У ВІВТОРОК, 14 БЕРЕЗНЯ, У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ВІДБУВСЯ ДЕНЬ УРЯДУ З ПОРЯДКОМ ДЕННИМ: "1. ПРО СТАН ЕПІДЕМІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗУ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ. 2. ПРО ПІДСУМКИ ПРОВЕДЕННЯ ВІДПОЧИНКУ І ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ВЛІТКУ 2005 РОКУ ТА ПРО ЗАХОДИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ВІДПОЧИНКУ І ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ВЛІТКУ 2006 РОКУ".
З першого питання доповідав заступник міністра охорони здоров'я Валерій Івасюк. Він навів деякі статистичні дані, які характеризують епідеміологічну ситуацію: сьогодні захворюваність на туберкульоз в Україні становить 84,1 на 100 тисяч, а смертність - 23,1 на 100 тисяч населення.
Доповідач звернув особливу увагу Верховної Ради на те, що про реальну загрозу епідемії туберкульозу, її перші ознаки та термінові заходи на зупинення епідемічного розвитку було завчасно поставлено до відома Президента України Леоніда Кравчука у зверненні Першого з'їзду фтизіатрів України 14 вересня 1993 року. За словами В.Івасюка, без урахування вище наведених чинників, будь-яка кваліфікація політики сучасної української держави в сфері подолання епідемії туберкульозу буде однобічною і упередженою.
Заступник міністра охорони здоров'я доповів, що інтегральними характеристиками епідемії туберкульозу в Україні є: жорстка взаємозалежність швидкості розповсюдження туберкульозу від епідемії ВІЛ СНІДу та наркоманії. Це взаємо обтяження є класичним.
Друге. Високий рівень первинної (30 відсотків) і вторинної (75 відсотків), хіміорезистентних форм туберкульозу.
Третє. Дуже небезпечні тенденції розповсюдження туберкульозу на раніше благополучні території України. Зокрема, приріст захворюваності у 2005 році в порівнянні з 2004 у відсотках становить: у Львівській області плюс одинадцять, у Кіровоградській - плюс п'ятнадцять, у Рівненській плюс чотирнадцять, у Хмельницькій тринадцять, у Черкаській плюс шістнадцять відсотків.
Доповідач зауважив, що запустити механізм зворотнього розвитку та ліквідації біосоціальних наслідків епідемії туберкульозу, реально можливо. Для цього створені відповідні передумови: Концепція Державної програми контролю за туберкульозом на 2007-2011 роки проходить процедуру схвалення Кабміном. Проект відповідної програми надійде до парламенту вчасно.
В.Івасюк наголосив на тому, що в Україні має бути один і єдиний центр управління галуззю охорони здоров'я. У будь-якій державі в часи, коли існує реальна загроза національній безпеці, у будь-якій сфері життя застосовується надзвичайний спеціальний режим прийняття рішень та організації управління. Доповідач висловився за доцільність на період гострої епідемії соціально небезпечних захворювань поновити жорстку вертикаль управління сферою охорони здоров'я та виконавчої дисципліни.
Доповідач також зазначив, що очевидним є те, що туберкульоз, СНІД, наркоманію та інші соціально небезпечні хвороби здолати самотужки і осібно від оточуючого світу не здатна жодна країна. Тому доцільною буде ініціатива Міністерства охорони здоров'я і Міністерства закордонних справ підготувати проекти постійно діючих комісій між Президентом України та президентами Росії, Молдови і Румунії.
Співдоповідав з першого питання перший заступник Голови парламентського Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства Михайло Лобода. Він зазначив, що процес поширення туберкульозу фактично вийшов з-під контролю влади. В умовах політичної нестабільності, коли щорічно або й частіше змінювалися уряди на найвищому рівні виконавчої влади, практично були відсутні особи, відповідальні за координацію протитуберкульозної роботи на державному рівні. Відсутність у вищих ешелонах виконавчої влади чіткої стратегії подолання епідемії туберкульозу, розуміння соціальної суті цього захворювання, нерішучість і непослідовність у здійсненні відповідних заходів, за словами співдоповідача, є головними причинами погіршення ситуації в Україні.
