ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ШОСТЕ
С е с і й н и й з а л В е р х о в н о ї Р а д и
У к р а ї н и. 28 л и с т о п а д а 2000 р о к у.
10 г о д и н а.
Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.
ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати, журналісти, гості Верховної Ради! Я прошу народних депутатів підготуватися до реєстрації.
А зараз прошу привітати наших колег народних депутатів Анатолія Володимировича Пейгалайнена, Михайла Васильовича Косіва і Валерія Едуардовича Коломойцева та побажати їм міцного здоров'я і всіляких успіхів у нашій нелегкій праці (Оплески).
Прошу ввімкнути систему "Рада". Прошу зареєструватися.
У залі зареєструвалися 379 народних депутатів. Пленарне засідання Верховної Ради оголошується відкритим.
Ви знаєте, що сьогодні у нас вівторок, 45 хвилин ми маємо для повідомлень і пропозицій від депутатських груп і фракцій. Тому прошу подати заявки до секретаріату.
А зараз я оголошу депутатські запити і оголошення.
Депутатський запит народного депутата Юрія Кармазіна -до Президента України щодо скасування постанов Кабінету Міністрів за
1500 та 1522 від 9 жовтня цього року як таких, що суперечать законодавству та сприяють розвитку корупції.
Прошу проголосувати.
"За" - 131.
Рішення не прийнято.
Народного депутата Сергія Ківалова - до Прем'єр-міністра України стосовно порядку фінансування Одеської державної наукової бібліотеки імені Горького.
Прошу проголосувати.
"За" - 154.
Рішення прийнято.
Народного депутата Георгія Корнійовича Крючкова - до Прем'єр-міністра України щодо ситуації у Державному судноплавному концерні "Чорноморське морське пароплавство".
Прошу голосувати.
"За" - 161.
Рішення прийнято.
Народного депутата Віктора Развадовського - до Прем'єр- міністра України стосовно фінансування ремонту об'єктів житлово-комунальної сфери пересувної механізованої колони 160 Червоноармійського району Житомирської області.
Прошу проголосувати.
"За" - 142.
Рішення прийнято.
Народного депутата Валерія Коломойцева
- до Прем'єр-міністра України стосовно кризової ситуації, що склалася на підприємстві "УкртрансЛуганськ" через непроведення платежів за надані послуги військовою частиною Держкомкордону України.
Прошу проголосувати.
"За" - 122.
Рішення прийнято.
Народного депутата Валентини Семенюк - до Прем'єр-міністра України у зв'язку з невдоволенням відповіддю на звернення стосовно запобігання банкрутству Цибулівського цукрового заводу Черкаської області.
Прошу проголосувати.
"За" - 125.
Рішення прийнято.
Народного депутата Михайла Степанова - до віце-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко у зв'язку з нереагуванням на депутатське звернення стосовно визначення часу для особистого прийому народного депутата України.
Прошу проголосувати.
"За" - 131.
Рішення прийнято.
Народного депутата Вячеслава Сокерчака
- до міністра юстиції, Генерального прокурора України у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на посаді головного лісничого Балтського держлісгоспу.
Прошу проголосувати.
"За" - 137.
Рішення прийнято.
Групи народних депутатів - Віталія Журавського, Раїси Богатирьової і Сергія Кириченка - до Генерального прокурора, голови Державної митної служби, голови Державної податкової адміністрації України стосовно проведення перевірки фактів протиправної діяльності начальника Севастопольської митниці та неналежного реагування на них з боку Генеральної прокуратури України.
Прошу проголосувати.
"За" - 66.
Рішення не прийнято.
-----------
Дозвольте мені зробити повідомлення. Відповідно до частини третьої статті 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України повідомляю, що рішенням загальних зборів фракції Компартії України від 28 листопада цього року народний депутат України Володимир Миколайович Моісеєнко виключений з фракції.
Відповідно до статті 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України інформую про входження народного депутата України Юрія Савича Кононенка до фракції Народнодемократичної партії. Здається, у мене заяв більше немає.
-----------
Шановні народні депутати, я надаю слово в порядку надходження записок. Першому слово надається народному депутату Сергію Матвієнкову від групи "Відродження регіонів". За ним виступатиме Олександр Турчинов.
МАТВІЄНКОВ С.А., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва (виборчий округ 55, Донецька область). Уважаемый Иван Степанович! Уважаемые коллеги! На днях мы будем рассматривать проект бюджета на 2001 год. Нет сомнений, что особо остро будут дискутироваться так называемые социальные вопросы и, в частности, вопросы финансирования работников учреждений бюджетной сферы, ибо, думается, нет в сессионном зале равнодушных к проблемам этой незащищенной на сегодняшний день категории населения.
В связи с этим группа "Відродження регіонів" выражает озабоченность той ситуацией, которая сложилась с налогообложением подоходным налогом сумм материальной помощи. 3 декабря - Международный день инвалидов. Многие инвалидские организации пытаются найти какие-то деньги, чтобы хотя бы по 10-20 гривень выплатить своим работникам к этому дню. Даже с этих денег согласно нынешнему законодательству необходимо снимать соответствующие проценты подоходного налога, хотя эти денежные средства уже были обложены налогом в составе прибыли предприятия и фонда оплаты труда. Такой подход является не только экономически и социально несправедливым, но и попросту антигуманным.
К сожалению, это не единственный случай в нашей ситуации. Кабинет Министров и лично Премьер неоднократно заявляли о необходимости общими усилиями решать проблему материального обеспечения бюджетников, но 4 августа нынешнего года было принято постановление
1222 "Про затвердження порядку отримання благодійних добровільних внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і організаціями". В пункте 2 этого постановления говорится, что суммы благотворительных взносов не могут быть направлены на выплату заработной платы работникам лечебных и учебных учреждений, заведений науки, спорта, физического воспитания. То есть если тот же комбинат Ильича регулярно перечислял суммы благотворительных взносов образовательным и лечебным учреждениям региона, которые шли на выплату ежемесячной материальной помощи работникам этих заведений, то теперь на эти выплаты официально наложен запрет.
Чтобы узнать, какая логика такого решения, мы связались непосредственно с разработчиками постановления. Они мотивируют такой подход тем, что в бюджете на заработную плату деньги предусмотрены, а на материально-техническую базу - нет. Поэтому пусть материальная помощь идет на материально-техническую базу бюджетных учреждений, а сотрудники живут на одну заработную плату. Если правительство считает, что наше государство обеспечивает достойную заработную плату бюджетникам, то это называется выдавать желаемое за действительное. Ибо учителя, врачи сегодня одни из самых низкооплачиваемых категорий работников.
В то же время говорить о каком-то прорыве в материально-техническом обеспечении бюджетных учреждений тоже не приходится. Получается, что этим постановлением Кабинет Министров добился одного - что эти категории населения фактически были лишены тех необходимых средств, которые спонсоры направляли на их поддерживание - материальную помощь. Проще говоря, сами не решаем проблемы и не разрешаем это делать тем, кто может помогать бюджетной организации.
Вопрос о налогообложении материальной помощи мы еще будем рассматривать в сессионном зале, а по второму вопросу, Иван Степанович, я прошу протокольно дать поручение Кабинету Министров разобраться и отменить это постановление как такое, которое ничего, кроме вреда, ни бюджету, ни социальной сфере не принесет.
Спасибо.
ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Олександру Турчинову від фракції "Батьківщина". За ним виступатиме депутат Ключковський.
ТУРЧИНОВ О.В., голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, Всеукраїнське об'єднання "Громада"). Заява фракції "Батьківщина". Шановні народні депутати! Останнім часом Державна податкова адміністрація прагне створити в Україні атмосферу тиску, шантажу і справжнього терору щодо тих людей, бізнес-структур та політичних організацій, яким не бракує сміливості справедливо критикувати дії податківців. Сьогодні Державна податкова адміністрація, цілковито нехтуючи вимогами законодавства, не додаючи жодних аргументів щодо вмотивованості репресій, блокує діяльність незалежних засобів масової інформації, незаконно втручається в роботу банківської сфери, гальмує виробничі процеси на стратегічно важливих підприємствах України.
