Проект
Вноситься народними депутатами України
- членами Комітету Верховної Ради України з питань
законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
Швецем В.Д.
Москалем Г.Г.
Сівковичем В.Л.
Бевзом В.А.
Грицаком В.М.
Малишевим В.С.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про оперативно-розшукову діяльність
Стаття 1. Терміни, що застосовуються у цьому Законі
Візуальне спостереження – оперативно-розшуковий захід, який полягає у конспіративному спостереженні за об’єктами та діями осіб, що перевіряються. В ході візуального спостереження може здійснюватися фотографування та відеозапис подій.
Встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу – оперативно-розшуковий захід, який полягає у дистанційній локалізації за допомогою технічних засобів місця знаходження пристрою систем радіозв’язку (без розкриття змісту повідомлень) та інших радіовипромінювальних пристроїв.
Житло – будь-яке приміщення, призначене або пристосоване до постійного або тимчасового проживання фізичних осіб. Не є житлом приміщення, визнання статусу житла за яким веде до порушення прав інших осіб, а також приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом.
Збирання зразків для порівняльного дослідження – оперативно-розшуковий захід, який полягає у виявленні, вилученні та фіксації (консервації) матеріальних об’єктів (предметів, речовин тощо) з метою їх порівняльного дослідження. В ході збирання зразків для порівняльного дослідження неприпустимо вилучення речей, що належать фізичній чи юридичній особі на законних підставах.
Зняття інформації з віддаленого комп’ютера – оперативно-розшуковий захід, який полягає у негласному отриманні доступу через комп’ютерну мережу до певного віддаленого комп’ютера шляхом подолання системи логічного захисту, а також дистанційному знятті інформації, яка міститься в ньому.
Зняття інформації з технічних каналів зв’язку – оперативно-розшуковий захід, який полягає в негласному отриманні та фіксації відомостей оперативно-розшукового характеру шляхом зняття спеціальними технічними засобами параметрів електромагнітних полів та інших випромінювань, які виникають при передаванні інформації каналами зв’язку.
Інше володіння особи – будинки, споруди, приміщення, транспортні засоби що не є житлом, а також території, що належать фізичній особі на законних підставах.
Комп’ютерна розвідка – оперативно-розшуковий захід, який полягає у цілеспрямованому активному пошуку та отриманні відкритої інформації з комп’ютерних систем та мереж з метою виявлення відомостей криміногенного та кримінального характеру.
Контроль поштових відправлень, телеграфної та іншої кореспонденції – оперативно-розшуковий захід, який полягає у конспіративному відборі за окремими ознаками та перегляді поштових відправлень, телеграфної та іншої кореспонденції з мереж поштового зв’язку з метою виявлення відомостей про вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину або небезпечних об’єктів (зброї, вибухових, отруйних, радіоактивних речовин тощо).
Контрольна закупівля – оперативно-розшуковий захід, який полягає в моделюванні ситуації удаваної угоди щодо придбання за плату товару або послуги у фізичної або юридичної особи, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. В ході контрольної закупівлі неприпустимо штучне формування у особи наміру вчинити злочин.
Контрольована поставка – оперативно-розшукова операція, яка полягає у здійсненні конспіративного контролю за процесом поставки товарів, насамперед заборонених або обмежених для обігу, а також речей, які є засобом, знаряддям або предметом вчинення злочину, здобуті злочинним шляхом або зберегли на собі сліди злочину, з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь та виявлення осіб, до них причетних.
Контрольований пропуск осіб через державний кордон – оперативно-розшукова операція, яка полягає у здійсненні конспіративного контролю за процесом незаконного переправлення осіб через державний кордон України з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь та виявлення осіб, до них причетних.
Матеріали оперативно-розшукової діяльності – документи і предмети, отримані уповноваженими особами в ході оперативно-розшукової діяльності, які містять відомості, які входять до предмету дослідження в оперативно-розшуковій справі.
Наведення довідок – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні відомостей про осіб, події та об’єкти шляхом безпосереднього вивчення документів, баз даних, а також спрямування офіційних чи неофіційних запитів фізичним або юридичним особам.
Обстеження приміщень, транспортних засобів та інших місць – оперативно-розшуковий захід, який полягає у проникненні всередину об’єкта (будинку, споруди, приміщення, території, транспортного засобу тощо) та його огляду з метою виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину, документів, технічних носіїв інформації та інших предметів, що можуть бути доказами або вчинення такого злочину, створення умов для проведення інших оперативно-розшукових заходів або унеможливлення вчинення злочинів, що готуються.
Оперативна закупівля – оперативно-розшуковий захід, який полягає в моделюванні ситуації удаваної угоди щодо придбання за плату у особи, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, предметів (речовин), заборонених для обігу, а також речей, які є засобом, знаряддям або предметом вчинення злочину, з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. В ході оперативної закупівлі неприпустимо штучне формування у особи наміру вчинити злочин.
