|
|
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ВАСИЛИЙ КИСЕЛЕВ: МЫ ПЕРВЫМИ ПРЕДЛОЖИЛИ ОБЩЕСТВУ СВОЕ ВИДЕНИЕ «ГЛАВНОГО ПРАВОВОГО УСТАВА» ГОСУДАРСТВА
Г. Петров, «Крымские известия», 12.07.2008
Интервью народного депутата, члена фракции Партии регионов о проблемах конституционного строительства в Украине.КРИЗА ЙДЕ НА КАНІКУЛИ
Ігор Буркут, політолог, «Час». 10.07.2008, Чернівецька обл.
Починається сезон відпусток, і вся та владна „еліта” розповзеться по пляжах, гірських курортах та інших місцях відпочинку. З ними на канікули піде й політична криза.
РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
КРЫМСКОЕ РУКОВОДСТВО ПРИНЯЛО УЧАСТИЕ В МЕЖДУНАРОДНОМ ЕЖЕГОДНОМ САММИТЕ YES
Алла Горева, «Крымские известия», 12.07.2008
В Ливадийском дворце торжественно открылся Пятый ежегодный саммит международной сети «Ялтинская европейская стратегия» (Yalta European Strategy — YES).«ВІКТОР ЮЩЕНКО ВВАЖАЄ, ЩО НАС НА СМІТНИКАХ ПІДІБРАВ...»
Юлія Підлужна, «Високий замок», 10.07.2008, Львівська обл.
“Президент Віктор Ющенко несподівано виявив бажання зустрітися з фракцією “НУ-НС”.
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
АЛЕКСАНДР СТАРУХ ПРОВЕЛ ''ПРЯМУЮ ЛИНИЮ''
Володимир Москаленко, «Миг», 10.07.2008, Запорожская обл.
Гостем «прямой линии» «МИГа» был исполняющий обязанности председателя Запорожской областной государственной администрации Александр Старух.СЕССИОННЫЙ РИНГ
Иванка Меденций, «Пятница», 10.07.2008, Харьковская обл.
Очередную летнюю сессию горсовета горожане ждали, как ждут очередную серию любимого сериала. И хотя действующие лица не меняются вот уже два года, но сюжет каждый раз закручивается лихо.
ЕКОНОМІКА
«УКРАЇНІ ПОТРІБНІ НЕ СИЛЬНІ РУКИ, А СИЛЬНІ ГОЛОВИ»
Володимир Лис, «Волинь», 12.07.2008
Так вважає луцький міський голова Богдан Шиба, ім'я якого недавно знову було у всіх на вустах у зв'язку з його виходом із «Батьківщини».ПАРТІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: КАМО ГРЯДЕШИ?
Микола Крат, «Поступ», 11.07.2008, Львівська обл.
Позачергові вибори до Верховної Ради України 2007 року продемонстрували, що політична підтримка в Україні нині розподілена між п’ятьма-шістьма силами, на три з яких припадає 90% місць у парламенті.ШКОЛА МАЙБУТНЬОГО ДЕПУТАТА
Ганна Яловегіна, “Зоря Полтавщини”, 11.07.2008
Понад півсотні представників вищих навчальних закладів – активістів студентських рад – зібралися днями в Національному технічному університеті ім. Ю.Кондратюка на перше заняття-семінар “Школи майбутнього депутата”.ВІКТОР ТОПОЛОВ: «ЗАРАЗ БАГАТО ПОЛІТИКІВ-ШАХРАЇВ. БАЛОГА – НЕ ШАХРАЙ… ВІН ГІДНИЙ БУТИ ЛІДЕРОМ ПАРТІЇ»
Наталія Балюк, «Високий замок», 10.07.2008, Львівська обл.
Глава Секретаріату Президента України Віктор Балога нарешті написав заяву про вступ у партію “Єдиний Центр”.ПІВМАНДАТА – НА БРАТА…
Інна Пукіш-Юнко, «Високий замок», 10.07.2008, Львівська обл.
В історії про те, як БЮТ позбавляв депутатства вихідця з коаліції Ігоря Рибакова, додалося персонажів.ХТО ТАКИЙ ЮЛІЙ ТИМОШЕНКО?
Сюзанна Бобкова, «Високий замок», 10.07.2008, Львівська обл.
Виявляється, в Україні є не лише Юлія Тимошенко, а й Юлій Тимошенко…
ТОЧКА ЗОРУ
НАЙДЕНА ФОРМУЛА БОГАТСТВА
Елена Черних, «Донбасс», 14.07.2008, Донецкая обл.
Профессор Виктор Костенко уверен: срок эксплуатации каждой шахты 500-1000 лет.АЛЕКСАНДРА КУЖЕЛЬ: "МЫ ЗАСЛУЖИВАЕМ ТУ ВЛАСТЬ, КОТОРАЯ НАС ИМЕЕТ"
Игорь Ребров, «Донецкий кряж», 11.07.2008
В последнее время наметилась некая стабилизация цен: сами цены не снижаются, но, (хотя бы пока) перестали бурно расти.ДЕНЬГИ ЕСТЬ — ЖЕЛАЮЩИХ НЕТ
Ирина Почапская, «Время», 11.07.2008, Харьковская обл.
Сегодня на Харьковщине Фонд содействия молодежному жилищному строительству выдает… 1 кредит в месяц.КТО ПОИТ НАС МОЛОКОМ?
Алексей Дмитренко, «Миг», 10.07.2008, Запорожская обл.
Во время недавнего визита в Запорожье Премьер-министр Юлия Тимошенко высказала обеспокоенность критической ситуацией в молочном производстве.ПРИЙШЛИ ЖНИВА НА ПОЛТАВЩИНУ
Леонід Коробка , «Полтавський вісник», 10.07.2008
Для хліборобів жнива завжди були фінальною частиною річної підготовчої праці на землі. І, мабуть, у країні нікому не байдуже, який матимемо хліб. Не той, що в полі, а вже в коморі.
ПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ
А. ЕРМОЛАЕВ: САМЫМ БОЛЬШИМ «НЕУДАЧНИКОМ» ЯВЛЯЕТСЯ УКРАИНСКОЕ ОБЩЕСТВО, КОТОРОЕ «ВЫГРЕБАЕТ» ОТ ПОЛИТИКОВ ПО ПОЛНОЙ ПРОГРАММЕ
Анна Маршина, «Жизнь», 15.07.2008, Донецкая обл.
«Новое равновесие наступит через 2-3 года и, вероятно, платой будет уход с арены всех ведущих нынешних политических игроков».АЛЕКСЕЙ ПУШКОВ: "МЕЖДУ ПУТИНЫМ И ТИМОШЕНКО ВЕДЕТСЯ ИГРА"
Игорь Ребров, «Донецкий кряж», 11.07.2008
Сейчас в борьбе двух гигантов - президента Украины Виктора Ющенко и премьер-министра Юлии Тимошенко - активно разыгрывается энергетическая карта.
РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
ДЕПУТАТИ ДАЛИ ДОБРО НА ПРОДАЖ МАЙЖЕ 4,5 ГЕКТАРА МІСЬКОЇ ЗЕМЛІ...
Ірина Жук, «Місто», 11.07.2008, Вінницька обл.
На останній перед канікулами сесії депутати спробували “піднягнути хвости”, а також залишити заробок на осінь.НИКОЛАЙ ГОЛУБЕВ: «Я ЗНАЮ, КТО ЗАЩИЩАЕТ ДЕРИБАН ЗЕМЛИ В КРЫМУ»
Валентина Краснопольская, «Крымское время», 10.07.2008
Интервью председателя Республиканского комитета по земельным ресурсам Крыма.
ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
В КРИВБАССЕ БУНТУЮТ ГОРНЯКИ
Святослав Азарин, «Днепр Вечерний», 11.07.2008, Днепропетровская обл.
Ранее подобную акцию пытались провести на шахте «Октябрьской». Требования трудовых коллективов схожи – повышение заработной платы.
ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
ПОЖАР НА РЫНКЕ
Андрей Поляков, Александра Весни, «Панорама», 10.07.2008, Сумская обл.
На рынок по ул. Леваневского «братки» совершили ночью налёт, а через двое суток его подожгли.
ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА
СЕЛЯНИ ЗАБЛОКУВАЛИ ПРОЇЗД ДО СМІТТЄЗВАЛИЩА. АЛЕ У ВІННИЦІ СМІТТЄВИХ БОЇВ НЕ БУДЕ — ОБІЦЯЄ ВЛАДА
Юлія Тарапата, «Місто», 11.07.2008, Вінницька обл.
Проїзд до Стадницького полігону для складування твердих побутових відходів перекрили місцеві жителі.
ПАМ'ЯТЬ
УНІКАЛЬНУ ПАМ’ЯТКУ ДО ЮВІЛЕЮ ВІДРЕСТАВРУЮТЬ
«Полтавський вісник», 10.07.2008
Головне завдання органів місцевого самоврядування в рамках підготовки до 300-ліття Полтавської битви – реставрація пам’яток історії та архітектури.
ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
АРХИТЕКТОРЫ ВЫБРАЛИ ПАМЯТНИК ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРА
Анастасия Мазур, «Панорама», 11.07.2008, Сумская обл.
Победителем конкурса стал творческий тандем сумских скульпторов — Олег Прокопчук и Иван Абрамов.
УКРАИНЦЫ НЕ ВЕРЯТ ПОЛИТИКАМ И МЕЧТАЮТ УЕХАТЬ ИЗ СТРАНЫ
Елена Блоха, «Салон Дона и Баса», 11.07.2008, Донецкая обл.
Политическая нестабильность в Украине уже стала нормальным явлением последних лет.
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ВАСИЛИЙ КИСЕЛЕВ: МЫ ПЕРВЫМИ ПРЕДЛОЖИЛИ ОБЩЕСТВУ СВОЕ ВИДЕНИЕ «ГЛАВНОГО ПРАВОВОГО УСТАВА» ГОСУДАРСТВА
Г. Петров, «Крымские известия», 12.07.2008
Интервью народного депутата, члена фракции Партии регионов о проблемах конституционного строительства в Украине.— Василий Алексеевич, 1 июля член вашей фракции в Верховной Раде Украины Александр Лавринович представил общественности предложенный Партией регионов проект изменений в Конституцию Украины. Почему в данный момент, когда нет шанса рассмотреть этот законопроект в парламенте, ваша политическая сила инициирует его? Да и есть ли необходимость переделывать Конституцию каждую пятилетку? Вы преследуете пропагандистские цели для повышения своего рейтинга на предстоящих выборах? Некоторые политики считают, что новая редакция должна быть плодом коллективного, а не узкопартийного творчества, ссылаясь при этом на работу Национального конституционного совета, созданного в феврале президентом…
— Вы несколько упрощаете проблему. Длительное, затянувшееся политическое противостояние в Украине стало следствием незавершенности конституционной реформы, которая началась в 2004 году. Бесконечная «правительственная чехарда», перманентные выборы, «кумовская» кадровая политика, дележ государственной собственности отодвигали ее решение на потом. В результате общество столкнулось с попранием Конституции президентом — гарантом ее соблюдения, высшими органами государственной власти. Это привело к потере управления страной, коррупции, противостоянию Центра и регионов, усилению давления финансово-промышленных групп на парламент и власть.
Кризис конституционализма и законности давал возможность должностным лицам разного уровня игнорировать элементарные нормы права. Страна начала жить по универсалам, указам, меморандумам. Четыре года «оранжевых руин» в политике, социальной сфере, экономике принудили все политические силы искать пути возвращения в правовое поле. Но дальше декларации о намерениях дело пока не идет. В отличие от других политических сил, Партия регионов всегда стремится решать проблемы, в том числе и такую трудную, как совершенствование конституционного строительства. Мы первыми реально предложили обществу свое видение «главного правового устава» государства. 8 июля наши поправки в Основной Закон официально зарегистрированы в парламенте для рассмотрения. Проект регионалов — это не новая редакция Конституции, а существенные изменения в действующую.
Первые комментарии к нашим поправкам представителей разных политических лагерей конструктивны. Коллеги по парламенту из Компартии, БЮТ уже заявили о сближении взглядов по ряду принципиальных позиций. Лидер партии Виктор Янукович высказал убеждение, что совместная работа над Конституцией сможет консолидировать украинский парламент.
— Партия регионов, внося свои поправки в Конституцию, хочет быть знаменосцем процесса? В начале апреля президент обратился к лидерам парламентских фракций с призывом закончить работу над новой редакцией Конституции в Национальном конституционном совете. Затем изменения в виде законопроектов выносятся на рассмотрение в Верховную Раду. По ним должен быть вердикт Конституционного суда. И последнюю точку в этом алгоритме действий должен поставить народ на референдуме. Своим активным политическим ходом вы разрушили этот план, перехватили инициативу….
— В составе Национального конституционного совета две трети составляют люди президента. Доверия к этому неконституционному органу не было у большинства политических сил Украины. В действиях президентской команды бросается в глаза популистская торопливость. Прошедшие полгода дают основание говорить об этом со всей определенностью.
