14 червня 2005, 17:32
14 ЧЕРВНЯ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ ВІДБУВСЯ ДЕНЬ УРЯДУ З ПОРЯДКОМ ДЕННИМ:
1. ПРО ДИТЯЧУ БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ЦЬОГО ЯВИЩА.
2. ПРО ПОСИЛЕННЯ БОРОТЬБИ З НАРКОМАНІЄЮ В УКРАЇНІ".
Заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, відкривши ранкове засідання, поінформував про вихід народного депутата України Василя Салигіна зі складу депутатської групи "Демократичні ініціативи".
З першого питання - про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища доповідав міністр у справах молоді і спорту Юрій Павленко. На початку виступу він навів кілька цифр, які характеризують стан дитячої безпритульності в країні. Зокрема, термін перебування дітей на вулиці становить від декількох днів до 1-2 років. Непоодинокі випадки коли діти живуть на вулиці 7-8 років. Бездоглядні та безпритульні діти в Україні - це переважно особи віком до 14 років. Самостійно діти йдуть з дому, починаючи з 6-7 років. Протягом 2004 року в притулках із загальної кількості вихованців перебувало 14 відсотків дітей віком від 3 до 7 років, 61 відсоток - від 7 до 14 років, 25 - від 15 до 18 років. Половина вилучених з вулиці дітей проживають в рідних сім'ях, кожна 4 - у сім'ях родичів чи друзів, кожна 10 - в інтернатних закладах. При цьому, майже половина таких дітей не ідентифікує себе з рідною сім'єю, не бажає навіть думати про повернення додому. Злочинні вчинки ці діти вважають нормальними і звичними для них, бо саме вони дозволяють їм вижити.
На профілактичному обліку служб у справах неповнолітніх перебуває понад 145 тисяч неповнолітніх, які бродяжать та жебракують, схильні до правопорушень, вживають наркотичні речовини та алкогольні напої.
Щороку від 25 до 30 тисяч дітей отримують допомогу в 93 притулках для неповнолітніх. Усучаснений вид дитячої бездоглядності - це виїзд батьків на заробітки за кордон.
Далі міністр поінформував про те, що в країні створена мережа закладів та установ соціального захисту дітей, серед яких притулки, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, кризові центри, центри медико-соціальної реабілітації, приймальники-розподільники. За попередній період відпрацьовані методики вилучення дітей з негативного середовища та надання їм первинної соціальної реабілітаційної допомоги, накопичено певний досвід щодо вилучення дітей з вулиці, негативного середовища та надання їм першої допомоги.
Юрій Павленко поставив запитання: що ж відбувається з дитинством, що з ним роблять дорослі? І сам відповів на нього: "Це дорослі приводять своїх дітей у притулки, відмовляються від їх виховання, це дорослі експлуатують дітей і живуть за нажебраковані ними кошти, знущаються над дітьми за принесені зі школи незадовільні оцінки, за непослух, підкидають щойно народжених дітей під двері чужих квартир, не хочуть слухати про те, які проблеми є у безпритульних і бездоглядних дітей в Україні".
Оцінюючи роботу уряду за невеликий період, міністр зазначив, що 100 днів роботи міністерства показали, що проблеми виходять і від недосконалості роботи всіх гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової. Система національного усиновлення переживає кризу. Не дивлячись на те, що порядок усиновлення в Україні розроблено, а механізмів активізації, стимулювання національного усиновлення, формування позитивного іміджу людей, які всиновлюють, їх матеріальної підтримки не передбачено. Конфліктують дві норми законодавства: таємниця усиновлення і заборона на усиновлення дітей віком до 2 місяців.
Причини та наслідки дитячої безпритульності та бездоглядності вимагають від уряду вжити заходів, направлених на профілактику безпритульності, вчасне виявлення дітей, які вийшли на вулицю, розвиток ефективних форм влаштування та ресоціалізації таких дітей, - наголосив Ю.Павленко.
Як один з таких заходів доповідач назвав розроблювану міністерством у справах молоді та спорту Програму реформування системи захисту прав дитини, перш за все направленої на подолання дитячої безпритульності та бездоглядності.