Оперативне опитування – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні відомостей щодо злочинної діяльності шляхом спілкування з особою, яка реально чи імовірно володіє ними.
Оперативне супроводження кримінальної справи – комплекс оперативно-розшукових заходів, які здійснюють уповноважені оперативні підрозділи в межах оперативно-розшукової справи з метою пошуку і фіксації фактичних даних, які можуть бути доказами у порушеній кримінальній справі, сприяння всебічному, повному і об’єктивному дослідженню обставин справи, запобігання протиправному впливу на учасників кримінального судочинства з боку зацікавлених осіб, а також забезпечення їх безпеки.
Оперативний експеримент – оперативно-розшуковий захід (операція), який полягає у моделюванні ситуації, яка є типовою для вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, з метою виявлення, документування та припинення протиправних діянь. В ході оперативного експерименту неприпустимо штучне формування у особи наміру вчинити злочин, а також порушення прав фізичних та юридичних осіб, нанесення шкоди інтересам суспільства і держави.
Отримання інформації про зв’язки абонентів телекомунікацій – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні від підприємств (установ), що надають послуги зв’язку, відомостей про зв’язки абонентів телекомунікаційних каналів та мереж без розкриття змісту повідомлень.
Поліграфне опитування – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні відомостей щодо злочинної діяльності від особи шляхом проведення її опитування за спеціальною методикою з одночасною реєстрацією за допомогою технічних засобів її психофізіологічних реакцій на психологічні стимули: запитання, предмети, фотографії тощо.
Пошук первинної оперативно-розшукової інформації – комплекс оперативно-розшукових заходів, які здійснюють уповноважені оперативні підрозділи з метою пошуку та розпізнавання латентних злочинів та осіб, що їх вчинили.
Проникнення в організоване злочинне угруповання – оперативно-розшукова операція, яка полягає у зашифрованому впровадженні працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім (зі збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості), у злочинну групу (злочинну організацію) з метою здобуття інформації щодо її злочинної діяльності.
Прослуховування телефонних переговорів – оперативно-розшуковий захід, який полягає у конспіративному слуховому контролі та фіксації за допомогою технічних засобів переговорів або повідомлень, що передаються каналами телефонного (радіотелефонного) зв’язку.
Прослуховування усних переговорів – оперативно-розшуковий захід, який полягає у конспіративному слуховому контролі та фіксації усної інформації за допомогою технічних засобів.
Стаття 2. Поняття оперативно-розшукової діяльності
Оперативно-розшукова діяльність – це вид правової діяльності пошукового, розвідувального, контррозвідувального характеру, що здійснюється гласно і негласно спеціально уповноваженими на те державними органами, у межах їх компетенції, з метою захисту життя і здоров’я, прав і свобод людини та громадянина, власності, забезпечення безпеки суспільства і держави від противоправних посягань
Стаття 3. Завдання оперативно-розшукової діяльності
Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук, фіксація та систематизація фактичних даних про протиправні діяння, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, з метою запобігання та припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
Стаття 4. Правова основа оперативно-розшукової діяльності
Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, цей Закон, Кримінальний, Кримінально-процесуальний та Кримінально-виконавчий кодекси України, закони України про прокуратуру, міліцію, Службу безпеки, розвідувальні органи України, Державну податкову службу в Україні, Державну кримінально-виконавчу службу України, статус суддів, організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю, заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Посадові особи органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, видають у межах своїх повноважень нормативні акти, які регламентують порядок її проведення.
Стаття 5. Принципи оперативно-розшукової діяльності
Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах верховенства прав і свобод людини, законності, рівності громадян перед законом незалежно від їх майнового та посадового становища, гуманізму, дотримання норм моралі, позапартійності, відповідності оперативно-розшукового реагування ступеню суспільної небезпеки злочину, взаємодії з органами управління і населенням, дотримання вимог конспірації, всебічності, повноти та об’єктивності дослідження обставин події, стійкості до негативного впливу з боку кримінального середовища.
Стаття 6. Суб’єкти оперативно-розшукової діяльності
Суб’єктами оперативно-розшукової діяльності є оперативні підрозділи уповноважених державних органів, посадові особи зазначених підрозділів, а також начальники органів.
Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:
– Міністерства внутрішніх справ України – кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, внутрішньої безпеки, судовою міліцією;
– Служби безпеки України – контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, контррозвідувального захисту економіки держави, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;
– Служби зовнішньої розвідки України – агентурної розвідки, оперативно -технічними, власної безпеки виключно з метою виконання покладених на Службу завдань;
– органів державної податкової служби – оперативними підрозділами податкової міліції, з метою протидії злочинам, їй підслідним;
– органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби України – оперативними підрозділами, внутрішньої безпеки;
– розвідувального органу Міністерства оборони України – оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки виключно з метою виконання покладених на цей орган завдань .
Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених державних органів, підрозділами інших міністерств, відомств, підприємствами, організаціями, установами усіх форм власності, громадськими організаціями та приватними особами забороняється. Для виконання окремих доручень в ході проведення оперативно-розшукової діяльності можуть залучатись працівники інших підрозділів зазначених державних органів.