Наша сила сразу же вышла из этого пропагандистского проекта, так как мы категорически были не согласны с чередой грубых нарушений действующей Конституции со стороны президентских структур. В первую очередь с предполагаемой процедурой принятия ее новой редакции через Всеукраинский референдум. В действующей Конституции четко прописан порядок ее принятия — только парламентом. Помню, лет пять назад В. Ющенко говорил о том, что он против референдума прямого действия, в том числе и связанного с изменениями в Конституцию. Сегодня он говорит совершенно противоположное. Политическое флюгерство характерно для наших гетманов.
Европейская комиссия за демократию через право Парламентской ассамблеи Совета Европы (которую называют Венецианской комиссией) очень четко высказала свое отношение: конституцию в демократических странах принимают законодательные органы государства. Мы убеждены, что наши конституционные инновации будут рассмотрены и приняты в соответствии с действующей Конституцией. Ни у кого не должно вызывать сомнение, что новая редакция Основного Закона станет важным общественно-политико-правовым договором, формирующим гражданское общество в Украине.
— Вы не идеализируете ситуацию, когда говорите о возможности рассмотрения Верховной Радой и поддержке вашей редакции Конституции другими депутатами? Недавно заместитель главы Секретариата президента Марина Ставнийчук заявила, что сейчас, в период политической нестабильности, не стоит форсировать вопрос о пересмотре Конституции.
— Риторика президентской стороны, на мой взгляд, кардинально изменилась потому, что Мониторинговый комитет Венецианской комиссии не только не поддержал президентский вариант Конституции Украины, но даже по многим концептуальным вопросам высказал свое полное несогласие с ним. Негативные оценки Мониторингового комитета главного правового документа, предложенного командой президента, содержатся на 17 страницах. Особенно подробно разобраны статьи о полномочиях органов местного самоуправления, децентрализации власти, дихотомии (противоречиях) между назначаемыми президентом госадминистрациями и представительными органами громад. Европа еще раз щелкнула «оранжевых демократов» по носу.
— Вы специально употребили это мудреное слово — дихотомия, говоря о противоречиях между ветвями власти?
— В некотором роде да. Для того, чтобы обострить понимание существующих разногласий между властными структурами как на местном, так и на центральном уровне. Полномочия всех ветвей власти нуждаются в более четком конституционном регулировании, и тогда не будет дихотомии между президентом, парламентом, местным самоуправлением, судебными органами. Перечень можно продолжить.
У президентской стороны нет выверенного проекта главного документа страны, а есть скорее «постановление» Секретариата, нынешнего варианта Политбюро ЦК Компартии Украины, о расширении прежде всего полномочий президента.
— Наш разговор можно условно разделить на две части. В первой — политологической — мы обсудили общеполитические вопросы, во второй — хотелось бы услышать о конкретных новых конституционных нормах, предлагаемых регионалами.
— Обозначу наиболее важные принципы, которыми мы руководствовались, разрабатывая свой проект. Они связаны прежде всего с основополагающими программными положениями нашей партии. Мы считаем это принципиальным. Многие наши представления о политическом устройстве государства, судебной системе, правах граждан, в первую очередь в гуманитарной сфере, выражают чаяния значительной части народа Украины.
— Обозначьте основополагающие.
— Мы остаемся последовательными сторонниками парламентско-президентской модели государственного устройства Украины. Чтобы избежать искушения возврата к автократическим принципам руководства страны, предлагаем положить в основу углубления политических реформ именно это краеугольное положение. Хочу напомнить, что во время правления В.Ющенко, подчеркиваю, правления, внутренние войска в нарушение закона маршировали на Киев; губернаторам запрещается ездить в Киев на заседание правительства; министр штурмует прокуратуру; издаются многочисленные кадровые указы, которые отменяются Конституционным судом. Я бы мог продолжить и далее этот перечень своеволия. Партия регионов предлагает в новой Конституции уменьшить полномочия Президента страны. В частности, Премьер-министр назначается Верховной Радой по представлению коалиции депутатских фракций или фракции партии, набравшей большинство голосов на выборах. Кроме того, все члены правительства без исключения назначаются Верховной Радой по представлению Премьер-министра. Норма действующей Конституции относительно того, что глава СБУ и Генеральный прокурор назначаются парламентом по представлению Президента, не меняется.
В нашем проекте изменений говорится о том, что глава государства не имеет права приостанавливать решения Верховной Рады и Кабинета Министров до того момента, пока соответствующее решение не будет утверждено Конституционным судом. Названные некоторые принципиальные изменения в Конституцию призваны более четко выстроить отношения между ветвями власти, уменьшить возможности создания кризисных ситуаций.
Мы предлагаем также внести изменения в избирательное законодательство. Сделать выборы во все органы власти более прозрачными и демократичными. Выборы в парламент проводить по пропорциональной системе, но с открытыми списками. Это означает, что избиратель будет знать конкретно, за какого представителя той или иной политической партии он будет голосовать. Это укрепит связь граждан и народного депутата от конкретного округа.
Партия регионов в своем проекте предлагает радикальные положения, по которым партия-победитель на выборах автоматически получает 226 голосов в парламенте. Это даст возможность победившей политической силе получить право сразу же после выборов сформировать коалицию и правительство. Лидер получает гарантированное парламентское большинство, другие фракции в дальнейшем будут определяться относительно своего присоединения к коалиции.
Реализация данного положения избавит страну от длительного противостояния в Верховной Раде, позволит оперативно утвердить правительство и начать законотворческую деятельность. Гражданам Украины не придется ежедневно лицезреть спикериаду или кулачные бои в парламенте. У нас может наконец-то утвердиться европейская модель парламентаризма, по которой политическая сила-победитель берет на себя всю ответственность за положение дел в стране и реально несет ответственность перед народом за свои действия.
Партия регионов — противница императивного мандата и считает, что «политического крепостничества» быть не должно. В этом нас поддерживает Венецианская комиссия, которая четко обозначила свою позицию по данному вопросу. Цитирую по памяти: «Полная зависимость депутатов от партии или избирательного блока является несопоставимой с той ролью, которую должен играть депутат свободной парламентской системы».
— Каково ваше видение двухпалатного парламента?
— Мы считаем, что идея двухпалатности может и должна обсуждаться, но реализация ее в сегодняшних реалиях в Украине преждевременна. Предложение президента о двухпалатном парламенте — это попытка снять остроту разногласий между Центром и регионами, затушевать остроту проблем регионального развития, заигрывание с местной элитой. На наш взгляд, двухпалатный парламент возможен только после проведения административно-территориальной реформы в государстве. На сегодняшний день более остро стоит проблема децентрализации власти, расширения реальных прав органов местного самоуправления, ликвидации двоевластия на местах, создания полноценных исполнительных структур при местных советах. В нашем проекте эти правовые нормы достаточно четко прописаны. В частности, предлагается упразднить на местах так называемые государственные администрации, назначаемые президентом и не подконтрольные представительному органу региона.