Основні принципи реформування: всі діти рівні у своїх правах від народження і повинні мати рівні можливості. Кожна дитина має право на сім'ю та сімейне виховання. Діти мають право на особливий захист їх прав та інтересів. Відповідальність за захист прав та інтересів несуть місцеві органи виконавчої влади. У державі повинна бути побудована чітка виконавча вертикаль, яка несе відповідальність за долю кожної дитини. Реформування системи прав дитини повинно проводитися від районного, селищного рівня до центрального, а не навпаки. Орган опіки і піклування як структура передбачена законодавством, повинен працювати в інтересах конкретної дитини, яка проживає на території його дій.
З метою вдосконалення виконавчої вертикалі Юрій Павленко запропонував посилити виконавчу структуру з питань захисту прав дитини на місцях - Службу у справах неповнолітніх, наповнити дієвим змістом поняття "орган опіки і піклування", створити урядовий орган - Державний департамент усиновлення та захисту прав дитини у структурі Міністерства у справах молоді та спорту, передавши до його компетенції усиновлення, опіку і сімейні форми виховання, що у свою чергу дозволить налагодити чітку вертикаль виконавчої влади з питань захисту прав дітей, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Серед запропонованих міністром заходів: удосконалення процесів профілактики сирітства дітей, вчасного їх виявлення та ефективного влаштування, що дозволить зменшити кількість безпритульних та бездоглядних дітей. Міністр запропонував побудувати систему, за якою потоки дітей, які втратили сім'ю, зустрінуться зі схемою "єдиного вікна" з потоками дорослих, які хочуть і можуть взяти на виховання у свої сім'ї таких дітей на усиновлення, запровадити систему якісної підготовки потенційних усиновлювачів, опікунів, прийомних батьків, батьків-вихователів, чого раніше в Україні не було.
Ю.Павленко наголосив: уряд суворо контролюватиме здійснення заходів щодо подолання дитячої бездоглядності та безпритульності. Тому першочерговими завданнями визначено суттєве покращання роботи державних органів місцевої виконавчої влади, органів опіки і піклування з виявлення бездоглядних та безпритульних дітей, концентрація організаційних та фінансових ресурсів на удосконалення системи захисту прав дитини.
Завершуючи виступ, міністр у справах молоді та спорту поінформував, що зараз вивчається питання використання Резервного фонду Кабінету Міністрів України на подолання дитячої безпритульності і бездоглядності. Ці кошти будуть використані на відкриття та облаштування закладів соціального захисту для безпритульних, бездоглядних дітей, створення дитячих містечок; створення соціальних готелів, центрів матері і дитини, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та створення єдиної електронно-інформаційної системи обліку дітей кризових категорій, в тому числі безпритульних і бездоглядних; запровадження єдиної державної телефонної лінії невідкладної допомоги дітям.
Юрій Павленко відповів на запитання народних депутатів, які торкалися різних аспектів обговорюваної проблеми.
Співдоповідала Голова Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму Катерина Самойлик. Вона зазначила, що суспільство вражене небезпечною хворобою - соціальним сирітством, і супроводжують її такі ганебні явища, як бездоглядність і безпритульність дітей.
Сьогодні вже суспільству не можна прийняти визнання нашими урядовцями того, що зусилля держави не є вичерпаними і достатньо скоординованими, і що становище дітей взагалі і зокрема безпритульних дітей залишається надто складним, а в деяких аспектах має тенденцію до загострення. Планування цієї роботи зводилося до короткочасних ініціатив і заходів, які мають соціальну і популістську природу і проводяться заради самолюбування високопосадовців, дружин президентів та ще й широко висвітлюються на телебаченні, в інших засобах масової інформації, - наголосила співдоповідач.
Катерина Самойлик сформулювала головне завдання коротко: "ми все повинні зробити для того, щоб навіть ті діти, які є бездоглядними і безпритульними, щоб вони виростали справжніми патріотами і громадянами України".
В обговоренні проблеми взяли участь представники депутатських фракцій і груп у праламенті. У їх виступах звучали тривога і занепокоєння за долю майбутнього українського народу, наголошувалося на необхідності невідкладних і рішучих дій по викоріненню непритаманного для нашого суспільства явища.