Аналіз карних дій ДПА з усією відповідальністю дає підстави стверджувати: сьогодні Державна податкова адміністрація перетворилася на безконтрольний і безкарний інструмент боротьби з тими, хто має альтернативну щодо офіційної точку зору на явища і процеси, що відбуваються в країні. Іншими словами, сьогодні в Україні активно формується "азаровщина" - жорстка адміністративно-силова каральна система, що може стати тотальним механізмом знищення політичного плюралізму. І саме сьогодні відпрацьовується методика, що дає можливість відновити повний псевдодержавний контроль над усіма сферами суспільного життя, реанімувати основи тоталітарного управління в країні.
Особливо ж непокоїть те, що Державна податкова адміністрація розпочала агресивну експансію в політичній площині. Саме ДПА постійно провокує конфлікти у виконавчій владі, формуючи враження про абсолютну відсутність дисципліни і ієрархії, цивілізованої корпоративної етики та консолідації зусиль усіх гілок влади для подолання кризи в Україні.
Сьогодні ДПА розпочала безглуздий наступ на засоби масової інформації. Провівши репетицію фіскального гноблення на газеті "Сільські вісті", ДПА взялася за знищення однієї з найтиражніших газет в Україні "Вечірні вісті", єдина провина якої полягає в послідовній підтримці реформаторського курсу уряду Ющенка. Сьогодні без будь-яких на те підстав та жодних пояснень заблоковано всі рахунки газети та підприємств, пов'язаних із нею. Окрім того, Державна податкова адміністрація розпочала серію фіскальних погромів у регіональних осередках партії "Батьківщина", яка дозволяє собі критикувати незаконні дії податківців і не погоджуватися з існуванням "азаровщини" в Україні.
Все сказане дозволяє говорити про те, що ДПА фактично стимулює кризу в Україні, створює підстави для політичної, економічної і соціальної нестабільності.
Тому ми, народні депутати, не повинні бути сторонніми спостерігачами за тим, як Державна податкова адміністрація паплюжить права людини і основи демократії в Україні.
Фракція "Батьківщина" вимагає від податкових служб негайно припинити репресії, передусім проти засобів масової інформації. Ми пропонуємо заслухати керівника ДПА громадянина Азарова на одному із засідань Верховної Ради і прийняти документ нормативного характеру, який би обмежував свавілля податкових служб та унеможливлював податковий терор у майбутньому.
Дякую.
ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Юрію Ключковському від фракції "Руху". За ним виступатиме Петро Симоненко.
КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю.Б., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, НРУ). Достойна президіє! Шановні народні депутати! Фракція Народного руху України глибоко стурбована ситуацією з фінансуванням галузі освіти. На словах ні в кого не виникає сумніву в тому, що освіта - це життєво важлива для держави і нації галузь. Учитель - це той, хто ліпить дитячі душі, закладає у них не тільки знання, а й духовність, формує світогляд. Саме від учителя залежить, чи виросте молода людина свідомим українцем, патріотом своєї держави, активним громадянином, добрим сім'янином. Адже недаремно кажуть, що той, хто дивиться на рік уперед - сіє зерно, хто дивиться на 10 років - садить сад, а хто дивиться в перспективу на століття - вчить дітей.
Однак ситуація з фінансовим забезпеченням галузі, на жаль, протягом багатьох років не отримує тієї уваги і того відповідального ставлення, якого потребує не лише кожний учитель, кожна дитина чи студент, а насамперед майбутнє нації.
Так склалось, що не один уряд латав діри бюджету за рахунок освіти, бо ж, бачте, учитель - людина свідома, патріот, він усе витерпить. Однак цілком зрозуміло, що такого ставлення до учительства далі терпіти не можна. Рівень заробітної плати працівників освіти, задекларований законом на рівні середньої зарплати у промисловості, опинився на нижньому щаблі шкали зарплат, далеко нижче від межі малозабезпеченості.
Можливості для забезпечення нормального функціонування школи практично немає. Все це вимагає кардинальної зміни ставлення як до галузі освіти в цілому, так і до кожного учителя чи викладача, кожного учня чи студента.
Ми неодноразово ставили перед урядом проблему не тільки виживання освіти, а й піднесення учителя - того, хто формує майбутнє нації, на достойне, шановане місце в суспільстві. Однак виконавча влада не прислухалася до наших вимог. Результатом цього стала ситуація з рівнем заробітної плати освітян та з дотриманням вимог статті 57 Закону України про освіту.
Сьогодні у Верховній Раді триває процес розгляду і затвердження проекту Державного бюджету України. Ми переконані, що саме тепер є реальний шанс розпочати кардинальну зміну ставлення влади до освіти і освітян. Необхідно передбачити у новому бюджеті кошти, потрібні для суттєвого і реального підвищення заробітної плати працівникам освіти, на забезпечення нормальних умов їх роботи та навчання наших дітей. І в цьому наша фракція цілком підтримує позицію Комітету з питань науки і освіти.
Потрібно нарешті на найвищому рівні визнати існування заборгованості щодо виплат, передбачених статтею 57 Закону про освіту, і розробити заходи з її поетапного, якщо неможливе одноразове, погашення.
Не можуть нас задовольнити і пропозиції щодо підвищення зарплати вчителям на 25 відсотків аж з 1 квітня. Це ні не розв'язує проблеми по суті, ні не сприяє зняттю соціальної напруженості. Іншими словами, держава зобов'язана створити учителеві такі умови життя і праці, коли він не буде постійно думати про кусок хліба для своєї сім'ї, а зможе присвятити себе великій і почесній місії - вихованню громадянина України третього тисячоліття. Тільки таку позицію підтримуватиме наша фракція і Народний рух України в цілому.
Дякую за увагу.
ГОЛОВА. Слово надається Петру Миколайовичу Симоненку від фракції Компартії України. За ним виступатиме Юрій Костенко.
СИМОНЕНКО П.М., член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Шановні колеги! 16 листопада цього року Президент України Кучма виступив на науковій конференції "Україна на порозі ХХІ століття". У цьому виступі завжди оптимістичний Президент уперше публічно визнав те, про що давно і переконливо говорять комуністи, а наш багатостраждальний народ щоденно відчуває на власній шиї: реформи в Україні йдуть не для народу, а за рахунок народу; ці ринкові трансформації за своїм характером, змістом і наслідками є антигуманними, антидержавними.
Президент уперше заявив, що формула, яка була визначена уже на старті реформ і витримувалася впродовж наступних років, - спочатку реформи, а потім вирішення соціальних завдань, - виявилася не просто помилковою, а й глибоко деструктивною.
Зрозуміло, виникає питання: це нова продумана позиція Президента чи якесь вимушене і тимчасове явище? Адже привертає увагу і те, що виступ глави держави на науковій конференції практично замовчано в засобах масової інформації.
Як би там не було, висновки Президента явно запізнилися і оприлюднені у ситуації, коли і Президент, і чинний при ньому черговий тимчасовий уряд Ющенка практично втратили почуття реальності і керованості процесами і спорадично діють лише за вказівками західного та вітчизняного компрадорського капіталу.
А тим часом політичне і соціальноекономічне становище в країні з кожним днем дедалі більше загострюється. Не секрет, що за роки незалежності Україна втратила стільки свого виробничого, економічного потенціалу, як за дві світові війни. І головна причина цього - у грабіжницькому характері реформ.
Як і прогнозували комуністи, відбулося зрощення капіталу і влади, формування кримінально-олігархічних структур і монополізація ними ключових важелів управління не тільки економікою, а й державою. Проте ні Президент, ні уряд і тепер нічого конкретного щодо поліпшення життя народу не пропонують.
Проект Державного бюджету на наступний рік, що вноситься на друге читання, неадекватний виклику часу. Між його рядками виразно читається, що завтра буде значно гірше, ніж сьогодні.
Ось чому громадське довготерпіння знаходиться на критичній межі, на грані небезпечних соціальних потрясінь. Ось чому навіть Президент змушений визнати, що нинішній рівень соціальної диференціації і напруженості в Україні аналогічний відповідному рівню в країнах Європи в останню третину дев'ятнадцятого століття.
І виступи Кучми у цій складній ситуації - це не більше, ніж емоційні, інстинктивні спроби захисту. Адже зрозуміло, що становище не зміниться, поки не буде замінено його напівкримінальне оточення, поки не буде наведено порядок із іноземними експертами і радниками, поки засади внутрішньої та зовнішньої політики держави не визначатиме Верховна Рада, як це і повинно бути згідно з Конституцією.