Оцінюючи нинішню ситуацію з туберкульозом, М.Лобода наголосив: за час епідемії в Україні жоден уряд не показав своєї спроможності впливати на ситуацію. Про це свідчать і порівняльні дані основних параметрів захворюваності та смертності від туберкульозу, які з кожним роком стають все гіршими. За останні десять років, коли захворюваність набула масштабів епідемії, вона зросла майже вдвічі і складає понад 80 випадків на сто тисяч населення (на початку епідемії цей показник складав 50 випадків). На обліку в протитуберкульозних закладах перебувають більше, ніж півмільйона осіб. Щороку їх кількість зростає майже на 40 тисяч осіб. Кількість хворих, які помирають від туберкульозу, зросла на 11 тисяч осіб на рік.
Швидкими темпами продовжує зростати кількість хворих, у яких туберкульоз діагностується на пізніх стадіях. У важких і занедбаних формах все більше виявляється збудників хвороби резистентних декількох протитуберкульозних засобів.
Співдоповідач констатував, що з'явилася вкрай небезпечна тенденція суттєвого зростання питомої ваги осіб молодого, працездатного віку та дітей серед інфікованих туберкульозом. Наведені факти свідчать про низький рівень ранньої діагностики та лікування хворих на початкових стадіях туберкульозу, коли хвороба найкраще піддається специфічному лікуванню.
М.Лобода розкритикував центральні і місцеві органи виконавчої влади за бездіяльність, їх пасивність у реалізації загальновідомих і спеціальних заходів, спрямованих на боротьбу з туберкульозом. Співдоповідач навів деякі цифри, які характеризують ситуацію із закладами, які покликані боротися з небезпечною хворобою. Незважаючи на стрімке зростання захворюваності на туберкульоз, протягом 1990-2004 років в Україні майже на третину скорочено мережу протитуберкульозних диспансерів, лікарень, санаторіїв і кількість ліжок у них. Ліквідовано 61 протитуберкульозний диспансер на десять тисяч ліжок, 86 протитуберкульозних санаторіїв на 17 тисяч ліжок. Низька заробітна плата, регулярне скорочення посад, відсутність належних механізмів стимулювання праці та соціального захисту медичних працівників протитуберкульозних закладів призвели до суттєвого дефіциту кадрів у фтизіатричній службі, що нині складає близько 40 відсотків, а серед працюючих більше половини особи пенсійного віку. Професійна захворюваність працівників фтизіатричної служби на туберкульоз за вказаний період зросла більше ніж у 20 разів.
М.Лобода також доповів про перевірки, здійснені протягом останніх п'яти років Рахунковою палатою України. Ними щоразу виявляються одні і ті ж самі типові порушення у використанні коштів Державного бюджету, виділених на реалізацію Державної програми боротьби з туберкульозом. Значні суми коштів витрачалися за цільовим призначенням, а більшість не за цільовим призначенням і неефективно.
За словами першого заступника Голови парламентського Комітету, не видно реальної допомоги від великої кількості, близько 150 громадських організацій, благодійних фондів, які задекларували свою діяльність у сфері боротьби з туберкульозом і ведуть сьогодні відверту боротьбу за провідну роль у розподілі гуманітарної допомоги та коштів в благодійний фонд.
Комітет з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства вніс на розгляд Верховної Ради проект Постанови, яким рекомендовано Уряду України та іншим центральним органам виконавчої влади здійснити низку заходів, що повинні сприяти зупиненню епідемії та покращанню загальної ситуації щодо туберкульозу.
Після обговорення питання народні депутати прийняли Постанову, якою визнали роботу Кабінету Міністрів у сфері боротьби із захворюванням населення на туберкульоз незадовільною.
Верховна Рада рекомендує Уряду внести до 1 липня 2006 року на розгляд парламенту проект закону про загальнодержавну цільову програму боротьби з туберкульозом на 2007 2015 роки, передбачивши, зокрема, в ній:
поетапне оснащення протитуберкульозних закладів сучасним рентгенівським, ендоскопічним, іншим обладнанням та устаткуванням для діагностики туберкульозу та лікування хворих, для визначення чутливості збудників туберкульозу до лікарських засобів експрес-методами тощо;
налагодження взаємодії Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства аграрної політики України, відповідних галузевих наукових установ, установ Академії медичних наук України та Української академії аграрних наук, закладів та установ охорони здоров'я та ветеринарної медицини з метою комплексного вирішення наукових і практичних завдань у сфері боротьби з туберкульозом людей і тварин;
Парламент також рекомендує Кабінету Міністрів ужити протягом 2006 року заходів для підвищення ефективності витрачання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів іноземних кредитів і грантів, благодійних внесків і гуманітарної допомоги, виділених на реалізацію програм і заходів у сфері боротьби з туберкульозом, проводити щорічно планові перевірки правильності витрачання зазначених коштів за призначенням, а також покращити координацію діяльності громадських організацій та благодійних фондів в частині раціонального спрямування благодійних внесків і гуманітарної допомоги тощо.