Промовці висловлювались за те, щоб спільними зусиллями якомога швидше подолати негативну, а головне, ганебну для українського суспільства проблему дитячої безпритульності, виробити таку програму, яку би дійсно відчув на собі кожний молодий громадянин, який залишився без матері, без батька.
Пропонувалося, зокрема, повернутися до Закону "Про запобігання насильства у сім'ї", який так важко проходив у парламенті. Саме у ньому треба посилити зараз відповідальність за насильство, яке виганяє дітей на вулицю, перетворює їх у маленьких повій, у людей, яких використовують для вчинення тяжких злочинів.
Наголошувалося, що український парламент здатний це зробити і має для цього у портфелі достатню кількість відповідних нормативних проектів.
Завершуючи обговорення першого питання Дня Уряду Перший заступник Голови Верховної Ради Адам Мартинюк зазначив, що за виключенням проблеми, яка також тут піднімалася - торгівля дітьми, яка ще потребує певного законодавчого врегулювання, весь інший комплекс питань, пов'язаних із проблемами дитини, охорони її, інших питань, що стосується цієї сфери, законодавчо врегулювалі. Треба відшуковувати тільки кошти для того, щоб реалізовувати їх.
Він також звернув увагу на те, що з боку Кабінету Міністрів у Дні Уряду мали взяти участь віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань, а також міністри, які мають безпосереднє відношення до цієї проблеми. Однак, вони у сесійній залі в цей момент були відсутні.
З другого питання доповідав міністр охорони здоров'я Микола Поліщук. Він навів сумну статистику: кількість зареєстрованих хворих наркотичними розладами в наркологічних закладах України перевищує 85 тисяч осіб. До середини 90-х років більше 95 відсотків вживачів наркотиків проживала у містах. З 1993-1994 року сформувалася тенденція до збільшення питомої ваги жителів сільської місцевості, що вживають наркотики в немедичних цілях. Загалом цифра наркозалежних в Україні за деякими даними складає близько 500 тисяч чоловік.
Міністр навів ще кілька цифр, які вказують на стійку тенденцію поширення наркоманії в Україні: кількість такої наркотичної сировини, як макова соломка, яка використовується щороку українськими вживачами, сягає за 500 тонн; щорічно більше ніж 160 тонн наркотичної сировини - макової соломки перебуває на нелегальному українському наркотичному ринку, з них не більше ніж п'ять - вісім відсотків від усіх наркотиків такого класу вилучається правоохоронними органами.
Микола Поліщук зауважив, що для повноцінної роботи керівництву держави, і парламентарям, необхідна конкретна інформація щодо реального стану речей, потрібна моніторингова система, яка б дозволяла для початку відслідкувати, що ж відбувається у наркотичній та алкогольній сфері у нашому суспільстві. Серйозним завданням є створення системи раннього попередження щодо наркотичних та алкогольних проблем.
Міністр зазначив, що тільки сучасне і системне ставлення до наркотичної проблеми дасть наслідки. А спільні зусилля обов'язково повинні призвести до того, що поставити під контроль все, що відбувається в наркотичній сфері. Це дасть змогу врятувати життя тисяч людей.
Відповідаючи на запитання депутатів, М.Поліщук повідомив, що в Україні контролюються 240 наркотичних засобів психотропних речовин і 23 прекурсори, які визначені переліком наркотичних засобів психотропних речовин-прекурсорів, з 50 особливо небезпечних наркотичних засобів психотропних речовин з причини їх використання у медичній практиці здійснюються категоричні заходи заборонного характеру.
М.Поліщук також поінформував про здійснені урядом заходи щодо запобігання виробництву на території України, ввезенню на її територію та розповсюдження в Україні наркотичних речовин. Він зазначив, що відповідно до Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" такі види господарської діяльності, як розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, а також культивування, використання речовин, рослин, що містять наркотичні засоби, підлягають ліцензуванню.
Міністр також нагадав, що у 2000 році урядом Віктора Ющенка за пропозицією МОЗ було запропоновано розробка нової державної політики щодо наркотиків та алкоголю. Вона двічі проходила узгодження в Міністерстві охорони здоров'я і двічі була пригальмована людьми, причетними до алкогольного бізнесу і не пройшла. Зараз міністерство планує відновити і розробити концепцію політики щодо алкоголю і наркотиків, яка була в 2000 році розроблена.
