Відбулося засідання робочої групи з напрацювання Комунікаційної стратегії Верховної Ради. До складу групи увійшли представники громадських організацій, народні депутати, журналісти, представники комітетів та управлінь Верховної Ради, міжнародні організації. Напрацювання комунікаційної
стратегії Верховної Ради відбувається за підтримки Програми розвитку ООН в
рамках виконання Плану дій відкритості парламенту ініціативи «Відкритий
парламент».
Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) є всесвітньою мережею ООН з розвитку, яка пропагує зміни та надає країнам доступ до джерел знань, досвіду та ресурсів, щоб допомогти людству побудувати краще життя.
Як показав
аналіз, Верховна Рада України є найбільш відкритим органом у державі для
громадян і ЗМІ через транслювання в прямому ефірі пленарних
засідань, відкриті для відвідання заходи, максимальне наповнення
веб-сайту інформацією для громадян про діяльність парламенту).
Сильними сторонами парламенту є: впізнаваність у суспільстві; повноцінне електоральне представництво в єдиному законодавчому органі; громадяни реалізують свою можливість звернутися до парламенту (депутатський корпус, апарат) для отримання відповіді; забезпечення діяльності громадських приймальних; пакет комунікаційних підрозділів та інформаційних ресурсів (прес-служба, інформаційне управління; сайт; соцмережі; ТК РАДА; газета “Голос України”; журнал “Віче”); започаткування налагодження діалогу з організаціями громадянського суспільства; проведення відкритих заходів (екскурсії тощо); позиціонування Верховної Ради як вищого і єдиного законодавчого органу країни.
Водночас слабкими сторонами є відсутність єдиної комунікаційної та брендингової стратегії інституції, яка б визначала довгострокові цілі у здійсненні комунікаційної політики, визначенні характеру комунікації та інформаційних сигналів; відсутність розробленої концепції та плану її поетапного реалізації інформаційної політики для створення позитивного іміджу єдиного законодавчого органу держави; низький рівень довіри до парламенту у суспільства; мінімальні знання у суспільства про повноваження ВР саме як інституції; асоціація з іміджем політиків; популізм у діяльності парламентських політичних партій і народних депутатів України; відсутність інформації про реалізацію передвиборчих обіцянок тощо.
Робота сесії відбувалася за п’ятьма напрямами, а аудиторію було відповідно поділено на п’ять груп. В групах триває визначення проблематики комунікаційної ефективності Парламенту – SWOT-аналіз комунікаційної роботи парламенту в цілому: які переваги, недоліки, можливості та ризики цієї роботи, чи є ефективними комунікаційні канали, інформаційні технології та медійні інструменти, які використовуються парламентом, як сприймають парламент основні цільові групи, які ресурси необхідні Парламенту для ефективної комунікації, інші аспекти.
Зважаючи на необхідність поліпшення інформування громадян про роботу парламенту, з метою підняття рівня довіри до цієї інституції та депутатського корпусу учасники окреслили стратегію Верховної Ради. Було запропоновано включити такі інструменти: робота в соціальних мережах, проведення прес-конференцій та створення прес-центру, поширення відомостей про нові інструменти відкритості парламенту в регіонах через регіональну базу громадських діячів, донесення головних новин парламенту через короткі динамічні ролики за прикладом Європарламенту тощо.