У Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: "Пріоритетність додержання страхових засад при реформуванні пенсійної системи"

У парламентських слуханнях взяли участь народні депутати, представники державних органів влади, вчені та експерти у сфері пенсійного забезпечення, активісти громадських організацій, правозахисники.

Учасники парламентських слухань, зокрема, відзначили, що пенсійне страхування як самостійний вид соціального страхування було запроваджене Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ухваленими 1998 року.

З прийняттям Верховною Радою України 9 липня 2003 року законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення» розпочато запровадження трирівневої пенсійної системи. Перший рівень - солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування - базується на засадах солідарності та субсидування і здійснення виплати пенсій та надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду. Другий рівень - накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування - базується на засадах обов’язкового накопичення пенсійних коштів та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом. Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення - грунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами додаткових пенсійних виплат до тих, що належать їм за першим і другим рівнями пенсійної системи.

Сьогодні в Україні функціонують перший і третій рівні системи пенсійного забезпечення. Другий рівень пенсійної системи накопичувальну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування - досі не запроваджено.

З 2004 року, незважаючи на значні проблеми в розвитку пенсійної системи, відбувалися і позитивні зрушення в цій сфері: формування механізму нарахування та сплати страхових внесків на пенсійне страхування; запровадження нових механізмів залежності розміру пенсії від величини страхового стажу та розміру заробітку тощо. Крім того, здійснено ряд перетворень, важливих для подальшого розвитку пенсійної системи, насамперед у солідарній системі: забезпечено нарахування пенсій на підставі даних системи персоніфікованого обліку; застосовано поділ джерел фінансування пенсійних виплат за різними пенсійними програмами між бюджетом Пенсійного фонду і державним бюджетом, скорочено пільги із сплати страхових внесків.

Механізм нарахування пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально залежно від набутого ним страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.

У виступах також наголошувалося, що Україна зіткнулася з проблемами функціонування системи пенсійного забезпечення, що зумовлені демографічними, соціальними та економічними викликами.

Говорячи про сучасний стан і проблеми першого рівня - солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, учасники слухань відзначили, що вона є основним елементом системи пенсійного забезпечення в Україні.

Станом на 1 січня 2017 року, на обліку в органах Пенсійного фонду України перебувало 11 938,8 тис. пенсіонерів, що на 357,7 тис. осіб менше порівняно з аналогічним періодом попереднього року.

Із загальної чисельності пенсіонерів 7521,4 тис. (63%) становлять жінки, 4429,6 тис. (37%) - чоловіки. Середній розмір пенсій жінок -1624,08 гривень, чоловіків -2174,19 гривень.

Станом на 1 січня 2017 року середній розмір пенсії становить 1828,33 гривні, що на 128,82 гривні (7,6%) більше, ніж минулого року.

Найбільша кількість пенсіонерів - 3238,9 тис. осіб (27,1% загальної чисельності) отримують пенсію у розмірі від 1501 до 2000 гривень. Пенсію у розмірі понад 10 000 гривень отримують 19,0 тис. осіб (0,2% загальної чисельності пенсіонерів).

Переважна кількість пенсіонерів отримують пенсію, призначену згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», - 10 876,3 тис. осіб, середній розмір пенсії становить 1730,77 гривні, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - 32,8 тис. осіб, середній розмір пенсії - 2745,43 гривні, за спеціальними законами -154,3 тис. осіб, середній розмір пенсії- 4010,53 гривні.

Мінімальний розмір пенсії за віком, станом на 1 травня 2017 року, становить 1312 гривень.

Максимальний розмір пенсій, які призначаються в Україні, становить 10 740 гривень. Відповідно до статті 22 Конституції України майже 9 тис. пенсій, призначених до 1 жовтня 2011 року, виплачуються в раніше встановленому розмірі, без обмеження максимального розміру.

Пенсіонерам, які набули повний страховий стаж (ЗО років для жінок і 35 років для чоловіків, а для пенсій, призначених до 1 жовтня 2011 року, -20 років для жінок і 25 років для чоловіків), але основний розмір пенсії яких менший за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється доплата до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. На кінець 2016 року таку доплату отримували 8,0 млн. пенсіонерів (73% пенсіонерів, яким призначено пенсію згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до законодавства України 6,3 млн. громадян встановлено підвищення, надбавки, доплати та допомоги до пенсій. Зокрема, близько 3,0 млн. пенсіонерів отримують підвищення відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», 929 тис. пенсіонерів - відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Учасники слухань наголосили: «незважаючи на те, що протягом останніх 12 років солідарна система пенсійного страхування зазнавала постійних змін, вона потребує значного реформування з метою відновлення диференціації пенсій залежно від розміру сплачених внесків та забезпечення фінансової стабільності солідарної системи».

Виступаючі також відзначили, що проблеми системи пенсійного забезпечення зумовлені  й демографічною ситуацією та комплексом соціально-економічних проблем.

