куди входить Крим, її автономія і до чого це доводить ми тоже знаєм, що принципіальність прокурора вона завжди пресинг получає і тільки за те, що там вплив „местніческий”, як ми говоримо. Я вважаю, що це положення необхідно, так сказати, підтримати.

Що торкається деяких питань, я з ними знайомий і вони лежать якраз, так сказать, у мене і сайт ......., це пропозиція, щоб поставити прокурорів в рівне положення соціальному забезпеченні. Ну я вам скажу, що це може тільки, може пропонувати та людина, яка не сиділа в кріслі, де відчувається шалене психологічне, фізичне, так сказать, знурення. І не будем вже говорити про той пресінг, який інший раз получає сім’я і ця людина. І сьогодні ставити в рівне положення всіх, я думаю, що це зовсім неправильно, невірно. І цю зрівнялівку не слід допускати. Ну, що торкається полеміки в частині де прокуратура должна яке місце мати, я думаю, тут зовсім зрозуміло. Якщо хтось інтересується, а я глибоко інтересуюсь цим питанням, і сьогодні я хочу сказать, що тоже якраз книжку посвящаю цьому, буде випущена, де історія ясно показує несостоятєльность, так сказать, цього питання в системі міністерства юстиції. Як би кому того, так сказать, не хотілося, но ми тільки єдине можем сказать, тоді піднять руку і законності, яку прокуратура може відігрувати, подходить, так сказать, розвал.

Я не хочу сказать, що ідеально прокуратура в цих питаннях працює. Ясно, як і в каждому органі є проблєми. Але та вироботка і та унікальність, яку признають даже інші держави, саму систему цього органа, вона доказала сьогодні свою життєвість, доказала ефективність своєї роботи. І сьогодні позбавити ці функції, це може тільки виходити, це моя особиста позиція, що якби мені не мішали.

І останнє питання. Це щодо звільнення прокурора. Я хочу сказати, що оце недовіра, яка сьогодні записана тоже в Конституції, і ми її, ясно, що залишаємо, точніше, Верховна Рада її, безумовно, залишить, якщо ви приймаєте цей проект, но мене всєгда бентежило те, що звідки цю недовіру, на підставі чого ця недовіра базується? Що в основу береться? Абсолютно незрозуміло. От мені прийшло в голову, як народному депутату, що, а я тоже двох скликань був, що ця людина мені не нравиться, - от недовіра. Собіраю підписи і все. А я думаю, щоб виписані конкретні положення, на підставі яких прокурор може буть звільнений. І ці положення должни якраз ложиться в основу і недовіри. Тоді, я думаю, все буде законно, правильно. Я дякую за увагу, я повністю ще раз хочу подякувати Владимира Романовича за, так сказать, реальні пропозиції, які він виклав.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово надається голові Комітету Верховної Ради з питань правової політики Міщенку Сергію Григоровичу.

МІЩЕНКО С.Г. Доброго дня, шановні колеги., шановні присутні. Дійсно, законопроект, який сьогодні є на обговоренні, слушний, доречний, йому приділена дуже велика увага, над ним попрацювала велика кількість фахівців.

Але хочу зазначити те, що, в основному, підтримуючи даний законопроект, я хочу звернутися до вас і вказати на ті причини, чому ж 16 років виконуються перехідні положення, і ми не маємо ні змін до Конституції, чому деякі у діючому Закону „Про прокуратуру” існують неконституційні статті, які на сьогоднішній день діють. Ми повинні собі поставити питання: „Куди рухається на сьогоднішній день прокуратура?” А прокуратура є заручником, 16 років є заручником політичних свар, недоречностей, які існують у країні.

Тому я згоден з тими, хто виступав про те, що від того, які будуть зміни до Конституції, такий буде і Закон „Про прокуратуру”. Ті функції, які ми зараз говоримо; ту роль, де буде мати прокуратура, чи до виконавчої влади вона буде входити, чи до судової, чи до законодавчої влади, все буде залежати від того, які будуть зміни у конституції, які функції будуть належати. Тому що, якщо залишається нагляд за дотриманням законодавства, то, зрозуміло, що до виконавчої влади ніяк не може відноситися прокуратура, тому що, якщо вона знаходиться у системі виконавчої влади, то ніколи вона не буде перевіряти так, як потрібно перевіряти, цю виконавчу владу. Якщо залишити тільки підтримання державного обвинувачення у суді, то, зрозуміло, що це судова гілка влади. Тому давайте ми говорити про те, що на сьогоднішній день будуть зміни до Конституції, які, я впевнений, що 300 набрати буде дуже тяжко за ці зміни. Тому ми повинні чітко собі розуміти, що ми діємо в межах тієї Конституції, будемо діяти, але чинний Закон про прокуратуру треба до Конституції, до відповідності, приводити. І це однозначно. Тому я можу сказати єдине, що на сьогоднішній день прокуратура, Верховна Рада, інші інституції залежні від політиків, від політикуму, тому що кожен тягне одіяло, як кажуть, на себе. І тому від цього і залежать і функції, і те, як ми це розуміємо.

Звернемося до пропозицій Венеціанської комісії і ПАРЄ. Вони ж стосуються не тільки прокуратури, вони стосуються і інших органів влади в країні. Але чомусь ми починаємо прокуратуру міняти і розуміти, чому це робиться. Тому що кожен хоче мати свою прокуратуру. А я наведу приклад. От дивіться, що стосується незалежності прокурора щодо його призначення і звільнення. Я переконаний в тому, і це записано в одних із положень Венеціанської комісії, що прокурор повинен обиратися конституційною більшістю, тобто 3000 голосів парламенту.

Прокурор на сьогоднішній день, Генеральний прокурор, повинен бути не від влади. Я впевнений в тому, що Генеральний прокурор повинен бути України, а не влади, не 226 і 227 голосів. Хоча я зараз в коаліції знаходжусь і, знаєте, воно так стосується нас більше – виберемо свого там Генерального прокурора, 226 – звільнимо цього, призначимо іншого – 226, так? Так він буде від влади. А опозиція тоді причому тут? А де інші думки? Я впевнений, що прокурор повинен бути не від влади, а України, я повторюю на цьому, і опозиція повинна приймати участь у обранні прокурора і треба набрати 300 голосів. Оце тоді буде настоящий Генеральний прокурор України.

Ви знаєте, що сьогодні мною збираються підписи під цим законопроектом щодо змін до Конституції, і тут ми бачимо чітко, хто, яка політична сила, хто, який з депутатів дійсно хоче не кишенькового мати Генерального прокурора, а мати прокурора, який буде служити народу, а не конкретній політичній силі чи конкретному посадовцю в цій державі.

Що стосується… тому я і кажу, що треба Венеціанську комісію ПАРЕ ці рекомендації дивитися з різних боків і реформувати, я згіден з Міністерством юстиції, реформувати в комплексі – необхідно з вимогами ПАРЕ, Венеціанської комісії всі органи, які на це заслуговують на сьогодні, тому що, якщо ми починаємо це робити відносно одних, а не зважаючи на інших, то я впевнений, що ми прийдемо до того, …чого ми починали, тобто до нульового результату.

Я впевнений в тому, що дійсно цей закон потрібен, він слушний, треба вносити зміни. Я впевнений в тому, що щоб не дратувати народ, треба виключити 7-му статтю, тому що ми знову нову касту… Я хоч і бувший прокурор, працівник прокуратури, я хочу захистити співробітників прокуратури, але ми знову робимо недоторканість прокурорів, так як і суддів. Тому, розумієте, це роздратування буде народу, ця 7 стаття. От. Тому я впевнений в тому, що треба її виключити, але захистити прокурорів таким чином, щоб за ті дії, які робляться проти прокурорів, проти їх сімей, проти тої дяльності, яку вони... збільшити відповідальність: кримінальну, адміністративну відповідальність, щоб.. за невиконання рішень прокурорів було відповідні рішення по тим особам, посадовцям, які ці положення порушують. Захист відносно носіння зброї, всього іншого. Сім`ї. Але недоторканість, ну от розумієте, це вже пройдений етап, і я впевнений, що цього не потрібно нам робити. Тому я хочу сказати і я казав це і на колегії Генеральної прокуратури. У нас на сьогоднішній день у Верховній Раді 10 народних депутатів, які є бувшими прокурорськими працівниками. Екс. Екс-прокурорів не буває. Знаєте?

Тому я впевнений, що таке прокурорське лоббі, як я казав, да, все зробить для того, що прокуратура дійсно мала місце те, яке вона заслуговує. Тому що, дивлячись на те, як сьогодні, до чого йде прокуратура, як її всі, кому хочеться чи не хочеться, ставлять в одну з відомих поз, але я впевнений, що прокурори у нас досвідчені, стійкі, вони вистоять такий пресинг і будуть працювати на благо України і народу. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергій Григорович. Я так зрозумів, що сьому статтю треба змінити назву: просто „Гарантії діяльності прокурора” – да? Дякую.

Слово надається заступнику Генерального прокурора Голомші Миколі Ярославовичу. Підготуватися народному депутату Прокопчуку.

ГОЛОМША М.Я. Дякую. Доброго дня, шановні учасники сьогоднішньої наради. Я представляю Головне слідче управління Генеральної прокуратури і, безумовно, хотів би кілька слів сказати про цю функцію, яку бажають реформувати.

В першу чергу, я хотів би звернутися до тих, хто не представляють тут органи прокуратури і Верховну Раду, хто вносить пропозиції щодо реформування органів прокуратури. Якщо ви на секунду себе виключите, що ви є представниками тої чи іншої влади або правоохоронного чи владного органу, опинитесь завтра наодинці з якимись зловживаннями, я б хотів, щоб ви з тої точки зору посудили, як треба реформувати прокуратуру або взагалі правову систему, яка би зуміла вас захистити. Тому що сьогодні ми слухаємо чуть не якісь упрьоки по відношенню до громадян, які соціально незахищені, не мають грошей. Скоро ми, може, ще їх будемо притягувати до відповідальності за це. Але я це так говорю, з сарказмом, тому що мені здається, що ми, в першу чергу, повинні думати про реформування і прийняття закону про інтереси людей і права громадян.

Сьогодні мені приємно було почути і Володимира Романовича, і Ніну Іванівну, і головуючого на цій нараді, і Михайла Олексійовича. Тому що, дійсно, йдеться про захист прав і свобод людини і громадянина в першу чергу. А ми з вами знаємо і є свідками реформування, коли ми монополізували владу і дали її суду, з усією повагою відносячись до них.

І, будь ласка, захистіть свої права о такий спосіб, як ви вважаєте, що їх можна захистити, коли в вас сьогодні з уст не виходять зауваження відповідні ремарки того, чи іншого характеру щодо корупції, хабарництва і, дійсно, суспільство пронизано корупцією і хабарництвом.

Тому що сьогодні не можна дитину направити на навчання без хабара. Не можна приватизувати земельну ділянку, сьогодні не можна, давши людині владу, гарантувати, що за той рік він не буде сидіти і зловживати, це такий відступ. А прокуратура, до речі, зараз займається посадовими і службовими злочинами.

Я хотів би сказати щодо функцій слідства. Мені здається, що ми забагато орієнтуємося на захід, забагато орієнтуємося на Америку. Тому що там зовсім інший мелос і зовсім інші люди.

В Україні від діда, прадіда люди законослухняні, які йшли на город і залишали хату відкритою і ніхто туди не йшов. А якщо йшов, то знали в якому селі шукати злодія. Тому в Україні уживалося завжди багатогранна система противаг. І я особисто вважаю, що ми не повинні монополізувати знову слідство, а по крайній мірі, якщо ми будемо це реформувати, то повинні робити в такій спосіб, щоб ми не породили знову відповідного монстра, вибачте, таке було сьогодні сказано, який завтра буде в черговий раз, будуть стояти черги і люди будуть носити хабарі.