Цікавилися народні депутати і діяльністю наркологічних закладів, зокрема, зменшенням їх кількості, а в деяких регіонах і взагалі їх ліквідацією.
Міністр доповів про заходи, які вживаються Міністерством охорони здоров'я з метою недопущення скорочення чи об'єднання територіальних наркологічних установ та створення достатньої кількості лікувальних підрозділів структурами цих установ.
Співдоповідач - голова підкомітету Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства Михайло Сятиня зазначив, що в економічних умовах, які склалися в Україні, державним органам не легко протистояти наступу наркоманії. Не зважаючи на це, ситуація з наркоманією в Україні набула тенденції до стабілізації. Кількість зареєстрованих хворих протягом останніх двох років залишається практично на одному рівні. А кількість хворих з наркотичними проблемами, виявленими вперше, третій рік поспіль зменшується.
М.Сятиня далі наголосив, що подолання наркоманії або навіть її суттєве обмеження має надзвичайно велике значення для забезпечення сприятливих умов розвитку суспільства. Однак, в Україні і досі відсутня концепція державної політики України щодо алкоголю та наркотиків. Практично відсутня координація заходів у цій сфері і з боку Національної координаційної ради боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів, яка практично усунулася від цієї роботи. Не створено систему раннього попередження та реагування щодо алкогольної і наркотичної ситуації в Україні. Аналіз тенденцій розвитку в Україні свідчить про стале зростання обсягів контрабанди наркотичних засобів, а також зростання обсягів внутрішнього нелегального виробництва цих речовин. Щорічно фіксується зростання площ ділянок, засіяних маком і коноплею, які використовуються для виробництва опіуму, гашишу і марихуани. Другий рік триває програма реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003-2010 роки, яка була затверджена Постановою Кабінету Міністрів. Однак, за відсутності конкретних кількісних орієнтирів для таких заходів та системи контролю з боку держави за якістю проведення цієї роботи важко судити про ефективність роботи правоохоронних органів з вилучення наркотичних та прирівняних до них речовин з незаконного обігу.
Співдоповідач зупинився на заходах профілактики, яким, на жаль, дуже мало уваги приділяється з боку держави. У суспільстві відсутня скоординованість стратегії освіти з політикою, послугами, сім'єю та громадою, засобами масової інформації та іншими стратегіями формування здорового способу життя.
Михайло Сятиня наголосив на тому, що пропаганда здорового способу життя мусить вийти за межі школи і передусім запанувати в засобах масової інформації, де існують потужні важелі керування громадською думкою. Необхідно впроваджувати громадський контроль за інформаційними матеріалами, які сьогодні друкуються в окремих виданнях, демонструються на центральних та місцевих каналах телебачення, в яких відверто пропагують вживання алкоголю і тютюнопаління, насильство, порнографію та інші негативні прояви життя.
Співдоповідач також поінформував про проект Постанови про інформацію Кабінету Міністрів про посилення боротьби з наркоманією в Україні, який був підготовлений за результатами розгляду цього питання і який буде доопрацьовано з урахування обговорення та наданих пропозицій.
Представники від депутатських фракцій і груп висловилися з приводу бачення обговорюваної проблеми, висловили свої зауваження і конкретні пропозиції щодо подолання наркоманії в Україні. Зокрема, пропонувалося розробити і ухвалити Національну програму боротьби з наркоманією на 2006-2010 роки, зробивши пріоритетним видатки з державного бюджету на подолання наркоманії, а також готувати щорічно доповідь Президенту України та Верховної Ради щодо перспективи лікування наркозалежних в Україні.
"У хворому суспільстві не може бути здорове покоління. Для нього потрібні справедливі, гуманні суспільні відносини і відповідна соціально-правова та культурна політика. Саме такий комплексний підхід і потребує сьогодні розгляд таких надзвичайно гострих і актуальних проблем", - наголошували промовці.
На цьому День Уряду у Верховній Раді завершився.