В этой связи не могу не сказать и о том месте, которое занимает в общественно-политической системе Украины Совет национальной безопасности и обороны. Мы считаем, что роль этого органа в общей конструкции государственного управления должна быть ограничена. Ему следует предоставить функции лишь консультативного органа и полномочия, связанные только с национальной безопасностью и обороной. Секретариат президента и СНБО не могут быть властной структурой, стоящей над правительством и парламентом.
— Вы говорили о том, что в вашем проекте поправок к Конституции содержится предложение о расширении прав граждан в гуманитарной сфере…
— Да, такая статья в нашем проекте есть. Несмотря на уже существующую конституционную норму о запрете дискриминации граждан по языковому признаку, мы считаем, необходимо предоставить русскому языку статус второго государственного. Русский язык в нашей стране выступает объединяющим началом, способствует улучшению экономических и гуманитарных связей со странами Содружества Независимых Государств, устраняет угрозу информационной изоляции граждан Украины, сохраняет традиционную систему взаимоотношений людей разных национальностей, формировавшуюся столетиями. Украина фактически имеет двуязычие, и это должно быть зафиксировано в Основном Законе.
— В последнее время в обществе идет широкая дискуссия о внешнеполитических приоритетах страны, особенно активно эти проблемы обсуждаются в Крыму.
— В нынешней Конституции основы внешнеполитической деятельности государства четко не прописаны. Это позволяет политической силе, пришедшей во власть, каждый раз менять ориентиры. Партия регионов предлагает утвердить в Конституции положение о внеблоковом статусе Украины, как об этом было заявлено в Декларации о государственном суверенитете Украины в далеком 1990 году. В свою очередь присоединение к экономическим союзам возможно, если будет принято соответствующее решение Верховной Радой, и оно будет утверждено на Всеукраинском референдуме.
— Где можно ознакомиться с вариантом Конституции Партии регионов?
— Полный текст размещен на центральном сайте Партии регионов.
http://www-ki.rada.crimea.ua/nomera/2008/125/kiselyov.htmlКРИЗА ЙДЕ НА КАНІКУЛИ
Ігор Буркут, політолог, «Час». 10.07.2008, Чернівецька обл.
Починається сезон відпусток, і вся та владна „еліта” розповзеться по пляжах, гірських курортах та інших місцях відпочинку. З ними на канікули піде й політична криза.Втомилися українці від постійної політичної кризи в країні. Обридло дивитися на телеекранах, як „слуги народу” гризуться, намагаючись відхопити для себе ще шмат влади і власності. Але починається сезон відпусток, і вся та владна „еліта” розповзеться по пляжах, гірських курортах та інших місцях відпочинку. З ними на канікули піде і політична криза. До осені, коли спалахне вона з новою силою.
А влітку хіба що бабусь-пенсіонерок вдасться вивести під червоними прапорами на черговий антинатовський мітинг. Правда, громадськість на подібні заходи особливої уваги вже давно не звертає. У зубах нав’язли всі ті балачки про „агресивний блок” НАТО, статус другої державної мови, навіть про „фашизацію” України – хоча цю маячню ще не встигли як слід розкрутити. Нормальні люди зайняті вирішенням своїх проблем, викликаних шаленим зростанням цін. Популярність всіх політичних лідерів в країні є низькою, у деяких владців вона продовжує падати. Спроби створення нібито альтернативних політичних сил не знаходять масової підтримки, та й виглядають вони інколи зовсім пародійно.
Нічого незвичного вони не принесуть. Справді нові сили виникнуть лише тоді, коли з’являться нові ідеї та нові лідери. А що нового може запропонувати країні, наприклад, Василь Волга? Його „Союз лівих сил” лише повторює гасла, давно обсмоктані з усіх боків, котрі навіть у носіїв лівих ідей не можуть викликати позитивних емоцій. Від тих словесних фонтанів публіка позіхає, бо скільки можна повторювати одне і те ж?
З правого флангу також не чути нічого нового. Кунівці спробували збирати у столиці підписи за відновлення у паспортах графи „національність”. З’ясувалося, що це питання мало кого цікавить. Правда, такий висновок можна було зробити і до початку акції: досить провести кваліфіковане соціологічне опитування, щоб побачити реальний стан громадської думки з тієї чи іншої проблеми. Проте тут йшлося лише про видимість громадянської активності й спробу привернути до себе увагу суспільства. Навряд чи подібну спробу можна оцінити як вдалу.
Справжня політична криза якраз і характеризується тим, що нинішнім партіям нема чого вартісного запропонувати народу. Популістські обіцянки властей звичайними людьми сприймаються дуже критично – досвід останнього часу показав їхню реальну ціну. Взаємні звинувачення політиків у патологічній схильності до крадіжок бюджетних грошей лише укріпили простий люд в негативному ставленні до всієї тієї владної братії, незалежно від її партійних кольорів. Навіть зростаюча метушня навколо НАТО вже остогиділа багатьом через свою нинішню беззмістовність.
Адже до Північноатлантичного альянсу приймаються лише ті країни, які відповідають досить жорстким стандартам. Насамперед, вони повинні бути політично стабільними. А те, що робиться у нас, на стабільність аж ніяк не тягне. До того ж у самому альянсі поки що переважають противники прийому туди України. Та й в нашій країні громадська думка щодо НАТО є зовсім неоднозначною – противники євроатлантичної інтеграції ще складають більшість. Доки власті не зможуть досягти позитивних результатів у гострих питаннях виходу з політичної кризи і зміни громадської думки про НАТО на краще, розмови про вступ до альянсу є абстрактними.
Політичні сили, як і окремі особистості, поділяються на конфліктних і неконфліктних. У сучасному світі перевагу віддають тим, що орієнтовані на пошук компромісу, навіть повної згоди – консенсусу. Однак на таку поведінку здатні лише зрілі та досвідчені політичні лідери. Україні таких хронічно не вистачає. Натомість у нас існує надлишок політиканів, здатних існувати лише в умовах постійних конфліктів. Тоді громадськість весь час налякана похмурими перспективами, а ці задерикуваті невігласи пропонують себе на роль чергового „рятівника нації”. Правда, досить скоро люди починають розбиратися у справжніх якостях та мотивах цих „рятівників”, і відправляють їх на політичну пенсію. Чим вища політична культура суспільства, тим менше шансів у подібних політиканів нав’язувати себе на роль „національних лідерів”.
