ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

 

ПРО ХІД ВИКОНАННЯ В УКРАЇНІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ

СОЦІАЛЬНОЇ ХАРТІЇ (ПЕРЕГЛЯНУТОЇ)

 

Сесійний зал Верховної Ради України

6 червня 2008 року, 15 година

 

Веде засідання Голова Верховної Ради України

ЯЦЕНЮК А.П.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добрий день! Шановні присутні, дозвольте розпочати парламентські слухання на тему: “Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)”.

Хочу всім нагадати, що в поточному році ми повинні звітувати про виконання цієї хартії перед Комітетом міністрів Ради Європи. І, власне кажучи, обговорення виконання хартії, того, як нам потрібно підготуватися, на яких ключових моментах зосередити увагу для повноцінної імплементації її положень, є  ключовими аспектами у проведенні парламентських слухань.

Колеги, маємо дві години для обговорення. Дозвольте запросити до доповіді міністра праці та соціальної політики України Людмилу Леонтіївну Денісову. Перелік бажаючих висту­пити великий, я намагатимуся надати слово всім, щоб усі могли висловити свою позицію.

Людмило Леонтіївно, прошу.

 

ДЕНІСОВА Л.Л., міністр праці та соціальної політики України. Шановний Арсенію Петровичу! Шановні народні депутати! Шановні гості та учасники парламентських слухань! Європейська соціальна хартія (переглянута) разом з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод складають єдиний механізм забезпечення прав людини в Європі. Її положення є  складовою системи стандартів Ради Європи у сфері прав людини, що базується на ідеї відкритого суспільства, повазі прав і  свобод людини, забезпеченні верховенства права.

Цей міжнародний договір зобов’язує держави прагнути до повної зайнятості населення, гарантувати справедливі умови праці, створити безоплатну службу професійної орієнтації та систему професійної підготовки і перепідготовки, зменшити кількість безпритульних осіб, забезпечити право на захист від бідності та соціального відчуження. Хартія гарантує право створювати профспілки і організації роботодавців для захисту економічних та соціальних інтересів, забезпечує створення ефективної системи охорони здоров’я, гарантує права на соціальне забезпечення, соціальну допомогу та користування соціальними службами, безплатну початкову і середню освіту, забороняє дискримінацію.

Європейську соціальну хартію (переглянуту) Україна ратифікувала 14 вересня 2006 року, в рік, коли Рада Європи урочисто відзначила десяту річницю з нагоди її відкриття до підписання та ратифікації. Для України хартія набула чинності 1 лютого 2007 року.

Приєднавшись до 27 статей та 74 пунктів хартії, Україна підтвердила свій європейський вибір і взяла на себе зобов’язання сприяти забезпеченню надійних передумов для реалізації прав та свобод громадян у всіх їх виявах.

Урядом затверджено план заходів щодо виконання положень Європейської соціальної хартії (переглянутої) на 2007–2010 роки з постійним моніторингом його реалізації. Розроблено проекти законів України, частину яких вже внесено до Верховної Ради України: “Про внесення зміни до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо погашення боргів до Пенсійного фонду України”, “Про посилення відповідальності за несвоєчасну виплату або безпідставну неви­плату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат”, “Про підвищення престижності шахтарської праці”, “Про професійний розвиток персоналу на виробництві”, “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення інвалідів автомобілями”, “Про внесення змін до Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення вимог до здійснення профілактики виробничого трав­матизму, страхових виплат та надання соціальних послуг сім’ям загиблих на виробництві”. Затверджено план заходів з надання транспортних послуг інвалідам та дітям-інвалідам з обмеженим пересуванням. Підготовлено проект Загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середо­вища на 2008–2012 роки.

Основні права, передбачені хартією, відповідно до нової звітної процедури Ради Європи поділені на чотири тематичні групи: 1) зайнятість, професійне навчання та рівні можливості; 2) охорона здоров’я, соціальне забезпечення і соціальних захист; 3) трудові права; 4) діти, сім’я, мігранти. Таким чином, кожний напрям положень хартії щороку почергово стає предметом звітності.

Щодо першої групи. Курс на перетворення України на розвинуту соціальну державу з конкурентною економікою вимагає підвищення ефективності державної політики зайнятості, ство­рення умов для гідної праці. Державна політика зайнятості та підвищення економічної активності населення сприяє повній, продуктивній, вільно обраній праці. У результаті здійснення відповідних заходів намітилася стійка тенденція до збільшення чисельності та поліпшення структури зайнятого населення, зменшення числа безробітних.

За даними Держкомстату, в 2007 році чисельність зайнятого населення у віці від 15 до 70 років становила 20,9 млн осіб, рівень зайнятості — 58,7%. Рівень безробіття, визначений за мето­дологією МОП, — 6,4% економічно активного населення. Слід  зазначити, що рівень безробіття в Україні був нижчим, ніж у  середньому по країнах Європейського Союзу, де він становив 7,1%.

З метою поліпшення матеріального забезпечення безро­бітних вживаються заходи для підвищення мінімального розміру допомоги по безробіттю. Вже сьогодні його підвищено до 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до кінця року він становитиме 75%, а у 2009 році його буде доведено до 100%.

Водночас слід розуміти, що без підвищення престижності, безпеки та мотивації до праці, створення економічної зацікавле­ності роботодавців у розвитку трудового потенціалу та легалізації зайнятості всі зусилля державного регулювання залишатимуться малоефективними. Зайнятість стримується незадовільними умовами праці на робочих місцях, низьким рівнем заробітної плати, невідповідністю професійно-кваліфікаційного рівня праців­ників потребам економіки і ринку праці. Ринок праці з дешевою робочою силою не має перспектив.

Уряд вживає всіх заходів щодо підвищення рівня заробітної плати працівників та поліпшення їхнього матеріального стано­вища. За січень — квітень поточного року порівняно з відповідним періодом минулого року середньомісячна заробітна плата в  галузях економіки зросла більш як на 40%. Номінальна заробітна плата у квітні порівняно з квітнем минулого року зросла майже на 42%, що у 2,7 разу більше прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Постійно підвищується розмір мінімальної заробітної плати. У поточному році з урахуванням нових можливостей бюджету для намірів збільшення прожиткового мінімуму її розмір зросте до 90,4%, а в наступному — до 100% прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Майже на 50% будуть підвищені посадові оклади працівників бюджетної сфери, а з 1 вересня завершиться впровадження Єдиної тарифної сітки.

Враховуючи, що проблема кадрового забезпечення характерна для більшості європейських країн, які зацікавлені в  залученні іноземної робочої сили, слід очікувати зростання обсягу зовнішньої трудової міграції громадян України. Це ще більше загострить проблему забезпечення кадрами національної економіки. Тому на перший план ми ставимо завдання щодо підвищення ефективності використання наявного трудового потенціалу України через посилення профорієнтаційної роботи та досягнення більшої ефективності у використанні державного замовлення на підготовку кадрів.

Важливим для подальшого реформування системи зайня­тості є також прийняття нової редакції Закону України “Про зайнятість населення”, відповідний законопроект подано до Верховної Ради України.

Відповідно до вимог хартії жінкам і чоловікам мають забезпечуватися рівні права та можливості при працевлаштуванні, просуванні кар’єрними сходами та рівну винагороду за працю. Водночас статистика свідчить, що заробітна плата жінок, як правило, нижча. Це пояснюється тим, що, на жаль, ще дуже мало жінок обіймають керівні посади, а чоловіки дуже рідко займаються доглядом малолітніх дітей.

Держава також повинна забезпечити рівні права і можли­вості для гідної праці особам з обмеженими можливостями, яких в Україні близько 2,5 млн, що становить більш як 5% населення країни.