Виходячи з цього, депутатська фракція комуністів заявляє, що захистити себе зможе тільки сам народ, здатний усунути від влади нинішній злочинний окупаційний режим.
Фракція комуністів підтверджує свої зобов'язання і відповідальність перед виборцями працювати в інтересах трудового народу, в інтересах врядування і розбудови України.
ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Юрію Костенку від фракції Українського народного руху. За ним виступатиме Олександр Олександрович Мороз.
КОСТЕНКО Ю.І., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, НРУ). Шановні народні депутати! Фракція Українського народного руху в черговий раз привертає увагу вищих органів влади до ситуації, яка складається із енергозабезпеченням України.
Відомий факт: високий рівень життя в розвинутих країнах світу значною мірою зумовлений надійним енергозабезпеченням. І це не дивно, адже ефективна енергетика - це життєдайна система сучасної економіки.
Саме тому проблема стабільного і надійного забезпечення України енергоносіями є однією із головних складових національної економічної політики та національної безпеки. Більше того, довготривала невирішеність існуючих енергетичних проблем може вже коштувати Українській державі реальної незалежності, про що красномовно свідчать не лише зростаючі апетити Росії щодо наших стратегічних промислових об'єктів, а й спроби впливати на усю зовнішньоекономічну й зовнішньополітичну діяльність Української держави.
У цій ситуації дивною та нелогічною виглядає справа із довголітнім проектом. Я нагадаю: 1994 року Верховна Рада прийняла рішення і виділила землю для будівництва Одеського нафтотермінала і нафтопроводу Одеса - Броди - Гданськ. Цей об'єкт є надзвичайно важливим як для економіки України, так і для забезпечення Європи. Цей проект не лише наш національний порятунок, а й найкращий з політичного та економічного боку проект нового трансконтинентального коридору постачання енергоносіїв у Європу. Наприклад, за даними національної енергетичної стратегії США, одним із нових перспективних нафтогазових регіонів світу є Каспійський та Центральноазійський регіон, де, за різними оцінками, знаходиться від 100 мільярдів до 2 трильйонів барелів нафти (один барель приблизно дорівнює 160 літрам нафти).
Враховуючи унікальне геополітичне становище України в Європі, реалізація проекту через територію нашої держави дає змогу транспортувати каспійську нафту в найекономніший спосіб як на північ, так і на південь європейського континенту. Стратегічне значення цього проекту уже зараз зумовлює жорстку конкурентну боротьбу різних держав за право його реалізації.
Глибоке обурення фракції викликає той факт, що замість всебічного сприяння будівництву нафтокомплексу низка посадовців, які відповідають як за енергопостачання України, так і за національну безпеку, фактично його гальмують. Йдеться про довготривале зволікання НАКу "Нафтогаз України" узгодження проекту кошторисної документації, без чого неможливе бюджетне фінансування цього будівництва, та про особисту позицію секретаря Ради національної безпеки і оборони пана Марчука щодо термінала, яка фактично сприяє тому, щоб велика каспійська нафта пройшла повз територію України. Події в Україні відбуваються на тлі того, що в самій Росії вже завершено будівництво величезного нафтоперевалочного комплексу в Новоросійську, і вона пропонує свої послуги щодо транспортування нафти з Каспійського регіону.
У ситуації, що склалася, фракція Українського народного руху звертається до Президента: встановити особистий контроль за будівництвом цього життєво необхідного для України об'єкта і застосувати всю вагу президентської влади до тих, хто намагається блокувати реалізацію проекту.
ГОЛОВА. Слово надається Олександру Олександровичу Морозу від фракції "Лівий центр". Чи як там? Чи соціалістична? За ним виступатиме Анатолій Кінах.
МОРОЗ О.О., член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (виборчий округ 92, Київська область). Іване Степановичу, "Лівий центр" - фракція блоку Соціалістичної та Селянської партій.
Шановні депутати! Безсторонній аналіз низки подій, їх коментування посадовими особами, спроби усунути парламент із політичної сцени, нейтралізувати представницькі органи на місцях, переслідування преси, наміри змінити Конституцію свідчать про тенденцію розвитку авторитаризму з усіма загрозливими наслідками.
Прикладом такої тенденції є історія з журналістом Георгієм Гонгадзе. Професійно організоване зникнення, пасивність слідства при ігноруванні елементарно необхідних дій, непереконливість пояснень високих міліцейських посадовців наводять на думку про специфічну спланованість справи.
Підозра щодо цього посилилась іще більше після знайдення тіла, в якому за багатьма ознаками нібито пізнається зниклий журналіст. Проте акценти в повідомленнях, натяки і плітки, що поширюються скоординовано, нагадують криваву провокацію в Кривому Розі, розслідування якої тягнеться вже другий рік.
Пауза, що виникла після знайдення тіла, маніпуляції з речовими доказами, зволікання із завершенням судово-медичної експертизи, погрози фахівцям, що її розпочинали, є опосередкованим підтвердженням того, що зловмисники самі попали в розставлені ними тенета і, не знаючи, що робити далі, сподіваються, що увага суспільства до цього злочину згасне сама по собі. Згасне, як довкола вбивства Вадима Гетьмана, Євгена Щербаня, інших депутатів, підприємців, журналістів.
Сповзанню суспільства в пітьму криміналу і бандитизму треба покласти край. Саме тому, маючи достатні підстави, зобов'язаний заявити, що замовником зникнення журналіста Георгія Гонгадзе є Президент України Леонід Кучма, причому замовником, який систематично контролював хід виконання свого доручення. В курсі підготовки і здійснення цього замовлення із самого початку був глава Адміністрації Президента Володимир Литвин. Безпосереднім розробником сценарію і організатором здійснення операції є міністр внутрішніх справ України Юрій Кравченко.
З усього цього можна зробити лише один невтішний висновок: на найвищих державних посадах в Україні, цілком імовірно, знаходяться кримінальні злочинці. Висновки з цього приводу має зробити Верховна Рада і суд.
Знаю, що моє повідомлення не поліпшує імідж України, і без того знівечений владою. Проте у нас є можливість, відкидаючи наміри апологетів диктатури, самим очиститись від бруду, продемонструвати світу здатність захистити демократію і права людини, не на словах, а на практиці підтвердити статус Української правової держави. За півгодини я готовий провести прес-конференцію, а після цього зустрітися з членами відповідної тимчасової слідчої комісії. Прес-конференція буде в кімнаті 12 з цього приводу (не по цьому питанню дав дозвіл Віктор Медведчук).
Я прошу дозволу фракції "Лівий центр" визнати моє повідомлення заявою фракції "На захист демократії і прав людини".
Дякую за увагу.
ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Анатолію Кириловичу Кінаху від фракції Народно-демократичної партії. За ним виступатиме Григорій Дашутін.
КІНАХ А.К., член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ
128, Миколаївська область). Шановний Іване Степановичу! Шановні народні депутати! Дозвольте оголосити заяву про створення депутатського об'єднання у Верховній Раді України "За підтримку вітчизняного виробника".
Ми, народні депутати України, в кількості 45 чоловік, об'єднані усвідомленням нашої відповідальності за долю України, прагненням зробити наше суспільство заможним і процвітаючим, заявляємо про створення у Верховній Раді України депутатського об'єднання "За підтримку вітчизняного виробника". Співголови: Кінах, Слободян, Федорин.
Україна має поки що величезний інтелектуальний, науково- технічний, промисловий, кадровий і природний потенціал, але владі і суспільству необхідно зрозуміти, ринкова економіка - це в першу чергу жорстка конкуренція між товарами, підприємствами і державами. І та держава, яка не має відпрацьованих ефективних механізмів захисту національних інтересів, якісної податкової системи, сприятливих умов для промислової і підприємницької діяльності, ніколи не буде конкурентоспроможною.
Ми впевнені в тому, що такі проблеми, які сьогодні необхідно вирішувати, об'єднуючи зусилля, як формування розвитку національної економіки, можуть бути вирішені тільки об'єднанням зусиль влади, суспільства і зворотного зв'язку з інтелектом нації.
Шановні колеги! Вчора відбулася дуже серйозна зустріч промисловців, підприємців України, роботодавців з керівництвом Верховної Ради і головами комітетів, де ми відпрацьовували надійні механізми зворотного зв'язку з питань розвитку національної економіки.