На жаль, в умовах масової зневіри у сучасних політиках в суспільстві зріє туга за „сильною рукою”. Все більше людей починає говорити про нагальну необхідність наведення порядку в країні, що прокладає шлях до влади прибічникам авторитарного стилю правління. У сусідній Росії подібний авторитарний режим існує вже не перший рік поспіль, авторитарна форма правління склалася і в Білорусі. Прибічники союзу України з цими країнами фактично пропонують такий режим запровадити і в нас. З протилежного флангу також чути заклики до запровадження „сильної влади”, але не на основах міфічної „слов’янської єдності”, а у вигляді „національної диктатури”. Обидві протиборчі сили не враховують, що в ментальності українців закладена ненависть до авторитаризму в будь-яких його проявах. Українець занадто сильно цінує індивідуальність, щоб погодитися на пріоритет колективних цінностей, без яких авторитарну владу встановити важко, а тоталітарну взагалі неможливо. Тому в нашій історії скоріше можна зустріти козачу вольницю та махновщину, ніж опричнину Івана Грозного чи сталінську диктатуру. Як правило, „сильна рука” в Україні з’являлася чужа. Демократія ж бувала власна, проте, на жаль, зовсім недовго.
А до справжньої демократії ще треба дорости. Нинішня політична верхівка засвідчила, що їй це не під силу. Власні інтереси для правлячих угруповань виявилися значно важливішими, ніж національні. Тому народну довіру вони втрачають катастрофічно. Нові сили ще не визріли, що дає можливість псевдоеліті маніпулювати суспільством, використовуючи старі методи. На пару місяців суспільство отримає відпочинок від того всього політичного цирку і зможе поміркувати над своїм майбутнім. А розмірковувати над ним треба вже нині, бо завтра може бути запізно.
http://www.chas.cv.ua/28_08/6.htmlПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
КРЫМСКОЕ РУКОВОДСТВО ПРИНЯЛО УЧАСТИЕ В МЕЖДУНАРОДНОМ ЕЖЕГОДНОМ САММИТЕ YES
Алла Горева, «Крымские известия», 12.07.2008
В Ливадийском дворце торжественно открылся Пятый ежегодный саммит международной сети «Ялтинская европейская стратегия» (Yalta European Strategy — YES).В церемонии открытия влиятельного украинско-европейского неформального форума приняли участие Председатель Верховной Рады АРК Анатолий Гриценко и Председатель Совета министров автономии Виктор Плакида.
Пятый ежегодный саммит Ялтинской европейской стратегии, который продлится до 13 июля, собрал более 160 влиятельных политиков, общественных деятелей, дипломатов, бизнесменов и журналистов из Украины, стран Европейского Союза, США и России. В работе неформального форума принимают участие директор-распорядитель Международного валютного фонда Доминик Стресс-Кан, вице-президент Европейского парламента Марек Сивец, Президент Польши в 1995—2005 гг. Александр Квасьневский, президент Грузии Михаил Саакашвили, вице-президент Европейской народной партии Марио Давид. Среди широко известных в Европе и Украине политиков участниками ялтинской встречи стали Премьер-министр Великобритании в 1997—2007 гг. Тони Блэр, Президент Украины в 1994—2004 гг. Леонид Кучма, депутат Европарламента Элмар Брок, депутаты парламентов Португалии, Германии, Литвы, Посол РФ в Украине Виктор Черномырдин и другие. Украинскую сторону будут представлять Председатель Верховной Рады Украины Арсений Яценюк, секретарь Совета национальной безопасности и обороны Украины Раиса Богатырева, вице-премьер-министр Украины по вопросам европейской интеграции Григорий Немыря, народный депутат Украины Борис Тарасюк, председатель наблюдательного совета Национального банка Украины Петр Порошенко. С приветственным словом к гостям обратились Президент Украины Виктор Ющенко (с телемонитора), депутат британского парламента, глава правления YES, депутат парламента Великобритании Стивен Байерс, а также основатель и член правления международной общественной сети YES Виктор Пинчук.
Пятый ежегодный саммит YES посвящен вопросам современных глобальных вызовов и их влияния на Украину и Европу. Участники форума намерены обсудить взаимоотношения между Украиной и Европейским Союзом, перспективы свободной торговли между ЕС и Украиной, стратегию построения демократии и рыночной экономики в Черноморском регионе, перспективы разработанной экспертами YES стратегии «Украина: повестка дня-2020», преобразований в экономической сфере Украины в связи с проведением Евро-2012, улучшения инвестиционного климата, энергетической безопасности, а также политической ситуации в Украине.
Председатель Верховной Рады Автономной Республики Крым Анатолий Гриценко, комментируя цели и задачи ялтинской встречи этого года, отметил, что руководство автономии расценивает ставшее уже традиционным проведение саммита YES на крымской земле как признак благоприятных перемен во внутренних и внешних политических перспективах Украины и ее единственной автономии. По глубокому убеждению главы парламента АРК, сегодня Крым, как никогда, инвестиционно привлекателен, и объединенная Европа могла бы стать выгодным и надежным партнером в реализации крымских инвестпроектов в рамках взятого Украиной курса на евроинтеграцию.
http://www-ki.rada.crimea.ua/nomera/2008/125/krymsky.html«ВІКТОР ЮЩЕНКО ВВАЖАЄ, ЩО НАС НА СМІТНИКАХ ПІДІБРАВ...»
Юлія Підлужна, «Високий замок», 10.07.2008, Львівська обл.
“Президент Віктор Ющенко несподівано виявив бажання зустрітися з фракцією “НУ-НС”.«Зустріч проходила у напруженій атмосфері. Діалогу, як завжди, не вийшло. По суті, це був суцільний монолог Президента. Віктор Ющенко прочитав нам півторагодинну лекцію і не дав можливості депутатам висловитися”, - поділився своїми враженнями від зустрічі народний депутат України Тарас Стецьків.