За останні три роки затверджено Державну типову програму реабілітації інвалідів і Державну програму розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відста­лістю на період до 2011 року. Створено та діють 234 реабіліта­ційних центри. Починаючи з 2006 року, особам з обмеженими можливостями, які звернулися до Державної служби зайнятості за сприйняттям у працевлаштуванні, надається статус безробітного.

Держава сприяє працевлаштуванню і професійній освіті інвалідів. Однак цього недостатньо. Близько 700 тисяч осіб цієї категорії громадян, на жаль, не мають змоги працювати. Наше пріоритетне завдання — створити умови для того, щоб у них з’явилася така можливість, щоб вони повернулися до нормаль­ного активного життя. У поточному році Фондом соціального захисту інвалідів планується спрямувати не менше 50% надходжень на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і вдвічі збільшити видатки на їх професійне навчання.

Друга група — питання охорони здоров’я, соціального забезпечення і соціального захисту. Україна досі не ратифікувала статті 12 та 13 хартії. Сучасний стан системи охорони здоров’я, на жаль, не дає змоги повною мірою забезпечити право громадян на  медичну допомогу на рівні, передбаченому міжнародними стандартами та законодавством України. Без запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного стра­хування зробити це неможливо.

Здійснюючи послідовну соціальну політику, уряд прагне підвищити рівень і якість життя населення та зменшити рівень бідності. Прийнято низку документів, реалізуються системні заходи щодо вирішення проблеми бідності та запобігання їй у  майбутньому. Забезпечено динамічне зростання реальних доходів населення: за 2007 рік — на 12,6%, за січень — березень поточного року — на 19,8%.

Аналіз показників бідності свідчить про її зниження. Бідність найбільш поширена серед людей похилого віку, тому питання поліпшення пенсійного забезпечення громадян є найбільш пріоритетним у роботі уряду. Сьогодні ми вже маємо конкретні результати. Середній розмір трудової пенсії підвищено на 32%, а співвідношення середньої пенсії до мінімальної за віком протягом поточного року зросло з 42 до 60%. Коефіцієнт заміщення пенсією втраченого заробітку становить 46%, що відповідає рекомендаціям 102-ї Конвенції МОП про мінімальні норми соціального забезпечення. З 1 квітня поточного року мінімальна пенсійна виплата призначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а пенсія у зв’язку з втратою годувальника залежить від кількості утриманців. Розроблено проект концепції подальшого здійснення пенсійної реформи в Україні. Підготовлено проект закону, яким передбаче­но єдині принципи пенсійного забезпечення громадян.

Відповідно до статті 23 Європейської соціальної хартії (переглянутої) особам похилого віку необхідно забезпечити можливість якомога довше залишатися повноцінними членами суспільства, використовуючи їх професійний та життєвий досвід, створити умови, що надають можливість вільно обирати спосіб життя і незалежно жити у знайомому для них оточенні так довго, як вони того побажають і зможуть.

Оскільки Україна віднесена до групи європейських країн, у  яких спостерігатиметься стрімке старіння населення, ми просто зобов’язані приділяти увагу посиленому соціальному захисту цієї категорії громадян через вдосконалення системи пільг та компен­сацій, поліпшення життєвого забезпечення ветеранів війни, програму житлових субсидій, яка гарантувала б малозабезпе­ченим громадянам стабільність витрат на оплату житлово-комунальних послуг незалежно від зміни їх вартості.

Щодо вдосконалення системи надання соціальних послуг вдома або у відповідних стаціонарних установах. В Україні налічу­ється 744 територіальних центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, яким надають більш як 47 видів соціальних послуг за місцем проживання.

Останніми роками спостерігається загострення такого явища, як бездомність. Чисельність бездомних збільшується за рахунок осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, втратили суспільно корисні зв’язки і не можуть самостійно пристосуватися до життя. Урядом схвалена концепція соціального захисту бездомних громадян, яка визначила завдання та стратегічні шляхи розв’язання цієї проблеми та її профілактики у найближчі роки, на її виконання розроблено план заходів.

З метою запобігання соціальному виключенню, стигмати­зації та дискримінації окремих категорій осіб уряд створює систему реінтеграції бездомних громадян та осіб, звільнених з  місць позбавлення волі. Розвивається мережа відповідних соціальних служб, які відкрили доступ всім категоріям громадян до необхідних послуг та можливостей стати повноправними членами суспільства.

Третя група питань стосується трудових прав, визначених хартією. Більшість цих прав закріплені в Конституції України та Кодексі законів про працю України, а також врегульовані спеціальними законами України “Про відпустки”, “Про оплату праці”, “Про колективні договори” тощо.

Такі фундаментальні положення хартії, як право на вільне створення організацій, ведення колективних переговорів, захист на підприємстві, та умови, які мають створюватися для праців­ників, вже реалізовані державою у сфері соціально-трудових від­носин. Наявність належного законодавчого забезпечення сприяла розвитку профспілкового руху і створенню об’єднань організацій роботодавців. На сьогодні в Україні діють 130 всеукраїнських профспілок та профоб’єднань, а також 17 всеукраїнських об’єд­нань організацій роботодавців.

Спільними зусиллями сторін соціального діалогу в поточ­ному році розв’язано колективний і трудовий спір між Кабінетом Міністрів України та Федерацією профспілок України. Підготов­лено і підписано Меморандум про партнерство та співробітництво між урядом і всеукраїнськими профспілками та профоб’єднан­нями. Завершено більш як дворічні колективні переговори та укладено Генеральну угоду на 2008–2009 роки. Укладені і діють 84 галузевих, 27 регіональних угод, на виробничому рівні — близько 96 тисяч колективних договорів. Відновлено роботу Національної тристоронньої соціально-економічної ради при Президентові України. В усіх регіонах створено територіальні тристоронні соціально-економічні ради, діяльність яких спрямо­вана на розвиток соціального діалогу і на національному, і на регіональному рівнях. Україні невідкладно потрібен новий Трудо­вий кодекс та закон про соціальний діалог, які відповідатимуть вимогам хартії.

Четверта група — питання сімей, дітей та мігрантів. Держава підтримує сім’ї з неповнолітніми дітьми через надання їм державної допомоги, а також жінкам у період вагітності та пологів, при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на дітей одиноким матерям, а також допомоги на дітей, позбавлених батьківського догляду. Загальні витрати Державного бюджету на забезпечення програм держав­ної підтримки малозабезпечених сімей, сімей з дітьми, інвалідів з  дитинства та дітей-інвалідів в поточному році збільшено майже на 3 млрд гривень порівняно з минулим роком. Для створення належних умов повноцінного утримання та виховання новонарод­женої дитини з 1 січня 2008 року запроваджено надання допомоги при народженні у збільшених розмірах — 12 тисяч 240 гривень на першу дитину, 25 тисяч — на другу, 50 тисяч — на третю та кожну наступну дитину.

Значно підвищено соціальні гарантії для багатодітних родин. З метою приєднання в майбутньому до статті 19 хартії про право трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей на захист і допомогу в  березні 2007 року ратифіковано Європейську конвенцію про правовий статус трудящих-мігрантів.

З метою соціального захисту працівників, які виїздять на роботу за кордон, укладено сім міжнародних договорів у сфері соціального забезпечення. Проводяться переговори щодо укла­дення таких угод ще з п’ятьма країнами, що узгоджуються з  нератифікованою статтею 12 хартії щодо соціального забезпечення.

Головне завдання цього напряму — запровадити конкретні механізми реалізації зазначених угод. За сприяння Ради Європи та МОП здійснено порівняний аналіз національного законодавства у сфері соціального забезпечення з нормами Європейського кодексу соціального забезпечення. Триває підготовка до підпи­сання цього кодексу.