Дотримання встановленого порядку здійснення оперативно-розшукової діяльності забезпечують начальники органів: внутрішніх справ, Служби безпеки, а також розвідувального органу Міністерства оборони України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань.
Стаття 7. Засоби та методи оперативно-розшукової діяльності
Оперативні підрозділи мають право застосовувати оперативні та інші обліки, спеціальні технічні засоби, спеціалізовані комп’ютерні програми, житлові, службові та інші приміщення, засоби маскування та імітації, спеціально навчених тварин, а також інші засоби, які дозволяють отримувати та використовувати інформацію.
Для отримання та використання інформації забороняється застосовувати технічні засоби, психотропні, наркотичні та інші речовини, які пригнічують волю або можуть завдати шкоди здоров'ю людей чи навколишньому середовищу.
Оперативні підрозділи застосовують методи здобуття інформації, засновані на опитуванні осіб, спостереженні за подіями, а також вивченні документів.
Стаття 8. Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності
Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:
1) наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:
– злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами;
– осіб, які готують або вчинили злочин;
– осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
– осіб, що зникли безвісті;
– осіб, які через хворобу або вік не можуть повідомити про себе;
– невпізнані трупи;
– реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя;
– реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну співробітників розвідувальних органів України у зв'язку з їх службовою діяльністю, членів їх сімей та близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з правоохоронними або розвідувальними органами України, членів їх сімей та близьких родичів, з метою належного здійснення правоохоронної й розвідувальної діяльності та забезпечення безпеки зазначених осіб;
2) необхідність здійснення загальної та індивідуальної профілактики злочинів;
3) необхідність забезпечення правопорядку в установах Державної кримінально-виконавчої служби України;
4) необхідність перевірки осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці, до служби в державних органах, зазначених у статті 6 цього Закону, а також до роботи, пов’язаної з експлуатацією об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя й здоров’я людей та навколишнього середовища.
5) потреба в отриманні розвідувальної інформації.
Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, негласних джерел, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, що знаходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів, у запитах міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних органів інших держав, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених законодавством, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці, до служби в державних органах, зазначених у статті 6 цього Закону, і до роботи, пов’язаної з експлуатацією об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя й здоров’я людей та навколишнього середовища.
Оперативні підрозділи мають право збирати відомості, необхідні для прийняття рішень щодо встановлення та підтримання з особою відносин конфіденційного співробітництва.
Забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.
Стаття 9. Обов'язки оперативних підрозділів
Оперативні підрозділи зобов'язані:
1) у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів та викриття причин і умов, які сприяють їх вчиненню, здійснювати профілактику правопорушень та оперативно-розшукове супроводження кримінальних справ на стадіях досудового слідства та судового розгляду;
2) виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали суду і запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових заходів;
3) виконувати запити відповідних міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних органів інших держав на підставі договорів і угод;
4) інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а також про порушення законодавства, пов'язані з службовою діяльністю посадових осіб;
5) здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами, в тому числі відповідними органами іноземних держав та міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкого і повного розкриття злочинів та викриття винних;
6) забезпечувати із залученням інших підрозділів безпеку працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб;
7) брати участь у здійсненні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки осіб щодо їх допуску до державної таємниці, до служби в державних органах, зазначених у статті 6 цього Закону, та до роботи, пов’язаної з експлуатацією об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя й здоров’я людей та навколишнього середовища;
8) здійснювати перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці, до служби в державних органах, зазначених у статті 6 цього Закону, а також до роботи, пов’язаної з експлуатацією об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя й здоров’я людей та навколишнього середовища.
Стаття 10. Права оперативних підрозділів
Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності надається право:
1) здійснювати гласно та негласно оперативно-розшукові заходи, передбачені статтями 11–13 цього Закону;
2) використовувати добровільну допомогу осіб у виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності;
3) порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;
4) ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій – виключно на території таких підприємств, установ та організацій;
5) з дозволу суду витребувати та вилучати зразки сировини, продукції та інші предмети, а також офіційні та неофіційні документи, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, джерело та розміри доходів окремих осіб, підозрюваних у готуванні або вчиненні злочину, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, у яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку;
6) отримувати від банківських установ безоплатно відомості про обіг коштів по рахунках юридичних та фізичних осіб із зазначенням призначення платежів та контрагентів за згодою та при особистій присутності власника рахунку або за нотаріально засвідченим його дорученням;
7) з дозволу суду отримувати від банківських установ відомості про обіг коштів на рахунках юридичних та фізичних осіб із зазначенням призначення платежів та контрагентів, а також юридичні та кредитні справи клієнтів банку;
8) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину;
9) збирати та накопичувати інформацію щодо осіб та їх протиправної діяльності, в тому числі їх персональні дані за умови забезпечення їх захисту від витоку та доступу сторонніх осіб;
10) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;
11) застосовувати технічні засоби отримання інформації;
12) мати гласних та негласних штатних та позаштатних працівників;
13) встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності;
14) отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію яка сприяє запобіганню та розкриттю злочинів, а також про загрозу безпеці суспільства і держави;
15) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб – житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;
16) створювати на конспіративній основі підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів. Порядок створення зазначених підприємств, організацій визначається Кабінетом Міністрів України;
17) проводити операції по захопленню злочинців та припиненню злочинів;
18) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки.
