ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

ПРО СТАН, ЗАХОДИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДОЛАННЯ

НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

Сесійний зал Верховної Ради України

16 квітня 2008 року, 15 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України

ЯЦЕНЮК А.П.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Щиро вітаю всіх учасників парламентських слухань. Усім доброго дня (Оплески).

Дорогі друзі! Дозвольте розпочати парламентські слухання на тему: “Про стан, заходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи в Україні”.

Український парламент перед роковинами Чорнобильської катастрофи традиційно збирається на відповідні парламентські слухання. Це час для того, щоб не тільки поговорити про те, що зроблено, а й порушити питання, які нині залишаються поза увагою, у тому числі й влади, які не вирішуються вже протягом більш як 20 років, і які ми намагаємося вирішити не тільки і не стільки самостійно, а разом зі світовою спільнотою.

Я особисто дуже добре пам’ятаю першотравневу демонстрацію 22 роки тому, коли батьки тихо розповідали про те, що сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції. А всі засоби масової інформації мовчали, була повна тиша, і тільки через деякий час радянська влада почала розкривати ті чи інші факти цієї жахливої трагедії.

Складно сьогодні сказати, які наслідки цієї трагедії. Говорити лише про те, що втрачено мільярдні фінансові ресурси, було б неправильно. Тому що втрачено людські ресурси, які неможливо порахувати. І це та, напевне, найбільша втрата, яку неможливо відновити і згенерувати ще раз.

Щодо поточних проблем, які існують на Чорнобильській атомній електростанції, і взагалі пов’язаних з атомною енергетикою. З цієї високої трибуни я передовсім хотів би закликати всіх учасників Оттавського меморандуму до виконання цього меморандуму, до забезпечення донорами фінансування відповідних об’єктів і нарешті до завершення роботи щодо створення безпечного об’єкта “Укриття” на території Чорнобильської атомної електростанції.

Друге дуже важливе питання стосується атомної енергетики загалом. Чорнобильська трагедія суттєво змінила погляди світу на ставлення до атомної енергетики. Проте з огляду на нинішню ситуацію на світовому енергетичному ринку, відбулася певна переоцінка питань щодо електроенергетики, яка генерується атомними реакторами. Тобто світ сьогодні повертається в дещо інший бік, і 50-відсоткова атомна складова в енергетичному секторі України буде зростати, як і загалом у світі, за рахунок тільки одного: неймовірно високі ціни на всі енергоносії провокують сьогодні забезпечення енергоресурсами шляхом підвищення генерації атомною енергетикою. І та трагедія, яка відбулася, справила тільки одне невелике зрушення (бо внаслідок трагедій не буває позитивів): підвищення безпеки українських атомних електростанцій. На сьогодні всі атомні електростанції, що діють в Україні, відповідають правилам і умовам МАГАТЕ. Сподіваюся, що жахливий урок Чорнобильської катастрофи послугує для України та інших країн світу можливістю розвивати безпечний мирний атом, що унеможливить на майбутнє таку трагедію, яка сталася на території України і вразила дуже значну частину Європи і світу.

Дорогі друзі! Дозвольте мені оголосити порядок денний, який пропонується: доповіді зроблять міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і заступник міністра праці та  соціальної політики України (по 10 хвилин), із співдоповіддю виступить голова профільного Комітету Верховної Ради України з  питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (10 хвилин). Потім виступи представників депутатських фракцій (по 5 хвилин) та інших учасників парламентських слухань (по 3 хвилини).

Колеги, я прошу приступити до роботи. Слово надається Володимиру Миколайовичу Шандрі, міністру з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Будь ласка.

ШАНДРА В.М., міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Шановний Арсенію Петровичу! Шановні народні депутати, учасники парламентських слухань! Минає 22 роки з дня аварії на Чорнобильській АЕС, але не вгамовується біль, якого завдала нашому народові одна з найбільших у світі техногенних радіаційних катастроф. Незважаючи на значний час, що минув від трагічного 26 квітня 1986 року, чорнобильські проблеми не втрачають своєї гостроти й актуальності. А увага до них, насамперед до тих, хто постраждав, не стає менш пильною.

Парламентські слухання напередодні чергової річниці Чорнобильської катастрофи — це вже усталена традиція. Вони дають можливість краще зрозуміти проблеми, спільно знайти підходи до вирішення складних питань, довести до вас і до громадськості інформацію про заходи, які запроваджують Президент України, уряд та міністерство задля полегшення тяжкої долі тих, хто постраждав. А нині таких людей налічується більш як 2 мільйони 300 тисяч. Першочерговими завданнями у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є виконання заходів, передбачених Законом України “Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006–2010 роки”, та завдань Програми заходів щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи у зоні відчуження та робіт на Чорнобильській АЕС.

За браком часу зупинюся лише на деяких моментах. Вам роздані довідкові матеріали, вони більш повні, там можна знайти дуже багато цифр і відомостей.

Особливості зони відчуження полягають у тому, що в результаті Чорнобильської катастрофи на її територію було викинуто велику кількість радіоактивних матеріалів. У процесі дезактивації території в 1986 році частина радіоактивно забруднених матеріалів була розміщена в пунктах тимчасової локалізації радіоактивних відходів. Ці пункти створювалися у стислі терміни, без належних технологій і тому не мають надійних захисних бар’єрів та потребують вжиття додаткових заходів для підвищення їх безпеки. У наступних роках захоронення радіоактивних відходів виконувалося в більш надійні сховища радіоактивних відходів. Загалом у цих пунктах розміщено приблизно 780 тисяч кубічних метрів радіоактивних відходів.

У зоні відчуження до поверхневого шару ґрунту, де поновлена основна частина аварійно радіоактивного викиду, враховуючи географічне розташування зони у верхній частині водозбірного басейну річки Дніпро, створюється потенційна небезпека для інших територій і для населення, яке використовує дніпровську воду, а це близько 30 мільйонів осіб.

У зв’язку з цим актуальним завданням є виконання комплексу робіт із забезпечення безпеки зберігання цих радіоактивних відходів та підтримки стабільного радіоекологічного стану в зоні відчуження. Для реалізації цих заходів функціонує спеціалізований багатогалузевий виробничий комплекс, підпорядкований МНС. Продовжуються роботи з будівництва та введення в експлуатацію першої черги комплексу виробництв “Вектор”.