Я переконаний, що нам вистачить професійності, тверезого глузду, щоб ми підійшли до цієї теми творчо і, дійсно, з усіх сторін. Щодо, я вернусь зараз, щодо реформування і передачі функцій нагляду суду. Якщо колись прокурор вночі виходив, розглядав матеріали і давав, або відмовляв в дачі санкцій, то ви попробуйте суддю упіймати, щоб він надав санкцію.

Ви запитайте тих людей, які вистоюють в чергах і не знають, до кого бігти за захистом, особливо коли це стосується екстремальних ситуацій, тому що суддя це не оперативний працівник, але це вже в минулому. Тому що стосується безпосередньо зауважень до проекту закону, то у мене їх є 16, я в робочому порядку надам від нашого Головного слідчого управління. Вони вважаються тільки технічним.

Я дужу дякую за надану можливість мені висловитися.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Ярославовичу.

Слово надається народному депутата Прокопчуку. Підготуватися народному депутату Вернідубову. Будь ласка.

ПРОКОПЧУК Ю.В. Шановні колеги народні депутати, поважні прокурори, учасники наших засідань, наших слухань! Насамперед, я хотів би довести до вас, що запропонований сьогодні документ, я його назву так, це є проект проекту, тобто, фактично, тези того закону, який ми хочемо, скажімо так, народити в майбутньому для того, щоб, дійсно, визначити роль і місце прокуратури в системі держави, не в системі органів влади, а саме в системі держави, і для того, щоб озброїти дійовим робочим документом ті органи, від яких сьогодні дуже багато очікувань суспільства.

Я мушу констатувати той факт і подякувати всім тут присутнім працівникам і насамперед очільникам прокуратури в регіонах і керівництву, що прокуратура сьогодні є ще й адвокатом. Прокуратура є тим органом, яка безкоштовно захищає громадян, причому, тих громадян, які не можуть відповідно до прийнятого раніше закону про адвокатуру і повністю вилучення державних адвокатів із структури державної… із державних структур, вона є захисником. І це, дійсно, потрібно вклонитися низько тим, хто реагує, в тому числі, і на наші запити, і на наші звернення, і на звернення громадян. Це є правда.

І хочу сказати, на цих підставах сьогодні довіра до прокуратури є набагато вищою, а це – соціологія правдива, ніж, в тому числі, і до нашого рідного суду, який відповідно, отримавши такі повноваження, в тому числі, безтермінове там обрання і так далі, і так далі, здійснює не правосуддя, а, як ви вже чули такий вираз, „кривосуддя”.

Тому я як голова підкомітету профільного і як співголова робочої групи, яка готує цей документ, хочу до вас довести, що як би не було прописано і в Конституції, а це сьогодні три, ну, коротенькі статті… Із поваги до Інні Іванівні, дійсно, є питання, є. Не можна з даху будувати, все-таки, потрібно з фундаменту. Я думаю, ми сьогодні, і мета нашого зібрання, наших слухань для того, щоб отримати цей зворотній зв’язок. До речі, спрацювало там, де були зложені дискусійні питання. Вони всі, фактично, були підняті, обговорені і ми надіємося на подальшу з вами співпрацю для того, щоб в практичній площині реалізувати робочій документ і визначити, ще раз кажу, саме основне – прокуратуру в системі держави.

Підіймять прокуратуру, я сам, як-то кажуть, в цих процесах скільки був і органи юстиції, там кудись її загнати і так далі. Правильно сказав Володимир Іванович – доповідач, що в нас є свої відповідні традиції. І ми маємо зробити прокуратуру тим органом, яка, дійсно, була б незалежним. І ті гарантії, які прописані в статті шостій, єдине, що я теж маю декілька критичних своїх зауважень. Я їх вискажу, вони мають бути реалізовані.

Що стосується статті сьомої, шановні колеги, ну, на превеликий жаль, це було заложено те дискусійне питання і, фактично, уже було озвучено, в якій редакції має бути дана стаття, от. І, безперечно, я хотів би ще тут питання, як то кажуть, з вами обсудити, обговорити. Є питання щодо діяльності, наприклад, військової прокуратури.

Коли сьогодні йде тотальне скорочення Збройних Сил, чи в тому вигляді мають бути саме військові прокуратури, в якій вони є? Тому що навантаження сьогодні на працівника загальних структур прокуратури набагато вищі, ніж ті, хто ходить і каже: „Дайте нам самоволку, щоб поставити палку там і так далі, зберегти себе”.

Тобто я не говорю і не стороннік того, що потрібно сьогодні скасувати, але ж я за те, там, де є структурні такі підрозділи, як корпус, інші, де є військові гарнізони, там потрібно це залишити в іншому вигляді. Інших просто ввести в загальні, в загальну систему прокуратур. Крім того, ну, такі недоречності, як фінансування з боку Міністерства оборони даної структури, це взагалі незрозуміло. Тому що той, хто кормить, той відповідно має і з того.

Це стосується інших спеціалізованих, до речі, прокуратур, там природоохоронної і так далі, і так далі. Над цим потрібно працювати. Що стосується, скажімо так, ще одного цікавого питання, визначення: що ж таке, як контролювати прокуратуру? Я хочу послатися зараз до статті глава четверта. Документ є у вас, так? „Контроль за діяльністю органів прокуратури”, тут вказано: Законом України „Про демократичний, цивільний контроль над воєнною організацією, правоохоронними органами держави. Як відомо, прокуратура не є ні воєнною організацією, ні правоохоронним органом, а ми маємо все-таки це довести до кінця, щоб не відносили ні туди, ні сюди. І тому це питання абсолютно потрібно вилучити.

Наступне, судового контролю, ідемо, система контролю за діяльністю: парламентський контроль, президентський контроль, судовий контроль. Судова гілка влади це є абсолютно незалежна, і інша гілка влади, вона також не може контролювати сьогодні прокуратуру. Є пропозиція все-таки ввести, що ми добивалися дуже довго, і громадського контролю відповідно.

Також і суб’єктами контролю за діяльністю прокуратури є громадські органи контролю. Тут, безперечно, можна пов’язать і абсолютно з діяльністю омбудсмена, а також інших громадських організацій. Я думаю, це буде абсолютно…………..

Крім того, із практичних, скажімо так, моментів, де ми, до речі, їх обговорили сьогодні на підкомітеті перед тим, як були слухання. Скажімо так, є підстави застосування зброї і Закону про міліцію. Знову це не правильно, це є не той момент, коли ми можемо…

Тобто, так як за браком часу, мене підганяють, я хотів би теж від вас почути якомога більше практичних порад. Тому дякую за увагу і щиро надіюсь на те, що ви в наш комітет, кожен відповідно до свого бачення з місць, будете передавати нам необхідні матеріали.

І одне єдине не можу, скажімо так, не підтримати колегу Міщенка, одне єдине – щодо гарантій діяльності прокурора, який би незележно від всіх політичних сил діяв, то питання призначення прокурора – це простою більшістю в парламенті, а питання зняття прокурора можна було б поставити саме дві третини – оце були б ті гарантії. Хоча, в принципі, при наступних виборах і перемозі Блоку Юлії Тимошенко, я думаю, для нас і те не буде проблемою. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрій Володимирович.

Шановні колеги, я надаю слово народному депутату Вернидубову Івану Васильовичу. Після чого я просив би до слова прокурорів областей.

Ми вас запросили для того, щоб вас послухати, тому що нам дуже важлива ваша позиція, ваші думки з приводу законопроектів. Я бачу……………..після чого вам буде.

Іван Васильович, будь ласка.

ВЕРНИДУБОВ І.В. Дякую. Постараюся коротко.

Шановні друзі, я працював в органах прокуратури з 76-го року, і оскільки ми працювали в Києві, то навіть не зважаючи, що не займали таких високих посад, нас завжди запрошували в Генеральну прокуратуру на такі ось конференції всілякі і таке інше, і з цього 1976 року пам’ятаю, напевне, десятки конференцій були, але вони стосувались одного, в якій системі з влад буде прокуратура. Як тільки десь хтось на прокуратуру начинав розмову, щоб перевести під виконавчу систему влади в Міністерстві юстиції і таке інше і прокуратура негайно мобілізовувалась і такі конференції ми проводили, і, я думаю, що це було правильно і таке інше. Але ніколи не йшла мова про те, якими повинні бути функції прокуратури, казалось, що це навіки, назавжди, розмова про це не велась, але час міняється і таке інше, і є Конституція.

Тому я хотів би що, щоб ближче до справи, і думаю, що Ємельянова і Варфоломеєва праві, що все-таки проект, який ми сьогодні розглядаємо трошки йде за межи Конституції, це я маю на увазі частини 2 статті 4 і стаття 21, де повністю розписуються повноваження загального нагляду, де пропонується міським і районним прокурорам, значить, здійснюють на відповідній території нагляд за законами місцевих органів, та, та, та, та, та - підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності... – така формуліровка не пройде, ви знаєте, в залі вже і не думаю, що треба її виносити. Ми в процесі, напевне, підготовки все-таки змушені буде їх, я кажу змушені, тому що уже про це багато було розмов, є Конституція і під виглядом прав і свобод ми ще щось можемо, але вже такій широкій, щоб все і вся тотальний нагляд, як ми кажемо, а це якраз формулювання тотального нагляду, ми не зможемо не протягнути, нічого.

Тим більше, я скажу як ми лобіюємо, як прокурори лобіюють закони, які йдуть в Верховну Раду і це головне, що я хотів би сказати, чому, да, тому що всі, хто сидить тут мене слухав сто раз, знають, що далі скажу і я знаю, що кожен з прокурорів областей встане, що буде говорити. Тому я скорочуюсь, про це не говорю, а про питання лобіювання я все-таки хотів би поговорити з вами. На мій погляд, це дуже серйозне питання, органи міліції, наприклад, Коляда Петро он сидить, він знаєте, що таке як провести, який закон, як мобілізується міністерство внутрішніх справ, як мобілізується кожний депутат з 450, оскільки відомі депутати в областях і оказується в областях є начальники Управління внутрішніх справ і це правильна практика.

Що роблять прокурори. Нічого. Я вам скажу, позавчора на Комітеті по боротьбі з корупцією мій колега Олійник Святослав Васильович вніс законопроект про те, щоб слідство про службові злочини і про злочини у справах категорій першої і третьої посадових осіб, що веде прокуратура завжди, передати органам міліції і комітету.

_________________. Альтернативно. Альтернативно .........

ВЕРНИДУБОВ І.В. Да. Кажеться і монополія, і це таке інше. Що прокуратура робить? Нічого не робить. Тобто я роблю висновок, що це прокурорам подобається, вони вже здали позиції, здають уже слідство до кінця. Спочатку вбивство, потім там уже, ми знаємо, категорія, і це хочуть здавати. Я думаю, що якраз ця категорія, напевно, рано.

Чому народні депутати, хоча виходці з прокуратури, якось... Чи є хто в прокуратурі Генеральній відповідальний за цей зв’язок з депутатами Верховної Ради хоча б? Чи дається команда прокурорам областей? Мені здається, немає.

Тому я хотів би досвід який згадати? Я змушений був деякий час працювати у податковій адміністрації. Доповідаю вам, що Микола Азаров знімав, прокурорів хотів сказати, голів податкових адміністрацій тільки за те, що не виконувалася його особиста вказівка. Він особисто кожен з нас повинен був доповісти. Якщо ти сам переконаний, що така зміна в законодавстві потрібна, ти повинен був підняти трубку і сказати: депутат Зачосов із Севастпооля буде голосувати так. Як ти що робив із ним і таке інше, але ми ніколи не ставали на шлях, я бачу, що посмішки, ніколи не ставали на шлях якийсь там незаконний.

Ми запрошували, показували. А якщо він приходив, він змушений був хоч послухати, хоча йому це було до, скажімо, не цікавило його цей закон. Ми розмовляли, убєждали його там, показували, у мене заступники були дівчата. Він виходив від нас з розумінням, що він найкращий, найперший він мужчина у мірє і таке інше, і все. Але він, якщо мій депутат не голосував за таке, він казав, Іван, ти не розумієш, що це, і таке інше.