Шановні народні депутати, наше об'єднання включає депутатів з різних фракцій, різної партійної приналежності, які згодилися забути міжфракційні і міжпартійні суперечності заради вищої мети - розвитку суспільства і України. Ми не є замкнутою групою і готові до співробітництва з усіма, хто може поставити загальний інтерес вище особистого, хто відчуває відповідальність перед народом України, кому не байдужа доля українського виробника і честь держави.
Дякую за увагу.
ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Григорію Дашутіну від групи "Трудова Україна". За ним виступатиме Володимир Марченко.
ДАШУТІН Г.П., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (виборчий округ 162, Сумська область). Заява від групи народних депутатів "Трудова Україна". Народні депутати, члени групи "Трудова Україна", як ніхто інший у цьому залі, розуміють актуальність і нагальну необхідність реформування пенсійної системи в Україні, про що свідчать результати минулого голосування. Дійсно, нинішній жалюгідний стан пенсійного забезпечення громадян та погіршення демографічної ситуації в державі свідчить про необхідність термінового вирішення цього питання. Саме тому група проголосувала за прийняття в першому читанні проекту Закону України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, хоча було зрозуміло, що він не знайде підтримки у більшості народних депутатів. Сталося це тому, що більшістю населення, особливо пенсійного віку, не сприймається ряд положень законопроекту щодо збільшення пенсійного віку для чоловіків - 65 років та для жінок - 60 років з одночасним зменшенням рівня пенсійного забезпечення громадян.
Тому ми звертаємося до уряду і безпосередньо до Міністерства праці та соціальної політики України з проханням знайти компромісне рішення і доопрацювати законопроект, передбачивши в ньому таке: збереження існуючого пенсійного віку та стимулювання більш пізнього виходу на пенсію; збереження рівня пенсійного забезпечення громадян; запровадження єдиного механізму коригування заробітної плати, незалежно від часу виходу на пенсію, а також механізму забезпечення гарантій щодо мінімальних розмірів пенсій; державні гарантії щодо внесків громадян до накопичувального фонду і захист їх від інфляції; визначити граничний вік для учасників накопичувальної системи.
Ми впевнені, якщо ці пропозиції будуть враховані в доопрацьованому законопроекті, тоді він буде підтриманий більшістю народних депутатів.
Дякую за увагу.
ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Володимиру Марченку. За ним виступатиме депутат Тягнибок.
МАРЧЕНКО В.Р., член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ
161, Сумська область). Фракция Прогрессивной социалистической партии Украины. Уважаемые депутаты! Я еще раз хочу обратиться к вам с этой трибуны с предложением не принимать больше никаких законов, пока мы не разберемся в главном, пока мы не определим основы внутренней и внешней политики Украины и получим научно обоснованную базу перспективности реформ.
Я еще раз хочу обратить ваше внимание на то, что Президент Украины заявил о неэффективности реформ по рецептам Международного валютного фонда, следовательно, альянс Президента Кучмы, правительства и "більшості" работает против страны, не во имя ее созидания.
Поскольку все законопроекты, вся идеология реформ определяются Международным валютным фондом, необходимо этому положить конец и, приняв основы внутренней и внешней политики, выводить страну из кризиса по другому направлению реформ.
Как это сделать - прогрессивные социалисты внесли предложение, документы внесены.
Остальная работа - просто бесплодна, более того, она преступна по отношению к нашей стране.
Следующий вопрос. Сегодня мы будем рассматривать Закон о политических партиях. Иван Степанович, Виктор Владимирович, я хочу, чтобы депутаты получили наконец проголосованный в зале пункт, предложенный Президентом страны, содержание которого заключается в том, что если депутат, прошедший по партийному списку одной партии, уходит в другую партию, то "такий народний депутат України втрачає депутатський мандат".
Все, что делают по отношению к нашей партии и судья Замковенко, и, к сожалению, Центральная избирательная комиссия, иначе, как нарушением политических прав граждан, назвать нельзя.
Если не будет принято это решение, и Центральная избирательная комиссия, вся судебная власть не станет на защиту политических прав граждан, а не продажных депутатов и продажных кандидатов в депутаты, смысла голосовать по партийным спискам в Украине не будет.
Ещ один вопрос. Народные депутаты Украины от Прогрессивной социалистической партии Украины проводят встречи. Оказывается, власти не выгодно, чтобы депутаты в русле Закона о статусе народного депутата, в русле требований Конституции могли сообщить о том, что они делают, что происходит в стране.
Так, например, в Херсоне нам не предоставили помещение, хотя это было предварительно согласовано. Требуют оплату за использование помещений от 100 до 500 гривень. Как выполнить эти условия? Как провести встречи сегодня? Невозможно!
Иван Степанович, я хочу обратить внимание ваше и присутствующего председателя Центризбиркома Михаила Михайловича Рябца на то, что еще не начата избирательная кампания, а весь эфир заполнен рекламными роликами: фракция "Батьківщина", Демсоюз, Народнодемократическая партия, социалисты не сходят с экрана и вещают. Предвыборной кампании нет, поэтому я прошу отрегулировать эти процессы. Если одним политическим партиям предоставляют эфир, это должно равноправно быть предоставлено и другим партиям. Без наведения здесь порядка не будет выполнена норма Конституции.
И последнее, Иван Степанович. Правительству, Президенту и "більшості" нужно принять бюджет. Но работает в Украине Конституция или не работает? Всем понятно, что Конституция нарушается при принятии бюджета, который не соответствует социальным нормативам. Мы требуем заявления Кабинета Министров, "більшості" и Президента. Если Конституция не работает, принимайте бюджет. Если работает, такой бюджет надо отклонять.
ГОЛОВА. Дякую. Слово надається народному депутату Олегу Тягнибоку. За ним виступатиме Сергій Довгань.
ТЯГНИБОК О.Я., член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (виборчий округ 119, Львівська область). Дякую. Шановний пане Голово! Шановні колеги депутати! Хочу звернути вашу увагу на події, які відбуваються останнім часом у місті Тернополі.
3 жовтня Соціал-національна партія України подає заявку в Тернопільську міську раду на проведення урочистого походу на свято Покрови з метою святкування річниці створення УПА. 12 жовтня з подачі і на догоду міському голові Тернополя пану Кучеренку Тернопільський міський суд забороняє СНПУ проведення святкового походу. СНПУ, категорично не згідна з позицією Кучеренка, подає апеляцію в обласний суд.
13 листопада СНПУ подає заявку на пікетування Тернопільської міської ради з метою захисту демократичних конституційних прав, свободи і національної гідності українців.
22 листопада о 22 годині двох членів Тернопільської міської організації СНПУ - молодого науковця та студента одного з тернопільських вузів - без будь-яких законних підстав і пояснень затримує міліція.
Ніч з 22 на 23 листопада батьки затриманих проводять у розпачі. Їхні сини в такий час завжди вдома. Де вони? 23 листопада о 7 годині ранку працівники органів МВД без санкції прокурора забирають ще одного члена Тернопільської міської організації СНПУ прямо з ліжка.
23 листопада в день пікету о 8 годині ранку посилені наряди органів МВД перекривають усі в'їзди в Тернопіль. О 10 годині ранку 20 членів СНПУ, студентів зі Львова, які їдуть підтримати своїх друзів у Тернопіль, без будь-яких законних підстав висаджують з автобуса і запроторюють у райвідділ міліції.
У цей же час десять студентів - членів СНПУ з Луцька, які прямують на підтримку своїх однопартійців, також затримують працівники міліції.
Хочу звернути вашу увагу, що організаторами пікету в Тернополі були витримані всі вимоги чинного законодавства. За десять днів було подано заявку. З боку органів влади жодних повідомлень про заборону не надходило.
Виникає ряд запитань. Хто дав розпорядження правоохоронним органам чинити протизаконні дії? Чи органи міліції по всій території України виконують функції політичної поліції, чи тільки в місті Тернополі міліції відведена роль кишенькового гестапо міської влади? Як могло статися, що правоохоронні органи, які зобов'язані забезпечувати можливість реалізації наших з вами громадянських прав та свобод, у даному випадку діяли з точністю до навпаки?
Соціал-національна партія України вважає: те, що відбувається сьогодні в Тернополі, є небезпечним прецедентом, прецедентом, коли нормою діяльності держслужбовця стає цинічне маніпулювання чинним законодавством та зловживання службовим становищем.