Особлива увага приділяється готовності систем інфраструктури комплексу “Вектор”, що буде використовуватися також і для експлуатації спеціально обладнаного приповерхневого сховища твердих радіоактивних відходів, збудованого за програмою ТАСІS, у рамках співробітництва з Європейською комісією. З уведенням в експлуатацію цього сховища в Україні буде започатковано систему захоронення радіоактивних відходів, що відповідатиме міжнародним стандартам.

Декілька слів про хід реалізації найбільш важливих міжнародних проектів щодо зняття з експлуатації Чорнобильської атомної електростанції та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему. Для забезпечення цих робіт на сьогодні реалізуються чотири основних великих міжнародних проекти:

1)  план здійснення заходів на об’єкті “Укриття”, другий етап якого має завершитися в 2012 році будівництвом нового безпечного конфайнменту, — фінансується з міжнародного Чорнобильського фонду “Укриття”, контрактна сума становить більш як 390 мільйонів євро;

2)  будівництво промислового комплексу з переробки твердих радіоактивних відходів — фінансує Європейська комісія, термін завершення будівництва — 2009 рік;

3)  будівництво заводу з переробки рідких радіоактивних відходів, що має завершитися також у 2009 році, — фінансується з Рахунку ядерної безпеки Європейського банку реконструкції та розвитку;

4)  будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива для Чорнобильської АЕС, що має завершитися в 2013 році, — фінансується також з Рахунку ядерної безпеки.

Слід зазначити, що для завершення цих міжнародних проектів потрібно вжити дієвих заходів щодо поповнення Чорнобильського фонду “Укриття” та Рахунку ядерної безпеки коштами вкладників і донорів. Міжнародна спільнота готова до додаткових внесків, але очікує, що додаткові внески зробить і Україна. Тому вважали б за доцільне отримати принципову згоду Верховної Ради України на планування цих додаткових внесків України і просимо відобразити це в рекомендаціях парламентських слухань.

Проте найголовнішим пріоритетом діяльності уряду була і залишається людина. Усі дії при подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи спрямовуються на захист людей за трьома основними напрямами — соціальним, медичним та протирадіаційним.

З метою створення безпечних умов проживання на радіоактивно забруднених територіях протягом минулого року здійснено дозиметричну паспортизацію 2163 населених пунктів у 12 радіоактивно забруднених областях. Результати свідчать, що на даний час 332 населених пункти, віднесені до зон радіоактивного забруднення, можуть бути виведені з їх числа, а 431 населений пункт може бути переведено з однієї зони до іншої. Але це питання місцевих громад, обласних рад і Верховної Ради України. Порушуються ці питання, що це хтось готує, робить, але я хочу наголосити ще раз — це може зробити тільки Верховна Рада України, тому що це закріплено на законодавчому рівні.

Контроль за рівнями радіоактивного забруднення продуктів харчування забезпечують підрозділи радіаційного контролю, які складають відповідну мережу, що діє на території зон радіоактивного забруднення і налічує більш як 320 лабораторій. Природні процеси та запроваджені контрзаходи привели до того, що радіологічна ситуація на території значної кількості населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, значно поліпшилася. Проте на даний час залишається близько 70 критичних населених пунктів, де доза опромінювання перевищує 1 мілізіверт на рік, і більш як 500 населених пунктів, де рівень вмісту радіоактивного цезію у продуктах харчування перевищує допустимі норми. Контрзаходи, що запроваджуються на сьогодні в  критичних населених пунктах, дають змогу підтримувати радіологічну ситуацію на досягнутому рівні, але для її докорінного виправлення необхідно запровадження більш високовартісних довгострокових заходів з реабілітації. Для виконання таких заходів треба збільшити фінансування за напрямом радіологічної реабілітації територій принаймні втричі.

На початок 2008 року на квартирному обліку в обласних державних адміністраціях і в областях для забезпечення житлом перебували 41 454 сім’ї постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. З метою вирішення цього питання з Державного бюджету направляються кошти за бюджетними програмами, обсяг фінансування яких є вкрай недостатнім. Наведу такий приклад: у 2006 році було спрямовано 54 мільйони 840 тисяч гривень, на які придбано лише 277 квартир, у 2007 році — лише 69 мільйонів гривень, на які придбано 349 квартир, у 2008 році направлено також 69 мільйонів, що дасть можливість придбати ще меншу кількість квартир. Ви розумієте: якщо буде продовжуватися таке фінансування, ми цю проблему взагалі не вирішимо.

Шановні учасники парламентських слухань! Ми бачимо, що на даний час перед нами постають завдання вдосконалення нормативно-правової бази у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Це насамперед внесення змін до законів України “Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006–2010 роки”, “Про загальнодержавну цільову екологічну програму поводження з радіоактивними відходами” та “Про внесення змін до деяких законів України щодо поводження з радіоактивними відходами” в частині створення Фонду поводження з радіоактивними відходами, “Про загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему”.

Для більш успішного вирішення соціально-економічних проблем Чорнобильського регіону, забезпечення постраждалих громадян житлом, надання медичної допомоги потрібно передовсім збільшити видатки Державного бюджету на ці цілі.

Також для забезпечення здійснення заходів щодо збереження бар’єрних функцій зони відчуження і створення надійної системи поводження з радіоактивними відходами в Державному бюджеті України необхідно передбачити підвищення капітальних видатків на оновлення основних фондів та надійний захист радіаційно- та ядернонебезпечних об’єктів.

Шановні учасники парламентських слухань! У нас є чітка програма дій, насамперед це виконання Закону України “Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006–2010 роки”. Сподіваємося на ваше розуміння, на вашу підтримку, на неупереджений і об’єктивний підхід до того, що зроблено і робиться. Ми вдячно сприймемо всі ваші зауваження і пропозиції та спільними зусиллями будемо долати наслідки цієї тяжкої світової катастрофи.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимире Миколайовичу.

Запрошується на трибуну заступник міністра праці та соціальної політики України Віктор Миколайович Онищук.

ОНИЩУК В.М., заступник міністра праці та соціальної політики України. Шановний Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати та гості! Перше, що слід зазначити з огляду на зміст теми нинішніх парламентських слухань, — це те, що вирішення питань, пов’язаних з Чорнобильською катастрофою, сьогодні пов’язано з соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На другий план відійшли питання техногенного напряму. Тому понад 90 відсотків коштів, передбачених Державним бюджетом на фінансування програм, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і соціальним захистом населення, мають соціальне спрямування.