Я думаю, що особливо перед тим, як буде Закон про прокуратуру, інші закони іти, не треба від цього відмовлятися. Не треба від цього відмовлятися. Від законних речей, я маю на увазі. А Закон про прокуратуру загалом то нормальний. Його щоб підтримали депутати, треба по ньому працювати. Наприклад, Михайло Олексійович Потебенько сказав, що йому не подобається конференція. І його, дійсно, є нормальні аргументи, які він підказав, що чого він не хоче, щоб конференція, був такий початок.

А я, наприклад, побачив тут, дійсно спробу того, що професіонал, а не політик, який десь, особливо зараз модно, десь хватають політика хочуть поставити його, а оце все-таки Президент не зможе не реагувати на те, що всеукраїнська, прокурорська конференція рекомендує таку людину, він зобов’язаний буде до неї дати якісь аргументи, чому він цього прокурорського саме працівника не хоче подавати Верховній Раді і таке інше.

Тому різні погляди і, дійсно, ми ось в таких зібраннях, суперечках якось знайдемо якісь речі. Тому на мій погляд, це позитивна річ, тому що я побоююсь, що і далі політика в Україні, і ось, ось там, якщо є незадоволені Медведько, то когось дадуть зі сторони, що зовсім не буде те, що положено.

Можна говорити довго, я хотів би, дійсно, послухати особливо там по цим питанням, колізіям про що я казав, де загальний нагляд і слідство в органах прокуратури, послухати і практичних працівників, оскільки нам все-таки приймати рішення. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Іван Васильович, дякую, я сподіваюся, що ви будете головним лобістом прокуратури у фракції Партії регіонів і переконаєте своїх колег, щоб вони проголосували за цей законопроект.

Слово надається прокурору Львівської області Баганцю Олексію Васильовичу.

БАГАНЕЦЬ О.В. Я дякую, Віктор Дмитрович, за надане слово висловиться. Перш за все я хочу сказати, що так склалося в житті, що за останні три роки я працював в трьох областях. І цей проект закону про прокуратуру і попередній, як мінімум два, ми обговорювали в різних колективах. Хочу сказати вам об’єктивно, що останній проект я не вважаю його ідеальним, але я вважаю, що він найбільш прийнятний з врахуванням традицій, які склалися в нашій державі. З врахуванням ситуації криміногенної в нашій державі. В ситуації з дотриманням законності, прав і інтересів громадян, в першу чергу соціально не захищених. Я вважаю, що він найбільш прийнятний.

Дійсно, я їдучи до вас обговорював цей проект в колективі у мене є по кожній статті де у нас є з чимось не згода, пропозиції викладені письмово, їх багато, звичайно я в п’ять хвилин, Віктор Дмитрович, не вкладуся, я з вашого дозволу передам його для врахування при доопрацюванні цього законопроекту.

Я хочу також сказати велике спасибі виступаючим двом народним депутатам Володимиру Романовичу, він завжди не дивлячись на те, що він вийшов не з системи органів прокуратури, а судової системи, завжди намагається поступати об’єктивно по відношенню до органів прокуратури, до місця прокуратури в системі органів державної влади. Юрій Володимирович, з яким я познайомився в Рівненській області, вважаю, що він теж сьогодні виступив дуже вдало, я про це обов’язково передам працівникам прокуратури Львівської області про те, що є народні депутати, які не мають відношення ні по професії по прокуратурі, ні за освітою, але вони правильно розуміють роль і значення органів прокуратури в умовах сьогодення нашої держави.

Перед тим, як перейти до того, що говорив Іван Васильович, дійсно, Іван Васильович, відразу вам заявляю, що я прихильник вашої позиції, я про це буду сьогодні говорити, хоча дослівно не готувався спеціально з цього приводу говорити. Але, я бачу так по всіх виступах, необхідно сьогодні це треба говорити. Просто з урахуванням того, що я чув деякі виступи з приводу місця і ролі органів прокуратури, я вам заявляю авторитетно, ці люди мабуть не їздили в райони, міста, там де більшість нашого населення живе, не зустрічалися з людьми, не приймали їх на прийомі. Коли приходять люди до прокурора і заявляють „я до вас прийшла чи прийшов, як в останню інстанцію”. Хоча я бачу по самій скарзі, вона була в суді першої інстанції, вона була в суді апеляційної інстанції, тобто після рішення Апеляційного суду, рішення вступило в законну силу, вона приходить до прокурора і говорить, чи він, чи вона, про те, що я до вас прийшла, як до останньої інстанції.

Тому я звичайно, в першу чергу, звертаюсь до народних депутатів, щоб все-таки ми підходили до прийняття законів, які будуть застосовуватися на території нашої держави, не як люди, які ніколи або не жили в Україні, або після того, коли закінчиться каденція чи після прийняття закону, вони виїдуть з України, а що вони в цій будуть державі жити.

Вибачаюсь, ще один момент, теж такий штрих, от з Віктором Вікторовичем обговорювали, прийняли спочатку закон, бо так в Європі десь там сказали, що так в Сполучених Штатах Америки, треба оскаржувати постанову про порушення кримінальної справи до суди, тільки тієї справи, де порушено відносно особи. Передумали, мало цього, давайте введемо, що треба, навіть якщо за фактом справа порушена, її теж можна оскаржити. Цього оказалось мало. Давайте, все-таки будемо оскаржувати постанову будь-хто, з вулиці прийшла людина, оскаржила постанову про порушення кримінальної справи. Що дійшло? Зупиняють виконавця слідчих дій і це вибачте на роки. Я вам наведу приклад кримінальних справ, які сьогодні не розслідуються. Чому? Тому що слідство зупинено, а ми оскаржуємо рішення і суду першої інстанції апеляційної інстанції у Верховному суді України. Коли прийде час, що цю справу будуть розглядати наше касаційне подання невідомо.

Іване Васильовичу, переходжу до того, що ви сказали.

Я з вами абсолютно згоден. Чому? Наведу вам приклад. Я, так сталося, я ж кажу, по своїй трудовій діяльності, що я був учасником подій, коли в свій час, он Петро Васильович сидить, я його правда не бачу, але говорять, що він є. Як вони добивалися. Треба встановити альтернативну підслідність розслідування злочину за статтею 191. Якщо ми будемо це розслідувати ми наведемо порядок.

Я вам наводжу цифри по Львівський області.

Значить, за цей час було порушено за статтею 191 з року в рік, починаючи після введення альтернативної підслідності з року в рік зменшується кількість кримінальних справ порушенні за статтею 191, які закінчили слідство і направлені до суду. Це після введення альтернативної підслідності з року в рік.

Слідуючи. Наводжу приклад. Якщо в 1996, тобто, в 2006 році 98 злочинів передбачених статтею 191 направлені до суду , то у 2007 році із 154 виявлених тільки 69. До сьогоднішнього дня по 171 справі не встановлено осіб, які вчинили ці злочини. Тому звичайно, що введення альтернативних підслідностей, допустимо по посадових злочинах і в тому числі боротьба з хабарництвом і корупцією, я вважаю, що це теж буде поспішним. Нема сьогодні, треба відкрити очі всім, нема сьогодні слідчих підрозділів достатньо, особливо в областях і в районах, які зможуть розслідувати справи по факту хабарництва, корупції, службові зловживання і так далі. Це об’єктивно. Це можуть говорити тільки ті люди, які ніколи не бачили цих справ і їх не читали, що розслідується сьогодні слідчими міліції.

Приклад. Ввели з 1 липня, змінили підслідну статтю 112, всі злочини проти особи дали слідчим міліції. Добре чи погано – питання друге. Я вам навожу цифри конкретні. 259 справ ми передали слідчим міліції після 1 липня, це у Львівській області. Жоден злочин на сьогоднішній день міліцією не розкритий.

В минулому році було вчинено 93 вбивства, 10 залишилися нерозкритими, стан... відсоток розкриття 90 відсотків.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олексій Васильович, а ви пам’ятаєте про те, що саме Генеральний прокурор вніс подання Президенту України про внесення такого законопроекту.

БАГАНЕЦЬ О.В. Віктор Дмитрович, я вибачаюся. Я з повагою відношуся до свого керівництва, все, що вони говорять я виконую, але я сьогодні виступаю від свого імені і я думаю, що я теж маю право висловитися, достатньо працюю в цій системі.

На сьогоднішній день в Львівській області не розкрито 15 умисних вбивств, які набрали ознаку резонансних, застосовувалася вогнепальна зброя, не розкрите жодне. Ми змінили підслідність, на сьогоднішній день прокурори на заслуховування не ходять, на місця подій виїжджають, але вони знають про те, що вони цю справу не будуть розслідувати. І тому, я переконаний, з року в рік розкриття вмисних вбивств буде таке, як у Росії. Приїжджали росіяни, коли впав літак в Донецькій області, я з ними спілкувався: „Який у вас відсоток в Санкт-Петербурзі розкриття вмисних вбивств?”. 54 відсотки. А я кажу: „А у нас в Донецькій області 94”. А вони не вірять і не вірили. На сьогодні рік, два, три і у нас теж відсотка такого розкриття вмисних вбивств не буде.

Тому я теж звертаюся і до народних депутатів, що все-таки треба продумано нам підходити, коли ми будемо визначатися із питанням про вилучення слідства із органів прокуратури.

Михайло Олексійович одну таку репліку сказав і я хотів би теж її доповнити. Чому вважається, що страшно тоді, коли слідство знаходиться у прокурора, який здійснює прокурорський нагляд. Чому не вважається страшним тоді, коли в органі дізнання, який відповідає за стан розкриття злочинів, знаходиться слідство.

Керівник органу дізнання на сьогоднішній день, і так у нас по закону, він є представником тієї, чи іншої політичної сили, він не є, по суті, так, як допустимо той же Генеральний прокурор, який вибирається, як ви сказали, конституційною більшістю у Верховній Раді незалежним керівником органу державної влади.

І тому, я вважаю, що це не більша проблема і не більша біда, якщо слідство буде залишатися у органів прокуратури. Я дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово надається ректору Академії прокуратури Середі Григорію Порфировичу, за ним виступить народний депутат Олійник. Будь ласка.

СЕРЕДА Г.П. Дякую, Вікторе Дмитровичу.

Шановні учасники слухань, шановні колеги, я хотів би підтримати тих виступаючих, а їх абсолютна більшість, які вважають, що проект проекту закону, що обговорюється, є на часі, є тим, що привабливо відрізняється від попередніх проектів і може бути прийнятим. Крім того, я вважаю, що головною перевагою цього закону і на цьому наголосив до речі, шановний доповідач Володимир Романович, є те, що це універсальна матриця, яка дозволяє прийняти закон в правовому полі чинної Конституції, без ніяких потуг в спробі ....................... нехай то буде, але то буде завтра, можна прийняти так.

Друга перевага універсальності цього законопроекту, цей законопроект може бути прийнято не обов’язково пакетно, тут я з шановною сусідкою Ніною Іванівною не погоджуюся, тому що не вся діяльність органів прокуратури України є у сфері кримінальної юстиції. Значна частина функцій на сьогодні чинних виходять за межі кримінальної юстиції. Тому з одного боку, без змін до Конституції, а за наявності таких, коли якщо вони з’являться, дуже легко пакетно знову таки, блоками переставивши, оперативно змінити цей закон. З іншого боку, не чекати пакету законопроектів, які передбачені концепцією реформування, поки що проектом концепції реформування органів кримінальної юстиції.

Крім того, я хотів би сказати кілька на мій погляд, міркувань з приводу найважливіших концептуальних положень законопроекту. Перше, місце і роль прокуратури. Автори зрозуміло, виходили з чинної Конституції і тому, не могло бути навіть мови про визначення місця прокуратури в одній з традиційних гілок поділу влади. Ні. З іншого боку, наголошується незалежний характер діяльності державного органу і тому, автори законопроекту свідомо відмовилися від інституційного визначення місця прокуратури тут, хоч це може на момент його прийняття вже будуть якісь зміни, я в цьому також сумніваюся ................... Михайлович, що зміни до Конституції вже до того часу відбудуться. Тому його можна приймати таким, яким він є. Це відносно ролі і місця. Я не хочу далі вести дискусію навколо цього. Але по цьому блоку дуже вдале рішення.