Якщо це беззаконня не зупинити сьогодні, завтра воно може стати нормою діяльності чиновників і в інших регіонах України.
Тому я звертаюся до вищого законодавчого органу нашої держави, до Уповноваженого з прав людини з проханням звернути увагу на факти порушень, які мали місце на Тернопільщині.
Верховна Рада України - єдиний орган держави, що встановлює норми чинного законодавства. І якщо ми дозволимо місцевим князькам по-своєму трактувати закон та запроваджувати власний проект демократії в окремо взятому регіоні, це буде прямий шлях до хаосу і безладдя в нашій державі.
Дякую.
ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Сергію Васильовичу Довганю.
ДОВГАНЬ С.В., член Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, виборчий блок СПУ та СелПУ). Шановні колеги! Аналізуючи стан справ у сільському господарстві, ми, група депутатів від Селянської партії України, а також депутати, які поділяють нашу тривогу за стан і перспективи розвитку українського села, заявляємо про створення депутатського об'єднання "Селяни України".
Метою об'єднання є законодавче забезпечення розвитку соціально-економічної інфраструктури села, розробка ефективних економічних механізмів для сільськогосподарських підприємств і селянських господарств усіх форм власності як складової державної аграрної політики, розробка дієвих і ефективних механізмів фінансування та інвестування цієї важливої сфери діяльності наших співвітчизників, забезпечення населення України якісними та доступними продуктами харчування.
Закликаємо до вступу до об'єднання всіх депутатів, які поділяють тривогу за майбутнє українського села.
Народні депутати Баранчик, Довганчин, Сергій Довгань, Костянтин Довгань, Дроботов, Ткаченко, Новик, Кирильчук.
Дякую.
ГОЛОВА. Дякую. Шановні народні депутати! Усі депутатські групи і фракції своєю можливістю скористалися. Ми завершили цю частину нашої роботи, і я прошу уваги.
-----------
Відповідно до статті 85 Конституції України та статті 18 Закону України про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини сьогодні вашій увазі пропонується представлення щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Текст доповіді напередодні депутатам було роздано. Така подія в нашому житті відбувається вперше. Тому Верховна Рада запросила членів уряду, представників Адміністрації Президента України, Конституційного, Верховного та Вищого арбітражного судів, Генеральної прокуратури, Вищої ради юстиції, Центрвиборчкому, секретаря Ради національної безпеки і оборони, голову Служби безпеки, а також представників дипломатичного корпусу, релігійних конфесій, юристів-науковців, представників засобів масової інформації, широких кіл громадськості.
Стосовно порядку розгляду даного питання. Оскільки чинний Регламент Верховної Ради не містить положень щодо процедури заслуховування доповіді Уповноваженого з прав людини, Погоджувальна рада фракцій пропонує такий порядок. 45 хвилин, які ми маємо відповідно до внесених змін, використати так: 30 - для доповіді, 15 - для запитань.
Слово для доповіді надається Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Ніні Іванівні Карпачовій. Будь ласка.
КАРПАЧОВА Н.І., Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Шановний Голово! Шановні народні депутати, члени уряду, представники суддівського корпусу! Шановні ієрархи релігійних конфесій, дипломати, представники засобів масової інформації! Високоповажні гості! Дорогі співвітчизники! Сьогодні я маю честь вперше в історії нашої держави представляти важливий і водночас унікальний за значенням та змістом документ - доповідь Уповноваженого з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні відповідно до пункту 17 статті 85 Конституції України.
У доповіді Уповноваженого висвітлено історичний генезис прав людини на теренах України, окреслено місце і роль Уповноваженого в національній системі захисту прав людини, здійснено вперше в історії України комплексне дослідження стану дотримання громадянських, особистих, політичних, економічних, соціальнокультурних прав людини у відповідності із Конституцією, чинним законодавством та міжнародними стандартами.
На вимогу статті 18 Закону про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини представлено аналіз стану додержання та захисту прав людини органами державної влади, місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їх посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями або бездіяльністю права і свободи людини, а також аналіз виявлених недоліків у законодавстві щодо захисту прав і свобод людини в Україні.
Доповідь Уповноваженого, яку ви сьогодні всі отримали, є узагальненим актом реагування Уповноваженого на виявлені масові порушення прав і свобод людини. Ця доповідь містить пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, а також практики його застосування по забезпеченню прав і свобод людини в Україні.
Шановні присутні! Введення інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є новацією в державно-правовій системі захисту прав і свобод людини в нашій країні. При запровадженні цієї інституції було враховано міжнародний досвід інституцій уповноваженого з прав людини, або, як його називають у багатьох країнах світу, омбудсмана.
Однією з головних функцій омбудсмана є контроль за діяльністю виконавчих та інших органів державної влади шляхом розгляду скарг громадян на дії тих чи інших органів або посадових осіб, що призвели до порушення прав та свобод людини.
На сьогодні більш як у 100 країнах світу вже функціонує така інституція. Колискою інституту омбудсмана, як відомо, є Швеція, де майже 200 років тому, в 1809 році, вперше в історії людства було запроваджено посаду омбудсмана юстиції з широкою компетенцією та значними повноваженнями. Це значною мірою сприяло успіху та подальшому поширенню концепції омбудсмана в Європі і світі, зокрема у Фінляндії, Норвегії та Данії. З огляду на близькість правової системи Данії як до романо-германських, так і до англосаксонських правових культур саме датська модель отримала у світі найбільше визнання.
У 1988 році першою з-поміж країн Східної Європи інститут омбудсмана запровадила Польща. Поширення служб омбудсмана у світі стало поштовхом до створення Міжнародного та Європейського інститутів омбудсмана. Цю посаду було запроваджено в ЄС. Посаду Уповноваженого з прав людини було запроваджено в Раді Європи.
При розробці української моделі Уповноваженого з прав людини були враховані наші національні правові і культурні традиції та особливості системи державної влади в Україні.
Уповноважений з прав людини є складовим елементом конституційної системи захисту прав і свобод людини в Україні. Особливість його статусу полягає в тому, що він не належить до жодної з гілок державної влади, а є органом sui generis, тобто особливого роду, і діє лише йому притаманними засобами та методами. Реалізація його мандату в умовах сучасної України ускладнюється тим, що він не вписується в традиційно існуючу систему влади. Тому на етапі його становлення невідворотним є пошук оптимальних механізмів взаємодії з владними структурами одночасно із збереженням свого незалежного конституційного статусу.
Сфера компетенції Уповноваженого є досить широкою. Оскільки в законі немає винятків щодо поширення юрисдикції Уповноваженого на конкретних посадових осіб, то предметом його контролю є діяльність усіх посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування. До речі, підпадає під юрисдикцію Уповноваженого і діяльність суддів.
Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників, а також за зверненнями народних депутатів України, які є специфічним суб'єктом звернення до Уповноваженого. Крім контрольних повноважень та функцій безпосереднього розгляду звернень про порушення прав людини, що надходять до Уповноваженого, модель українського Уповноваженого передбачає також проведення моніторингів дотримання та захисту прав і свобод людини, що і представлено в доповіді.
Доповідь Уповноваженого містить шість розділів, в яких детально аналізується стан дотримання прав та свобод людини в Україні.
Перший розділ репрезентує історикоправові аспекти становлення прав людини у світі і в Україні, їх генезис на українських землях, який свідчить, що український народ зробив свій гідний внесок у становлення прогресивних уявлень про права людини, створив низку яскравих взірців витонченої правової думки, які й донині вражають дослідників. Саме на українській землі було створено блискучий зразок античної демократії - присягу громадянина Херсонесу, розроблено перший писаний кодифікаційний акт Київської Русі "Руську правду" Ярослава Мудрого, закріплено нову модель демократичного ладу в Конституції Пилипа Орлика 1710 року.
Уже в новітній історії наші співвітчизники зробили гідний внесок в утвердження прав людини у світовому масштабі. Зокрема, з ініціативи української делегації в 1948 році на конференції в Сан-Франциско комітет, який очолював керівник делегації України Дмитро Мануїльський, сформулював преамбулу, цілі і принципи Статуту ООН. На його пропозицію до Статуту ООН було включено низку важливих положень про загальну повагу до прав і свобод людини.