У 1991 році було прийнято Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яким постраждалих громадян віднесено до І, ІІ, ІІІ і ІV категорії постраждалих та встановлено близько 50 видів пільг, компенсаційних виплат, доплат і допомог, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Розміри пільг, компенсацій та допомог встановлювалися із застосуванням як розрахункової величини розміру діючої на той час мінімальної заробітної плати, а пенсійних виплат — мінімальної пенсії за віком.

Завдяки цьому соціальні гарантії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи порівняно із зарплатами, пільгами та пенсіями інших категорій громадян були одними з найвищих і на той час достатньо забезпечували потреби постраждалих. До того ж обсяг коштів, що спрямовувалися на соціальний захист громадян, сягав 30 відсотків загального обсягу бюджетних коштів, передбачених на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

З часу прийняття закону до нього було внесено приблизно 40 змін та доповнень, але не було вирішено питання зміни базових розрахункових величин мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Виходячи з цього, по-перше, роками накопичувалася заборгованість з соціальних чорнобильських виплат, по-друге, зростала соціальна напруженість серед пенсіонерів-чорнобильців.

Проблеми з виплати заборгованості вдалося вирішити після передачі в 2004 році дев’яти бюджетних програм з Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до Міністерства праці та соціальної політики України. Законом України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” на виконання цих програм було спрямовано 1 мільярд 140 мільйонів гривень, з яких 300 мільйонів направлено на погашення заборгованості, що утворилася протягом минулих років.

Протягом 2004–2007 років прийнято цілу низку урядових рішень про збільшення видатків Державного бюджету на ці цілі. Зокрема, у 20 разів підвищилися одноразові компенсації: за втрату годувальника — з 370 до 7586 гривень, батькам померлого — з 189 до 3792 гривень, при встановленні інвалідності дитини — з 63 до 1264 гривень. У 5 разів збільшилися щомісячні виплати сім’ям з дітьми, зокрема, допомога на харчування потерпілих дітей, які відвідують дошкільні навчальні заклади: дітям до  трьох років виплата становить 13,5 гривні проти 2,7, віком від  трьох до восьми років — 26,5 гривні проти 5,3. Незалежно від  інших виплат щомісячні виплати на кожну дитину шкільного віку передбачено в розмірі 16,5 гривні проти 3,3.

З огляду на можливості Державного бюджету, законами України про Державний бюджет України на 2006 та 2007 роки зупинялася дія окремих статей закону, розміри компенсаційних виплат і допомог встановлювалися урядовими рішеннями. Проте Конституційний Суд України рішенням від 9 липня 2007 року визнав неконституційним таке зупинення дії норм закону, що призвело до масових звернень громадян до судів з позовами про здійснення виплат у розмірах, визначених законом, у тому числі й  за попередні роки. За станом на 1 березня поточного року, сума, що підлягає виплаті за рішеннями судів, перевищує 140 мільйонів гривень. Отже, проблема потребує законодавчого врегулювання.

Виходячи з викладеного, а також на виконання завдань, визначених парламентськими слуханнями у 2007 році, та з метою законодавчого врегулювання роками існуючих розбіжностей між потребою коштів за законом та реальними можливостями бюджету, урядом опрацьовується нова редакція закону. Водночас деякі громадські організації з метою запобігання соціальній напруженості вимагають залишити без змін чинну редакцію цього закону. Якщо гіпотетично допустити, що всі виплати будуть здійснюватися відповідно до чинного закону, то на це потрібно близько 50 мільярдів гривень бюджетних коштів, що майже в 10 разів більше, ніж передбачено Державним бюджетом на 2008 рік.

При цьому хочу привернути вашу увагу до того, що з  2004 року видатки на фінансування чорнобильських програм з  року в рік збільшуються в середньому на 17 відсотків. Цього року загальний обсяг видатків Державного бюджету на соціальний захист та пенсійне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено в сумі 5,9 мільярда гривень, що на 27,8 відсотка більше, ніж минулого.

Застосування з 1 січня поточного року як розрахункової величини показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дало змогу значно підвищити щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до I, II, III та IV категорії, щомісячну компенсацію сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, мінімальну пенсію по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Якщо за станом на 1 січня 2007 року середній розмір пенсії по інвалідності в Україні становив 524 гривні, а інвалідів-чорнобильців — 829 гривень, то на 1 січня поточного року середній розмір пенсії по Україні становив 749 гривень 39 копійок, а середній розмір пенсії інвалідів І групи, яким пенсія призначена відповідно до цього закону, — 1484 гривні. Мінімальна пенсія інвалідів-чорнобильців, зокрема учасників ліквідації наслідків Чорнобильської аварії в 1986 році, зросла у квітні поточного року порівняно з груднем минулого року: ІІІ групи інвалідності — з 467 до 846 гривень, ІІ групи інвалідності — з 500 до 940 гривень, І групи інвалідності — з 540 до 1034 гривень. Підвищити пенсійні виплати до кінця року передбачається ще тричі. Підвищенням мінімальних пенсій охоплено 74 тисяч інвалідів-чорнобильців.

За станом на 1 січня поточного року, в Україні на обліку фактично перебувають 2 376 218 громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Нагадую, що на 1 січня 1998 року таких громадян налічувалося 3 227 311 осіб. У зазначений період більш як удвічі зменшилася чисельність потерпілих дітей, на сьогодні їх 541 641 особа. Тенденція щодо зменшення чисельності дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлена досягненням повноліття потерпілими дітьми, термін проживання яких на забруднених територіях менший за визначений законом для встановлення статусу в дорослому віці, а  також зменшенням чисельності дітей, народжених від учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Натомість спостерігається суттєве збільшення чисельності інвалідів, інвалідність яких зумовлена наслідками Чорнобильської катастрофи. Якщо 1992 року їх було близько 10 тисяч осіб, то в поточному році — більш як 106 тисяч осіб.

Однією з проблем соціального захисту постраждалого населення є забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування або отримання компенсації вартості самостійного санаторного лікування, на що відповідно до закону мають право 2 376 218 осіб. Потреба в коштах на ці цілі становить приблизно 5 мільярдів гривень, натомість у Державному бюджеті заплановано 330 мільйонів гривень, тобто лише 6 відсотків реальної потреби. Фактично ці кошти дають змогу оздоровити 110 тисяч дітей (65 відсотків поданих заяв), 6,5 тисячі дітей з батьками (13 відсотків поданих заяв), 26,5 тисячі дорослих (9 відсотків поданих заяв). Щоб задовольнити заяви інвалідів та постраждалих дітей, необхідно збільшити видатки на оздоровлення цих категорій громадян.