Другий блок найбільш дискусійний за всі 17 років незалежності. Це, поза всяким сумнівом, статус генерального прокурора, гарантія його незалежності та гарантія незалежності підпорядкованих прокурорів. Відносно статусу генерального прокурора я підтримую шановного Михайла Олексійовича, мого вчителя, який висловився з питань недовіри. Нещодавно на нашій базі було проведено міжнародну конференцію, де звані і знані експерти Венеціанської комісії сказали, що недовіра генеральному прокурору – то це абсурд. Бо недовіра – це форма політичної відповідальності, яка є несумісною із статусом генерального прокурора. Але, якщо воно є, в Конституції, цей момент, то треба визнати які ж підстави для висловлення недовіри. І мабуть, це може бути лише порушення Конституції та законів України, якщо уважно почитати. І для цього, мабуть, треба об’єктивний висновок, наприклад, Верховного суду України. Це не буде суперечити закону, Основному закону України. Але це слід виписати, які умови для висловлення недовіри генеральному прокурору.

Відносно залучення до процедури висунення кандидата на посаду генерального прокурора такої шановної організації як Всеукраїнська конференція прокурорських працівників, я вважаю це також позитивним кроком. Може, комусь не подобається, що громадськість, як кажуть. Ну це ж професійна громадськість, це фахова громадськість висловлює свою думку у вигляді рекомендацій. Вона ніким нічого не зв’язує. Всі інші суб’єкти призначення генерального прокурора Президент і Верховна Рада мають право висловитись. Але чи краще, коли прокурор буде напряму залежати від конкретної політичної сили, ніж від думки своїх колег, де які знають хто є неформальним авторитетом для системи і хто знає що таке прокуратура, і вміє працювати в прокуратурі. Я думаю, що якщо мати на увазі отакі до речі рекомендаційний характер, оці конференції, не треба ж тримати конституційний інститут, яким є Всеукраїнська конференція прокурорських працівників лише для того, щоб раз на кілька років обрати двох кандидатів до Вищої ради юстиції. Я думаю, треба використовувати цей інститут в повній мірі. Тому глибоко переконаний, що це не є погано. Ну, а що вони підпорядковані, рекомендують майбутнього начальника, візьміть Верховний суд, там лише підпорядковані обирають свого майбутнього начальника. Це ніяким чином не заважає нормальній діяльності Верховного суду.

Ну і третій блок питань, знову-таки, загальний вже, стандартний. Це функції органів прокуратури, за них уже було сказано дуже багато. До речі, якщо говорити за функції досудового слідства, позавчора було останнє засідання робочої комісії Ради національної безпеки та оборони, присвячена концепції реформування, так от, функцію досудового слідства на цьому засіданні вважали такою, що слід залишити незалежно від того, чи буде залишатись інститут слідчих в прокуратурі. Прокурорам буде надано право розслідування справ у випадках, визначених законом, не виступали навіть чинні робочої групи проти такого варіанту, що залишити функцію досудового слідства в прокуратурі. Це знову-таки гармонізується із проектом даного документу.

Ну а що стосується пункту дев'ятого Перехідних положень, я вам скажу так: він ще не вичерпаний, він не визначений в часі, він не має крайньої точки в часі, а створення, прийняття законів, які б строїли нову систему, яка перейме на себе нагляд за додержанням законів, ми ще не маємо такої системи і не маємо ще системи органів досудового слідства, як мав законодавець, маю на увазі пункт дев'ятий перехідний положень Конституції.

Ну я хочу, користуючись нагодою, щиро подякувати всім, хто висловився, Віктор Дмитрович, шановний, Сергію ……………., підтримали відносно Національної академії прокуратури в законі, ну в основному для прокурорів, в Законі про прокуратуру, цей інститут повинен знайти місце.

І взагалі вважаю, що в системі органів прокуратури повинно бути виписано єдиний навчально-науковий заклад – Національна академія прокуратури в Україні. Це досвід більшості країн Європи, в тому числі Східної, це досвід кількох країн СНД, коли в рамках цієї академії може бути створено 4, як в Росії, або 5, або 7 інститутів, факультетів. Але національна академія є в системі єдиним монопольним органом, який займається підготовкою кадрів майбутніх прокурорів та підвищенням їх кваліфікації. Я… тут ми підготували наше бачення як це можна зробити і думаю, таким чином ми піднімемо авторитет Національної академії прокуратури, і я дуже вдячний Тетяні Вікторівні шановній, вона також переживає як колега за авторитет нашої академії. Хочу нагадати, що академія суддів, до речі, вже стаття 129 чинного закону про судоустрій України виписана тут, А-4, цілу сторінку про себе, що вона є, які завдання, які форми діяльності, в чому полягає статут. То що заважає в Законі України „Про прокуратуру” таким же чином виписати статус Національної академії прокуратури?

І глибоко переконаний, що, дійсно, із усіх спроб прийняти такий оптимальний, реальний закон про прокуратуру, який би вже нарешті гармонізував з Конституцією нашу діяльність, з одного боку, з іншого боку, не чекав змін до Основного Закону, оцю спробу слід підтримати. І якщо динамічно будуть працювати наші шановні лоббісти – дозвольте назвати так народних депутатів-ініціаторів цього зібрання – я думаю, це реальне питання. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово надається народному депутату Олійнику, за ним виступить прокурор Київської області Гордецький Олександр Степанович.

ОЛІЙНИК С.В. Шановні колеги, як голова підкомітету з питань кримінально-процесуального законодавства Комітету з питань правосуддя я почну з того, що моя позиція по зазначеному законопроекту дуже сильно співпадає з шановною Ємельяновою Інною Іванівною і з Тетяною Вікторівною Варфоломєєвою в тій частині, що, дійсно, закон про прокуратуру має прийматися в якійсь зрозумілій сукупності з іншими законами. Це випливає, як мінімум, із того, що якщо ми подивимося нині діючі повноваження, які покладені на прокуратуру Конституцією України, то там, як мінімум, три з цих повноважень стосуються процесуальних повноважень, тобто не тільки кримінальний процес – є ще й процес господарський, є процес цивільний, там, де прокурор захищає або представляє інтереси або громадянина, або держави. І тому це неможливо – це визначити повноваження прокурора процесуальне законом, який не є процесуальним. До речі, це одне із, ну як би, нарікань або зауважень щодо цього законопроекту, бо в частині повноважень, які прописуються тут: там, наприклад, підтримання державного обвинувачення або там по нагляду – там є елементи процесуальних повноважень. Я можу привести приклад. Наприклад, якщо той прокурор, який брав участь у слуханні справи, пише апеляційне подання, а той, який затверджував обвинувальний висновок, або пише, або не пише, це все прописано в цьому законі. Ну, це чисто процесуальні повноваження, вони виключно процесуальним законом можуть регулюватися.

Тепер по суті цього законопроекту дуже коротко, те, що може бути корисним для обговорення і для аналізу. Передусім хочу… В мене така, знаєте, перша асоціація така, що ми порушили головний принцип, який закладений у Конституції про те, що держава звітує і відповідальна перед людиною за свою діяльність. От тут є суб’єкти контролю. Я не розумію, який чином Президент є суб’єктом контролю за прокуратурою, вибачте, абсолютно не можу зрозуміти, що тут мається на увазі, но те, що перед людиною прокуратура звітує або інформує, або доповідає про свою діяльність, або в іншій формі громадський контроль, в якійсь хоча б формі, тут цього немає абсолютно.

І що мені ще дуже прикро, що, коли я послухав виступи Уповноваженої з прав людини, я зрозумів, що у нас і в цьому питанні ніхто про людину не говорить, бо були виступи на підтримку того, що є правоохоронна система, її треба захищати. Ні, я хочу нагадати, що народ продукує владу, а влада відповідно звітує перед людьми, і тут немає нічого на жаль. І, безумовно, стаття 6 і 7 проекту, який пропонується, вона абсолютно не має ніяких шансів пройти через Верховну Раду.

Щодо імунітету говорили мої колеги – це абсолютно виключається, тому що зараз, навпаки, ідуть тенденції зняття всяких імунітетів і з суддів, і з Президента мова зараз піднімається. І ця тенденція буде стійкою, не буде додаткових імунітетів водитися, особливо у тому варіанті, як тут прописаною.

Щодо статті 6 там, де гарантії незалежності прокуратури, то, як на мене, тут якраз відбувається, пропонується підміна тих понять. Єдиним правильним – гарантію незалежності прокурора або іншого працівника правоохоронного органу є процесуальність відносин всередині відомства. Так от є повноваження, взяв той чи інший працівник, і за своїм підписом він прийняв процесуальне рішення, а вже інший, який вище нього стоїть, якщо він з цим не згодний, хай видає таке саме вмотивоване процесуальне рішення. І от це головна гаранті незалежності процесуальної працівника прокуратури або правоохоронного відомства. Не може бути такою гарантією вимога або заборона, яка суперечить, до речі, статті 26 у Законі про масові інформації, наприклад, заборона проведення відео-, фотозйомок. Я не кажу, що треба вриватися і знімати, ну це все одно державна установа, і тому журналісти будуть туди ходити з відеокамерами і будуть намагатися брати якісь коментарі.

Далі. Я не можу зрозуміти заборону просити пояснення або знайомити з матеріалами перевірок, які знаходяться у повноваженні, у компетенції працівника прокуратури. Тут же треба відрізняти. Якщо це відповідно до кримінального процесу іде матеріали, тобто або дослідча перевірка, або слідство, так, воно захищається відповідними нормами кримінально-процесуального закону. Ну, якщо скаржаться, наприклад, мешканці якогось району про те, що йде незаконна забудова. Ну, як же ж по закону… Та це просто Законом про звернення громадян передбачено, Законом про статус народного депутата. Дайте право ознайомитися з тим, що ви там наперевіряли, до яких ви висновків дійшли і врешті побачите це діло. Ми навпаки пропонуємо редакцію, яка взагалі закриває повністю цю діяльність і це відбувається, на мою думку, через те, що ми підмінюємо оці матеріали, які ідуть в порядку кримінального процесу, і ті матеріали, які ідуть в порядку того самого загального нагляду або те, що зараз є у сфері того, що називається загальним наглядом.

Шановні колеги, тепер щодо слідства прокуратури. Знову є… тут є дуже просте рішення. Я, наприклад, прихильник того, щоб була в якійсь формі функція слідства в прокуратурі. Але коли ми говоримо про слідчого прокуратури і про прокурора, ми маємо знову ж таки розуміти, що це різне. І прокурор у межах своїх наглядових повноважень абсолютно природно може виконувати слідчі дії, приймати справу до свого впровадження і закінчувати слідство, підписувати обвинувальні висновки і виконувати все те, но як прокурор. Слідчий прокуратури – це те поняття, за яке і Рада Європи, і інші оці авторитетні установи на не зрозуміють і цього, в принципі, і відповідно до концепції оце реформування, про яку іде мова, відповідно до загальних тенденцій, їх очевидно не буде. Для цього треба розуміти. Но прокурор з повноваженнями нагляду буде виконувати, буде мати повноваження виконувати функції слідства або по конкретних справах якісь окремі слідчі дії треба буде перевірити, як слідчий перевіряє, це треба… Або приймати до свого впровадження справи відносно у повному обсязі.