Негативні демографічні зміни - процеси депопуляції і старіння населення - вже тепер створюють значне фінансове навантаження і зумовлюють високі ризики для фінансової стійкості пенсійної системи у майбутньому. Демографічна ситуація в Україні характеризується досить низьким рівнем народжуваності і високими показниками старіння населення, що призводить до збільшення частки пенсіонерів порівняно з особами працездатного віку.

Старіння населення - глобальна світова тенденція. Економічний аспект старіння пов’язаний із забезпеченням фінансової стабільності традиційного пенсійного забезпечення. У довгостроковій перспективі негативні демографічні тенденції перешкоджатимуть подальшому існуванню пенсійних систем, заснованих на принципі солідарності поколінь. Солідарна відповідальність поколінь ефективно вирішує проблему пенсійного забезпечення за сприятливих демографічних умов (при простому або розширеному відтворенні населення), стабільного рівня оплати праці, відсутності довгострокових змін щодо частки зайнятого населення. Натомість коли населення старіє, виникає проблема нестачі фінансових ресурсів для виплати пенсій майбутнім поколінням.

Основну роль у зменшені чисельності населення продовжує відігравати депопуляція. Серед інших європейських держав, охоплених депопуляцією, Україну вирізняє масштабність депопуляції і прискорені темпи скорочення чисельності населення. За експертними оцінками, чисельність населення України станом на 1 січня 2017 року становила 42,6 млн. осіб, тобто за 2016 рік зменшилася у на 176 тис. осіб.

Результати аналізу міграційної ситуації свідчать про посилення тенденції виїзду населення працездатного віку на роботу за кордон, насамперед через погані умови праці і низьку заробітну плату в Україні. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), кількість громадян України, які у 2014-2015 роках виїхали за кордон з метою працевлаштування, становить близько 688 тис. осіб. МОМ прогнозує потенційне збільшення кількості міжнародних трудових мігрантів у короткостроковій перспективі на 41%. Наявна також тенденція до врегульованої міграції або якнайшвидшого врегулювання статусу проживання і працевлаштування за кордоном.

Учасники парламентських слухань також відзначили, що запровадження накопичувальної системи - це серйозне випробування для соціально-економічного стану України.

Вони наголошували, що накопичувальним пенсійним схемам притаманний довготривалий процес пенсійних накопичень, оскільки кошти до Накопичувального фонду відраховуються протягом всієї трудової діяльності. Накопичувальна система передбачає здійснення інвестицій та залучення до цього процесу недержавних фінансових інституцій, що з економічної точки зору завжди є ризикованим інструментом. Результатом дії таких факторів може стати недостатність накопичених особою коштів для забезпечення достатнього рівня життя та пенсії.

У виступах зверталася увага на те, що головною проблемою накопичувальної системи є проблема збереження накопичень і забезпечення достатнього рівня пенсії. Промовці виокремили такі основні загрози:

знецінення пенсійних накопичень внаслідок інфляції. Якщо рівень інфляції високий, заощадження знецінюються так швидко, що сам процес їх накопичення втрачає сенс. За сучасних умов фінансової нестабільності у світі і кризового стану української економіки можливість зниження рівня інфляції видається примарною, отож накопичення пенсійних коштів призведе до їх швидкого знецінення і в майбутньому забезпечить лише пенсійну бідність;

вплив фінансово-економічної кризи. Спад виробництва в національній економіці з подальшим зменшенням рівня зайнятості та зниженням заробітних плат обумовлює звуження бази сплати пенсійних внесків і в солідарну, і в накопичувальну системи. Приватні накопичувальні системи надто чутливі до криз на фінансових ринках. Очевидно, що спад призводить до знецінення накопичень, з яких у майбутньому буде виплачуватися пенсія. Як свідчить досвід 2008 року, у період фінансових криз виникає так звана інвестиційна пастка: при співставних параметрах участі в пенсійній системі (тривалість участі, обсяг внесків) учасники, у яких настання пенсійного віку припадає на кризовий або найближчий післякризовий період, отримують пенсії менші, ніж їхні колеги, що вийшли на пенсію напередодні кризи;

розбалансування та дестабілізація фінансових ринків, передусім фондового. Накопичувальний фонд стане найпотужнішим оператором фінансових ринків з відповідними можливостями для маніпуляцій. Крім того, неминуче з’являтимуться особи, зацікавлені заробити на валютних, фондових спекулятивних коливаннях. Отже, Накопичувальний фонд у разі недостатньо фахового управління може перетворитися на дестабілізуючий чинник, що становитиме потенційну загрозу розбалансування фінансових ринків.

Дестабілізуючими факторами, на думку учасників слухань, також можуть бути стрімке нагромадження боргового тягаря, неналежне використання коштів внаслідок корупції та незабезпечення верховенства права та/або низькі норми прибутковості, зумовлені слабкими фінансовими ринками або високими адміністративними видатками.

Учасники слухань застерігали від очікувань, що другий рівень здатний забезпечити підвищення розмірів пенсій.