- Відверто кажучи, я був шокований, - каже Т. Стецьків. - Президент поставив умовою прийняття бюджету - ухвалення в другому і остаточному читанні закону про судоустрій. Цей закон, по суті, ліквідовує Верховний суд України і фактично переводить судову систему під контроль Банкової. Мене вразив порядок денний сесії, який нам запропонував Президент. Перше питання – закон про судоустрій, потім нібито ми приймаємо бюджет (хоча під великим питанням), потім, цитую Президента: “Ви маєте заслухати звіт слідчої комісії щодо Луценка…“ Тут представники “Народної Самооборони” обурилися. Тим паче, що не було рішення слідчої комісії. На що Ющенко заявив: “Воно буде!”. І останній пункт, який Президент визначив у порядку денному, було Євро-2012. Ось такими є пріоритети керівника держави. Якщо би Рада ухвалила закон про судоустрій, відсторонила Луценка, а прокуратура вже давно під Колесниковим-Балогою, то це страшно. Бізнес струсонеться першим. Тоді з фракції Тимошенко можуть одразу втекти щонайменше 20 депутатів-бізнесменів. Я думаю, Балога запевняє Президента, що шантажем він дотисне “НУ-НС” до “широкої коаліції”, мовляв, 37 голосів (більшість у фракції) для прийняття рішення буде. А як не буде, то будуть дострокові вибори. На запитання “Що чекати від виборів?” Балога відповідає зацікавленим особам: “Тоді повториться Київ”… Він думає, що в загальноукраїнському масштабі можна повторити київські вибори. Правда, розуміє, що у всіх 25 областях це не вдасться. Вони планують це зробити вибірково. Але спочатку мають намір поміняти закон – запровадити “мажоритарку” і проводити наступні вибори за змішаною системою. Таким чином за рахунок “мажоритарки” та адмінресурсу вибити частину голосів від Тимошенко. Тоді партія влади (так званий Блок Ющенка), Литвин і “Регіони” проходять в парламент і утворюють коаліцію. Порахували, що на дострокових виборах можуть набрати 240 голосів: “Регіони” – 180 і по 30 – Блок Ющенка і Литвин. Вони хочуть створити Блок Ющенка, запакувати туди все, що пакується, зокрема і “Нашу Україну”. Питання в тому, чи основні акціонери “НУ” захочуть лягати у братську могилу разом з “ЄЦ”, НДП, ПППУ… Не факт! Бо я не впевнений, що цей блок зможе подолати 3%.
- Тарасе, чи вдалось на зустрічі комусь з депутатів поставити питання Президенту, висловити свою думку?
- Президент почав зустріч цілком нормально, спокійно. Але слово взяв Олесь Доній і рознервував його. Після цієї зустрічі у мене склалося враження, що фактом свого народження я зобов’язаний Віктору Андрійовичу Ющенку. Президент сказав нам: “Ви усі були ніхто! Я вас усіх привів у політику, ледь не зі смітників підібрав. Я за вас усіх постраждав. Що ж ви мене тепер не підтримуєте?!” Після того, як ми обурилися щодо звіту комісії щодо Луценка, Ющенко впав у нерви і заявив: “Я від вас не хочу ніякої допомоги! І мені, Романе (до Зварича), твоя допомога не потрібна”. Це реакція на позицію Зварича на “Свободі Савика Шустера”, де йшлося про отруєння Ющенка. Потім заявив: “Я сам на сам буду розбиратися з тим, хто мені викинув звинувачення”, маючи на увазі Жванію, який заявив, що не було отруєння. І додав: “Я вас запевняю – злочинець сяде в тюрму!” Це, по суті, прямий натяк, що Жванію посадять… Потім Президент накинувся на Гриценка, мовляв, скажіть мені, хто більше паплюжить Президента, ніж ти, Толя, колишній міністр оборони? Гриценко не витримав, встав і вийшов… Я усю зустріч, як учень, тягнув руку, щоб сказати те, що запланував. Але мене не помічали… На жаль, у Президента в голові – своя правда, і іншої правди він чути не хоче. Я встиг лише сказати, що ми четвертий раз слухаємо його лекцію, може, він хоч раз послухає нас. Але він вже не мав часу, бо була запланована зустріч з Президентом Чехії. Встав і пішов. Я його догнав і сказав, що мені є що йому сказати. “Тарасе, вийди з блуду”, - заявив Президент. “Я в блуд не входив, - відповів. - Я маю пропозиції, які стосуються держави!” “Добре, – сказав Віктор Андрійович помічнику, - Запиши його на завтра на три хвилини”. Думаєте, мені хтось подзвонив? Ні.
- Що б ви сказали Президенту?
- Я би сказав те, що думаю. Я думаю, що Ющенко зараз проходить “точку неповернення”. Не скажу, що він її вже пройшов, але він на цьому шляху… Ця “точка неповернення” не стосується другого терміну. Вона стосується того, у якому образі він увійде в історію.
- Це би щось змінило?
- У мене принаймні совість була би чистою…
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=66219РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
АЛЕКСАНДР СТАРУХ ПРОВЕЛ ''ПРЯМУЮ ЛИНИЮ''
Володимир Москаленко, «Миг», 10.07.2008, Запорожская обл.
Гостем «прямой линии» «МИГа» был исполняющий обязанности председателя Запорожской областной государственной администрации Александр Старух.Александр Васильевич ответил на многочисленные вопросы читателей нашей газеты и пообщался с журналистами «МИГа».
– Судячи з кількості та проблематики дзвінків, які лунали у редакції ще до початку «прямої лінії», а також з цілком природного ажіотажу, який викликає прихід на таку посаду нової людини, багатьма проблемами просто ніхто не займався. У вас немає такого враження?
– Голова обласної державної адміністрації – це державна функція. Той, хто приходить на цю посаду і говорить: “Я, я” – просто не розуміє своєї функції на цій посаді. Є Конституція, закони, рішення Президента. Постанови Кабінету Міністрів. Голова ОДА їх реалізує. Все. Є ще рішення обласної ради, прийняті нею програми, що їх розробляє облдержадміністрація, програми треба виконувати. Все. І хто там щось придумує і розказує – це все від лукавого.
З приводу того, що все погано, – живемо ж, правда? Так, є люди, чиї проблеми не вирішувались по десять років, тепер вони приходять до нової людини і намагаються донести ці свої проблеми.
– Розв’язання яких проблем молоді потребує уваги з боку влади і що ви будете робити в цьому напрямку?
– У нас влада часто згадує про молодь, як про жінок: напередодні свята. Але тут є й інша сторона. Має бути і позиція самої молоді. Якщо у вас є ідеї, що робити, як робити – приходьте, ми вас підтримаємо, якщо це буде користуватися попитом у молоді. Влада не може нав’язувати молоді ніяких кроків та дій. Молодь сама має виступати з ініціативами. Проблем багато. Це і перше робоче місце для випускників учбових закладів. Є розуміння того, що для утворення молодої сім’ї людям потрібен власний дах над головою. Є над чим працювати і в створенні культурного середовища для молоді. У Запорізькій області одна з найгірших ситуацій із забезпеченням молоді, та й усіх громадян, плавальними басейнами, спортивними майданчиками.
– Я из Веселого, Людмила Дмитриевна Шеховцова. У меня сын инвалид второй группы по общему заболеванию, пенсия небольшая. Сын общается с такими же инвалидами из Крыма, Закарпатья. Они пользуются льготами по оплате коммунальных услуг. Запорожская область – донор государственного бюджета. Почему же у нас молодым инвалидам не предоставляются такие льготы?