Тепер, шановні колеги, щодо впливу на діяльність прокурора. У мене постійно стоїть одне і те ж питання. Скажіть, будь ласка, куди іти людині або працівнику прокуратури підлеглому, або взагалі просто громадянину, якщо він ставить питання про те, що злочин вчинено умовно, я умовно кажу, Генеральним прокурором України. Ну, сьогодні не існує відомства, де можна зареєструвати заву на цю тему, ну не існує. Ну, ми пробували колись заяву переправити до Міністерства внутрішніх справ. Звідки її забрала та сама прокуратура. І тоді виходить, що у нас є одна недоторкана особа – це на сьогоднішній день Генеральний прокурор. Це неправильно. А чому це неправильно? Тому що ми не можемо у системі наших правоохоронних відомств знайти механізм юридичної відповідальності, ну, того самого дізнання, перевірки. Ну, може бути все що завгодно, це ж жива людина, правильно? І може бути і корупційне питання, може бути та будь-яке питання. Значить, і тут ми говоримо про те, що давайте ускладнимо політичну відповідальність генерального прокурора через те, що слідчу комісію створимо, потім висновок Верховного Суду, тобто унеможливимо повністю, не ввівши механізм юридичної відповідальності.

А юридична відповідальність механізм може бути один: через створення спеціального прокурора і спеціального слідчого, це не тільки генерального стосується. І хай це стосується і вищих посадових осіб, того ж самого Президента, того ж самого порядку імпічменту процедури і так далі.

І от як раз це і є предметом закону України „Про прокуратуру”, о це має бути глава: як утворюється спеціальний прокурор, ким він утворюється, скільки це людей, який їхній статус, де вони працюють, як відбувається ротація цих людей? І це вирішить питання розслідування злочинів вищих посадових осіб, не тільки генерального прокурора, а і інших, там членів уряду, Кабінету Міністрів і так далі.

Вже закінчуючи, тому що час, розумію, мало вже…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Вже два регламенти.

ОЛІЙНИК С.В. Да? Я просто, ну, не можу не сказати на репліку Олексія Васильовича шановного по цьому, по закону, автором якого я є, справа в тому, що жодного немає прикладу рішення суду, коли б справа про розбійний напад була б скасована в суді.

Натомість я вам можу привести, коли генеральний прокурор своїм рішенням визначає за потерпілого: ці люди скоїли розбійний напад на нього, чи не ці люди скоїли напад.

Тому тут є проблема більше, знаєте, спочатку треба якось загально вийти на інший якійсь рівень. Бо я знаю, що суди скасовують ті рішення, ті справи, які в порядку загального нагляду порушуються. Це існує ситуація, но розбійного нападу – жодної справи такої не існує, а от у генерального прокурора існує такі ситуації. От тут я думаю, є проблема.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово надається прокурору Київської області Гордецькому Олександру Степановичу.

За ним виступить Бандурка Олександр Маркович. Будь ласка, тільки прошу, шановні колеги, регламент.

ГОРДЕЦЬКИЙ О.С. Дякую за надану можливість виступити і хочу сказати, користуючись нагодою, що Іван Васильович Винокур сказав, що є прокурорське лоббі в Верховній Раді. Прокурори це знають, пам’ятають. І повірте, Іван Васильович, що коли дійде питання до обговорення проекту вже в сесійному залі, кожен прокурор області включиться і буде супроводжувати цей проект в Верховній Раді.

Я хотів би повернутися до тієї ситуації, в якій ми живемо і погодитися, не можна не погодитися з Мойсиком Володимиром Романовичем, який дійсно сказав, що ми повинні виходити із того, в якій державі ми живемо, які в нас суспільні відносини. І виходячи з цього, і приймати ті чи інші закони.

Давайте подивимося, от всі крутяться виступи навколо досудового слідства, і в мене 28 років за плечами роботи в прокуратурі, і я не почув єдиної думки. І дійшло вже до того, що останній поважний депутат, виступаючи, депутат Олійник, цю функцію – слідство, вірніше, слідство, він не заперечує, щоб велося в органах прокуратури, но це повинен вести прокурор.

А чому ми будемо… ми говоримо зараз про закон, про прокуратуру, чому ми будемо ховати слідчі дії за поняттям „прокурор”? Що, слідчий не буде виконувати, а прокурор може виконувати? Чи це не є функція слідства, тому що Рада Європи чи європейські інституції кажуть, що слідчий не повинен виконувати. Так прокурор буде виконувати. До чого ж ми дійдемо? Ми дійдемо до того, що прокурор буде сам собі господар. Зараз хоч прокурор наглядає за слідчим, а то прокурор буде розслідувати справу, затверджувати сам обвинувальний висновок і направляти до суду. Що ж ми породимо це?

В статті 4 частини другої ми ховаємо … ховаємося від цієї функції слідства, ми міняємо напрямок роботи прокуратури, дальше – остання частина йде, з питань належної реалізації зазначених конституційних функцій. Чому ми боїмося цього?

І говоримо дальше в цьому законопроекті, інші наводимо статті – 20-та, сьома, де кажемо, що є виключна підслідність, є підслідність по посадовим, службовим злочинам, є те, що прокурор може забрати любу іншу справу. Тобто ми говоримо, фактично, про функції, функції досудового слідства. Ми нікуди її не ховаємо. Ми ховаємо перехідні положення, що на час перехідних положень прокурор буде виконувати функції слідства.

А скажіть, шановні поважні народні депутати, а хто ж буде розслідувати кримінальну справу стосовно слідчого чи прокурора? Буде створений спеціальний слідчий комітет. Нехай буде цей слідчий комітет. Хто нагляд здійснює за слідчим комітетом буде? Прокурор буде здійснювати? Так що, слідчий слідчого комітету буде розслідувати справу стосовно прокурора? Ми повинні підходити концептуально до вирішення цього питання.

І тому, я рахую, що досудове слідство, воно повинно залишатися. І у мене особиста думка, я можу помилятися, що я за те, щоб Закон про прокуратуру був прийнятий якнайшвидше. Але, мені кажеться, от Віктор Дмитрович каже, що, коли буде ця прийнята Конституція, зміни, ми не знаємо, і Закон буде прийнятий про прокуратуру раніше, але у такій редакції, мені кажеться, він ніколи не буде прийнятий.

Щодо загального нагляду, так званого. Шановні народні депутати, я прокурор Київської області недавно, але кожен день розписую не менше 40-45 ваших депутатських звернень. Більшість із вас є надто грамотними юристами. Але даже при наявності судових рішень, ви звертаєтеся до прокурора, щоб прокурор все ж таки провів перевірку і надавав вам відповідь. Тобто ви знаєте, що прокуратура на даний час, у нинішніх суспільних відносинах, є орган швидкого реагування, і тому ви до нас звертаєтеся. Погано, гарно ми виконуємо цю роботу – це вам і нашому населенню судити.

Ще що хотів би сказати. У мене є багато зауважень, пропозицій, вірніше, до цього проекту закону. Але зі мною, мабуть, погодяться і прокурори областей.

Таке технічне питання – структура Генеральної прокуратури України. Шановні прокурори, ми з вами бачимо, коли приходить Генеральний прокурор України, як ця структура міняється. То головні управління, то управління під управління, то відділи. Я вам хочу сказати і не помилюся, можете перевірити, на сьогоднішній день у державі це один єдиний орган, можливо, ще один, але, мені кажеться, один, (коли я працював в адміністрації, ми підходили до цього питання) де структура, структура органу, центрального органу, ніким не затверджена. Тому я вношу пропозицію і настоюю на тому, і вношу пропозицію, що структура Генеральної прокуратури України повинна бути затверджена або Президентом, або Верховною Радою. Але повинно бути кількісний склад, повинні бути якісь... А не так: прийшов Генеральний прокурор і створив управління.

___________________ . А може в законі треба, щоб було визначено структури.

ГОРДЕЦЬКИЙ О.С. Окремо по кожному відомству приймається структура.

І остання відповідь депутату Олійнику щодо контрольних функцій Президента. Я рахую, що контроль Президента він, контрольна функція Президента є, начинаючи від призначення Генерального прокурора на посаду. Через те під кутом того, що Президент є гарантом конституційних прав і свобод громадян і шляхом звернення до прокуратури, до Генерального прокурора під кутом виконання дотримання прав і свобод громадян ми відписуємося Президенту і Президент контролює як виконує прокуратура в цій частині захисту конституційних прав і свобод громадян, як виконує вона свої функції.

Щодо конкретних пропозицій – вони в мене є, я їх надам шановному головуючому для того, щоб можна було врахувати. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Слово надається Бандурці Олександру Марковичу. Всі добре знають цю людину. Після нього виступить прокурор Запорізької області Куликов Валерій Вікторович.

БАНДУРКА О.М. Дякую Вікторе Дмитровичу.

Шановний голово, шановні учасники комітетських слухань.

Я по статтям пройдуся. Перша стаття. Прокуратура України.

Від імені суспільства виступає. Суспільство створює державу. Держава створює органи держави. Державні органи. Прокуратура - є державний орган, виступає від імені держави, а не суспільства. Навіть назва Генеральний прокурор України. Тому це треба тут редакційні правки вносити в багатьох статей. Я ось зупинюсь на кількох.

Стаття 12. Оскарження рішень прокурора. Бездіяльність прокурора районна оскаржується прокурором області. Прокурора області Генеральному прокурору. Це ж суперечить Конституції. Ні Конституція України, ні Закон „Про звернення громадян” не обмежують право посадових осіб чи громадян конкретності як фізичних осіб звертатись до любої інстанції за відстоюванням своїх прав чи оскарження дій посадових осіб державних органів.

А ми тут обмежуємо, що тільки на прокурора можна скаржитися. Це нісенітниця. Так не можна писати.

Стаття 15. Президентський контроль.

Я не зовсім згоден із попередником виступаючим – прокурором Київської області повноваження суб’єктів контролю 15 і 16. Ми на цих суб’єктах втрачаємо незалежність прокуратури. Якщо ми хочемо, щоб це був статус особливого призначення того державного нагляду від імені держави, а не суспільного нагляду, як записали у статті 1, то повноваження суб’єктів контролю, безумовно, треба звужувати.

Що таке президентський контроль? Це контроль Секретаріату Президента.

Давайте ж будемо тверезо про це говорити і дивитися. Це право втручатися в діяльність прокуратури. Президент вносить кандидатуру Генерального прокурора і вимагає від нього там інформації-звіту. А це і є президентський контроль, а не президентських чиновників контроль.

Я думаю, що над цим треба попрацювати.

Не дуже гарно це… це пахне. Я міг би коментувати. Скоріше можна говорити про громадянський контроль, громадський. Ми йдемо по шляху створення громадського суспільства в Україні. Формується цей громадський контроль через засоби масової інформації, через адвокатуру, через правозахисні і громадські правоохоронні організації і об'єднання громадян, і прокуратура реагує і співробітничає з цими організаціями. Тут можна говорити про громадський контроль, але не контроль, будемо говорити, державного чиновника.

Генеральний прокурор назначає ректора, це стаття 23 пункт сьомий.

Перша назва – Національна академія. Призначає ректора академії, проректорів, директорів інститутів, він же один. Призначає ректора та проректорів і директорів інститутів, академій за поданням ректора. І все стане на свої місця. Чого ж ми ставимо ректора Академії прокуратури в гірше становище, чим ректор цивільного вузу?

Стаття 24. Генеральний прокурор призначається Верховною Радою України конституційною більшістю. Я б так записав, але це вже втручання в Конституцію. Це на майбутнє.

А от у разі відставки Генерального прокурора (стаття 27) записано зовсім, не хочу сказати дурниця, ну, незрозуміло: що в разі відставки Генерального прокурора всі заступники подають у відставку тоже. Чого? А якщо, ну, захворів Генеральний прокурор (дай Бог йому здоров’я назавжди), чому ж повинна вся команда уходити, професіональна, яка працює і тому подібне? Навіщо? Щоб ускладнювати діяльність прокуратури? А дальше ми пишемо, що в разі відставки виконує обов’язки перший заступник прокурора або інший заступник, так вони ж теж у відставку подають. Це ж внутрішнє протиріччя законопроекту.