Орієнтовно вже у вересні цього року Україна підпише Конвенцію ООН про права інвалідів та Факультативний протокол до неї. Повноваження на підписання надано міністру праці та соціальної політики України. Реалізації положень хартії також сприятиме ухвалення Верховною Радою нового Трудового кодексу.

На завершення свого виступу я хочу зазначити, що до 31 жовтня 2008 року Україна має подати свою першу національну доповідь до Ради Європи, робота над якою триває за участю експертів Європейського комітету з соціальних прав. Після доопрацювання та узгодження вона буде надіслана сторонам соціального діалогу та передана до Ради Європи.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Людмило Леонтіївно. До вас були письмові запитання. Якщо вони є, то ви маєте час на відповідь. Не подавали письмових запитань? Тоді сідайте, будь ласка.

Для співдоповіді запрошується голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці Василь Георгійович Хара. Будь ласка.

 

ХАРА В.Г., голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (Партія регіонів). Уважаемый Арсений Петрович! Уважаемые участники парламентских слушаний! По мнению нашего комитета, ратификация Европейской социаль­ной хартии и особенно соблюдение ее норм и стандартов является одним из условий успешной реализации европейских направлений Украины и требует конструктивного сотрудничества правительства, Верховной Рады Украины, центральных органов исполнительной власти и сторон социального диалога.

Комитет по вопросам социальной политики и труда всегда уделял и продолжает уделять особое внимание Европейской социальной хартии. 21 июня 2007 года комитет на своем засе­дании заслушал вопрос о ходе выполнения хартии и очертил два основных вопроса: 1) успешная реализация принятых Украиной обязательств и подготовка достойного доклада о выполнении ратифицированных статей и пунктов хартии; 2) продолжение работы по созданию нормативно-правовой и экономической базы для присоединения к статьям и пунктам хартии, к которым Украина еще не присоединилась.

К сожалению, мы не присоединились к основополагающему пункту 1 статьи 4 хартии, провозглашающему право всех работ­ников на справедливое вознаграждение, обеспечивающее им и  их семьям достаточный уровень жизни, притом, что статья 48 Конституции Украины еще с 1996 года гарантирует такое право каждому гражданину Украины. Нужно понимать, что для нашей страны это ключевой пункт Европейской социальной хартии. Для европейцев совершенно непонятно, как семья, в которой есть работник, а то и двое или трое, может относиться к разряду бед­ных и получать от государства субсидии и социальную помощь.

Следует признать, что правительством Украины сегодня не предпринимается никаких значительных мер для приближения страны к возможности присоединения к пункту 1 статьи 4 хартии, а значит — к решению проблемы преодоления бедности, с кото­рой мы не очень успешно боремся с 2001 года. Мало того, что на 2008 год размер минимальной зарплаты утвержден ниже прожи­точного минимума в нарушение Конституции и закона, сам прожиточный минимум установлен (опять же, в нарушение зако­на) не нормативно-правовым методом, а волюнтаристским путем.

Несмотря на неоднократные требования нашего комитета, Кабинет Министров Украины Юлии Тимошенко не утверждает новый набор продуктов питания, непродовольственных товаров и услуг, который сформирован научно-общественной экспертизой на принципах социального партнерства еще в 2005 году. А это значит, что существующий прожиточный минимум значительно ниже того, каким он должен быть на сегодняшний день. По раз­личным подсчетам, прожиточный минимум должен быть на 230 гривень больше, а это значит, что Кабинет Министров обворовывает всех, без исключения, граждан Украины, которые получают зарплату, пенсию, стипендию, социальное пособие, поскольку прожиточный минимум является основным социальным нормативом, от уровня которого зависит размер всех выплат.

Не реагирует Кабинет Министров Украины и на решение комитета о ликвидации более чем позорного явления в нашей стране — задолженности по заработной плате. В первом квартале этого года задолженность не только не снизилась, а возросла на 23,7 млн гривень и на 1 апреля уже составила 693 млн гривень.

Необходимо также отметить, что средняя заработная плата в Украине является самой низкой среди стран, с которыми она граничит. Если в Украине среднемесячная заработная плата составляет около 165 евро, то в России — 315 евро, Румынии — 326 евро, Польше — 637 евро, а в Словении — 1213 евро. Если сравнить нашу среднюю заработную плату со средней зарплатой стран Евросоюза, в который мы так безудержно стремимся, то у  нас она ровно в 10 раз меньше. Невзирая на это, правитель­ством не разработана концепция реформирования оплаты труда, и для Министерства труда и социальной политики Украины этот вопрос не является приоритетным.

Уважаемые коллеги! Я не случайно начал разговор со второго проблемного вопроса, отмеченного нашим комитетом. Не реформировав оплату труда, не ликвидировав позорное явление, когда работающие люди (а это 27,5%) относятся к социальной прослойке бедных, нам неприлично говорить о Европейской социальной хартии, о европейском выборе, о европейских соци­альных стандартах.

Отсюда вывод: правительство и Верховная Рада Украины должны наметить и реализовать меры, решающие вышеуказан­ные проблемы, подготовить экономические, нормативно-право­вые условия, позволяющие реализовать конституционное право каждого гражданина на достаточный жизненный уровень, и при­соединиться к пункту 1 статьи 4 Европейской социальной хартии. Только после этого мы можем считать свою страну достойной участницей процесса движения в Европейский Союз.

Совсем недавно, 26 марта текущего года, Кабинет мини­стров Совета Европы принял новый отчетный формуляр. Украина представляет свой отчет 31 октября 2008 года по статьям 3, 11, 14, 23, 30 хартии. Как же мы выглядим по предварительному отчету?

На рынке труда в Украине в последнее время действительно происходят позитивные сдвиги. В частности, в 2007 году числен­ность занятого населения в возрасте от 15 до 70 лет по срав­нению с 2006 годом увеличилась на 174,3 тысяч лиц, или на 0,8%. Несмотря на эту позитивную динамику, уровень занятости в  Украине остается низким. На сегодняшний день рост занятости сдерживается, главным образом, неудовлетворительными условиями труда на рабочих местах и низким уровнем заработной платы.

Количественный дисбаланс углубляется и низкими качест­венными характеристиками значительного количества свободных рабочих мест. Это, опять же, низкий уровень оплаты труда, несвоевременная ее выплата, недоступность транспорта, отсутствие жилья и тому подобное. Среди вакансий, заявленных работодателями в 2007 году, почти по каждой второй уровень предложенной заработной платы был ниже прожиточного минимума и только по 8% вакансий предложенная заработная плата была выше средней по соответствующему региону.

Особую тревогу вызывает уровень безработицы среди молодежи в возрасте 15–24 лет, который почти вдвое превышает уровень безработицы всего населения и в 2007 году составлял 12,5%. Это свидетельствует о том, что большинство молодых людей не могут найти применение своим профессиональным навыкам, особенно это касается молодых людей, окончивших учебные заведения. Так, в прошлом году только 32% выпускников высших учебных заведений получили работу.

Ситуация с обеспечением национальной экономики кадра­ми, которая сложилась в стране, свидетельствует о несовер­шенстве существующего механизма взаимодействия рынка образовательных услуг и рынка труда.

На наш взгляд, основными заданиями государственной политики на рынке труда должны быть:

– обеспечение формирования единой национальной цены труда, способной обеспечить нормальное воссоздание высококвалифицированного работника;

– внедрение гибких форм занятости и новейших социально-правовых механизмов развития коллективно-договорного регули­рования вопросов в сфере труда и социальной защиты;

– повышение мобильности рабочей силы; стимулирование спроса на рабочую силу;

– разработка экономических механизмов поощрения работодателей к созданию новых рабочих мест, прежде всего, в  регионах с избыточными трудовыми ресурсами;

– минимизация негативных последствий внешней трудовой миграции, осуществление мероприятий по поощрению возвра­щения трудовых мигрантов на Родину и обеспечение их адапта­ции, в том числе путем стимулирования предпринимательства и самозанятости;

– реализация принципов социального диалога (одно из самых слабых звеньев в Украине на рынке труда), обеспечение прозрачности трудовых отношений, открытости рынка труда для справедливой конкуренции, постепенное вытеснение его теневых сегментов.