Ми також розуміємо, що для виконання своїх статутних завдань потребують поліпшення фінансування всеукраїнські громадські організації, які опікуються вирішенням питань соціального захисту постраждалого населення.

Певні сподівання ми покладаємо на Міжнародну науково-практичну конференцію з вирішення питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що відбудеться 24–25 квітня цього року. Вона дасть можливість ретельно опрацювати проблеми, запровадити на практиці, в тому числі й законодавчо, міжнародний досвід у цій сфері, та, безумовно, врахувати його в новій редакції Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Висловлені вами думки на сьогоднішніх парламентських слуханнях теж мають для нас велике значення, і ми обов’язково їх врахуємо під час опрацювання нової редакції закону.

З метою забезпечення ефективного соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пріоритетними завданнями є збільшення видатків Державного бюджету на фінансування чорнобильських програм, включаючи оздоровлення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також вдосконалення законодавства з питань соціального захисту громадян.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Вікторе Миколайовичу. Єдине зауваження: багато формалістики, душі малувато.

Запрошується до співдоповіді голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Анатолій Іванович Семинога.

СЕМИНОГА А.І., голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (Блок Юлії Тимошенко). Дякую. Шановний Арсенію Петровичу! Шановні народні депутати, члени уряду, учасники парламентських слухань! Двадцять два роки тому Чорнобиль нечуваною бідою увійшов у наші серця і душі і ще довго нестерпним болем нагадуватиме про себе навіть далеким нашим нащадкам. Згадаймо і вшануймо поклоном усіх ліквідаторів-вогнеборців, які заслонили собою не лише Україну, а й усе людство. Згадаймо всіх, кому вкоротило віку це рукотворне лихо, і щиро вибачмося перед постраждалими, яким ми поки що не можемо допомогти повною мірою, як це передбачено чинним законодавством.

Чорнобильська катастрофа не лише виявила героїзм, злагоджені, чіткі й самовіддані дії ліквідаторів, а й висвітлила ряд проблем і недоліків, над подоланням яких велася і буде вестися напружена робота, адже проблеми, породжені нею, не втрачають на часі своєї гостроти й актуальності.

Незважаючи на те, що рівень фінансування програм соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням реальних можливостей Державного бюджету щороку зростає, слід зауважити, що збереження існуючих підходів до фінансування чорнобильських проблем унеможливлює їх виконання в повному обсязі навіть у довгостроковій перспективі.

Система компенсації виплат, встановлена після аварії, відображає, по суті, радянську практику компенсації за можливий ризик опромінення, а не за фактичне ушкодження. Законодавством України передбачено більш як 50 видів пільг для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, але фактори, які передовсім пов’язані з обмеженням виробничої діяльності на радіоактивно забруднених територіях, призвели до того, що для багатьох людей чорнобильські компенсації стали єдиним джерелом доходу.

Уряд вживає всіх можливих заходів щодо впорядкування системи виплати компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, але, незважаючи на позитивні моменти у вирішенні питань соціального захисту постраждалого населення, залишається ряд проблем, які потребують вирішення, а саме поліпшення оздоровлення, пенсійного забезпечення, забезпечення ліками і вирішення житлових проблем.

Аналіз медичних наслідків Чорнобильської катастрофи, їх динаміка та прогноз свідчать, що мінімізація та підвищення ефективності медичної допомоги особам, які зазнали радіаційного впливу, не лише зберігають актуальність, а й стають найбільш пріоритетними на найближчі роки. Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітей та підлітків оздоровлення в санаторіях і літніх таборах повинно повністю фінансуватися державою. Однак суми, які виділяються на оздоровлення, лише частково можуть забезпечити потреби постраждалого населення. Так, за рахунок державного бюджету минулого року оздоровлено 15,5 відсотка дітей та 1,4 відсотка дорослого населення.

Вкрай недостатньо коштів на комплексне медико-санітарне забезпечення, лікування тяжкохворих, онкохворих громадян і придбання медикаментів для чорнобильських відділень. Система розподілу та забезпечення ліками потребує кардинального перегляду. Назріла необхідність передбачити в Законі “Про Державний бюджет України” окремим кодом бюджетної програми забезпечення ліками громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визначити центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання цієї програми.

Потребує вдосконалення система пенсійного забезпечення. З одного боку, з прийняттям Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” вирішено питання про застосування прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як розрахункового показника для визначення розмірів пенсійних виплат постраждалим громадянам. А з другого боку, норма про підвищення розміру основної пенсії інвалідам-чорнобильцям при збільшенні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, вилучена із Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Потребує нагального вирішення проблема забезпечення житлом. Сьогодні на поліпшення житлових умов чекають більш як 42 тисячі сімей чорнобильців. За нинішніх обсягів фінансування, а це 69 мільйонів гривень на рік, виконання цієї програми затягнеться ще на десятки років. Прийняття Державної програми забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2009–2013 роки з визначенням пріоритетів, із залученням інвестицій могло б зрушити цю проблему з мертвої точки.

Соціально-економічний стан постраждалих територій, незалежно від того, що радіологічна ситуація поліпшилася, залишається в багатьох районах незадовільним і потребує відповідних дій. Контрзаходи, які запроваджені сьогодні на радіоактивно забруднених територіях, дають можливість підтримувати радіологічну ситуацію на досягнутому рівні. Проте для її докорінного виправлення необхідно запроваджувати довгострокові заходи з реабілітації.

Забруднення сільськогосподарських угідь вимагає постійної уваги і зусиль для забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції з вмістом радіонуклідів у допустимих межах, у тому числі є необхідність перепрофілювання господарств та застосування відповідних технологій ведення сільського господарства.

Неприпустимим є те, що нині, через 22 роки після Чорнобильської катастрофи, в більш як 20 населених пунктах України постійно мають місце випадки виробництва сільськогосподарської продукції, вміст радіонуклідів у якій перевищує не лише чинні, а й ті тимчасові норми, які були встановлені одразу після аварії на Чорнобильській АЕС. Зокрема, у більше ніж 300 населених пунктах перевищені показники державних санітарно-гігієнічних нормативів за вмістом цезію-137. У більш як 500 населених пунктах рівень радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції наближається до гранично допустимих меж, і тому вона вважається умовно радіологічно безпечною.