Знову ж таки, стаття 30-та. Ректор академії призначається Генеральним прокурором України, треба його повноваження виписати. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури, стаття 32. Ми говоримо, що прокуратура незалежний орган ні від кого, ні від Президента, ні від хору Верховної Ради, ні від громадськості самої прокуратури. Треба записати: „Має консультативно-дорадчий статус”, а не обрання Генерального прокурора буде залежати від настрою прокурора. А якщо Генеральний прокурор дуже вимогливий і його не полюблять прокурори областей?

Присяга прокурора, стаття 74. А чого тільки прокурор приймає присягу? То треба добавити: слідчих прокуратури, криміналістів та інших посадових осіб, які мають класні чини, зокрема, наукові та педагогічні працівники, вони ж мають класні чини? Або слідчий не несе відповідальності, як прокурор, а може у нього ще більше відповідальності?

Стаття 78: „Класні чини прирівнюються до відповідних військових звань Міністерства оборони та МВС України”, ну нісенітниця. Не може ж бути уніфікації. Якщо цей класний чин прирівнюють до військовослужбовця, тоді треба писати „капітан прокуратури”, як капітан міліції чи капітан внутрішньої служби. Прокуратура є прокуратура і не треба її ні до кого не прирівнювати, не зрівнювати, в неї особливий статус. А те, що стосується соціального та правового захисту, треба дати належний, такий як там в проекті записано, ну редакційно відшліфувати.

„Генеральний прокурор призначає атестаційну комісію”. А хто її очолює, сам Генеральний прокурор чи які повноваження цієї атестаційної комісії, виникає знову ж таки запитання.

По слідчим та процесуальним повноваженням прокуратури у мене є цілий ряд зауважень, але я їх висловлю письмово Володимиру Романовичу, оскільки бачу, вже на мене дивиться головуючий, є регламент. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається прокурору Запорізької області Кулику Валерію Вікторовичу, після цього ми порадимося, що ми робимо далі. Будь ласка.

КУЛИК В.В. Шановні народні депутати, колеги, присутні! Сам факт сьогоднішніх слухань свідчить про те, що Інститут прокуратури займає одне із найважливіших місць в системі органів влади нашої країни.

У зв’язку з тим, що Декларація про державний суверенітет України проголосила поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову постало і питання, до якої з названих гілок влади належить прокуратура. У проекті програми діяльності Кабінету Міністрів України пропонується віднести її до виконавчої гілки влади.

Це не нова точка зору. Але більшість науковців і практиків її не розділяють. Не поділяю її особисто і я. Приведу свою аргументацію щодо цього. По-перше, необхідно чітко усвідомлювати, що за своєю природою виконавча влада – це сукупність повноважень щодо управління державними справами, включая повноваження підзаконодавчого регулювання, повноваження зовнішнього політичного представництва та повноваження різного роду організаційного та адміністративного контролю. Вже сам перелік притаманних виконавчій владі рис свідчить про те, що такі повноваження органам прокуратури не властиві. Європейський досвід також свідчить про те, що в тих країнах, де прокуратура належить до виконавчої влади, в середині системи постійно виникають суперечки, викликані порушенням принципу збалансованості цих гілок влади. Невипадково це широко відомо, що десять років назад у Фінляндії проведено реформу, у наслідок якої прокуратуру виведено із системи виконавчої влади. На мій погляд, модель прокуратури не може обиратися сама по собі, виходячи з тих чи інших поглядів. Модель прокуратури об’єктивно пов’язана з економічним та політичним устроєм держави. А вони на цей час, як відомо, знаходяться на перехідному етапі. Іншими слова, країна на шляху пошуку.

Тому проект Закону України про прокуратуру, який сьогодні обговорюється, на мій погляд, в цілому відповідає цьому перехідному періоду і діючій Конституції. Забігання вперед у питаннях реформування взагалі, у тому числі органів прокуратури, без врахування об’єктивних законів розвитку держави призведе тільки до негативних наслідків.

Декілька аргументів до збереження такої функції прокуратури, як нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Тобто утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. У демократичній країні, на мій погляд, має бути багатоканальна система захисту та охорони прав людини. Людина повинна сама обирати, куди звернутися за захистом: до суду, прокурора чи до іншої інституції. Це як господар: один закриває оселі тільки на замок, щоб захистити родину та майно, бо немає інших можливостей до охорони; другий обладнує будинок електронними засобами спостереження, а третій наймає ще і охоронця. Але всі вони прагнуть до одного: захистити своє житло, хоча діють по-різному, виходячи із своїх можливостей.

Питання щодо збереження функцій слідства в органах прокуратури на, підкреслюю, перехідному етапі у мене як прокурора області, сумнівів не викликає. Виникає інше питання: чи є це на сьогодні таким актуальним, чи немає інших проблем? При цьому згадаємо, що перший крок на цьому шляху вже зроблено – злочини проти життя та здоров’я людини вже дев’ять місяців розслідуються органами внутрішніх справ, і повірте, ті проблеми, які у зв'язку з цим виникли, а їх чимало. Нам потрібно розв’язувати ще довгий час. Тому не треба на одні проблеми накладати інші. Необхідно вирішити ті. Що існують, а потім переходити до других.

Проекту закону, що розглядається, на мій погляд, можна в цілому дати позитивну оцінку. Наші окремі зауваження та пропозиції ми передали до Генеральної прокуратури, так як вони не носять концептуального характеру.

І завершуючи виступ хочу звернутися до авторитету експерта Ради Європи пана П’єра Карню та вслід за ним проголосити, а це він сказав відносно України і відносно органів прокуратур України. Неможливо реформувати одним взмахом чарівної палички ані величезну країну, яка спирається на вікові традиції, ані таку інституцію, як прокуратура, що мала величезний вплив на життя країни впродовж десятиріч.

Дякую всіх за увагу та окремо комітет Верховної Ради за те, що ми в такому форматі сьогодні обсудили ці питання.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. Так, просить слово заступник голови Держмедслужби Дерев’янко Іван Михайлович. Я прошу дуже стисло.

ДЕРЕВ’ЯНКО І.М. Я дякую.

Шановні колеги, я як колишній працівник органів прокуратури України хотів би зупинитися на одному питанні коротко. Все-таки питання незалежності прокуратури – це питання сьогодні звучало у багатьох виступах наших колег, але, на мій погляд, його треба ставити в іншій площині. Прокуратура як орган не може бути залежною чи незалежною, в прокуратурі працюють прокурори, починаючи від прокурора району, закінчуючи Генеральним прокурором України, - це конкретні фізичні особи. Через те, на мій погляд, треба ставити питання про незалежність саме прокурорів.

Про що я хочу сказати? Хочу сказати про те, що приходить Генеральний прокурор і, мабуть, тут частина прокурорів областей, які знаходяться в залі, але про це не говорять, зразу звільняються по будь-яких підставах. А якщо подивитися проект закону, який пропонується, стаття 85, то звільнити прокурора можна в будь-який момент і за будь-яких підстав, тому що невиконання присяги – це таке поняття, яке не містить конкретних порушень з боку прокурора. Тому, на мій погляд, для того, щоб убезпечити і забезпечити, вірніше, незалежність прокурорів кожного рівня, необхідно виписати чітко і зрозуміло, що прокурори можуть звільнятися або притягуватися до відповідальності лише у випадках порушення законів та Конституції України. Крапка.

І друге, коротко. Для того, щоб такого не було, про що я говорю, незаконне звільнення і так далі, і тому подібне, для цього потрібні будуть чітко визначені критерії оцінки ефективності діяльності прокуратури. Про це говориться уже також 15 років, але у проекті закону жодного слова немає. Отоді, як ми будемо розуміти, за що відповідає кожен прокурор, тільки тоді можна буде конкретно запитувати: прокурор прав чи винуватий? Отоді буде незалежність кожного прокурора. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, є ще ціла група вчених, які теж хотіли б виступить.

Є представники громадських організацій, але ми вже майже три години працюємо, тому я з вашого дозволу зараз надам слово Катерині Борисівні Шевченко від громадських організацій, після чого слово візьме народний депутат Кармазин Юрій Анатолійович, перший заступник голови Комітету з питань правосуддя, і будем радиться. Мабуть будем завершувати.

Будь ласка, Катерина Борисівна. Але прошу дуже стисло.

ЛЕВЧЕНКО К.Б. Дякую, Вікторе Дмитровичу. Я в своєму виступі хочу підняти лише одне питання, яке вже лунало в виступах деяких попередників, але, з моєї точки зору, є дуже важливим і головне – абсолютно не відображеним в тому проекті закону, який нам наданий для розгляду. Це питання громадського контролю.

Працюючи депутатом Верховної Ради, я зверталася до Генерального прокурора якраз з цими питаннями, з депутатськими зверненнями і отримала відповідь, що прокуратура не підлягає громадському контролю взагалі. І мені здається, що подібна позиція вона є свідоцтвом тому, що деякі працівники прокуратури залишаються в минулих часах. І ті статті, які ми маємо, скажімо стаття 14 „Предмет контролю за діяльністю прокуратури”, де є посилання на вже застарілий на сьогоднішній день Закон „Про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією та правоохоронними органами”, стаття 15, 16 – вони обов`язково мають бути доповненими.

І ще одна позиція. Знаєте, це дуже добре, що сьогодні в цьому залі фахівці обговорюють важливий для суспільства і держави закон. Але ще більш важливо було б, якщо б цей закон обговорювався широко з громадськістю, з правозахисними організаціями і не лише з тими людьми, які мають виконувати чи чиї функціональні повноваження регламентуються цим законом. Тому пропоную комітету, який ініціював таке професійне фахове обговорення, ще ініціювати проведення громадського обговорення і громадських слухань з цього закону. Я думаю, що ті думки, які будуть висунуті правозахисними організаціями, вони підуть ще дальше, ніж ті такі слабенькі пропозиції щодо громадського контролю, які тут вносили і шановний Олександр Маркович Бандурка і колеги народні депутати.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово надається народному депутату України Кармазину Юрію Анатолійовичу.

Юрій Анатолійович, у нас регламент до п’яти хвилин.

КАРМАЗІН Ю.А. Спасибі. Шановні колеги – депутати, шановні колеги – прокурори, шановний Віктор Дмитрович, я думаю, що ви зробили дуже корисну справу, що поставили цей закон на слухання. І корисну в тому числі через ваш виступ, через виступи інших колег, саме через те, що воно якраз напередодні слухання тієї програми уряду, яка буде зараз представлена в парламенті.

Я як член ради коаліції, як голова Партії захисників Вітчизни, який представлений радою коаліції, ставив питання про те, що абсолютно недоречним є пункт 2.3 в тій позиції цього пункту в програмі уряду, який говорить фактично про знищення прокуратури. Фактично так, будемо називати речі своїми іменами.

Саме, можливо, тому я думаю, що абсолютно правий Олександр Іванович Медведько, який прийняв рішення, що всі прокурори сьогодні є при формі. Мабуть, так мають вони ходити і на роботі. І, мабуть, і інші співробітники. Тому що саме про цих людей йде сьогодні мова. І коли тут так, через кому написано: „скасування функцій загального нагляду прокуратури, введення прокуратури в систему органів юстиції”, - то я згадую, як народжувалася Конституція 1996 року. Я згадую, як покійний Ворсінов Юрій Трохимович – царство йому небесне – радів, що прокуратура ні в тому, ні в тому не записана, ні в тій, ні в тій системі. І це правильно. Я погоджуюсь, що ми з цією Конституцією же будемо жити, нам її треба виконувати, і не треба нікого розхолоджувати, не будемо розхолоджувати нікого. Я закликаю з цієї зараз кафедри і Прем'єр-міністра, і весь уряд до того, щоб вони ці речі вилучили з цієї програми. І у нас кажуть, що найкраще знищити, найлегше знищити – це реформувати. Уже хватить, дореформувалися. Дійшло до того, що ніхто не здійснює фактично нагляд за дотриманням Закону „Про звернення громадян”. Говорять, що сьогодні хтось не дослуховується, немає громадського контролю. Та те, що зараз представник громадськості отримав слово тут, це вже є елемент громадського контролю.