Нам необходимо в кратчайшие сроки принять в новой редакции Закон «О занятости населения», и такая редакция уже разработана народными депутатами из фракции Партии регионов, а также разработать комплексную национальную программу занятости на качественно новом уровне.

Надо признать, что недостаточно выполняется статья 3 Европейской социальной хартии, гарантирующая право на безопасные условия труда. Наблюдается негативная тенденция роста количества несчастных случаев на производстве со смертельными последствиями, в частности в угольной, металлургической, химической отраслях и на транспорте.

Кроме человеческих потерь, государство несет еще и значительные материальные убытки. Так, в 2007 году на возме­щение вреда, причиненного 318 тысячам работникам поврежде­нием здоровья или в результате смерти, выплачено 2,4 млрд гривень. Несмотря на это, в Украине до настоящего времени нет общеобязательной программы улучшения состояния безопас­ности, гигиены труда и производственной среды. Национальная программа, утвержденная постановлением правительства еще в 2001 году, рассчитанная на 2001–2005 годы, не выполнена. Распоряжением Кабинета Министров Украины в 2007 году срок ее действия продлен до 1 сентября 2009 года. При этом изменений в Национальную программу не внесено, новых мероприятий на 2008–2009 годы не предусмотрено. Отсутствие такой программы не позволяет должным образом реализовывать единую государственную политику в сфере труда в Украине.

Следует также отметить, что правила безопасности на угольных шахтах, являющихся колоссальной проблемой для Украины, с учетом требований европейских норм, введение кото­рых предусматривалось сначала в 2005 году, а затем в 2006 году, Министерством угольной промышленности Украины так и не разработаны до сегодняшнего дня.

Одна из причин высокого уровня производственного травматизма — неудовлетворительное финансирование субъек­тами хозяйственной деятельности мероприятий по охране труда. Согласно статье 19 Закона Украины “Об охране труда” затраты на указанные цели должны составлять не менее 0,5% от суммы реализованной продукции, что в абсолютном большинстве случаев не выполняется. По данным Госкомстата, в 2006 году предпринимателями реализовано продукции почти на 2 трлн гривень, а значит, субъекты хозяйственной деятельности должны были направить на охрану труда 9 млрд гривень. Фактически такие расходы составили лишь 3 млрд гривень.

Не лучшим образом выглядит и государство, совершенно не выделяя средств на эти цели бюджетным организациям. Вопреки требованиям статей 13, 14, 18 Закона Украины “Об охране труда”, работодателями не осуществляется надлежащий контроль соблю­дения работником технологических процессов, проведения медицинских осмотров, не осуществляется учеба и проверка знаний должностных лиц по вопросам охраны труда.

На предприятиях всех без исключения отраслей имеются многочисленные факты укрывательства случаев производствен­ного травматизма. Лишь Федерация профсоюзов Украины в  прошлом году в порядке общественного контроля обнаружила свыше 500 несчастных случаев, скрытых от расследования и  учета, в том числе 6 смертей. К сожалению, эффективность мероприятий по предотвращению травматизма, реализуемых соответствующими комитетами, министерствами и ведомствами, другими государственными контролирующими органами, работо­дателями, остается на низким уровне, о чем свидетельствует неснижающееся количество несчастных случаев.

На мой взгляд, именно поэтому бледновато выглядит информация в проекте первого национального доклада по реали­зации положений Европейской социальной хартии. По статье 3 хартии на просьбу показать в отчете реализованные мероприятия, программы, планы действий и тому подобное, направленные на реализацию национальной политики по обеспечению безопас­ности и здоровых условий труда, кстати, с учетом консультаций с  организациями работодателей и работников, правительство Украины отделалось фразой: “Разработан проект распоряжения Кабинета Министров Украины об утверждении плана правовых и  организационно-технических методов повышения охраны труда и промышленной безопасности”.

Практически нечего нам ответить и на вопрос по статье 23 хартии, гарантирующей право лиц пожилого возраста на социаль­ную защиту. Неубедительные аргументы правительства в ответ на просьбы показать принятые меры, реализованные программы, планы действий, особенно относительно обеспечения достаточ­ных ресурсов, которые позволили бы лицам преклонного возраста вести достойную жизнь и принимать активное участие в  жизни общества, социальной и культурной жизни.

И уж совсем безрадостен отчет по статье 30 хартии, гарантирующей право каждому человеку на защиту от бедности и социального отчуждения. Правительство, ссылаясь на страте­гию преодоления бедности, утвержденную указом Президента в  2001 году, некую, комитету неизвестную, национальную комплексную программу и региональные программы, почти с гор­достью докладывает, что на третьем этапе реализации стратегии на 2005–2007 годы уровень бедности снизился на 0,3% и состав­ляет почти 29%. К категории бедных, следует отметить, по национальным критериям отнесено 13 млн граждан.

Правительство радуется, что за три года наибольшее улучшение почувствовали многодетные семьи, уровень бедности среди которых снизился с 80 до 67%. Правительство радуется, что уровень бедности среди работающего населения снизился на 3% и составляет 27,5%. Не знаю, нужно ли радоваться тому, что уровень бедности в малых городах сегодня составляет 32%, а на селе — и вовсе 40%.

К этому осталось добавить и плохо решаемую проблему бездомных граждан, которых в Украине десятки, а по некоторым данным, сотни тысяч. Именно они и представляют наиболее социально отчужденную часть населения страны.

В общем, картина получается не очень оптимистическая. Сегодня мы обязаны сказать об этом, чтобы побудить правительство принять самые экстренные, действенные и эффек­тивные меры по устранению имеющихся недостатков. У нас есть время и возможности во многом изменить ситуацию, достойно отчитаться 31 октября по пяти статьям Европейской социальной хартии и показать европейское лицо Украины.

Я приглашаю к сотрудничеству всех заинтересованных по вышеуказанной теме и напоминаю, что по результатам парла­ментских слушаний Верховная Рада Украины должна принять на пленарном заседании постановление, которым одобрить приня­тые нами рекомендации. Предлагаю принять проект рекоменда­ций за основу и доработать с учетом высказанных предложений и  замечаний.

Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Василю Георгійовичу.

Шановні колеги! Далі за регламентом — виступи від парламентських фракцій. Запрошую на трибуну представника Блоку “Наша Україна — Народна самооборона” Лілію Степанівну Григорович. Будь ласка.

 

ГРИГОРОВИЧ Л.С., секретар Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (Блок “Наша Україна — Народна самооборона”). Шановний пане Голово! Шановна пані міністр! Шановні учасники парламентських слухань! З виступів, які прозвучали, ми довідалися, що за п’ять місяців роботи новий уряд ще не встиг ліквідувати заборгованості із заробітної плати, які були за станом на січень поточного року. Не запроваджено Єдиної тарифної сітки, про що говориться добрих десять років поспіль, але це планується зробити з вересня цього року. І, безумовно, перелік тих явищ, починаючи з медичних оглядів і закінчуючи станом робочих місць, увагою до соціально незабезпечених верств населення, безумовно, вимагає нашої спільної уваги, як це, власне, і покладено зобов’язаннями на Україну Європейською соціальною хартією.

Водночас хочу зазначити, що всі ці факти лише переконують мене в тому, що Україна воістину повинна інтегруватися в Європейський Союз. Бо 200 євро заробітної плати в Україні і  300 євро в сусідній країні блякнуть перед 1100 євро заробітної плати в маленькій Словенії, яка не має нафтодоларів.