Багато зусиль до утвердження прав людини доклали наші всесвітньо відомі співвітчизники - юрист, академік Володимир Корецький, засновник та протягом багатьох років директор Інституту держави і права, основоположник української школи міжнародного права і, що важливо, член Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй та представник Комісії ООН з прав людини в 1947-1949 роках, а також знаний юрист, професор Київського університету Петро Недбайло, внесок якого в розвиток прав людини було відмічено премією ООН за видатний внесок у справу захисту прав і свобод людини.
Взірцем сучасного конституціоналізму з точки зору прав і свобод людини є, безперечно, Конституція України 1996 року, яка імплементувала основні положення міжнародних правових актів з прав людини і насамперед Загальної декларації прав людини, Міжнародних пактів про права людини, Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Згідно із статтями 1 і 3 Закону України про Уповноваженого з метою захисту прав кожного на території України і в межах її юрисдикції Уповноважений здійснює парламентський контроль за додержанням прав і свобод людини, проголошених у Конституції, закріплених у законах та міжнародних договорах України, а також сприяє приведенню національного законодавства про права і свободи людини у відповідність із міжнародними стандартами в цій галузі.
Саме тому другий розділ доповіді присвячено парламентському контролю Уповноваженого за приведенням національного законодавства України у відповідність із міжнародними стандартами в галузі прав людини.
Україна є стороною шести універсальних конвенцій ООН з прав людини, згідно з якими створені спеціальні конвенційні органи, до яких держави-учасниці мають регулярно подавати доповіді про виконання ними взятих зобов'язань за цими угодами.
Важливо, щоб ці доповіді об'єктивно відображали стан дотримання міжнародноправових зобов'язань України в галузі прав людини, а зауваження цих конвенційних органів застосовувалися в повному обсязі у виконавчій, законодавчій та судовій практиці держави.
На превеликий жаль, я сьогодні маю констатувати, що Міністерство закордонних справ, яке координує підготовку таких доповідей від імені України до Організації Об'єднаних Націй, фактично позбавило Уповноваженого брати безпосередньо участь у підготовці цих доповідей. І така практика призвела до того, що в представлених доповідях від імені України не було враховано аналізу порушень прав людини, контроль за якими вже здійснює Уповноважений, на що було вказано в зауваженнях міжнародних органів на згадані періодичні доповіді України.
Значною проблемою, на думку Уповноваженого, є також належна імплементація в національне законодавство міжнародних та регіональних конвенцій у сфері прав людини, стороною або учасницею яких є Україна.
У зв'язку з цим у доповіді містяться відповідні рекомендації щодо зняття застережень та заяв до Закону України про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7 та 11 до конвенції.
Уповноважений у своїй доповіді наголошує на необхідності розробки національної спеціальної програми адаптації нашого національного законодавства до міжнародних зобов'язань у галузі прав людини, а також пропонує у відповідності із міжнародними стандартами публікувати періодичні доповіді від імені України до конвенційних органів та їх рекомендації державною мовою та мовами національних меншин. Тобто не тільки доповіді, які готуються від імені України до конвенційних органів, мають готуватися гласно, відкрито, транспарентно, а й тексти їх мають бути оприлюднені для ознайомлення громадськості України.
Шановні присутні! Стаття 55 Конституції України визначає, що кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого з прав людини. Забезпечення цього конституційного права детально висвітлено в третьому розділі доповіді.
Хочу зазначити, що за період від 14 квітня 1998 року по 31 грудня 1999 року до Уповноваженого звернулося понад 80 тисяч осіб (на сьогодні ця цифра перевищує 100 тисяч осіб) як на особистих прийомах, так і письмово.
Процедура звернення до Уповноваженого на відміну від звернення, наприклад, до суду, не обтяжена зайвими формальними вимогами, є гнучкою, відкритою, порівняно швидкою і безоплатною. І завжди вона спрямована на захист прав та інтересів людини.
Подаючи заяву до Уповноваженого, особа має бути впевненою, що її звернення жодною мірою не становить їй загрози і не матиме негативних наслідків, пов'язаних із розголошенням відомостей, що містяться в заяві, якщо вони є конфіденційними.
Уповноваженим з прав людини у своїй діяльності у відповідності із практикою міжнародних стандартів розроблено спеціальний класифікатор звернень, на основі якого здійснювався розгляд звернень до Уповноваженого.
Саме завдяки такому класифікатору нами було встановлено, що серед звернень, які надійшли до нас, 56 відсотків стосуються порушення громадянських прав, 20 відсотків - економічних, 16 - соціальних прав і 5 відсотків - особистих конституційних прав людини.
У 1999 році спостерігалася тенденція до збільшення кількості звернень щодо реалізації громадянами політичних прав і свобод, зокрема на свободу слова, світогляду і віросповідання, на вільні вибори, на створення об'єднань громадян та профспілкових організацій. Таких звернень надійшло 2,3 відсотка.
Найбільш дієвим засобом реагування Уповноваженого на відомості про порушення прав і свобод людини є відкриття провадження у справі про порушення прав людини. Мета цього провадження - з'ясувати, чи дійсно мало місце порушення прав людини в кожному конкретному випадку та який саме державний орган, службова чи посадова особа має нести відповідальність за порушення прав, а також вжити відповідних заходів для сприяння поновленню порушеного права.
Такими першими провадженнями у справі про порушення прав людини з моменту моєї діяльності були: захист прав моряків судна "Dubai Valor", яких було затримано як заручників у Нігерії, а також моряків теплоходів "Global Sky", "Светлогорск", "Свет", затриманих шляхом збройного нападу в Єгипті; невиплата заробітної плати вчителям Чернігівської області, Автономної Республіки Крим, шахтарям Луганської області; порушення пенсійного законодавства, зокрема виплата пенсій у натуральній формі в Автономній Республіці Крим; застосування тортур працівниками правоохоронних органів у декількох регіонах України; порушення прав дітей, хворих на сколіоз, у місті Луганську у зв'язку із закриттям Ювілейної школи-інтернату; щодо надання статусу ліквідаторів ЧАЕС бійцям 731 окремого батальйону спецзахисту, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; питання недофінансування судів загальної юрисдикції; повернення на Батьківщину жертв торгівлі людьми.
Всього за зверненнями до Уповноваженого було відкрито майже 2 з половиною тисячі проваджень. У 1999 році кожне п'яте провадження Уповноваженого завершилося позитивно, і права заявників було поновлено.
Проте, якщо проаналізувати провадження Уповноваженого, відкриті щодо незаконних дій конкретних органів державної влади і органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, то можна зазначити, що найбільше таких проваджень стосуються порушень прав людини органами Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції та їх органами на місцях, а також судами загальної юрисдикції, передусім щодо судової тяганини.
У випадках масового і брутального порушення прав людини Уповноваженим вносилися подання, зокрема до Президента України, Голови Верховної Ради, Прем'єрміністра України, Генерального прокурора - загалом 128 подань.
Слід зазначити, що лише 30 відсотків звернень, які надійшли до Уповноваженого, були в межах його компетенції. Проте, оцінюючи ситуацію, що склалася з великою кількістю звернень і брутальним порушенням прав людини в Україні, Уповноважений не пішла шляхом відмови в розгляді таких звернень лише через недотримання формальних вимог закону, а, керуючись присягою, справедливістю та власною совістю, намагалася надати будь-яку можливу допомогу нашим громадянам. Адже і проста порада чи роз'яснення в критичній ситуації ставали для людини неоціненною допомогою, інколи просто повертали людину до життя. Тому більшість неприйнятних звернень все-таки розглядалися та аналізувалися Уповноваженим з прав людини.
Важливим напрямом діяльності Уповноваженого є співпраця з народними депутатами. Таких звернень надійшло до Уповноваженого 260. Ви знаєте, що я щодня з вами зустрічаюсь, представники Уповноваженого працюють у комітетах Верховної Ради безпосередньо. І я вважаю це надзвичайно важливою ділянкою своєї роботи.
Три наступні розділи доповіді Уповноваженого присвячені аналізу конкретних прав і свобод людини - громадянських, особистих, політичних, економічних і соціально-культурних.
У четвертому розділі доповіді подано стан законодавчого забезпечення і реалізації громадянських та особистих прав людини. До речі, цей розділ починається аналізом дотримання права людини на життя. З правом кожної людини на життя тісно пов'язане не тільки право на її фізичне існування, а й створення гідних умов існування, що є важливим обов'язком держави. На думку Уповноваженого, всі інші конституційні права людини слід розглядати як такі, що конкретизують право людини на життя у всій його різноманітності, а без його реалізації будь-які інші права і свободи втрачають сенс.