Про підсумки проведення відпочинку і оздоровлення дітей влітку 2005 року та про заходи Кабінету Міністрів щодо організації відпочинку і оздоровлення дітей влітку 2006 року доповів виконуючий обов'язки міністра у справах сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко. Він поінформував про особливість літньої оздоровчої кампанії 2005 року, яка була зорієнтована на якість оздоровлення дітей, підвищення рівня надання оздоровчих послуг. Тривалість оздоровчої зміни було збільшено до 18 днів в порівнянні з 2004р., де було 14 днів, було посилено контроль за організацією оздоровлення.
Уряд першочергову увагу приділив збереженню життя і здоров'я дітей, але, за словами в. о. міністра, за рік неможливо було кардинально змінити системи оздоровлення і відпочинку в Україні, хоча і були певні позитивні зрушення в цьому питанні, які не вирішувались протягом тривалого часу.
Підсумовуючи здобутки та прорахунки літньої оздоровчої кампанії 2005 року, Ю.Павленко зупинився на проблемах організації оздоровлення дітей в Україні та шляхах розв'язання цих проблем. Він зазначив, що впродовж 2005 року уряд предметно займався цим питанням, розібрався в системі організації оздоровлення та відпочинку, яку в тому вигляді, в якому вона існує зараз, важко назвати системою.
За словами Ю.Павленка, сьогодні потрібно нове бачення проблеми і нові підходи до оздоровлення та відпочинку дітей і в центрі цього процесу повинна бути дитина. Аналіз звернень громадян до міністерства з приводу оздоровлення дітей засвідчив, що більшість дітей потребують саме санаторно-курортного лікування, а не оздоровлення. За рік стан здоров'я дітей не змінився на краще, медичні огляди дітей засвідчують, що близько 95 відсотків з них мають відхилення у стані здоров'я. Тому актуальним є поєднання оздоровлення з лікуванням.
Проаналізувавши організацію оздоровлення та відпочинку дітей влітку 2005 року, в. о. міністра зупинився також на найважливіших питаннях організації оздоровлення і відпочинку дітей в майбутньому. Зокрема, Міністерством разом з Інститутом проблем сім'ї та молоді розроблена нова концепція оздоровлення та відпочинку дітей, молоді та сімей з дітьми. В основі цієї концепції нові підходи оздоровчої діяльності, створення умов для оздоровлення і відпочинку дітей, молоді, різних категорій сімей, створення нових типів закладів для оздоровлення та відпочинку, а також формування здорового способу життя через розвиток позитивних особистих якостей. Концепція стане основою для розробки нової комплексної державної програми оздоровлення та відпочинку дітей, молоді та сімей з дітьми в Україні.
Проблеми в сфері оздоровлення та відпочинку, вважає Ю.Павленко, необхідно розв'язувати з точки зору і позиції системного підходу єдності мети, змісту та форм оздоровлення.
За словами доповідача, створення сучасної вітчизняної системи оздоровлення та відпочинку потребує нормативно-правового врегулювання в цій сфері, створення відповідного ринку послуг, фінансового забезпечення процесу, а також співпраці всіх гілок влади та громадськості в цьому питанні.
Над вирішенням цих та багатьох питань уряд працює спільно з місцевими органами влади, профспілками, громадськими організаціями, власниками оздоровчих закладів. Першим кроком до формування системи оздоровлення та відпочинку Ю.Павленко вважає прийняття Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", який вже надісланий на розгляд Верховної Ради. Він дасть можливість чітко визначити понятійний апарат, розмежувати поняття оздоровлення і відпочинку дітей, заклади оздоровлення і заклади відпочинку, встановити тривалість оздоровчої зміни у 21 день, а не 18, а також визначити основні принципи державної політики в галузі оздоровлення, регулювати трудові відносини в системі оздоровлення, надати державні гарантії щодо збереження власності державних та комунальних оздоровчих закладів для дітей.
В. о. міністра звернувся до народних депутатів розглянути цей законопроект ще на цій сесії парламенту.