Верховна Рада України прийняла Загальнодержавну програму ведення сільськогосподарського виробництва на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи на 2007–2016 роки, але не було подолано вето Президента України на цей закон. Прийняття такої програми дало б змогу, як засвідчують фахівці, найближчим часом привести ці показники до норми. Вирішення цього кола проблем можливе за умови правильного визначення пріоритетних напрямів і заходів з реабілітації постраждалих територій та подальшої концентрації наявних ресурсів.

Формуючи основні засади державної політики у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту постраждалого населення, слід наголосити на необхідності переходу до нової фази подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — фази відновлення та розвитку. Ми вважаємо, що основним соціальним пріоритетом державної політики щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи має стати екологічне оздоровлення радіоактивно забруднених територій, відродження життя на цих територіях, сприяння соціальній адаптації постраждалих, забезпечення їх сучасним медико-санітарним обслуговуванням.

На жаль чинне законодавство містить безліч обмежень і заборон щодо господарської діяльності на радіоактивно забруднених територіях і не сприяє створенню економічних умов для сталого розвитку територій та підвищення добробуту людей. Тому ми вважаємо, що одним з пріоритетних завдань і Верховної Ради України, і уряду є підготовка нової законодавчої бази з метою створення правових механізмів стимулювання сталого розвитку постраждалих територій, адаптації виробничої діяльності та підвищення їх інвестиційної привабливості.

Шановні учасники парламентських слухань! Мінімізація наслідків Чорнобильської катастрофи — це не тимчасова, а розрахована на тривалий час цілеспрямована діяльність держави, яка  буде здійснюватися протягом історично тривалого періоду. Ми сподіваємося на повну і дієву підтримку з боку центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у питаннях полегшення долі постраждалого населення. Народні депутати — члени профільного комітету наголошують, що ми усвідомлюємо свою відповідальність за стан справ у дорученій нам сфері. Ми знаємо, що зроблено недостатньо для задоволення потреб потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та мінімізації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, і будемо робити все від нас залежне, щоб забезпечити максимальне виконання законів України щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, щоб кожний чорнобилець відчув, що діяльність центральних і місцевих органів влади, зусилля вчених, медиків, громадських організацій спрямовані на кінцевий позитивний результат заради його благополуччя.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Тепер — виступи від депутатських фракцій, регламент — 5 хвилин. Слово надається Лілії Григорович від фракції “Наша Україна — Народна самооборона”. Будь ласка.

ГРИГОРОВИЧ Л.С., секретар Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (Блок “Наша Україна — Народна самооборона”). Шановний Арсенію Петровичу! Вельмишановні учасники парламентських слухань! Вельмишановна українська громадо! Даниною пам’яті тій планетарній трагедії, що 22 роки тому вразила тіло і душу нашого народу, забрала життя, здоров’я людей, понівечила їх долі, є правда. Правда тоді і тепер, бо неправда породжує катастрофи, а правда їм запобігає. Така була позиція української національної демократії в 1990-х роках, така позиція і фракції “Наша Україна — Народна самооборона” нині.

Шановні друзі! У цьому залі прийнято чимало законодавчих актів, спрямованих на вирішення проблем чорнобильців, проведено не менше різних парламентських слухань, “днів уряду” задля цієї мети. Щороку депутати демонстрували чорнобильцям, як вони їх люблять, наполягаючи на виконанні Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. І ті самі депутати, ви про це добре знаєте, щороку зупиняли дію багатьох норм цього закону, ухвалюючи Державний бюджет. Це свідчить про відсутність політичної волі до проведення чесної, відповідальної соціальної політики.

Шановні друзі, наведу один приклад. Не для завершення, а для початку газифікації Чорнобильської зони, зокрема Поліського та Іванківського районів, що розпочалася лише 2006 року, у 2008 році виділено 15 мільйонів гривень, хоча трагедія сталася ще 22 роки тому.

Оскільки я наголосила на тому, що головною парадигмою мого виступу від фракції будуть об’єктивність і правда, дозволю собі окреслити ту систему координат, в якій сьогодні перебуває українське суспільство, і ті об’єктивні реалії, що перешкоджають або допомагають у виконанні чинного законодавства.

Будьмо реалістами: Закон “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 1991 року був прийнятий на свіжих муках і болях народу, який мав претензію до великої країни, що була безвідповідальна і в плані протидії аварії, і в плані технічної безпеки, і тому мала нести відповідальність перед громадянами та постраждалими територіями. Хочу наголосити, що тієї країни вже немає. У 1991 році, коли був прийнятий Закон “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, його було виконано на 57 відсотків. А в 2004 році, коли приймався Державний бюджет на 2005 рік, виконання планувалося лише на 15 відсотків. Чому?

Причина перша. Тієї великої країни з великим бюджетом, яка називалася Союз Радянських Соціалістичних Республік, немає. Україна і в 1991 році, і сьогодні не має повнокровних бюджетних можливостей для вирішення цього питання.

Друга причина. Наголошую на тому, що в 1991 році молода Українська держава пережила зміну суспільно-економічної формації. Класики марксизму-ленінізму писали, як з капіталізму йти в соціалізм, але не зазначили, як із соціалізму, який не вдався, повертатися назад у “дикий” ринок, де все моє, все колгоспне, все нічиє, коли є олігархат, а середній клас, на жаль, майже відсутній, і на межі бідності перебувають всі ті науковці, правники, лікарі, освітяни, які, очевидно, мали б бути запорукою благополуччя суспільства та незмінності демократичних змін.

Шановні друзі! Згадуючи ці об’єктивні реалії, хочу наголосити, що єдиним інструментом до неформального, не залишкового, а лише об’єктивного, як для свого народу, виконання законів щодо соціального захисту чорнобильців є вертикаль влади та її відповідальність.

Хочу зазначити, що, починаючи з 2005 року, влада повернулася обличчям до чорнобильців. Наведу кілька прикладів. На тлі того, що ми пережили в 1990-х роках (коли була талонно-купонна прірва, пам’ятаєте, і зарплату платили цементом, шифером і чоботами), у першій половині 2005 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №1293 “Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. У результаті в 2006 році у 2,5–3,5 разу зросли пенсії. Прийнята програма, ініційована Президентом України, яка передбачає ряд заходів у 2006–2010 роках. І  я хотіла б наголосити на тому, що дуже багато соціальних, медичних факторів вимагають збереження української коаліції (кажу це напередодні 22-ї річниці Чорнобиля), бо це єдиний дієвий інструмент.