Законні вимоги, які висуваються посадовими особами підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, в межах їх повноважень, є обов’язковими для виконання фізичними та юридичними особами. Невиконання законних вимог чи перешкоджання законним діям зазначених посадових осіб тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.
Оперативним підрозділам розвідувальних органів України надаються права, передбачені частиною першою цієї статті, крім пункту 17. Права, передбачені пунктами 3, 8 частини першої цієї статті надаються зазначеним підрозділам виключно з метою забезпечення власної безпеки.
Права, передбачені пп. 6, 7 частини першої цієї статті, надаються оперативним підрозділам Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної податкової служби України, які реалізують їх через органи, до складу яких вони входять.
Права, передбачені п. 16 частини першої цієї статті, надаються оперативним підрозділам Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової служби України, Служби зовнішньої розвідки та розвідувального органу Міністерства оборони України.
Стаття 11. Оперативно-розшукові заходи, проведення яких потребує отримання дозволу суду
Оперативним підрозділам надано право виключно з дозволу суду здійснювати заходи, пов’язані з тимчасовим обмеженням прав особи:
1) прослуховування усних переговорів;
2) прослуховування телефонних переговорів;
3) зняття інформації з технічних каналів зв’язку;
4) зняття інформації з віддаленого комп’ютера;
5) негласне обстеження житла або іншого володіння особи;
6) контроль поштових відправлень, телеграфної та іншої кореспонденції;
7) візуальне спостереження у житлі або іншому володінні особи.
Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти тяжкому або особливо тяжкому злочинові чи з'ясування істини під час розслідування відповідної кримінальної справи, якщо іншим способом отримати інформацію про злочинну діяльність неможливо або небезпечно для життя чи здоров’я працівників оперативних підрозділів та осіб, які на конфіденційній основі співробітничають з ними. Обов’язковою умовою застосування цих заходів є наявність достатніх підстав вважати, що в житлі чи іншому володінні особи, у відомостях, якими особа обмінюється з іншими безпосередньо або із застосуванням засобів телекомунікації, у поштових відправленнях, телеграфній та іншій кореспонденції, містяться дані про готування чи вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, про осіб, що його вчинили, наявні документи і предмети, що мають доказове значення.
Зазначені оперативно-розшукові заходи проводяться за рішенням Голови апеляційного суду або уповноваженого ним заступника Голови апеляційного суду, прийнятим за поданням начальника (заступника начальника) оперативного підрозділу, у провадженні якого перебуває відповідна оперативно-розшукова справа. Суддя несе особисту відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.
Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому вказані особи повідомляють прокурору, зазначеному у ч.1 ст. 22 цього Закону, протягом доби.
За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який може бути використаний як основа для формування доказів у кримінальному судочинстві. Якщо в ході зазначених оперативно-розшукових заходів отримані відомості, які стосуються особистого життя, честі, гідності людини і не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, вони не підлягають зберіганню і повинні бути негайно знищені. Про знищення цих відомостей оперативний підрозділ протягом 3 діб письмово повідомляє апеляційний суд, який надав дозвіл на здійснення заходів.
Дозволу суду не потребує здійснення негласного прослуховування та звукозапису усних та телефонних переговорів за письмовою заявою або письмовою згодою особи, що бере в них участь.
Дозволу суду не потребує здійснення негласного прослуховування та звукозапису усних та телефонних переговорів, контроль поштових відправлень, телеграфної та іншої кореспонденції осіб, засуджених до позбавлення волі, з метою забезпечення правопорядку в установах Державної кримінально-виконавчої служби.
Прослуховування телефонних та усних переговорів, а також візуальне спостереження може бути проведено відносно працівників суду і правоохоронних органів, а також учасників кримінального судочинства, взятих під захист відповідно до законодавства, без дозволу суду за їх письмовою заявою або згодою.
Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України зазначені заходи можуть здійснюватись в порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України та Головою Верховного Суду України.
Стаття 12. Оперативно-розшукові заходи, проведення яких потребує отримання дозволу керівника органу (оперативного підрозділу)
Оперативні підрозділи з письмового дозволу начальника органу внутрішніх справ, Служби безпеки, розвідувального органу Міністерства оборони України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань здійснюють наступні заходи:
1) оперативну закупівлю предметів та інших об’єктів;
2) контрольовану поставку товарів та інших об’єктів;
3) прослуховування телефонних переговорів з особами, причетними до вчинення злочину, за письмовою заявою або письмовою згодою особи, що бере в них участь;
4) оперативний експеримент;
5) отримання інформації про зв’язки абонентів телекомунікацій без розкриття змісту повідомлень;
6) встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу;
7) проникнення в організоване злочинне угруповання працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім;
8) контрольований пропуск осіб через державний кордон.
