Шановні співвітчизники!
Вітаю вас із Днем Державного Прапора України. У цей день ми вшановуємо один з найвищих державних символів, адже прапор України – це прапор боротьби нашого народу за незалежну державність. Це символ тисячолітнього державотворення України.
З княжих часів – ще у битвах під Грюнвальдом та Оршею – українські воїни йшли у бій під стягами синьо-жовтих барв. Під цим прапором боролися Українські січові стрільці, воїни Армії УНР та ЗУНР. 29 квітня 1918 року синьо-жовті прапори на своїх кораблях підняли моряки Чорноморського флоту у Криму. З цим прапором у руках давали відсіч загарбникам українські повстанці 20-х років на Наддніпрянщині, січовики Карпатської України та воїни Української повстанської армії.
Синьо-жовтий прапор став символом української діаспори по всьому світу. Саме під цим стягом українці в еміграції продовжували боротьбу за державність України.
Цьогоріч ми вшановуємо п’ятдесятиліття геройського чину Георгія Москаленка та Віктора Кукса, які 1 травня 1966 року розірвали та скинули з будівлі Київського інституту народного господарства червоне окупаційне полотнище та встановили на його місці зшитий власноруч синьо-жовтий прапор із тризубом. За цей вчинок окупаційна влада кинула відчайдухів до таборів суворого режиму, але вони пережили заслання і сьогодні живуть поруч з нами у незалежній Україні. Вклоняюся перед мужністю цих людей.
Нині державні прапори знову майорять на передовій фронту боротьби з російськими окупантами. Під синьо-жовтими кольорами на блокпостах та в окопах обороняють спокій українського народу та всього вільного світу наші воїни. Сьогодні окремо хочу подякувати цим лицарям, які гордо несуть та бережуть державний стяг.
Закликаю всіх українців у різних куточках України і у всьому світі у цей день підняти на будинках, де вони живуть і працюють, синьо-жовті прапори як символ нашої тисячолітньої державності, як данину пам’яті всім борцям, які поклали своє життя за волю України, як символ нашої перемоги.