Дуже багато норм у запропонованому нами проекті є…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

ГРИГОРОВИЧ Л.С. Тому прийняття Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування” є нагальним. І я впевнена, що в бюджеті на цей і наступні роки ми зможемо знайти кошти для забезпечення ліками ліквідаторів та дітей Чорнобильської зони. Це також правдива, об’єктивна реальність, на яку ми повинні зважати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шершун Микола Харитонович, фракція “Блок Литвина”. Будь ласка.

ШЕРШУН М.Х., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (Блок Литвина). Шановні учасники парламентських слухань! Як і всі сьогодні, казатиму про проблеми, що залишилися нам у спадок після Чорнобильської катастрофи, з якими нам не завжди вдається впоратися належним чином з деяких причин: нестабільність у  державі, недостатнє фінансування чорнобильських програм, безсистемність у їх реалізації, демографічна криза, погіршення стану здоров’я сотень тисяч постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відсутність економічного відродження та соціально-психологічна напруженість у суспільстві, особливо на радіоактивно забруднених територіях, а часто просто байдужість до людей, які на своїх плечах несли і продовжують нести тягар 22-річної давнини.

Підбиваючи підсумки зробленого за цей немалий відрізок часу, ми знову змушені згадувати про невирішені питання щодо забезпечення житлом, ліками, дитячим харчуванням, підвищення пенсій, збільшення розміру виплат і допомог громадянам, які працюють та проживають на території зон радіоактивного забруднення.

Особливої уваги потребує питання оздоровлення, адже, будьмо відвертими, з року в рік ситуація погіршується, і в цьому вже вбачається система.

Як приклад — законопроект про внесення змін до Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, запропонований урядом, та Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та  про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Вони є прекрасною ілюстрацією того, як можна розбалансувати або навіть зруйнувати систему соціального захисту чорнобильців. До внесення цих змін головний чорнобильський закон був одним з небагатьох в Україні законів прямої дії.

Фракція “Блок Литвина” цілком переконана, що дія норм Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не може зупинятися іншими законами. І будь-які зміни до цього закону не можуть вноситися іншими законами, тим більше законом про Державний бюджет. Тому фракція “Блок Литвина” виступає категорично проти таких змін і пропонує при внесенні змін до закону про Державний бюджет на 2008 рік вилучити антилюдський пункт 28 та відновити дію закону в його попередній редакції (Оплески).

Ще одна болюча проблема, що з року в рік залишається нерозв’язаною, — забезпечення безплатними ліками громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Нині на  одного постраждалого в рік припадає лише 33 гривні на ліки та безоплатне зубопротезування. Оскільки розподіл ліків лімітований, щоб отримати їх в аптеці, інваліди займають чергу з третьої години ночі, а за дві години розподіл ліків закінчується і важкохворі залишаються ні з чим.

Систему розподілу та забезпечення ліками необхідно змінити: збільшити фінансування, запровадити окрему бюджетну програму, визначити відповідальний за це центральний орган виконавчої влади.

Морально-психологічний клімат у районах, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, значно погіршився, стан людей можна охарактеризувати як напружене невдоволення. Це призводить до розвитку різноманітних фізіологічних і психологічних патологій. І якщо передусім дбати про людей, чорнобильські проблеми неможливо вирішити без соціально-екологічного та економічного відродження постраждалих територій.

Зусилля повинні спрямовуватися на будівництво серйозної медичної інфраструктури в постраждалих регіонах, газифікацію та якісне водозабезпечення населених пунктів, будівництво доріг, оздоровлення забруднених земель, створення умов для ефективного ведення господарської діяльності, залучення інвестицій і створення робочих місць, про що вже згадувалося. Тому вкрай необхідним є прийняття Загальнодержавної програми комплексного соціально-економічного розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення, та місць компактного переселення громадян.

Вражає те, що за 22 роки, що минули після чорнобильського вибуху, держава не спромоглася остаточно розв’язати жодної з породжених нею проблем. Чому? Тому що розпорошення функцій з розв’язання чорнобильських проблем по різних відомствах не дало бажаного результату. Напрошується висновок, що ліквідація Державного комітету України з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи була великою помилкою. Адже проблеми, породжені Чорнобильською катастрофою, потребують системного вирішення, комплексного підходу, чіткого розуміння ситуації, перспективного бачення, визначення пріоритетних напрямів, концентрації коштів. Вирішити таке завдання під силу лише єдиному центральному органу виконавчої влади з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Запитаєте, де взяти кошти?..

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

ШЕРШУН М.Х. А скажіть мені, коли у міністрів було по 8–10 заступників, у голів комітетів — 6–7 заступників, то наші міністерства краще працювали? Ні. Тому це питання може бути вирішено лише шляхом перерозподілу ресурсів.

Ми сподіваємося, що наше бачення щодо шляхів розв’язання цих та інших проблем буде почуте, а також сподіваємося на конструктивну співпрацю і підтримку. Зі свого боку запевняю вас, що наша фракція робить і надалі робитиме все можливе для розв’язання ряду чорнобильських проблем.

Дякую за увагу (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Миколо Харитоновичу, змістовна гарна доповідь.

До слова запрошується представник депутатської фракції “Блок Юлії Тимошенко” Валерій Михайлович Кальченко. Підготуватися представнику депутатської фракції Комуністичної партії України Миколі Михайловичу Тимошенку.

КАЛЬЧЕНКО В.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (Блок Юлії Тимошенко). Шановний Арсенію Петровичу! Шановні народні депутати, члени уряду, присутні! З цієї трибуни вже оголошували цифри, я хочу просто наголосити на тому, що уряд Юлії Тимошенко суттєво підправив бюджетні кошти, які виділяються чорнобильцям. Ви вже чули ці цифри: порівняно з 2007 роком на 28 відсотків (а це 1 мільярд 300 мільйонів гривень) збільшено фінансування, загальний обсяг якого на сьогодні становить, як ніколи — майже 6 мільярдів гривень.