Катастрофічне падіння життєвого рівня переважної більшості населення, бідність, що у свою чергу негативно вплинула на демографічні процеси в Україні, зокрема зумовила перевищення смертності над народжуваністю, зменшення рівня середньої тривалості життя і таке інше, депопуляція і міграційний відплив населення спричинили зменшення чисельності наявного населення України більш як на 2 мільйони чоловік.
Уповноважений вважає за необхідне привернути увагу до проблеми суїциду в Україні. З метою об'єктивного аналізу проблеми суїциду Уповноважений вперше здійснила моніторинг дослідження цієї проблеми за останні десять років. Так, з 1990 по 1999 рік в Україні було скоєно понад 133 тисячі самогубств. Особливе занепокоєння Уповноваженого викликають непоодинокі випадки самогубств серед дітей.
Шановні присутні! Громадяни України дедалі частіше використовують своє конституційне право на судовий захист, передбачене статтею 55 Конституції України, і оскаржують у суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Найбільше потерпають громадяни від брутальної судової тяганини. Так, минулого року понад встановлені законом строки судами розглянуто 30 відсотків кримінальних і 16 відсотків цивільних справ від загальної кількості розглянутих справ. Інколи громадяни роками домагаються відновлення своїх порушених прав, особливо по цивільних справах. Уповноважений з прав людини вважає, що невиконання судових рішень є однією з найболючіших проблем судового захисту прав громадян, забезпечення правосуддя в Україні, адже це нанівець зводить увесь сенс судочинства.
Варто зауважити, що скарги на невиконання рішень судів становлять значну кількість серед звернень про порушення прав людини до Уповноваженого, а також до Європейського суду з прав людини. Внаслідок хронічного невиконання багатьох судових рішень наша держава набуває на міжнародній арені негативного іміджу в галузі забезпечення прав людини. У доповіді наводяться конкретні приклади щодо права громадян на судовий захист.
Відповідальність за невиконання судових рішень несуть передусім Міністерство юстиції, районні, міські управління юстиції та відділи державної виконавчої служби. І я вважаю правильним рішення Верховної Ради про розгляд зазначеного питання ближчим часом у сесійній залі.
Шановні присутні! У доповіді особлива увага приділена питанню застосування в Україні тортур - жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність людини, поводженню чи покаранню. Аналіз звернень до Уповноваженого свідчить, що найбільше порушень прав із застосуванням катувань відбувається під час затримання людини та проведення слідства. Такі факти мають місце, і щодня я як Уповноважений з прав людини отримую такі повідомлення від громадян України, правозахисних організацій та засобів масової інформації.
До речі, в 1998-1999 роках було порушено 194 кримінальні справи щодо перевищення службових повноважень із застосуванням насильства та приниження гідності людини, за якими було притягнуто до кримінальної відповідальності 285 працівників міліції.
Чого варта справа батька трьох дітей із Вінницької області пана Грицика, по якій Уповноважений відкрила провадження і призначила перевірку. Було встановлено, що абсолютно невинна людина стала жертвою незаконного ведення слідства працівниками Бершадського райвідділу міліції Поступайлом і Бурлаченком, які, запідозривши Грицика в крадіжці цистерни, затримали його в кабінеті голови правління КСП "Авангард", побили гумовим кийком, вимагаючи зізнання в крадіжці, а потім вивезли до річки Південний Буг, де продовжували катування: наділи наручники і, сівши на ноги, почали топити в річці, поламали ребра.
Вироком Чечельницького райсуду Вінницької області від 7 жовтня 1998 року злочинців було засуджено за скоєння злочину, передбаченого частиною другою статті 166 Кримінального кодексу, проте до трьох років позбавлення волі умовно кожного.
Уповноважений із цього приводу провела спеціальну прес-конференцію за участю самого потерпілого Грицика. Та, на жаль, лише один канал телебачення - СТБ - набрався мужності показати цю пресконференцію.
При перевірці з виїздом на місце - до Луганської області - працівниками Секретаріату Уповноваженого було встановлено, що від Сергія Лазаренка, якого було затримано 9 липня 1999 року працівниками карного розшуку міста Красний Луч і обвинувачено в скоєнні злочинів, в яких він не визнав себе винним, домагалися показів із застосуванням тортур. Ось як він описує у зверненні до Уповноваженого ці страждання: "На меня надели противогаз, закрывали доступ воздуха до тех пор, пока я не потерял сознание. Сознание я терял три раза. В чувство меня приводили, избивая ногами і тряся трубу, на которой я висел."
Подібні тортури застосовувалися і до інших громадян Луганської області. Я хочу назвати справу Жовтуна, до якого застосували такі самі тортури, як і до Лазаренка. А потім його роздягли і били палицею по голому тілу, після чого її кінець, вибачте, засунули жертві в анальний отвір.
Вина Жовтуна не була доведена в судовому порядку. На сьогодні стосовно працівників міліції Сербіна та Ущеповського, які були засуджені до 3,5 років позбавлення волі, та Кияницького вирок суду не можна виконати через те, що злочинців своєчасно не було затримано, вони зникли і нині перебувають у розшуку.
Останнім часом Уповноваженим відкрито провадження з власної ініціативи щодо застосування тортур, які спричинили смерть, зокрема, в містах Антрацит, Красний Луч, Суходольськ Луганської області та в Сумській області. Я з болем засвідчую, що вже тільки за цей рік Уповноваженим відкрито близько 200 проваджень виключно щодо застосування тортур в Україні.
До речі, для усунення порушень конституційних прав громадян України в Луганській області мною було направлено спеціальне подання на ім'я міністра внутрішніх справ пана Юрія Кравченка, у якому було засуджено факти застосування працівниками органів внутрішніх справ катувань та інших дій, що принижують людську гідність і є одним із найбрутальніших порушень прав людини. На жаль, після внесення подання Уповноваженого кількість фактів застосування тортур безпосередньо в Луганському регіоні не зменшується.
Аналіз, проведений Уповноваженим, свідчить, що порушуються вимоги статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України щодо допуску захисника до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення, а також у разі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину або в разі застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
На думку Уповноваженого, недопущення адвоката на ранній стадії слідства є також однією з причин застосування тортур. Іншою причиною застосування тортур є те, що окремі правоохоронці для досягнення позитивних показників у своїй роботі намагаються розкрити злочини будь-якою ціною, включаючи застосування недозволених методів ведення слідства.
Надзвичайно актуальною темою для України, як, до речі, і для всього людства, на сьогоднішній день є запобігання торгівлі людьми, зокрема дітьми та жінками. Це є одним з головних пріоритетів у діяльності Уповноваженого з прав людини.
Нам вдалося за підтримки міжнародних організацій, передусім ОБСЄ і Міжнародної організації міграції, створити при Уповноваженому Національну координаційну раду щодо запобігання торгівлі людьми, і в рамках цієї ради готується спеціальна доповідь Уповноваженого з цього болючого питання, яка невдовзі буде представлена у Верховній Раді.
Шановні присутні! За даними прикордонної служби України, в 1999 році кордон України перетнули понад 12 мільйонів громадян України. За оцінками фахівців, кількість заробітчан з України в зарубіжних країнах коливається від 500 тисяч до 2 мільйонів осіб на рік. Уповноважений вважає, що питання забезпечення прав та законних інтересів громадян України за кордоном мають постійно враховуватися при укладанні міжнародних договорів та під час міжнародних контактів.
Останнім часом особливої гостроти у світі набула проблема боротьби із захопленням заручників. На жаль, почастішали випадки, коли заручниками стають громадяни нашої держави, і впливати на такі випадки надзвичайно складно. Та попри це з моменту створення інституції Уповноважений приділяє розв'язанню цієї проблеми значну увагу і рішуче захищає права українських громадян, які потрапляють у стан заручників.
На сторінках доповіді ви знайдете конкретні приклади і підрахунки Уповноваженого з прав людини про те, що за роки незалежності України в морських портах різних країн світу було затримано і заарештовано понад 150 суден з українськими екіпажами. Спільно з МЗС України Уповноваженому вдалося повернути за цей час 50 українських громадянзаручників та ініціювати ратифікацію у Верховній Раді України Конвенції ООН з морського права 1982 року.