Та те, що я сьогодні, народний депутат, можу висловитися, це є вже елемент громадського контролю, бо, мабуть, я можу багато чого сказати, і я це кажу з трибуни часто, і дещо дуже неприємне…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Юрій Анатолійович, я дуже вибачаюся, я, до речі, хотів би, щоб всі знали, що зараз йде пряма трансляція.

КАРМАЗІН Ю.А. І дуже неприємно іноді щось буває, десь щось боляче буває. Але я хотів би, щоб ми перестали знищувати систему органів прокуратури. Я звертаюся до керівництва Генеральної прокуратури України, я дивлюся на експерименти ваші з передачею слідства проти особи… Ну, давайте ж ми назвемо людям, які результати передачі.

Зараз сидять надзвичайно поважні люди з МВС, ну, вони добре розуміють, що вони не готові були до прийняття такої кількості справ, що якість справ, яка вона та якість?

Я хотів би, щоб ви, Віктор Дмитрович, ініціювали розгляд того, що сталося після такого реформування, щоб ми більше ніколи, депутати, з голосу не вносили зміни до статті про підслідність. Це надзвичайно тонка матерія, і не можна туди кувалдою лізти, в комп’ютер. Не можна! Треба думати мозгами, потім серцем, а потім мати душу.

А потім всі ці звернення йдуть до шановної Ніни Іванівни Карпачової, і кажуть, не розкриті вбивства, не розкриті… Та, звісно, будуть не розкриті! Бо ніколи людина, яка спеціалізувалася на розкритті краж, не буде розкривати вбивства, а яка прийде на розкриття вбивств, то вона має ще мінімум п’ять років вчитися, щоб потім на якомусь середньому рівні розкривати ті вбивства. А зараз все важче це робити.

Давайте поговоримо, що заважає прокуратурі працювати. Хіба оскарження, порушення кримінальних справ конкретних і покупне не стало сьогодні тормозом для розкриття злочинів? Стало. Давайте це, мабуть, і будемо ставити питання. І воно не прозвучало сьогодні.

Хіба неправильно сказав прокурор Київської області, що кожний Генеральний прокурор робить структуру під себе? Це ненормально.

Ми з Михайлом Олексійовичем Потебеньком намагалися в своєму проекті закону від цього відійти, намагалися писати якісь загальні вимоги до цього. Давайте впишемо загальні вимоги, які були б для всіх, давайте зробимо якось так, щоб голос члена колегії був почутий. Згадайте, у нас же був закон, по якому члени колегії затверджувалися у Верховній Раді. І що було погано? Була гарантія для них, була якась гарантія. Сьогодні ніякої гарантії немає.

Натомість ми придумали такі речі, як імунітет прокурорів (стаття сьома). Ви знаєте, смішно читати. Прокурори недоторканні – перше слово. Немає недоторканних у цій державі. Всі доторканні. Тільки особливий порядок доторканності є. І Президент доторканний, читайте статтю 111 „Порядок імпічменту”, і депутат доторканний, і суддя доторканний. Всі доторканні. Тому давайте викинемо ці речі, поважне зібрання. А такі речі, от такі дурниці опиняються, і потім ми їх цитуємо тут. Не хочеться і цитувати.

Або у шостій статті: при прийнятті нових законів та внесення змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу, передбачених законом, гарантій незалежності у здійсненні повноважень та їх правової захищеності. Та, слава Богу, але ж давайте ж підійдемо до Конституції.

А в Конституції це стосується стосовно усіх громадян (стаття 22). І ми весь час бачимо, що ці права громадян зменшуються. І я прикро вражаюся, коли іноді отримую відписки з Генеральної прокуратури. Знають, що читаю все. Ну, от такий гнусний характер. Читаю всі проекти законів, читаю всі відповіді прокуратури. Читаюся і дивлюся: у Миколаївській області завод, єдиний, який залишився, „61 комунара”. Що ж ви робите, шановні прокурори? Вся колегія, все керівництво. Один єдиний державний завод залишився. І то, призначили директора заводу, на наступний день видається доручення нєкому пану Горну Іллє Гершковичу, якщо пам’ять мені не зраджує, що він може представляти в усіх організаціях, відомствах – всюди. І продовжується. Хіба ми не бачимо, прокурори, що йде захоплення з іншої держави у нас всіх заводів судоремонтних і суднобудівних? Хіба ми не бачимо, що економіку знищуємо? І сидимо мовчимо.

Так мовчали, поки з Азовського пароплавства стало ТОВ, як воно там називається, „Торговий флот Донбас”. Так мовчали, поки понад 10 тисяч вагонів забрали і потім кричимо, що треба підвищувати всім плату, бо вони у приватній власності. Шановні друзі, от там нам стверджувати авторитет.

А щодо закону, я переконаний, що цей закон має бути доопрацьований. Мають бути гарантії, має бути все для прокурорів. І має бути передбачено, що прокурор, це, правда, це треба розглядати разом з Комітетом по... з питань... якій займаються питаннями суддів, бо страшні речі відбуваються. Те, що люди пишуть, приносять, показують, коли в Житомирі вирішується питання по Бориспільському районі, в Житомирі!

Коли вирішується в Харківській області, чи ви зараз бачили де по ЦВК вирішується питання. Та, як це так? Чому в той же день людям не повідомили, що люди хто підробили рішення, яким зупинили виконання рішень ЦВК, Київради і так далі, не заарештовані, на них не отримали санкцію, чому не повідомили людям про це? Таких же підробних рішень маса. Маса сьогодні по країні. Йдуть рейдерські захоплення, і саме прокурор має бути тут на сторожі держави, тому на переломному етапі, я дякую, Віктор Дмитрович, що ви загострили це питання, саме прокуратура має взяти на себе, на свої плечі те, все, що сьогодні відбувається.

Але для цього має бути і кореспондуватися в Закон про статус суддів записано, що прокурор має право ставити питання і про дисциплінарну відповідальність суддів. Хіба це нормально, коли мені повідомляють, що по відношенню до 99 суддів за брутальні порушення ставилось питання до дисциплінарної відповідальності, а притягнуто лише три. Три, а там 99! Це там де ставилось, там де бачили питання.

І захист прокурорів, я пам’ятаю, коли я був прокурором, то затверджував прокурора, призначав прокурор України, а затверджував Генеральний прокурор Радянського Союзу, ми були захищеними людьми.

Коли сьогодні в Черкаській області порушується в Корсунь-Шевченківському районі, порушується кримінальна справа прокурором за те, що голова адміністрації роздав своїм родичам понад 20 гектарів землі біля Росі і потім людину кажуть, а ти йди звідси, прокурор, ми тобі даємо іншу і прибирають, тому що на нього гримнули. Хіба це гарантія прокурора?

Поверніться, будь ласка, Олександр Іванович до цього випадку, подивіться, мені жалко тих прокурорів по долі яких проходяться за те, що вони чесні. Мені жалко, що такі випадки трапляються. На жаль, такі випадки трапляються.

Тому, шановні друзі! Я думаю, що ще раз хочу подякувати всіх хто присутній, хто сьогодні висловив свої неабиякі схвильованість цими процесами. І не знаю, так випало, що Сергій Григорович Міщенко сидить біля мене, але він і говорив, і писав абсолютно созвучні мені речі, до яких я дуже багато років назад прийшов, дуже багато років, що прокурор України має бути прокурором всієї України, а не більшості Верховної Ради України. І це значить, що нам треба знайти консенсус, тут представники всіх фракцій зараз, і внести нормально правильні зміни до Конституції, де передбачити, що прокурора можна призначити 300 голосів і зняти 300 голосів. Тоді він не буде „Ванькою-встанькою”, тоді він не буде залежний від кон’єктури, ні від чого, тоді це дійсно буде гілочка влади, на яку можуть опиратися наші громадяни в побудові незалежної країни. Дякую вам за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую…

Я хотів би проінформувати членів колегії Генеральної прокуратури, прокурорів областей про те, що Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності на своєму засіданні, підтримуючи програму дій уряду „Український прорив”, повністю схваливши цю програму, звернувся до уряду України про вилучення із програми дій уряду тих положень, на які посилався шановний Юрій Анатолійович. Комітет не підтримує ці положення про включення органів прокуратури в систему органів юстиції. Я цю позицію комітету довів до відома прем’єр-міністра як в усній формі, так і написав відповідного листа прем’єр-міністру України, це така інформація.

Шановні колеги, чи є ще в учасників наших слухань, хто наполягає на тому, щоб виступить із словом? Там хтось підняв руку, представтесь, будь ласка.

СУЛЬЖЕНКО Ж.О. Національна юридична академія України, доцент Сульженко Жанна Олександрівна.

Шановні колеги, лише одне питання.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Одну хвилиночку, Жанна Олександрівна.

СУЛЬЖЕНКО Ж.О. Чути?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Чути. Я тільки спитав, хто бажає виступить, а ви вже і виступаєте.

Тому, Жанна Олександрівна, ми надаємо вам слово, але я дуже просив би вас, щоб ви вклалися у відповідний регламент до 5 хвилин.

СУЛЬЖЕНКО Ж.О. Щиро дякую. Лише одне питання.

Я хочу звернути увагу, розробники законопроекту про вимогу Конституції, я маю на увазі статтю 92 і 123, що організація і діяльність прокуратури визначається виключно законом.

Стаття 123 говорить. Порядок, навіть, діяльності визначається виключно законом.

З урахуванням цього конституційного положення потрібно переглянути нам природу наказів Генерального прокурора. І в самому проекті дуже багато відсилок про те, що Генеральний прокурор визначає. І тому все, що стосується, тут правильно говорили, про структуру Генеральної прокуратури, про дисциплінарну відповідальність працівників прокуратури, про атестацію все це має визначатися законом – це вимога Конституції. Ми тут нічого не можемо змінити.

А з урахуванням того, що це дуже великий обсяг, то є така пропозиція, вона і раніше вченими висловлювалася, щоб зробити два закони, так само як і в суддів про судоустрій і про статус, так само і Закон „Про прокуратуру”, який буде визначати організацію прокуратури і другий Закон „Про службу в органах прокуратури”, який всі ці моменти атестація, класні чини, дисциплінарна відповідальність, заохочення, статус прокурора визначити – це як пропозиція. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Закінчили, так?

СУЛЬЖЕНКО Ж.О. Так, дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую. Шановні колеги, я з вашого дозволу надам зараз ще слово для короткої репліки основному нашому доповідачу Володимиру Романовичу Мойсику, а після цього візьме слово Сергій Маркіянович Винокуров і будемо завершувати нашу діяльність.

МОЙСИК В.Р. Шановні колеги, дякую за фахове обговорення питання. Але прошу ще раз вас, щоб не називали той документ, який ми роздали проектом Закону „Про прокуратуру”. Ми могли його не нумерувати по статтях, а дати як тези і саме так їх оцінювати.

Скажу вам так, що усілякому разі ми в Робочій групі і в комітеті бачимо метою нового Закону „Про прокуратуру” істотне посилення ролі і значення прокурора в український державі, а не чергове обмеження його прав, як це відбулося тими 9 законами.

І зараз кілька слів по найпринциповиших питаннях, які виникали щодо політичної відповідальності, щодо відставки прокурора.

То я вам скажу, що я це не поділяю і на Національній Раді по розробці Конституції будемо це питання ставити. Прокурор може бути звільнений з роботи, а тільки не шляхом політичної недовіри.

І щодо чинної редакції Конституції, вона є і там є написано про недовіру, то ми в законі запишемо, те що ми написали там, те не читайте, те було вкинуто для дискусії, як багато різних інших питань.

Єдине, дві підстави для звільнення Генерального прокурора, власне бажання і голосування 300 голосами на засіданні парламенту. І звільнення за результатами щорічного звіту прокурора генерального перед Верховною Радою України. Тобто пройшов звіт Генерального прокурора – рік прокурора ніхто не може чіпати, я маю на увазі Генерального прокурора і це була б важлива гарантія діяльності.

