У засобах масової інформації з’явилося повідомлення про те, що Президент України В.Ющенко на засіданні РНБО 21 березня заявив про «інформаційно-психологічну кампанію» проти нашої держави, яку проводять «інші держави».

Враховуючи, що йдеться про національну безпеку, якій загрожують ззовні, а також те, що Глава держави, очевидно, має в своєму розпорядженні інформацію, яка дає йому підстави робити такі заяви, виникає запитання, чому це питання розглядається поза Парламентом? Чому Верховна Рада, зокрема Комітет з питань свободи слова та інформації, ігнорується при розгляді таких життєво важливих проблем? Лише тому, що аналітичні центри, завданням яких є моніторинг усіх процесів, які у той чи інший спосіб дотичні до безпеки в інформаційному просторі України, підпорядковуються виключно Банковій? В такому випадку, Президент повинен виступити з законодавчою ініціативою вивести питання свободи слова з-під компетенції Парламенту і закріпити його за собою.

Монополізація Главою держави права на аналітичні звіти, що надходять з силових структур, ставить Парламент у принизливе становище. Після таких заяв нинішня Верховна Рада, фактично, повинна визнати, що в праві доступу до інформації, яка торкається питань національної безпеки, вона прирівняна до прав пересічного громадянина в буквальному розумінні цього слова.

Виступаючи рішуче за те, щоб суспільство було максимально інформоване про ситуацію в державі, слід все ж зауважити, що Парламент обирається народом не для того, щоб слідкувати за повідомленнями, які з’являються в Інтернеті. Завдання Парламенту – дбати про інтереси народу з застосуванням усіх існуючих для цього інститутів державної влади, з силовими структурами включно.

Вважаю, що зазначена заява Президента є некоректною по відношенню до Парламенту. Крім того, коли йдеться про такі важливі речі, як безпека інформаційного простору України, слід висловлюватися не натяками, а по суті. Так, як це личить сильному Президенту сильної держави.