Тепер, з вашого дозволу, хочу зосередити увагу на тематиці, яка є актуальною хоча б тому, що говоритиму про нератифіковані статті.

Статтю 13, що гарантує право на соціальну та медичну допомогу, не ратифіковано. Покладаючись на Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення, можу стверджувати, що розробники хартії спиралися на досвід європейських та інших країн з ринковою економікою, де фінансування системи охорони здоров’я здійснюється на ринкових засадах. Для країн з ринковою економікою природним є те, що різний рівень доходів пов’язаний з рівнем послуг, які людина може отримати.

Іншими словами, ринкова економіка сама по собі не забезпечує рівень медичних послуг, доступний усім громадянам. Тому для забезпечення пунктів 1–3 статті 13 хартії необхідні додаткові зусилля, на кшталт впровадження системи фінан­сування на основі приватного страхування на цивільно-правових засадах або ж бюджетного, чи обов’язкового соціального страхування, чи змішаної системи. На відміну від інших країн, Україна, отримавши у спадок мережу закладів охорони здоров’я та кваліфікованих медичних працівників мала б автоматично гарантувати виконання пунктів 1–3 згаданої статті, а також автоматично гарантувати і невиконання пункту 4. Проте розвиток приватних програм медичного страхування закладає засади для реалізації пункту 4.

Зокрема, щодо пунктів 1–3. Статтею 49 Конституції України передбачено забезпечення державою умов для ефективного, доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Це гарна декларація, до речі, найкраща в Європі. Але коли в пост­чорнобильській, постсоціалістичній країні з не зовсім вдалим минулим ми не можемо виконати положення статті 49, то пере­свідчуємося, що це лише декларація. Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 29 травня 2002 року встановлена обов’язковість надання безоплатної медичної допомоги всім громадянам у повному обсязі. Ці положення декларують виконання пунктів 1–3, чинного законодавства про охорону здоров’я, Національного плану розвитку системи охорони здоров’я, високоякісну, доступну систему охорони здоров’я, виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Отже, залишається питання медичного страхування. Саме тому до парламенту внесено три законопроекти (автори — Денісова, нині міністр праці та соціальної політики, Сухий, Карпук, Григорович, Папієв і група народних депутатів). Хочу зазначити, що запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування є зобов’язанням демократичної коаліції, але питання не в політичній площині, а у світоглядній. Я переконана, що ми стоїмо перед вибором — чи матимемо приватне комерційне страхування, чи соціальне страхування, що для європейської країни з постчорнобильським минулим було б прийнятно.

Сподіваюся на підтримку громади, яка нас чує, оскільки знаю, що є кому страхувати пожежників, працівників МНС, народних депутатів. А хто зацікавлений у страхуванні жителів чорноземного Полісся або шахтарів з регресивних регіонів Донбасу?

З огляду на це, я переконана, що, прийнявши цей закон, проект якого внесений і рекомендований Комітетом з питань соціальної політики та праці, ми виконаємо вимоги Європейської соціальної хартії, яку Україна ратифікувала саме в цьому пункті, і  це буде добрий адекватний крок для найбільш старіючої країни з найвищими показниками дорослої і дитячої смертності.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Для виступу запрошується представник фракції “Блок Юлії Тимошенко” Олег Борисович Шевчук. Будь ласка.

 

ШЕВЧУК О.Б., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (Блок Юлії Тимошенко). Шановні учасники парламентських слухань! Той факт, що сьогодні у приміщенні парламенту розглядається надзвичайно актуальне питання соціального захисту населення, свідчить про пріоритети української влади. Уряд Юлії Тимошенко демонструє високі соціальні стандарти та пріоритети у своїй діяльності, і це можуть відчути не лише присутні в залі професіонали, а й пересічні громадяни.

Наші опоненти можуть по-різному оцінювати темпи зростан­ня української економіки, дискутувати щодо інфляції та макро­економічних показників, проте ніхто не зможе спростувати того факту, що нинішній Кабінет Міністрів України є найбільш соціально орієнтованим за весь час існування незалежної України.

Ще 2005 року перший уряд Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко задекларував високі соціальні пріоритети, здійснивши безпрецедентні на той час виплати матерям при народжені дитини. Саме тоді почали вирівнюватися соціальні стандарти щодо малозабезпечених, підвищуватися пенсії та зарплати працівникам бюджетної сфери.

Починаючи з кінця 2007 року, другий уряд Юлії Тимошенко пішов на інший безпрецедентний крок — розпочав виплати компенсацій вкладникам Ощадного банку СРСР. Ще до початку виплати компенсацій наші опоненти твердили про нереальність такої ініціативи. Згодом почали лунати звинувачення щодо стимуляції зростання інфляції. Незважаючи на все це, уряд Юлії Тимошенко йде на значне реформування пенсійного забезпе­чення, підвищуючи виплати тим категоріям громадян, про яких попередня влада свідомо забула, намагаючись позбутися відпо­відальності перед пенсіонерами вже неіснуючої держави.

Сьогодні Кабінет Міністрів України Юлії Тимошенко не лише проводить локальні зміни в соціальному забезпеченні, а й ініціює радикальне реформування всієї системи. Основний наголос робиться на розвитку тристороннього соціального діалогу, саме тепер активується соціальний діалог між державою, профспілками та роботодавцями. У цьому діапазоні, за переконанням фахівців, лежить основна перспектива вирішення тих питань, що будуть порушуватися у щорічному звіті України з виконання положень Європейської соціальної хартії.

Триває успішна розбудова системи соціального страхування за чотирма його видами. На підставі базових законів здійснюється пенсійна реформа. З метою гарантування принципу цільового надання страхових коштів фінансові бюджети фондів соціального страхування відокремлено від Державного бюджету. Запровадже­но страховий принцип фінансування соціальної сфери. Забез­печено паритетне тристороннє представництво всіх учасників соціального діалогу в управлінні фондами соціального страхування.

Готується до другого читання проект Трудового кодексу, який, на думку експертів, зможе вплинути на прискорення розвитку економіки загалом і малого та середнього бізнесу зокрема, причому із забезпеченням принципу соціальної відповідальності. На черзі — схвалення проектів законів України “Про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування”, “Про ратифікацію Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів”, “Про соціальний діалог в Україні”, “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення” тощо.

Можна не сумніватися, що Україна надасть кваліфікований звіт щодо виконання Європейської соціальної хартії. У виступах представників виконавчої влади, профспілок і роботодавців ми ще почуємо цифри, які свідчитимуть про рівень проблем та про шляхи їх розв’язання. Проте всі ми — учасники слухань, представ­ники влади та опозиції, маємо усвідомлювати, що розв’язання проблем, порушених у доповіді, досить складне. Ці питання мають вирішуватися за активної участі і виконавчої влади, і представ­ників роботодавців та профспілок.

Насамперед це стосується вкрай болючої проблеми для України — боротьби з бідністю. Ця проблема є вкрай важливою в  контексті європейської інтеграції України. Упродовж останніх років Україна є одним з лідерів у боротьбі з бідністю, зокрема, спостерігається впевнене зростання реальних доходів та заробіт­ної плати громадян України. Лише за останні п’ять років майже вчетверо зменшилася кількість працюючих, які отримували заро­бітну плату, нижчу за прожитковий мінімум. Рівень мінімальної заробітної плати майже зрівнявся з прожитковим мінімумом.

Уряд Юлії Тимошенко, декларуючи високі соціальні пріори­тети, демонструє готовність до ефективного реформування системи соціального захисту населення відповідно до сучасних європейських вимог. Підготовка доповіді України щодо виконання хартії, участь широких верств громадськості та учасників соціаль­ного діалогу в цьому процесі є додатковим свідченням того, що Україна наближається до європейських стандартів соціального захисту, де головну роль відіграватимуть саме профспілки, роботодавці та громадські організації, а роль держави при цьому залишиться координуючою.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, прошу сідати.