І повністю поділяю думку колеги Сергія Міщенка про те, що у новій Конституції треба записати „дві третини від складу призначають Генерального прокурора” і трішечки більше звільняють, хоча б три четверті. Це добре, а то ми дійдемо до того, що вже дві фракції дуже близько до половини парламенту доходять, то Генеральний прокурор може бути призначений на фракції самій ось у цьому залі, а не в тому. То це дуже небезпека, хоча чия б це не була фракція, ви маєте розуміти.

І наступне питання „недоторканість”. Не настільки ми не фахові, щоб не розуміти, що це слово не годиться в законі. Але я веду мову про істотний імунітет прокурора і я наведу вам кілька тез із проекту КПК, який прошов перше читання. Ми пропонуватимемо п’ять років імунітету Генеральному прокурору, який склав повноваження.

Розумієте, надто серйозну функцію він виконує в державі, надто багато неприємностей він вчиняє від імені держави нашим громадянам і має мати імунітет після закінчення повноважень. І хотіли б ми, щоб прокурори були самі у системі захищені. Стосовно Генерального прокурора справу будемо пропонувати, щоб порушував спеціальний прокурор Верховної Ради України за наявності висновку Верховного Суду України про наявність ознак злочину.

По заступниках має дати висновок Верховний Суд і так по всіх рівнях прокурорів, аж до найнижчого. Тобто це є дуже важливі гарантії спокійної і фахової роботи Генерального і підлеглих йому прокурорів.

І ще одне хочу підтвердити слова Віктора Дмитровича, голови комітету, нової Конституції доведеться чекати дуже довго. І те, що можна обновити в цьому законі, який є чинним, треба робити, сьогодні і негайно. Ми розробимо проект закону, який вже буде проектом називатися. До підписання і до подачі до Верховної Ради ще раз порозсилаємо його по областях і до Генеральної прокуратури, тільки тоді підпишемо його як проект закону. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово надається Сергію Маркіяновичу Винокурову.

ВИНОКУРОВ С.М. Я дуже коротко. Я хочу щиро подякувати голову, членів комітету, учасників комітетських слухань, прокурорів наших всіх, які сьогодні прибули, прокурорів і бувших, хоч їх не бува бувших, але як зараз працюють на других посадах і в Верховній Раді за дуже розумне і принципове обговорення цього проекту. Проекту, проекту цього закону про прокуратуру. Я хочу сказати, що у кожного із, сидячи тут у залі свій є закон про прокуратуру в голові і можна тисячу років обговорювати і не дійти ні до чого. Але закон про прокуратуру - це інструмент і це головний інструмент для працівників прокуратури. І якщо його немає чи якщо він недосконалий, то не буде і толкової роботи. Мені дуже сподобалось те, що і голова комітету Ігор Дмитрович, і інші, підкреслили, це і я завжди кажу нашим колегам, що Конституція вона є і я дуже сумніваюсь, що хтось із сидячих тут у залі на своїх посадах допрацює до того часу, коли вона буде змінена чи буде нова Конституція. Конституція є і ми повинні працювати в рамках цієї Конституції. Ми можемо дискусійний клуб відкрити і довго говорити теоретично, що можна буде робити і ми, прокуратура, зробила це в концепціях написала, але закон про прокуратуру повинен базуватися тільки на діючій чинній Конституції і більше ні на чому. Тому я своїх поважних колег, коли вони говорять про слідство, я – професійний слідчий, віддам цьому майже 40 років. Але немає в Конституції слідства, в прокуратурі і ми повинні знайти такий механізм, про який прокуратури буде виконувати ті функції, які закладені в Конституції, а як це зробити, без прокурора слідство не може бути, треба підняти роль прокурора в наглядовій інстанції, але слідство повинно відійти туди куди, чи ми це подумаємо куди воно відійти, але я вам говорю про Закон „Про прокуратуру”. Над ним працюють працівники дуже високої кваліфікації і прокуратура не стоїть в стороні, ми допомагаємо всім чим можемо, даємо кращих наших спеціалістів і теоретиків, і практиків, я дуже вдячний всім нашим колегам, які тут прийшли, вони акумулювали те, що і я говорив, що говорили колеги, це говорилося їми. Але, я ще раз хочу підкреслити, що закон …… потрібний, потрібний хоча б тому, що він на сьогоднішній день протирічить Конституції в багатьох питаннях, ну це ж просто нонсенс, що прокуратура – орган, який, це наглядовий орган, який працює і повинен працювати тільки згідно Конституції, в самому Закону „Про прокуратуру є протиріччя між основним законом і законом, їх потрібно усувати, ми повинні це зробити. І я вам кажу, як людина, яка має і досвід, і прокурорської роботи, і роботи Верховної Ради, бо тут дуже часто виступав, що цей проект, він має добру перспективу бути прийнятий навіть на цій сесії. Тому я, я просто прошу і робочу групу, і наших колег максимально зробити все для того, щоб з урахування всіх тих думок, але тих, які є в рамках Конституції, підкреслюю, зробити все для того, щоб ще цей Закон „Про прокуратуру” був прийнятий. А що буде далі через рік, через два, ми подивимося, 226 голів і можна завжди змінити.

Я завжди, я казав таку фразу, я ще буквально 20 секунд, коли мене спитали: „А як же міняти закони?”. Я кажу: „Прокуратура – це найомний орган, який держава наймає, суспільство для того, щоб воно виконувало ті завдання, які стоять перед цією державою, цим суспільством у цей конкретний час. І якщо суспільство і держава в особі народних депутатів будуть вважати, що прокуратура повинна копати картоплю, то наберіть 300 голосів і ми будемо копати її. А потім, наприклад, 226 і скажете, що ми будем її копати вручну, - і ми будемо це робити. Тому, що законодавчий орган.

Тому, якщо в законі про прокуратуру, який буде прийнятий, а я не сумніваюсь, що він буде прийнятий, будуть якісь негаразди, 226 голосів і за один день в трьох читаннях можна змінити, виправити, але працювати зараз по тому закону, який є, ми вже…. це вже буде нонсенсом. Я ще раз дуже дякую, це дуже конструктивна була розмова і дуже фахова, і на такому рівні, на якому давно вона не обговорювалася.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановна Ніна Івановна, шановний Сергій Маркіянович! Шановні члени і колеги генеральної прокуратури, шановні прокурори областей! Шановні запрошені, представники засобів масової інформації! Я від імені Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ще раз щиро вам вдячний за те, що ви зголосились прийняти участь в комітетських слуханнях такого надзвичайно важливого теми як необхідність прийняття нового закону, нової редакції, вірніше, закону про прокуратуру. Ми на ваш розгляд винесли ту, те напрацювання робочої групи, які вважали, що напрацювання робочої групи вже в такому вигляді, коли ми могли б серйозно з вами його обговорити. Мені надзвичайно приємно було слухати те, що майже, майже не було виступів наших шановних колег, запрошених, які б відкидали взагалі саму концепцію того проекту, проекту, який ми сьогодні поставили на ваш розсуд.

Безумовно, він не є ідеальним. Безумовно, в ньому є проблеми. Але я хотів би, щоб всі ви твердо знали, що Комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності твердо став на шлях необхідності прийняття самим найближчим часом нової редакції закону про прокуратуру і про міліцію. Я хочу вас запевнити в тому, що нова редакція Закону „Про прокуратуру” і „Про міліцію” будуть прийняті у Верховній Раді. І вони будуть прийняті найближчим часом, хто, як цього не вважав. І чому у мене є така впевненість? Знаєте, шановні колеги, якщо ми будемо чекати, поки всі наші комісії національні, чи відомчі, чи будь-які інші будуть розробляти ці всі концепції, ми взагалі ніколи не приймемо ніяких законів. Але я всім би хотів просто нагадати, що закони у нас поки що приймаються у Верховній Раді,а комітет Верховної Ради - це є конституційний орга Верховної Ради, який і створений для того, щоб попередньо обговорювати законопроекти і вностити їх на розгляд Верховної Ради.

Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності уже найближчим часом разом з робочою групою доопрацюють цей проект Закону про прокуратуру (нова редакція), врахує всі ваші зауваження, пропозиції, доповнення – все, що сьогодні було почуто під час обговорення, всі ваші зауваження, пропозиції в письмовому вигляді. І ми обов’язково найближчим часом винесемо це питання на розгляд комітету. І після того, як комітет схвалить цей законопроект, ми, члени комітету як суб’єкти законодавчої ініціативи внесемо цей законопроект до Верховної Ради України для прийняття у першому читанні. Оце я вам абсолютно про це хочу офіційно повідомити, оскільки в комітеті немає ні одного народного депутата, який би не підтримував таку ідею про необхідність прийняття нової редакції Закону про прокуратуру. Це перше.

Друге. Найближчим часом ми проведемо такі ж комітетські слухання і з приводу Закону про міліцію. Це теж надзвичайно важливий закон, він теж потребує нової редакції, але робоча група, яка теж створена з найкращих фахівців, які на сьогоднішній день є в Україні, вона ще його не опрацьовує, бо він не в тій стадії, в якій ми могли б уже видати його на публічне обговорення. Але не зважаючи на це, ми теж вважаємо, що це надзвичайно важливо і актуально. І ми будемо домагатися найближчим часом прийняття і цього закону.

Я хотів би на завершення сказати от про що. Шановні панове прокурори, шановні вчені, Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності є відкритою структурою, він з радістю буде сприймати всі ваші пропозиції, зауваження, доповнення до будь-яких законів. Двері нашого комітету відкриті, ми з радістю будемо вас зустрічати всі ваші розумні і правильні пропозиції будуть обов’язково враховані.

Більше того, шлях від вашої пропозиції до реалізації у конкретному законі дуже короткий, тому що у комітеті працюють надзвичайно професійні люди, які, як тільки побачать, що це слушна пропозиція, яка може бути трансформована у законопроект, вона тут же буде трансформована і негайно внесена, після підтримки у комітеті, до Верховної Ради.

Тому я хотів би ще раз побажати всім нам доброго здоров’я, успіхів. І хотів ти зауважити на таке. Комітет кожний день отримує величезну кількість звернень громадян, скарг, і значна частина цих скарг і звернень стосується незадовільної роботи органів прокуратури або конкретних прокурорів. Кожний з вас, я думаю, що кожний день отримує від комітету відповідні звернення, де ми просимо, щоб ви перевірили скарги, з якими люди звертаються. Я дуже хотів би подякувати прокурорам областей, які надзвичайно, я сказав би, скрупульозно підходять до тих, я б не хотів сказати доручень, а до тих звернень комітету Верховної Ради при перевірці тих скарг, які комітет просить на місці перевірити і прийняти відповідні заходи прокурорського реагування.

Ви знаєте, що ми з’ясували? Що значна, надзвичайно великий процент цих скарг підтверджується. Це свідчить тільки про те, що органи прокуратури на місцях надзвичайно ефективно працюють. Але те тому, мабуть, що це є звернення комітету Верховної Ради для того, щоб контрольними відповідними справами. Але я думаю, що це свідчить про те, що прокурори все більше і більше усвідомлюють, що виконання ними конституційних повноважень – це є головна їх функція в державі.

Шановні друзі, ви повинні зрозуміти, що в Україні, в нашій рідній державі більше нема ніякого органу, який би міг би здійснювати нагляд за дотриманням прав і свобод громадян, наприклад, органами досудового слідства. І те, що прокурори за прошлий рік скасували більше 90 тисяч незаконних постанов органів досудового слідства, це і є підтвердженням того, що прокурори працюють ефективно. Ефективно. Чому це? А за цими 90 тисяч скасованих постанов – це є 90 тисяч порушених прав і свобод громадян, шановні друзі. Тому я всім нам бажаю доброго здоров’я, успіхів і хай нам всім щастить на царині дотримання прав і свобод громадян.

До побачення.