Співдоповідала по другому питанню Голова парламентського Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму Катерина Самойлик. У своєму виступі Голова Комітету, зокрема звернула увагу на питання щодо надання статусу національного дитячому центру "Артек", яке не вирішується, на питання процедури проведення тендерів закупівлі дитячих путівок. Це стосується термінів їх проведення, а також гонитви за надмірним здешевленням дитячих путівок, суб'єктивного підходу місцевих керівників до визначення переможців тендерних перегонів.
К.Самойлик наголосила на тому, що Уряд та органи прокуратури не реагують на вимоги Верховної Ради щодо збереження мережі дитячих оздоровчих закладів.
Співдоповідачка поінформувала про результати перевірки Рахункової палати Верховної Ради України щодо використання бюджетних коштів на ці цілі, що на практиці означає їх розподіл та використання. Згідно з ними в 2005 році порівняно з 2004 роком загальна кількість дитячих оздоровчих закладів, таборів, які працювали влітку скоротилися більше ніж на тисячу одиниць. А загальна кількість оздоровлених в них дітей скоротилась на 33 тисячі чоловік.
Наявна матеріальна база позаміських дитячих оздоровчих і санаторно-курортних закладів дає можливість оздоровити протягом літнього періоду лише 60 відсотків дітей віком від 7 до 16 років, тоді як є практика, коли у попередні роки за літо оздоровлювалися практично всі діти. К.Самойлик нагадала уряду, чому не здійснюється належний контроль за державними органами щодо ефективного використання бюджетних коштів, які виділяються на проведення відпочинку і оздоровлення дітей?
Голова Комітету підкреслила: організувати відпочинок і оздоровлення дітей шляхом укладення прямих угод з оздоровчими закладами, в тому числі на конкурсній основі, віддаючи перевагу місцевим закладам, і виходячи з пріоритету медичних, екологічних показників проводити оздоровлення і санаторне планування контингентів дітей, які потребують обов'язкового оздоровлення і санаторно-курортного лікування є вимогою Постанови Кабінету Міністрів, прийнятою у 1997 році. Ця Постанова виконується незадовільно.
К.Самойлик висловила здивування непрофесійним ставлення урядовців до виконання основних завдань, визначених Державною програмою відпочинку і оздоровлення дітей, затвердженої Кабінетом Міністрів ще в 2003 році.
Співдоповідачка також наголосила на відсутності затверджених державних стандартів та соціальних нормативів забезпечення дітей організованими формами відпочинку та оздоровлення.
Незадоволення у К.Самойлик викликала практика залучення до оздоровлення дітей приватних закладів, які не отримали ліцензій на надання послуг у сфері позашкільної освіти.
Голова парламентського Комітету спростувала звітність щодо зростання кількості дітей, які проходять оздоровлення. За її словами, у 2004-2005 роках не працювали майже 700 санаторно-курортних закладів, а це більше ніж 53 тисячі місць. З цього переліку понад 130 закладів нібито перебувало на капітальному ремонті, а 330 не працювало із-за відсутності коштів на експлуатацію. "Це дійсно страшні цифри і треба виправляти цю ситуацію", - наголосила співдоповідачка.
К.Самойлик висловила сумнів щодо того, що Верховна Рада встигне ще на цій сесії розглянути проект закону про оздоровлення та відпочинок дітей, але працювати потрібно далі, щоб врешті прийняти цей закон.
К.Самойлик поінформувала про думку членів Комітету, які переконані, щоб організувати роботу по проведенню відпочинку і оздоровлення дітей в цьому році і в подальшому на належному рівні, час відходити від проведення кампанії з оздоровлення дітей, а впроваджувати систему такої роботи. А задля цього варто в наступному скликанні розглянути не лише законопроект щодо оздоровлення дітей, а і доручити уряду розробити і внести вже в цьому році на затвердження Верховної Ради загальнодержавну програму дитячого оздоровлення і відпочинку, причому на цілий рік.
Верховна Рада за підсумками обговорення питання прийняла Постанову.
На цьому День Уряду у Верховній Раді, присвячений обговоренню питання про стан епідемії туберкульозу в Україні та шляхів її полодання і питання про підсумки проведення відпочинку і оздоровлення дітей влітку 2005 року та заходам Кабінету Міністрів щодо організації відпочинку і оздоровлення дітей влітку 2006 року завершився.