Оперативні підрозділи з письмового дозволу начальника оперативного підрозділу або його заступника здійснюють наступні заходи:
1) контрольну закупівлю товарів та послуг у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності;
2) прослуховування усних переговорів з особами, причетними до вчинення злочину, у приміщеннях та інших місцях за письмовою заявою або письмовою згодою особи, що бере в них участь;
3) обстеження приміщень, транспортних засобів та інших місць, які не є житлом або іншим володінням особи;
4) поліграфне опитування особи за її письмовою заявою або письмовою згодою.
Порядок проведення контрольної й оперативної закупівлі та контрольованої поставки визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України.
Порядок проведення контрольованого пропуску осіб через державний кордон визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, , погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України.
Про необхідність проникнення в організоване злочинне угруповання працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, виноситься постанова, яка затверджується начальником органу внутрішніх справ, Служби безпеки, розвідувального органу Міністерства оборони України, оперативного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань.
Підприємства (установи), які надають послуги зв’язку, зобов’язані надавати оперативному підрозділу за письмовим запитом начальника відповідного органу або його заступника відомості про зв’язки абонентів телекомунікаційних каналів та мереж без розкриття змісту повідомлень, у тому числі щодо їх тривалості, маршрутів передавання, знаходження кінцевого обладнання абонента тощо.
Оперативним підрозділам розвідувальних органів України надаються права, передбачені цією статтею, крім пунктів 1, 2 частини першої та пункту 1 частини другої.
Стаття 13. Оперативно-розшукові заходи, проведення яких не потребує отримання спеціального дозволу
Оперативні підрозділи мають право здійснювати наступні оперативно-розшукові заходи, які не потребують попереднього отримання спеціального дозволу:
1) оперативне опитування;
2) наведення довідок;
3) візуальне спостереження у громадських місцях;
4) збирання зразків для порівняльного дослідження;
5) комп’ютерна розвідка.
Рішення щодо проведення зазначених заходів приймає працівник оперативного підрозділу, виходячи з наявної оперативно-розшукової ситуації.
Працівник оперативного підрозділу, виходячи з конкретних обставин, з метою здобуття інформації щодо протиправної діяльності має право проводити інші заходи, які не порушують прав фізичних та юридичних осіб і не завдають шкоди безпеці суспільства, держави та навколишнього середовища.
Стаття 14. Порядок проведення оперативно-розшукових заходів
Оперативно-розшукові заходи здійснюють на стадіях пошуку первинної оперативно-розшукової інформації, її перевірки, а також провадження в оперативно-розшукових справах. Порядок проведення оперативно-розшукових заходів встановлюється нормативними актами міністерств та відомств, зазначених у статті 6 цього Закону.
На стадіях пошуку первинної оперативно-розшукової інформації та її перевірки оперативно-розшукова справа не заводиться. Також оперативно-розшукова справа не заводиться при проведенні оперативно-розшукових заходів з метою забезпечення правопорядку в установах Державної кримінально-виконавчої служби. У цих випадках можуть проводитися виключно оперативно-розшукові заходи, передбачені пп. 3, 4, 6 частини 1 та частиною 2 статті 12, а також статтею 13 цього Закону.
При перевірці осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці, до служби в державних органах, зазначених у статті 6 цього Закону, до роботи, пов’язаної з експлуатацією об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя й здоров’я людей та навколишнього середовища, а також з метою встановлення та підтримання з особою відношень конфіденційного співробітництва оперативно-розшукова справа не заводиться. Така перевірка здійснюється в термін, установлений постановою Кабінету Міністрів України, але не більше чотирьох місяців.
Стаття 15. Гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності
Оперативним підрозділам забороняється проводити оперативно-розшукову діяльність в інтересах політичних партій, релігійних організацій та інших громадських об'єднань, а також в приватних інтересах юридичних та фізичних осіб.
За наявності підстав для про ведення оперативно -розш укової діяльності заводиться оперативно -розш укова справа. Без заведення оперативно -розш укової справи про ведення оперативно -розш укових заходів забороняється, крім випадків, передбачених частинами 2, 3 статті 14. На особу, яка підозрюється в готуванні або вчиненні злочину, переховується від органів розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, або ж безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно -розш укова справа.
Про заведення оперативно -розш укової справи виноситься постанова, яка затверджується начальником або уповноваженим заступником начальника органу внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувального органу Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України, оперативно го підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань. У постанові зазначаються місце та дата її складання, посада особи, яка виносить постанову, її прізвище, підстава та мета заведення оперативно -розш укової справи.
Відомчий контроль за оперативно -розш уковою діяльністю здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, Державною податковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, розвідувальним органом Міністерства оборони України.
Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, терміном не більше 30 діб.
При наявності достатніх підстав рішення щодо проведення оперативно-розшукової діяльності приймає керівник відповідного оперативного підрозділу, який несе відповідальність за законність здійснюваних заходів відповідно до чинного законодавства.
При застосуванні оперативно-розшукових заходів працівники оперативних підрозділів зобов'язані враховувати їх відповідність ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрози інтересам суспільства і держави.
У випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в про цесі здійснення оперативно -розш укової діяльності, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна податкова адміністрація України, Державний департамент України з питань виконання покарань або розвідувальний орган Міністерства оборони України, Служба зовнішньої розвідки України зобов'язані невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі. При порушенні підрозділом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, прокурор або суддя відповідно до законодавства України зобов'язані вжити заходів з відновлення зазначених прав і законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.
Громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії.
Забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, нерозкриті злочини або такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України.
Підрозділи, що використовують автоматизовані інформаційні системи в оперативно-розшуковій діяльності, повинні забезпечити можливість видавати дані про особу на запит органів досудового слідства, прокуратури, суду по справах, які знаходяться в їх провадженні. В місцях зберігання інформації повинна бути гарантована її достовірність та надійність охорони.
Отримані внаслідок оперативно-розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені.
Не підлягають передачі стороннім особам і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, містять банківську, лікарську таємницю, а також персональні дані, відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.
Оперативно-розшукові заходи, пов’язані з тимчасовим обмеженням прав особи, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування.
У разі неможливості своєчасного отримання дозволу суду через загрозу негайного вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також через особливості організованої злочинності оперативні підрозділи проводять зазначені заходи без дозволу суду з обов’язковим повідомленням суду та прокурора протягом 24 годин. Протягом 48 годин після початку проведення заходу оперативні підрозділи зобов’язані отримати дозвіл суду в установленому порядку.
Стаття 16. Строки ведення оперативно-розшукових справ
Ведення оперативно-розшукових справ здійснюється:
1) щодо невстановлених осіб, які готують або вчинили злочин, а також осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, – до їх встановлення або розшуку, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відповідальності чи строків давності виконання обвинувального вироку;
2) щодо осіб у зв'язку з розслідуванням стосовно них кримінальної справи (оперативне супроводження кримінальної справи) – до набрання законної сили винесеним щодо них вироком, до винесення постанови суду про закриття справи, ухвали (постанови) суду про застосування заходів медичного чи виховного характеру або до закриття кримінальної справи судом, прокурором, слідчим, органом дізнання;
3) щодо осіб, що зникли безвісті – до їх розшуку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або про оголошення їх померлими;
4) щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у готуванні або вчиненні злочину – до шести місяців;
5) щодо міжрегіональних та транснаціональних злочинних груп та злочинних організацій – до дванадцяти місяців;
6) щодо осіб, стосовно яких є дані про їх участь або причетність до терористичної діяльності, терористичної групи чи терористичної організації, а так само до матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню терористичної групи чи терористичної організації – до дванадцяти місяців;
7) щодо здійснення розвідувальних заходів – до завершення розвідувальних заходів або вичерпання можливостей для їх здійснення.
За наявності даних, отриманих у ході ведення оперативно -розш укової справи, про участь особи у готуванні або вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, строк ведення справи може бути про довжений до 12 місяців начальниками головних, самостійних управлінь (департаментів) Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України та податкової міліції Державної податкової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіональних органів та органів військової контррозвідки Служби безпеки України, територіальних органів управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, Головою Служби зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України або їх заступниками.
Подальше про довження строку ведення оперативно -розш укової справи, але не більш як до 18 місяців, може бути здійснено Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, першим заступником Голови Державної податкової адміністрації України – начальником податкової міліції, а також Головою Державного комітету України з питань виконання покарань, Головою Служби зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України.
Про довження строків ведення оперативно -розш укових справ понад 18 місяців здійснює Міністр внутрішніх справ України, Голова Служби безпеки України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, керівник розвідувального органу Міністерства оборони України за погодженням з Генеральним про курором України. Таке продовження строків ведення оперативно-розшукових справ допускається виключно щодо осіб, які обґрунтовано підозрюються у шпигунстві, готуванні та вчиненні державної зради, терористичного акту, створенні злочинної організації, якщо є підстави вважати, що їх злочинна діяльність може завдати істотної шкоди національним інтересам України.
Обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи починається з дня затвердження начальником відповідного органу або його заступником постанови про заведення справи та закінчується в день затвердження постанови про закриття оперативно-розшукової справи.
Обчислення строку може припинятися, якщо особа, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу, тимчасово вибула за межі України або тяжко захворіла і можливість проводити щодо неї оперативно-розшукову діяльність відсутня, а також у випадку апеляційного оскарження платником податків рішення про донарахування прихованих податків.
Про припинення та поновлення обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи виноситься мотивована постанова, яка затверджується начальником відповідного органу або його заступником.