Слово надається представнику фракції Партії регіонів Михайлу Миколайовичу Папієву. Будь ласка.

 

ПАПІЄВ М.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (Партія регіонів). Дякую. Шановні учасники парламентських слухань! Приємно бачити сьогодні в залі парламенту представників усіх регіонів України, фахівців соціальної сфери, які безпосередньо опікуються впровадженням у життя тих ідеалів і прав, які закріплені в Євро­пейській соціальній хартії (переглянутій).

Виступаючи від фракції Партії регіонів України, хочу звер­нути вашу увагу на те, що фракція послідовно підтримувала ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої). Це спочатку відбулося 16 липня 2006 року, коли вона була повністю ратифікована, і 14 вересня того ж року, коли її ратифікували з пропозиціями Президента України. Обидва рази фракція Партії регіонів у повному складі голосувала за хартію, за цей поважний європейський документ, який, до речі, підтверджує європейський вибір України і те, що ми прагнемо встановити в Україні європейські стандарти життя. Переконаний, що ми, народні депутати України шостого скликання, ратифікуємо Європейський кодекс соціального забезпечення.

Слухав виступи представників інших фракцій про те, що  “наш уряд зробив те, чого не робив ваш уряд”. Не хотів би опускатися до такого рівня полеміки. Враховуючи те, що в залі присутні професіонали, давайте разом подумаємо, які концептуальні питання потрібно вирішити, щоб чітко і ясно сказати, що Україна прямує до Європи, до європейських стандартів життя.

Розпочнемо з права людей на достойну винагороду за працю. Ви знаєте, ми давно говоримо про те, що потрібно здійснити реформування системи оплати праці, відійти від орієнтації на дешеву робочу силу і перейти до орієнтації на високооплачувану робочу силу. При цьому треба буде запровадити індикативні рівні заробітної плати залежно від галузей, професій, а також розробити поправні коефіцієнти для регіонів України, тому що прожитковий мінімум як основний соціальний стандарт має відмінності за регіонами України.

Необхідно здійснити реформу служби зайнятості. Констатація того, що ми маємо кваліфіковану робочу силу, не відповідає дійсності. Ми відстали від життя на 15–17 років і нині маємо низькокваліфіковану робочу силу. Раніше пріоритети були спрямовані на подолання безробіття. Тепер маємо констатувати, що найбільшим ризиком для України є дефіцит кваліфікованої робочої сили. На сьогодні в галузях економіки України маємо більше 2 млн вакансій. І це питання має поєднуватися з першим питанням, бо якщо проаналізувати наявні вакансії, то лише 8% пропонують заробітну плату вище середньої по Україні, 40% — вище прожиткового мінімуму, а 52% — від рівня мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму.

Постає запитання: як вирішити ці проблеми? Хотілося б, щоб до цього безпосередньо було залучено реформування системи вищої та професійної освіти. Пропоную внести до рішення парламентських слухань і до проекту постанови, який ми будемо приймати, що державне замовлення на підготовку спеціа­лістів професійно-технічної і вищої освіти має формувати ринок праці, що державне замовлення має формуватися державною службою зайнятості, професійно-технічну освіту треба передати до служби зайнятості, щоб управління нею здійснювалося на тристоронній основі за участю професійних спілок, роботодав­ців і уряду.

І головне. Ми намагаємося вирішити проблеми механізмів парламентської демократії. Потрібно, врешті-решт, прийняти законопроект “Про соціальний діалог в Україні”. Необхідно пере­йти до впровадження соціальної демократії, демократії участі. І,  може, ми скоро перейдемо до консенсусної демократії.

Переконаний у тому, що ми зробили правильний вибір. До речі, інформую вас, що національна доповідь, яку ми маємо подати до Ради Європи, буде стосуватися лише статей 3, 11, 14, 23 і 30 хартії. Хочеться, щоб у рекомендаціях парламентських слухань була відображена наша спільна позиція, які реформи необхідно здійснити в Україні для поліпшення життя громадян щодо всіх статей і пунктів Європейської соціальної хартії (переглянутої).

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Михайле Миколайовичу.

Шановні колеги! Слово для виступу надається представ­никам сторін соціального партнерства, які підписали Генеральну угоду. Запрошую на трибуну Володимира Олександровича Грищенка. Давайте привітаємо Володимира Олександровича з  тим, що 3 червня цього року його обрано заступником титулярного члена Адміністративної ради Міжнародної організації праці від регіону Європа. Це вищий керівний орган Міжнародної організації праці.

 

ГРИЩЕНКО В.О., генеральний директор Федерації робото­давців України. Дякую. Шановний Арсенію Петровичу! Шановні пані та панове! На думку членів Федерації роботодавців України, яка представлена в 48 секторах економіки України і об’єднує більш як 500 організацій роботодавців у всіх регіонах, немає більш актуального питання в Україні, ніж досягнення рівня європейських стандартів для наших громадян. Врешті-решт, сенс бізнесу державної влади полягає не в кількості відсотків зростання ВВП, а  саме в піднесенні добробуту людей.

Життя для роботи чи робота для забезпечення життя? Гадаю, що відповідь на це запитання однакова і у представників профспілок, і у представників влади, і у представників Федерації роботодавців України. Саме Європейська соціальна хартія (переглянута) ставить орієнтири для кожної держави і кожного суспільства для досягнення цієї головної мети людства.

Проте як досягти такого високого рівня розвитку суспіль­ства, щоб кожен громадянин відчув реальність та привабливість такої якості життя? Ми впевнені, що передовсім — створенням умов для ефективного розвитку національної економіки. Саме створенням умов, а не ручним регулюванням з владного олімпу. Не треба заважати бізнесу виконувати свою основну функцію — створювати робочі місця з гідними умовами праці, гідною зарплатою і поповнювати бюджет.

Уважно проаналізувавши основні постулати Європейської соціальної хартії (переглянутої), стане зрозуміло, що її ідеологія лежить у площині досягнення таких умов праці, які Міжнародна організація праці визначила “гідна праця”. Саме стандарти гідної праці, які є квінтесенцією основних положень хартії, потрібно, на нашу думку, визначити як спільну мету. Для цього необхідно забезпечити мотиваційні засади для розвитку підприємництва. Що ж у реальному житті? В Україні діють майже 40 контрольних інспекцій та органів, постійно змінюється законодавче поле для ведення бізнесу, що не дає можливості планувати його розвиток.

А як щодо досягнення мети, визначеної статтею 11 хартії, про зобов’язання сторін із забезпечення права на охорону здоров’я? Шановні пані і панове, давайте скажемо собі чесно: система охорони здоров’я в Україні зруйнована, і нічого не робиться, щоб системно її лікувати. На якому місці соціальної ієрархії перебувають нині медичні працівники? Зарплати лікарів і медперсоналу, рівень їх соціального захисту — це наша спільна ганьба, ганьба нашого суспільства! Роботодавці, які наповнюють бюджет, вимагають негайного хірургічного втручання, реанімації нашої медицини. Ми всі разом повинні допомогти медицині, тому що, за нашими розрахунками, у 2015 році на підприємствах України майже не буде здорових робітників.

Тому Федерація роботодавців України розробила та запро­понувала в Генеральній угоді затвердити у 2008 році державну програму збереження і розвитку трудового потенціалу. Ми просимо профспілки, уряд, Верховну Раду України підтримати нас у цьому прагненні.