За підсумками провадження Уповноваженого з прав людини було зроблено узагальнення інформації щодо заарештованих українських суден, а також суден з українськими екіпажами. Уповноважений вважає, що основною причиною цих арештів є невиплата ДСК "Чорноморське морське пароплавство" та іншими державними і приватними судноплавними компаніями своїх боргів іноземним фірмам за обслуговування суден в іноземних портах. Є випадки арешту суден за надуманими звинуваченнями з наступним їх продажем за безцінь.
У п'ятому розділі доповіді розглянуто проблему дотримання та захисту політичних прав і свобод. Уповноважений зазначає, що одним із найскладніших у її діяльності є питання контролю за забезпеченням конституційних виборчих прав громадян. Це підтвердили й вибори Президента України в 1999 році.
З метою оперативного реагування та контролю за станом дотримання конституційних виборчих прав усіх учасників виборчого процесу Уповноваженим було започатковано "гарячу лінію". Це була новація у практиці виборчої кампанії в Україні. На адресу Уповноваженого надійшли сотні усних та письмових звернень у вигляді телефонограм, листів, телеграм, факсових повідомлень. Як засвідчив проведений аналіз, найбільша кількість порушень стосувалася недотримання засобами масової інформації принципу рівних можливостей, а також втручань посадових осіб органів державної влади у хід виборчої кампанії. Оцінка Уповноваженого повністю збігається з висновками аналізу, який було здійснено спеціальною місією спостерігачів ОБСЄ.
Шановні присутні! Захист права людини на свободу думки, вільне вираження своїх поглядів і переконань є одним із пріоритетних напрямів діяльності Уповноваженого з прав людини. Наведений у доповіді аналіз стану забезпечення цих прав свідчить, що у боротьбі зі свободою думки і слова, з альтернативними виданнями, окремими редакторами і журналістами владні структури дедалі ширше використовують такі форми тиску, як цілеспрямовані перманентні перевірки податковими, фінансовими, правоохоронними органами, пожежними, санітарно-епідеміологічними організаціями, особливо судові позови щодо захисту честі і гідності, ділової репутації. Широко відомі в Україні резонансні справи щодо таких видань, як "Правда Украины", "Політика", "Фінансова Україна", "Сільські вісті", "Свобода". Щоденно...
ГОЛОВА. Ніно Іванівно, я мовчав, 2 хвилини 16 секунд. Скільки вам ще?
КАРПАЧОВА Н.І. Буквально дві хвилини, Іване Степановичу, прошу.
ГОЛОВА. Будь ласка.
КАРПАЧОВА Н.І. Спасибі. Щоденно у п'яти-шести судах країни розглядаються позови посадових осіб до засобів масової інформації щодо захисту честі і гідності. Зокрема, у 1999 році проти ЗМІ було подано 2258 таких судових позовів.
Реалізація права на свободу думки і слова та права вільно збирати, зберігати, використовувати та розповсюджувати інформацію нерідко унеможливлюється саме через недосконалість норм чинного законодавства та судової практики. Саме тому я звернулася до Голови Верховного Суду України Віталія Бойка з листом, у якому підтримала ідею проведення спеціального засідання Пленуму Верховного Суду з питань удосконалення судової практики при розгляді спірних проблем в інформаційній сфері.
Я вдячна присутнім у цій залі високоповажним ієрархам багатьох релігійних конфесій, які сердечно відгукнулися на запрошення взяти участь у представленні першої щорічної доповіді. Загальновідомо, що за роки незалежності церква почала користуватися найбільшою довірою серед соціальних інститутів нашої держави.
Зростає потреба суспільства у долученні до високої духовності, яка завжди була притаманною всім релігійним конфесіям. Сьогодні найбільше потребують такого духовного піклування найбільш незахищені громадяни, передусім літні люди, інваліди, діти-сироти. Тому, користуючись нагодою, дозвольте особисто звернутися до пастирів різних конфесій щодо необхідності, на думку Уповноваженого, якомога більшої підтримки, передусім моральної і духовної, безпритульних дітей та дітей-сиріт.
Останній, шостий розділ доповіді Уповноваженого присвячений стану дотримання економічних та соціальнокультурних прав людини. Я думаю, що в цій залі загальновідомі факти масового і брутального порушення саме економічних і соціально-культурних прав людини. Проте я хочу зазначити, що Уповноваженим вживалися заходи з виїздом на місця. Ми побували в декількох регіонах. В Луганському регіоні ми були на найбільш складних шахтах. Я так чесно сказала б вам, що, крім нас, ці шахти майже ніхто не відвідував. Це передусім такі шахти, як "Суходольская Восточная", "Золотое", "Победа", імені Баракова.
І хочу сказати, що на сьогоднішній день на мої акти реагування, на мої подання я, на жаль, не побачила належного реагування. Як показують трагічні події 2000 року, зокрема на шахті імені Баракова, саме таке неналежне, несвоєчасне реагування призводить інколи до таких трагедій.
Завершуючи свій виступ, я хотіла б сказати, що таке право, як право на достатній рівень життя, що забезпечує свободу від бідності, є невід'ємним правом людини. На жаль, це право в нашій державі сьогодні масово порушується. І Уповноважений зазначає, що бідність, яка сама є порушенням прав людини, призводить до масового порушення інших прав і свобод людини.
Дуже важливо, що уряд визнав бідність у програмі своєї діяльності "Реформи заради добробуту", яка була схвалена Верховною Радою України. Але потрібні конкретні й рішучі кроки до подолання бідності в нашій державі.
Шановні присутні! Завершуючи свій виступ, я хотіла б сказати, що в доповіді окреслена довга низка проблем щодо порушень прав людини. Підсумовуючи, я хотіла б зазначити, що в Україні, попри те, що є демократичне законодавство у сфері прав людини, в умовах соціальної, економічної кризи, падіння загального рівня культури і моралі поки що відсутні ефективні механізми захисту прав людини, що призводить до масових та систематичних порушень прав людини.
Тому цією доповіддю хотілось би привернути увагу представників усіх гілок влади, засобів масової інформації, громадськості до активних дій, до утвердження у нашій країні принципів верховенства права та поваги до прав людини.
Сподіваюся, що наведені у доповіді факти та висновки Уповноваженого вплинуть на правосвідомість і настрій суспільства, пробудять совість нації. Сподіваюся на ваше розуміння і підтримку.
Дякую вам за увагу і терпіння.
ГОЛОВА. Дякую, Ніно Іванівно, за змістовну доповідь. Шановні народні депутати, ви бачите, з відведеного регламенту сім хвилин залишилося на запитання. Ми можемо продовжити, але це треба вам проголосувати. Тому я ставлю на голосування пропозицію продовжити запитання до 12 години. Як проголосуєте, продовжимо. Хто за це, прошу проголосувати.
"За" - 154.
Рішення не прийнято.
З процедури. Увімкніть мікрофон депутата Марченка.
Ніно Іванівно, ви подивіться, там записки були. Одне письмове запитання, одне усне. Ми зараз запишемося.
МАРЧЕНКО В.Р. Иван Степанович! Как мне представляется, мы находимся в высшем законодательном органе страны и должны достойно представлять страну принципами своей работы. Вы действительно правильно сказали, что Регламентом не определена процедура рассмотрения. Так вот, если она Регламентом не определена и законом также, то эту процедуру должен утвердить Верховный Совет голосованием. Я со всем уважением отношусь к совету фракций, к "більшості", но коль законом не определено, мы должны принять это решение. Вдруг без голосования Нина Ивановна выступает, 15 минут на вопросы... Так, в принципе, можно было вообще нас с книжечкой этой ознакомить и сказать, что с правами людей у нас все хорошо.
Поэтому я прошу, Иван Степанович, давайте проголосуем. Мы дадим возможность Нине Ивановне до 12 часов ответить на наши вопросы, а потом пусть записавшиеся депутаты выступят в обсуждении, с тем чтобы раскрыть проблему несоблюдения прав человека.
ГОЛОВА. Вимкніть мікрофон. Ви час використали. Ми це вже проголосували, але ж було 154 голоси, а треба 226. Ми вже проголосували пропозицію продовжити до 12 години відповіді на запитання. Не марнуйте часу.