Стаття 17. Закриття оперативно-розшукових справ
Підставами для закриття оперативно-розшукової справи є:
1) розшук особи, яка переховувалася від органів розслідування, суду, ухилялася від відбування кримінального покарання, а також особи, яка зникла безвісті;
2) набрання законної сили вироком, постановою або ухвалою суду;
3) закриття кримінальної справи судом, прокурором, слідчим або органом дізнання;
4) запобігання злочину;
5) звільнення особи з-під варти або від відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;
6) завершення терміну ведення оперативно-розшукової справи або вичерпання можливостей для здійснення оперативно-розшукових заходів;
7) спростування у встановленому порядку матеріалів про злочинну діяльність особи;
8) встановлення відомостей про припинення злочинної діяльності особою, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу;
9) виїзд особи на постійне місце проживання за межі України, якщо немає можливості проведення щодо неї оперативно-розшукових заходів;
10) непідтвердження відомостей, що вказують на ознаки злочину в діях особи, у передбачені цим Законом строки;
11) виявлення прокурором необґрунтовано заведеної справи;
12) смерть особи, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу.
Про закриття оперативно -розш укової справи складається мотивована постанова, яку затверджує посадова або службова особа, якій згідно зі статтею 15 цього Закону надане право затверджувати постанову про заведення відповідної оперативно -розш укової справи. Якщо у такій справі здійснювались оперативно -розш укові заходи за рішенням суду, повідомлення про її закриття надсилається до суду в тридобовий строк.
Строки зберігання закритих оперативно-розшукових справ встановлюються відповідно до законодавства України.
Стаття 18. Використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності
Матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються:
1) як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення слідчих дій;
2) для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі;
3) для запобігання, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які зникли безвісті, встановлення осіб, які через хворобу або вік не можуть повідомити про себе, а також невпізнаних трупів;
4) для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних та розвідувальних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, конфіденційно співробітничають або співробітничали з правоохоронними або розвідувальними органами, членів їх сімей та близьких родичів;
5) для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;
6) для інформування органів державної влади відповідно до їх компетенції.
Стаття 19. Сприяння здійсненню оперативно-розшукової діяльності
Органи державної влади, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності зобов'язані сприяти оперативним підрозділам у вирішенні завдань оперативно-розшукової діяльності.
За бажанням осіб їх співробітництво з оперативним підрозділом може бути оформлено письмовою угодою з гарантуванням конфіденційності співробітництва. Угоду про сприяння оперативним підрозділам в оперативно-розшуковій діяльності може бути укладено з дієздатною особою. Порядок укладання угоди визначається Кабінетом Міністрів України.
Особи, які залучаються до співробітництва з оперативним підрозділом, зобов'язані зберігати державну таємницю, що стала їм відома. Розголошення цієї таємниці тягне за собою відповідальність за чинним законодавством.
Забороняється залучати до виконання оперативно-розшукових завдань медичних працівників, священнослужителів, адвокатів, якщо особа, щодо якої вони мають здійснювати оперативно-розшукові заходи, є їх пацієнтом чи клієнтом.
Стаття 20. Соціальний і правовий захист працівників оперативних підрозділів
На працівників, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, поширюються гарантії правового і соціального захисту, передбачені законами України.
Працівникам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, надаються додаткові пільги в питаннях соціально-побутового та фінансового забезпечення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Не допускається адміністративне затримання працівника оперативного підрозділу, огляд його речей і транспортного засобу під час виконання ним службових обов’язків без згоди керівника відповідного підрозділу або його заступника, крім випадків затримання за вчинення злочину.
При наявності даних про загрозу життю, здоров'ю або майну працівника та його близьких родичів у зв'язку із здійсненням ним оперативно-розшукової діяльності в інтересах безпеки України, або по розкриттю тяжкого та особливо тяжкого злочину, або викриттю організованого злочинного угруповання оперативний підрозділ зобов'язаний вжити спеціальних заходів для забезпечення їх безпеки – зміна даних про осіб, зміна місця проживання, роботи і навчання, інших даних – у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 21. Соціальний і правовий захист особи, яка залучається до співробітництва з оперативним підрозділом
Особа, яка залучається до співробітництва з оперативним підрозділом, перебуває під захистом держави.
За виконання завдань по боротьбі зі злочинністю зазначена особа може отримувати винагороди та інші виплати, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Співробітництво особи з оперативним підрозділом зараховується до її загального трудового стажу в разі укладення з нею трудової угоди. Якщо у зв'язку з виконанням такою особою завдань оперативно-розшукової діяльності настала її інвалідність або смерть, на неї поширюються пільги, передбачені у таких випадках для працівників оперативних підрозділів.
У разі виникнення загрози життю, здоров'ю або майну особи, яка залучається до співробітництва з оперативним підрозділом, її захист забезпечується в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 20 цього Закону.
Особа, яка входила до складу організованого злочинного угруповання та вчинила злочин, який не є тяжким, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно чинного законодавства, якщо вона, будучи залученою до співробітництва з оперативним підрозділом, активно сприяла розкриттю тяжких або особливо тяжких злочинів та відшкодувала заподіяну нею шкоду.