Разом з тим треба відверто сказати, що принципових змін для того, щоб життя чорнобильців зробити кращим, на жаль, немає.

Хочу нагадати, оскільки в залі багато чорнобильців, що в  минулому скликанні мною та іншими народними депутатами внесений законопроект, яким передбачається те, про що згадував шановний Анатолій Іванович, — щоб розмір пенсій та інших пільг залежав від розміру прожиткового мінімуму. На жаль, фракція Партії регіонів не підтримала цього законопроекту, і розв’язання даної проблеми відклалося ще на один рік. Ми сьогодні знову розмовляли з колегами і я думаю, обов’язково зробимо так, щоб  цей законопроект повторно був внесений на розгляд, щоб ми могли скоригувати розмір пенсій, який залежатиме саме від розміру прожиткового мінімуму і автоматично буде перераховуватися. Ми обіцяємо це зробити.

Наступне, про що я хотів сказати, — це те, що чорнобильською проблемою є не лише соціальні виплати, а ще й чотири великих об’єкти, які треба побудувати задля безпеки на  Чорнобильській атомній електростанції. Ці об’єкти будуються вже давно, але бездарно, кошти, які виділялися, фактично зникали. Як приклад: майже 250 мільйонів євро вкладено в СВЯП-2 (сховище відпрацьованого ядерного палива), яке так і не добудували. Більше того, під час будівництва допущено значні технічні помилки, тому й досі не можемо все закінчити.

Згадую, як ми з Володимиром Івановичем Холошею ще в 1997 році відкривали будівництво комплексу “Вектор”, але й нині цей об’єкт не побудовано, як валялося радіаційне сміття по всій зоні відчуження і ще на інших шести територіях України, так воно й досі там залишається.

Хочу зазначити, що в минулому році комітет наполегливо працював над тим, щоб змінити цю ситуацію. Ми вказували на те, що на групу управління проектами, яка працювала, Україна фактично не мала жодного впливу. І тільки зараз можна сказати, що Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи минулого року нормально попрацювало. Було укладено контракти на будівництво нового безпечного об’єкта “Укриття” (буде введений в експлуатацію в першому кварталі 2012 року), сховища відпрацьованого ядерного палива (буде введено в  експлуатацію у першому півріччі 2013 року), завершується будівництво заводу з переробки рідких радіоактивних відходів (буде введений в експлуатацію в першому кварталі 2009 року). Думаю, що і комітету, і уряду треба контролювати, щоб ці строки повторно не були зірвані, аби ми знову не зіткнулися з тією ситуацією, що склалася минулого року.

І, безумовно, головне. Ми звертаємося до наших співвітчизників. Треба хоча б раз на рік всім нашим чорнобильцям надавати пільги, турбуватися про них, дякувати за ту мужність, яку вони виявили, ліквідовуючи аварію на Чорнобильській АЕС, а також тим сім’ям, які переїхали на чужі території і там фактично розпочали нове життя. Інакше кажучи, головне — це людина, її життя, здоров’я, добробут і безпека! (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Від фракції Комуністичної партії України слово має Микола Михайлович Тимошенко. Будь ласка.

ТИМОШЕНКО М.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (Комуністична партія України). Шановний Арсенію Петровичу! Шановні учасники парламентських слухань, чорнобильці! Сьогодні ми вимушені визнати, що за 22 роки чорнобильська біда не стала меншою, а тим паче не стерлася з людської пам’яті. Навпаки, вона ятрить, як ніколи, бо соціально-економічні проблеми загострюються, а до уроків і висновків, яких за ці роки зроблено немало, влада, на превеликий жаль, не прислухається.

Хіба не є свідченням цього нинішні парламентські слухання? Хто з високопосадовців, окрім того, кому на роду записано, а саме міністра, присутні сьогодні на парламентських слуханнях? Саме через відсутність державного підходу, пріоритетності цієї проблеми уряд лише латає дірки, рекомендації вже декількох парламентських слухань не виконуються.

Наведу один лише приклад, щоб не бути голослівним. Ще декілька років тому в Державному бюджеті завжди передбачалося щонайменше 10 відсотків на чорнобильські потреби, а в поправках, про які згадував мій колега, закладено 2,8 відсотка.

На превеликий жаль, до чорнобильських проблем суспільство починає звикати, як до чогось буденного, і це величезна біда. Ви бачили, коли Кириленко давав прес-конференцію, скільки було засобів масової інформації, камер щонайменше 40...

Сьогодні висловлювалися негативні оцінки радянської доби, то хочу своїм політичним опонентам і колегам зауважити, що саме за радянської доби та перших років незалежності України це була пріоритетна, комплексна програма, чітка вертикаль управління та відповідальності. Згадайте, міністерство з надзвичайних ситуацій, міністерство саме з чорнобильських проблем, комітет Верховної Ради саме з чорнобильських проблем, заступники голів обласних державних адміністрацій у постраждалих регіонах саме з чорнобильських питань, у районах, тобто доходили до самого району. А що сьогодні? Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій (кома) та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Отак, через кому, і вирішуємо всі нинішні чорнобильські проблеми.

Тому фракція комуністів, ще раз наголошуючи і прагнучи знайти відображення цього в рекомендаціях комітету, звертається сьогодні до уряду, бо це саме прерогатива уряду, щоб був єдиний центр управління і вертикалі всіх чорнобильських проблем (Оплески). Погляньте, Міністерство регіонального розвитку та будівництва відповідає за капітальні вкладення, Міністерство праці та соціальної політики — за ряд інших питань, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи — ще за інші питання. Знаєте, ніби хтось навмисно розпорошує, розриває, щоб постраждала людина не знайшла двері і не знала, до кого звертатися. Тому необхідна саме політична відповідальність щодо цих питань (Оплески).

Шановні друзі! Мені ця проблема надзвичайно болить, бо я й сам ліквідатор, а мама і вся моя родина мешкають у зоні на Житомирщині. Хіба не хибною є нинішня практика нападок на цей закон? Він став суб’єктом атак кочівників з усіх боків, які щороку намагаються “відкусити” шматок соціальних гарантій. Нині конче потребують відселення із зони безумовного відселення приблизно 600 сімей на Житомирщині. Ви уявляєте, минуло 22 роки! Про що ми говоримо? Міністерство регіонального розвитку та будівництва не виділило жодного цента капітальних вкладень на будівництво або завершення будівництва об’єктів. Більше 300 пам’ятників, за які ніхто не відповідає! Є об’єкти, що потребують лише завершення будівництва. Хіба це не єзуїтство? Однією рукою наче добавили, а другою — практично призупинили. Це стосується нашого основного закону і соціальних пільг, інакше я про це не можу сказати.