– Якщо пільги не встановлені на загальнодержавному рівні, то певним категоріям громадян подібні пільги встановлюють органи місцевого самоврядування. Але ваші контакти у мене є, ми чим зможемо, спробуємо допомогти. Нещодавно до мене приходила жінка, у якої дитина хвора на дитячий церебральний параліч. Один раз на два роки виділяється путівка на оздоровлення і відпочинок. Таких дітей в нашій області – 309, виділяється 150 путівок на рік. Щоб кожна дитина мала щороку путівку, потрібно 450 тисяч гривень. У нас на інші сфери виділяються набагато більші кошти. Так що це прорахунки влади в цілому. Першочергово влада має закривати з бюджету такі питання, як діти та діти, котрі потребують особливої уваги, а потім уже приймати рішення по розвитку бізнесу і таке інше.
– Намерена ли облгосадминистарция под вашим руководством способствовать созданию в Запорожской области новых заповедников и заказников?
– Є пряме доручення Президента. У нас створюється заповідник «Великий Луг», є інші проекти створення заповідних зон та їх розширення. Воно, може, здається, що це не таке важливе, але коли вже задихатись почнемо, спохватимось, а кругом асфальт. У нас не тільки один із найменших відсотків території під заповідниками. У нас найменша площа під лісовими насадженнями, найвищий рівень розораних земель. Зрозуміло, що швидко ми цю проблему не вирішимо. Так, заповідну зону треба збільшувати. Але в першу чергу треба захистити те, що вже є. Я щойно їхав по Набережній, бачив які там по лівому березі Дніпра «хатинки» ростуть...
– А как вы планируете сотрудничать с общественными экологическими организациями?
– Без допомоги громадськості, насправді, зробити якісь ефективні кроки неможливо. Якщо працює лише влада, то це буде просто купа нових папірців.
– У нас на Верхней Хортице хотят устроить свалку. Я, выйдя на пенсию, переехал сюда жить, чтобы хоть дышать нормально. А теперь тут хотят сваливать мусор...
– По полігону рішення прийнято тільки попереднє. Люди, котрі живуть поруч, вже до нас зверталися. При вирішенні питань такого характеру мають обов’язково проводитись громадські слухання. Наскільки я знаю, міський голова Запоріжжя планує зустрітися з ініціативною групою місцевих жителів. Треба, щоб ініціатор побудови полігону – Запорізький міськвиконком, шукав спільну мову з людьми, які будуть жити поруч з цим об’єктом. Якщо люди погодяться, то облдержадміністрація підпише відповідне рішення, якщо не погодяться, то, по закону, ми не маємо права підписувати.
– А яка ваше враження після переїзду до Києва та повернення до Запоріжжя було найсильнішим. Можливо, наприємним?
– Після Києва, де принаймні в центрі все красиво, виходиш з нашого залізничного вокзалу, а праворуч – це жах. Слава Богу, у Євгена Григоровича з’явилася можливість організувати там роботу, і цей відтинок шляху буде хоч виглядати пристойно.
За період перебування у Києві відвик від запорізького повітря, тепер потроху звикаю. Ясно, що екологічне питання не має швидкого і простого вирішення. Треба мати чітку стратегію і не будувати, як дехто, суто піарних планів. Я тоді ще говорив: “Хлопці, не дуріть людей, нічого не буде. Бо за такі гроші, які ви закладаєте, там буде все безрезультатно”. Повторюю, треба, щоб стратегія була чітка, реальна і були зрозумілі джерела фінансування. Те, що нам обіцяють залишати на території сто відсотків «екологічних» грошей, добре. Тепер від влади потрібна чітка визначеність у направленні цих коштів туди, куди слід. А загалом, треба працювати, а не говорити. Ця проблема виникла 75 років тому. І за рік її розв’язати неможливо.
Та найголовніша наша проблема – не мости, не екологія. У нас немає єдності в громаді. У нас громада, як така, відсутня. Скажімо, на Галичині вона цементується якоюсь своєю ідеєю, на Закарпатті – своєю. В Донбасі своя ідея, в Дніпропетровську – свій імідж, у нас немає нічого. У нас еліта – це «прослойка». І поки кожен запоріжець не буде в цю команду включений, нічого не буде.
– До речі, про команду. З вашим приходом почали говорити, що Старух почне зміни: Бережного знімають, Дригинича прибирають, з Черкаскою жахливі стосунки... Що ви скажете з цього приводу?
– Як тільки я приїхав, відразу одні газети написали, що виженуть цього і цього, інші – що приберуть того і того. Газети мають же щось писати. Управлінські рішення будуть прийматися відповідно до ефективності роботи тих чи інших людей. А під командою я розумію всіх. Все Запоріжжя, всіх громадян.
– Тобто, з Валерієм Черкаскою у вас нормальні стосунки?
– А які мають бути стосунки? Ми приходимо на роботу: у нього є свої функції, повноваження і обв’язки, у мене є свої функції, повноваження і обов’язки. Він має виконувати своє, я маю виконувати своє. Все. Які можуть бути питання?
– Тим не менше, людей страшно цікавить, що там у них відбувається, як там люди з відомими прізвищами, ну, там, «туда-сюда»...
– «Розклади» – це вторинне. Має реалізовуватись політика. Постійно, цілісно, незалежно від того, хто сидить у кріслі. Помінялась людина – не має значення. Прийняли стратегічне рішення – рік за роком воно має реалізовуватись. Людина, яка прийшла, не може розказувать, що вона не зробить змін. Вона зобов’язана це реалізовувати.
– Ситуація із головами райдержадміністрацій. Зокрема, у Приморському районі. Як ви її прокоментуєте?
Ситуація там складна. Я прочитав матеріали, підготовлені комісією. У них не було пропозиції на звільнення голови райдержадміністрації. Голові кілька разів районна рада висловлювала недовіру. Голова райдержадміністрації опротестовував їх у суді і щоразу вигравав справу. До мене прийшли кілька депутатів, я не буду повторювати, що вони говорили. Я їм кажу: люди на вас дивляться як на владу, і не важливо, ви рада чи ви райдержадміністрація. Ви не маєте права собі таке дозволити. Люди просто потім ні в яку владу не будуть вірити. Повинен працювати владний механізм. Є там питання і до ради. Ситуація протягом трьох місяців буде розв’язана.
– Я з Комишувахи Оріхівського району. У нас припинені повноваження селищного голови через факти хабарництва. Але дата виборів не призначена Верховною Радою, хоча до неї неодноразово робилися подання. Тим часом земля громади розбазарюється, наприклад, відводять земельні ділянки на померлих громадян.
– А голова райдержадміністрації у вас був?
– Він чудово знає нашу ситуацію. По частині питань ми візьмемо під контроль те, що ви розповіли. Та значною мірою тут рішення все-таки за Верховною Радою
– Я голова асоціації фермерів Веселівського району. Нашою райдержадміністрацією розпочата кампанія з підвищення орендної плати за землі державної власності. Фермери на це йдуть, розуміючи, що місцеві бюджети треба наповнювати. Але ми просимо піти назустріч власному товаровиробнику і продовжити терміни оренди. Райдержаджміністрація категорично не погоджується.