До особи, засудженої до позбавлення волі, яка сприяла розкриттю або попередженню тяжких або особливо тяжких злочинів, може бути застосовано помилування, а також умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, заміна умов тримання з дотриманням вимог, передбачених Кримінальним та Кримінально-виконавчим кодексом України.
Стаття 22. Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності
Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України, уповноваженими заступниками Генерального прокурора, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України начальниками управлінь, відділів Генеральної прокуратури України та уповноваженими представниками Генерального прокурора у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Прокурор в межах своєї компетенції:
1) безперешкодно входить в усі приміщення органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;
2) вимагає для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти щодо оперативно-розшукової діяльності, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні документи та інші відомості щодо здійснення оперативно-розшукових заходів. Про факт ознайомлення з документами прокурор робить письмову відмітку із зазначенням дати ознайомлення. Ознайомлення прокурора з оперативно-розшуковими справами здійснюється у службових приміщеннях органу, який проводить оперативно-розшукову діяльність, у присутності начальника оперативного підрозділу;
3) доручає керівникам відповідних органів проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону;
4) дає письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів в інтересах кримінального судочинства, про розшук осіб, які зникли безвісті;
5) дає згоду на продовження строку ведення оперативно-розшукової справи відповідно до частини 4 статті 16 цього Закону;
6) отримує пояснення щодо порушень вимог закону від посадових осіб органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;
7) перевіряє скарги на порушення законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності;
8) скасовує незаконні постанови про заведення, припинення, поновлення обчислення строку ведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону;
9) вживає заходів щодо усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності і щодо притягнення винних до встановленої законом відповідальності;
10) опротестовує в апеляційному суді незаконну постанову суду про дозвіл або відмову на проведення оперативно-розшукових заходів. Принесення протесту зупиняє проведення оперативно-розшукових заходів, дозвіл на які дано судом.
Відомості про осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з оперативним підрозділом, належність конкретних осіб до штатних негласних працівників оперативного підрозділу, до кадрового складу розвідувальних органів, а також організація, форми, методи, засоби оперативно-розшукової контррозвідувальної та розвідувальної діяльності та організаційно-штатна структура органів та підрозділів, що проводять оперативно-розшукову діяльність, до предмета прокурорського нагляду не належать. Прокурор несе особисту відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.
Прикінцеві положення
1. З дня набрання чинності цього Закону втрачає чинність Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» (Відомості Верховної Ради, 1992, N 22, ст.303, N 39, ст.572, 1993, N 11, ст. 83, 1994, N 11, ст. 52, 1998, N 26, ст.149, 1999, N 4, ст.35, 2000, N 10, ст.79, 2001, N 10, ст.44, N 14, ст.72, 2002, N 33, ст.236, 2003, N 27, ст.209, N 29, ст.236, N 30, ст.247, N 45, ст.357, 2004, N 8, ст.66, 2005, N 10, ст.187, N 25, ст.335, 2006, N 14, ст.116).
2. У Законі України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб” (Відомості Верховної Ради України, 1998, №35, ст. 236; 2003, №27, ст. 209; 2005, №5, ст. 116; 2006, №51, ст. 519; 2008, №5-6, №7-7, ст. 78):
3. У Законі України “Про Державну прикордонну службу України”(Відомості Верховної Ради України, 2003, №45, ст. 357; 2005, №17, №18-19, ст. 267; 2006, №14, ст. 116; 2006, №51, ст. 519; 2007, №7-8, ст. 66; 2007, №33, ст. 442; 2008, №5-6, №7-7, ст. 78; 2008, №26, ст. 243):
1) в абзаці п’ятому частини першої статті 2 слова “оперативно-розшукової” та “та “Про оперативно-розшукову діяльність” виключити;
4. У Законі України “Про Службу безпеки України” (Відомості Верховної Ради України, 1992, №27, ст. 382; 2007, №33, ст. 442):
1) частину другу статті другої викласти у такій редакції: “До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері захисту державного кордону, управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, а також здійснення оперативно-розшукової діяльності з метою запобігання посяганням на посадових осіб і членів їхніх сімей та об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, виявлення і припинення таких посягань”.
“9) у межах визначеної законодавством компетенції забезпечувати захист особистої безпеки громадян і осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у разі надходження від них, членів їх сімей та близьких родичів заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози їх життю, здоров'ю, житлу чи майну; брати участь у реабілітації і поновленні прав незаконно репресованих осіб; сприяти визначеним законом органам у запобіганні посяганням на посадових осіб і членів їхніх сімей та об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, виявлення і припинення таких посягань шляхом ведення оперативно-розшукової діяльності.
10) сприяти Державній прикордонній службі України в охороні державного кордону України, в тому числі шляхом ведення оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України;”
5.Кабінету Міністрів України:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону;
відповідно до компетенції забезпечити видання нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.