І останнє. Якщо необхідні зміни до законів, то треба їх готувати комплексно, бо бачу, що багато хто і до цього ставиться, особливо до затвердження програми реабілітації радіоактивно забруднених населених пунктів...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити думку.

ТИМОШЕНКО М.М. …білоруси завершили повністю, навіть ґрунт рекультивували! А в нас як пам’ятники стоять, там бомжі розселяються і хто завгодно. Ви лишень проїдьте по цій зоні! Тому вважаю, що необхідно затвердити комплексну програму, яка врахує позиції місцевих громад, фахівців, учених, громадських організацій, що опікуються чорнобильськими проблемами. Відпрацювати по кожному хутору, селу, місту і району: що ми направляємо, хто за це відповідає, і що будемо робити.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

ТИМОШЕНКО М.М. Вірю, що сьогоднішня розмова знайде відгук у реальних кроках влади та рекомендаціях парламентських слухань щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Дякую вам за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Анатолій Володимирович Толстоухов від фракції Партії регіонів. Будь ласка.

ТОЛСТОУХОВ А.В., член Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (Партія регіонів). Шановний Голово! Шановні народні депутати! Шановні учасники парламентських слухань! Минає 22 роки з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Уже за традицією напередодні цієї сумної і трагічної дати ми збираємося на парламентські слухання. Потім будуть різні заходи, високі слова, нові зобов’язання. А через рік — знову парламентські слухання з цією ж тематикою: про стан, заходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Так народилося замкнене коло, в якому водночас поступово розв’язуються проблеми техногенної катастрофи і поглиблюються проблеми владної безвідповідальності. Перевірити це дуже легко. Відкриємо інформаційно-довідкові матеріали з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Цитую: “Передбачений загальний обсяг видатків з Державного бюджету України на виконання пріоритетних напрямів Загальнодержавної програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006–2010 роки складає 17 мільярдів 499 мільйонів 790 тисяч гривень. При цьому найголовнішим пріоритетом діяльності уряду була і залишається людина, усі дії при подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи спрямовуються на її комплексний захист…”

Тепер ознайомимося лише з одним абзацом звернення Всеукраїнської громадської організації “Союз Чорнобиль України” до Прем’єр-міністра України: “Ситуація із забезпеченням житлом чорнобильців вже давно безнадійно продовжує погіршуватися. Черга на будівництво житла для чорнобильців практично не рухається з 2000 року”. До цього звернення додаються численні приклади того, як “дбають” про людей, що пройшли випробування в Чорнобилі.

Поставимо собі запитання: можливо, громадська організація відстоює свій інтерес, виконує політичне замовлення? Щоб знайти на нього відповідь, ознайомимося з проектом рекомендацій парламентських слухань: “Найболючішим питанням є забезпечення житлом постраждалих громадян. На початок 2008 року на квартирному обліку для забезпечення житлом перебувають 41 тисяча 454 сім’ї, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Для вирішення в повному обсязі житлового питання осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, необхідно приблизно 8 мільярдів 312 мільйонів гривень. Законом про Державний бюджет України за бюджетною програмою забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено лише 69 мільйонів гривень порівняно з 115 мільйонами, передбаченими Законом України “Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006–2010 роки”.

Я свідомо зробив цей екскурс до різних джерел інформації, думок, позицій, щоб ми краще зрозуміли чорнобильців. Закономірно, якщо вони після цього запитають: де правда, справедливість, де, нарешті, закон? І будуть праві, тому що такі цифри, факти, тенденції можна спостерігати і щодо багатьох інших напрямів. На жаль, людина перебуває в центрі міжвідомчих змагань бюрократичної вакханалії, недержавної політики. І це відповідальність насамперед влади. Відповідальність політична і моральна!

У зв’язку з цим хочу привернути увагу всіх присутніх, особливо урядовців, до ключових проблем стратегічного і тактичного реагування на чорнобильські проблеми та хід їх подолання.

Питання Верховної Ради України — законодавче забезпечення процесу ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи помітно відстає від реалій життя. Перманентні політичні, парламентські кризи не сприяють підвищенню ефективності законодавчої діяльності та парламентського контролю.

Конкретний приклад негативу в діяльності Кабінету Міністрів України. З 1 січня 2008 року введена в дію Постанова Кабінету Міністрів України №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”, що забезпечена фінансуванням на 65 відсотків. Кабінет Міністрів приймає — Кабінет Міністрів не виконує.

Питання компетенції, координації, взаємодії міністерств. Законом України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” не передбачена участь у реалізації визначених цим законом заходів Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Проте Мінприроди в межах своєї компетенції виконує повноваження з питань державного контролю.

Питання місцевого рівня. У 2007 році гроші на будівництво житла чорнобильцям були виділені лише в шести областях — 349 квартир.

Питання конкретної діяльності. Приклад підприємства “Пожспецмаш” системи МНС України. За станом на 1 січня…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити думку.

ТОЛСТОУХОВ А.В. Підприємство отримало збитки на суму 4 мільйони 734 тисячі гривень. Протягом 2007 року досягнуто обсягу реалізації продукції на суму 85 мільйонів гривень. Збитки перекрито, але у 2008 році завод не отримав жодного фінансування.

Не хочу вже згадувати про взаємодію з громадськістю, якщо є така взаємодія у відомстві і між міністерствами.

На завершення хочу сказати, що скоро 25-та річниця Чорнобильської катастрофи, і ми повинні бути відповідальними за свої слова і вчинки. Я вважаю, що, враховуючи і борги, і проблеми, і нові виклики, потрібно знайти комплексне рішення. Наприклад, на розширеному засіданні уряду або на засіданні Ради національної безпеки і оборони України переглянути політику, існуючу практику і зробити так, щоб через три роки нам не було соромно.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Щиро дякуємо, Анатолію Володимировичу.

Шановні учасники парламентських слухань, у мене є така пропозиція. Я щойно переглянув порядок виступів, який складено за класичною темою — чим більше чиновників і начальників, тим краще. Пропоную дещо відійти від цієї моделі. Ми прийшли сюди не депутатів слухати, ми їх щодня чуємо, в них є парлам