Дуже болюче питання для всіх нас — забезпечення зрос­тання реальних доходів населення. Бізнес, як ніхто зацікавлений у  цьому. Тому що це забезпечить підвищення купівельної спроможності громадян і, як наслідок, зростання реалізації товарів та послуг, соціальну злагоду в суспільстві. Це і є ідеальні умови для бізнесу.

Ми сьогодні можемо розповідати про зростання ВВП на 6,2%, зростання номінальної зарплати, але від цього солодше не буде. Для розуміння реального стану справ треба просто піти на базар. Один з реальних механізмів подолання цієї проблеми — системне запровадження соціального діалогу у повсякденному житті держави. Це не теорія, це норми українського законо­давства, частиною якого є ратифіковані Україною конвенції, реко­мендації та резолюції Міжнародної організації праці. І Україна як член цієї поважної організації повинна їх виконувати. Такий підхід унеможливить економічний та соціальний авантюризм влади та політиків.

У квітні цього року сталася визначна подія: уряд, профспілки та Федерація роботодавців України разом зі своїми колегами підписали Генеральну угоду, в якій запроваджено певні стандарти соціального діалогу. Кабінет Міністрів України зобов’язався не приймати жодного рішення з економічних та соціально-трудових питань без проведення консультацій з суб’єктами підписання Генеральної угоди. Ви гадаєте, вони виконуються? Ні. Лише Міністерство праці та соціальної політики України виконує ці зобо­в’язання. Ось вам і добропорядність уряду як партнера по угоді.

Шановний Арсенію Петровичу! Ви, гадаю, як і всі ми, не можете собі уявити, щоб парламент будь-якої європейської країни прийняв закон у сфері інтересів роботодавців та працівників без проведення відповідних консультацій з організаціями роботодав­ців та профспілками. Такого не насниться навіть у поганому сні! Тому ми пропонуємо розпочати впровадження норм соціального діалогу, які передбачені, до речі, в усіх базових договорах про створення і розвиток Європейського Союзу саме з Верховною Радою України. Сьогодні саме від вас, Арсенію Петровичу, як Голови Верховної Ради України залежить, чи будемо ми розбудо­вувати в Україні засади розвитку соціальної демократії, а це є основою забезпечення ратифікації виконання норм Європейської соціальної хартії (переглянутої), чи будемо продовжувати годувати країну обіцянками.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Для виступу запрошується заступник голови Федерації профспілок України Сергій Якович Українець. Будь ласка.

 

УКРАЇНЕЦЬ С.Я., заступник голови Федерації профспілок України. Шановні учасники парламентських слухань! Детальні постатейні висновки і пропозиції до рекомендацій парламентських слухань професійні спілки передали до профільного комітету. Тож зупинюся лише на окремих питаннях.

Отже, як оцінити старт України у виконані норм хартії? Скажемо так: практика реалізації дуже далека від бажаної. На сьогодні стан справ такий.

Щодо права на працю. Безробітних не так багато лише тому, що мільйони високоосвічених українців знайшли місце за кордоном і заробляють зовсім не надбаною в Україні професією. Наша економіка дає роботу переважно низької кваліфікації, а відповідно й низьку заробітну плату. Я підтримую думку про те, що з дешевою робочою силою нічого думати про економічні реформи та європейські стандарти. Низька зарплата ніколи не дасть змоги сформувати ефективний трудовий потенціал.

Щодо права на справедливу винагороду за працю. Зарплата працівника повинна забезпечувати достатній життєвий рівень йому та його сім’ї. До цього зобов’язує норма хартії через статтю 48 Конституції України. У зв’язку з цим важко зрозуміти, чим керувалася влада, коли відмовилася подати на ратифікацію пункт 1 статті 2. Очевидно спрацював звичний стереотип: своєму народові якось пояснимо, а от перед Європою потрібно звітувати.

Урядові разом з соціальними партнерами належить попра­цювати над тим, щоб серед зайнятих повний робочий день не було офіційно бідних, мінімальна зарплата стала стабільною і не нижчою за прожитковий мінімум, а сам прожитковий мінімум був обрахований справедливо і не ховався від народу, як це робиться нині всупереч закону.

Середня зарплата в Україні справді зростає і становить 350 доларів. На перший погляд, немало, але цей результат вида­ється значно скромнішим, якщо враховувати те, що у промисло­вості, будівництві, на транспорті його досягають за рахунок понаднормової роботи і виснаження працівників, а середня заробітна плата вищого менеджменту перекриває десятки, а то й  сотні зарплат рядових робітників.

Щодо права на безпечні та здорові умови праці. Забезпечити виконання правил техніки безпеки та гігієни праці держава, на жаль, виявилася неспроможною. Причина перша — роботодавці дедалі більше економлять на витратах на охорону праці, більше того, безбожно приховують від розслідування нещасні випадки, що сталися на виробництві. Як уже казав Василь Георгійович, протягом 2007 року громадські інспектори Федерації профспілок України виявили більше 500 прихованих виробничих травм, у тому числі 6 смертельних. Лише після цього людям виплачено компенсації.

Друга причина — слабкий державний нагляд за охороною праці. Наявного штату інспекторів вистачає, щоб охопити ефективними перевірками чверть суб’єктів підприємництва, інші органи влади до цієї роботи не залучені. Закликаємо робото­давців сформувати послідовну національну політику в охороні праці, бо немає чого регулярно переглядати, як того вимагає хартія. Уряд має прискорити затвердження національної програми і вперше за роки незалежності розглянути стан охорони праці на своєму засіданні спільно з соціальними партнерами. Більш критичною, ніж сьогодні, ситуація ще не була.

Щодо права на створення організацій. У залі присутні представники професійних спілок. Законодавство дозволяє ство­рювати профспілки, однак часто держава і роботодавці намага­ються зробити так, щоб вони не могли повноцінно працювати. Основна робота профспілок ведеться первинними організаціями у трудових колективах. Саме тут і розставлені головні перепони. Спробуйте легалізувати нову первинну організацію, і ви повною мірою відчуєте бюрократичний каток дозвільної реєстрації.

Або інше. Для чого профспілкова організація, якій законом заборонено займатися прибутковою діяльністю, обов’язково повинна реєструватися в податкових органах як платник податку з прибутку підприємства. Очевидно, для того, щоб ще раз обкласти податком матеріальну допомогу нужденним людям, яка випла­чується з профспілкових внесків і вже один раз оподаткована при виплаті заробітної плати.

Додають проблем і роботодавці: виставляють профспілку за  прохідну, переслідують активістів, в окремих випадках навіть намагаються забрати профспілкові внески. Ми запровадили офіційний реєстр порушень прав профспілок і лише за 2007 рік внесли до нього 112 роботодавців. Потім змушені будемо направ­ляти матеріали до Міжнародної організації праці.

Чого чекаємо від нинішніх парламентських слухань? Споді­ваємося, що Верховна Рада України у законотворчій роботі буде взірцем дотримання всіх норм Європейської соціальної хартії (переглянутої), Конвенцій МОП і особливо статті 22 Конституції України. Сподіваємося, що в Україні будуть сформовані дієві контрольні механізми, які нікому не дадуть можливості обходити соціальні норми міжнародного права, особливо ті, які спрямовані на досягнення цілей, вказаних у преамбулі хартії — соціального прогресу, забезпечення соціальних прав заради підвищення життєвого рівня і добробуту людини.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, прошу сідати.

Слово надається представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Володимиру Михайловичу Яценку.

 

ЯЦЕНКО В.М., представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Шановний Арсенію Петровичу! Шановні учасники парламентських слухань! Насамперед дозвольте подякувати профільному парламентському комітету за надану можливість долучитися до підготовки парламентських слухань і  висловити позицію Уповноваженого Верхової Ради України з  прав людини щодо важливого питання, яке ми сьогодні розглядаємо. Відзначаючи певний прогрес в економіці, зростанні заробітної плати і соціальних виплат, ми вимушені визнати, що очікували більш вагомих результатів від ратифікації хартії.

До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у  2007 році надійшло на 45% звернень більше, ніж 2006 року. І  кожне п’яте звернення стосувалося порушень соціальних прав громадян.

Актуальною залишається проблема дотримання економічних прав. У 2007 році до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшло 7500 скарг з цих питань, що в 1,5 разу більше порівняно з 2006 роком.

Про порушення права на працю, незаконне звільнення, захист від безробіття, несвоєчасної виплати винагороди за працю у 2007 році надійшло майже 2 тисячі скарг, що набагато більше, ніж у 2006 році.

Рівень бідності, як уже зазначалося, у нас офіційно визнається на рівні 28% і останніми роками він залишається майже стабільним. А за оцінкою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, з урахуванням дотримання всіх конституційних гарантій громадян він становить 70%. Постає логічне запитання: у чому ж проблема? Чому, попри економічне зростання, ми не можемо забезпечити належний захист економіч­них та соціальних прав громадян?

Вчора у Федерації профспілок України відбувся цікавий соціальний форум, де міжнародні і національні експертами говорили про тривожні тенденції. За останні роки нам вдалося скоротити відставання від європейських країн лише порівняно з  Болгарією. Ступінь експлуатації робочої сили вищий лише в  Болгарії і Російській Федерації. Зростання зайнятості відбулося переважно за рахунок збільшення кількості некваліфікованих працівників. Частка населення з вищою освітою в країні невпинно зменшується, тобто найбільш кваліфікований персонал їде з  України. Очевидно, що в умовах інтенсивних інтеграційних процесів, набуття членства в СОТ ми дедалі більше стаємо частиною економічного і соціального простору і будемо відчувати все більший і негативний, і позитивний вплив від цього процесу.

Зважаючи на все це, є кілька пропозицій до пункту 3 проекту рекомендацій:

– підготувати та подати до Верховної Ради України проект Основних засад державної еміграційної політики України;

– здійснити ревізію та вдосконалити нормативно-правову базу з питань безпеки та охорони праці;

– підготувати зміни до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”;

– вжити рішучих заходів щодо підвищення соціальних стандартів, рівня заробітної плати і більш справедливого доступу всіх членів українського суспільства до національного багатства, що виробляється в Україні.

Прошу письмові та проголошені пропозиції врахувати під час підготовки рекомендацій парламентських слухань.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово надається народному депутату України Валерію Михайловичу Сушкевичу. Будь ласка.

 

СУШКЕВИЧ В.М., голова Комітету Верховної Ради України у  справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (Блок Юлії Тимо­шенко). Шановні колеги! Шановні запрошені! Україна є європей­ською державою, і наше суспільство має достатній демократичний потенціал для того, щоб обрати справедливість, цивілізованість, національні і загальносвітові гуманістичні цінності. Економічне відставання молодої Української держави від розвинутих європей­ських країн, на жаль, зумовлено об’єктивними причинами — історичною спадщиною та низькими темпами ринкових перетворень.

Комітет Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів опікується громадянами, які становлять майже третину населення України і які віддавали себе повністю Україні, не шкодуючи свого здоров’я і навіть життя.

Шановні колеги! Хочу зупинитися на деяких положеннях хартії, які стосуються роботи нашого комітету. Насамперед це статті 10, 12, 13, 15, 19, 23. До речі, статті 12, 13 не ратифіковані Україною.

У нашій державі соціальний захист осіб непрацездатного віку, які мають відповідний трудовий стаж та пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, прийнятого 1993 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Згідно з цим законом в Україні має бути сформована трирівнева система пенсійного страхування, яка діє в більшості європейських країн. Нині фактично функціонує перший рівень з певними елементами другого і третього.

Шановні колеги! До кінця минулого року темпи пенсійних перетворень в Україні вже зазнали стагнації, вони практично уповільнилися. Більше того, пенсія як категорія перестала залежа­ти від заробітку і стажу. Завдяки діям нового уряду, починаючи з  цього року, відбулися реальні зрушення: перераховано і збіль­шено пенсії більш як 13 млн осіб пенсійного віку. На сьогодні пенсійна реформа справді працює.

Однак є проблеми з подальшим розвитком та вдоскона­ленням пенсійної реформи в Україні. Це наявність в українському законодавстві цілої низки законодавчих актів, які регулюють умови, призначення і розміри пенсій, насамперед спеціальних пенсій. Проблема впровадження в українське законодавство європейської практики у сфері пенсійного забезпечення реально має місце. Ця проблема має потужну соціальну складову: макси­мальні пенсії на рівні 5–10 тис. гривень і більше не сприймаються населенням України, бо більшість пенсіонерів отримують 500–1000 гривень, а середня пенсія становить 808 гривень. Уряд запровадив обмеження максимальних пенсій і встановив співвід­ношення в 4–5 разів між середньою і максимальною пенсією.

Водночас варто зазначити, що Україна завдяки зусиллям нового уряду і парламенту виконала вимогу статті 102 Конвенції Міжнародної організації праці щодо актуалізації заробітку, з якого призначається пенсія. Якщо за станом на 1 січня 2004 року коефіцієнт становив 36,5%, то за станом на 1 січня 2008 року цей показник зріс до 49,3%, що повністю відповідає вимогам Конвенції МОП.

Наголошую на тому, що стаття 23 Європейської соціальної хартії не обмежується лише вирішенням пенсійних проблем. Вона передбачає забезпечення достатніх ресурсів, які дозволяли б пенсіонерам мати задовільний рівень життя і брати активну участь у суспільному, соціальному, культурному житті. До речі, ця стаття ратифікована Україною без застережень. Вона передбачає, крім пенсійних, соціальних гарантій і забезпечення житлом, ще й на­дання медичних і соціальних послуг, але вони повною мірою не виконуються.

Мабуть, тому Україна посоромилася, скажемо так, ратифіку­вати статтю 13 хартії щодо прав малозабезпечених на соціальну і  медичну допомогу. Також не ратифікована стаття 12 хартії, яка гарантує працівникам та особам, що перебувають на їхньому утриманні, права на соціальне забезпечення, та передбачає виконання державою зобов’язань щодо підтримки внутрішньої системи соціального забезпечення на задовільному рівні, яка має відповідати Європейському кодексу соціального забезпечення.

Шановні колеги! Дозвольте згадати про деякі позитивні приклади Української держави, її законодавства насамперед щодо забезпечення вимог Європейської соціальної хартії. Національне законодавство у сфері соціального захисту інвалідів, порівняно із законодавством інших сфер соціального захисту, певною мірою відповідає вимогам ратифікованої Україною статті 15 Європей­ської соціальної хартії. Хочу зазначити, що практично всі позиції, що стосуються соціального захисту, забезпечення прав інвалідів, сьогодні знайшли відображення в нашому законодавстві. Інше питання — реалізація цих положень. Безумовно, маємо з цим серйозні проблеми, хоча багато з них вже вирішені або перебувають на стадії вирішення. Вважаю, що на виконання цієї вимоги статті 15 ми повинні досягти лише одного — дотримання законодавства України, яке нині повністю відповідає вимогам Європейської соціальної хартії.

І на завершення трохи сумний і, мабуть, дивний факт. Я  багато працюю над питанням забезпечення працевлаштування, у тому числі інвалідів. А проект рішення нинішніх парламентських слухань виглядає так, наче ми розглядаємо виконання Конвенції МОП, а не Європейської соціальної хартії. Зверніть увагу на текст і пункти рекомендацій — там не знайшлося місця реальним соціальним проблемам ні пенсіонерів, ні ветеранів, ні інвалідів. Ідеться про працю і заробітну плату, стандарти, пов’язані з