– Якщо ви виплачуєте заробітну плату, виконуєте всі свої зобов’язання, тоді така позиція незрозуміла. Давайте так, ви голову райдержадміністрації запитали, тепер я його запитаю. А ви потім ще раз його запитаєте, після того як я його запитаю. І подивимось на результат.
Олександр Васильович Старух
Народився 28 квітня 1973 року в місті Запоріжжя. Освіта повна вища. У 1995 році закінчив Запорізький державний університет за спеціальністю «Історія України», викладач історії. Кандидат історичних наук (1998 р.), доцент (2003 р.), докторант Інституту української археографії та джерелознавства.
З квітня 2005 року працював на різних посадах у Секретаріаті Президента України. Остання – керівник Головної служби регіональної політики Секретаріату Президента України.
Указом Президента України 30 травня 2008 року призначений тимчасово виконуючим обов’язки голови Запорізької обласної державної адміністрації. Одружений. Дружина – викладач історичного факультету ЗНУ. Має двох дітей, сина та доньку.
http://www.mig.com.ua/events.php?act=1&cat=1032&eventID=22873СЕССИОННЫЙ РИНГ
Иванка Меденций, «Пятница», 10.07.2008, Харьковская обл.
Очередную летнюю сессию горсовета горожане ждали, как ждут очередную серию любимого сериала. И хотя действующие лица не меняются вот уже два года, но сюжет каждый раз закручивается лихо.Накануне сессии ходили слухи о том, что горсек Геннадий Кернес последние две недели усиленно занимался в спортивном зале и, кроме приемов «прятки за спину охранника» и «удар со спины», освоил еще парочку — таких как «бег в близлежащие государства», а также «уничтожение противников посредством телепатии». Но оказалось, что новые приемы градоначальникам не понадобились. Противостоящее меньшинство на июльской сессии стало еще меньше. После того как мэр Добкин в очередной раз отказался рассматривать вопрос о смене секретаря горсовета, фракция БЮТ в знак протеста покинула зал. И все — вопрос закрыт. Зато открыты многие другие вопросы. Например, финансовый. Одна из самых больных мозолей экономики городского совета. Вроде и город у нас — не самый бедный в Украине, но куда ни кинь — везде кредит. Очередной муниципальный займ, который решили брать депутаты горсовета, своими масштабами просто удивляет. Полмиллиарда гривень берет в долг городская дума. Возможно, платить за такой кредит придется и детям, и внукам жителей территориальной громады. И это в то время, когда курс валют меняется не по дням, а по часам. Нельзя сказать, что городская власть не осознает, в какое финансовое болото может затянуть новый займ Харьков.
«Сегодня — не самое благоприятное время для проведения таких операций, с одной стороны, но с другой стороны, территориальная громада должна строиться, ремонтироваться, реконструироваться, развиваться, поэтому мы не имеем возможности переносить получение займа на более благоприятное с финансовой точки зрения время. Мы будем это делать сейчас, чтобы в августе уже завершить все процессы», — подчеркнул Михаил Добкин.
А в это время цены продолжают расти, а вместе с ними и инфляция. Эксперты утверждают — использовать кредитованные средства на полную катушку не получится. Скажем, цена на топливо растет практически каждый час. А ведь все то, что построил в своих радужных обещаниях и планах Михаил Добкин, требует и расходов на топливо. Да и 13 процентов, под которые муниципалитет собирается взять кредит, в целом составят немаленькую сумму. Брать такие деньги в долг можно только в том случае, если есть уверенность в том, что отдавать их будет кто-то другой.
Еще одно спорное решение, утвержденное на июльской сессии, касается изменений в «Порядок отселения граждан юридическими и физическими лицами из ветхих домов коммунальной собственности территориальной громады г. Харькова». Официальная версия изменений гласит: «Речь идет о том, что, в связи с созданием КП «Жилкомсервис» (с одновременной ликвидацией районных ПЖРЭП), у управления социально-экономического развития, планирования и учета отпала необходимость запрашивать информацию по конкретным ветхим домам у районных советов в городе Харькове, на территории которых эти дома расположены, и возникла потребность запрашивать эту информацию в КП «Жилкомсервис».
То есть теперь райсоветы не могут выносить свои предложения по поводу расчленения того или иного дома, а только утверждать документ о том, что дом требует расселения в связи с ветхим состоянием. А вот куда селить жильцов из аварийных домов, будет решать совсем другая организация — управление социально-экономического развития, планирования и учета. На это управление и возложены обязанности по подготовке предложений исполнительному комитету Харьковского горсовета о закреплении жилой площади, переданной заказчиком для отселения жильцов из ветхих жилых домов.
Городской голова особо интересуется ветхими домами в центре города. Таких зданий, по его подсчетам, около 30. Каждое из них представляет особый коммерческий интерес для предпринимателей. Расселив жильцов, ветхий дом тут же реконструируют и превращают в доходное предприятие — магазин, офис, ресторан. Другое дело, что раньше расселением жильцов занимались районные советы. Они подыскивали подходящее жилье именно в своих районах. Не секрет: для того чтобы взамен коммуналки в центре получить квартиру в том же центре, надо было вознаградить чиновников в райсовете. Теперь же этот финансовый поток будет направлен в карманы чиновников горсовета. С другой стороны, и бороться с непокорными жильцами мэрии будет теперь проще. Причем заметьте — речь идет исключительно о жителях домов в центре. А вот ветхие дома на окраине городские власти продолжают и дальше упорно игнорировать. Ну какой толк от расселения жильцов аварийных домов на ХТЗ? В рабочем районе казино не откроешь. И гостиницу из бараков не перестроить. Решение, принятое сессией горсовета, может еще больше затянуть переселение жильцов из аварийного жилья на окраинах.
На поправки к «Порядку расселения…» очень надеются жильцы аварийного дома по улице Клочковской. Несколько лет назад дом рухнул. Но равноценных квартир в центре жильцы так и не дождались, несмотря на обещания городских властей. Так и живут теперь без одной стены, в ожидании чуда.
Кстати, иногда решение о расселении дома становится настоящим сюрпризом для его жителей. Июньская сессия почти незаметно приняла решение о расселении дома по переулку Тургеневскому. Только вот координаты фирмы, которой отцы города доверили завладеть расселенной территорией, жители не могут найти уже месяц. Они надеются, что после летних каникул депутаты объяснят, кому же нужны подобные поправки и кредиты.
http://5nizza.kharkov.ua/2008/07/10/%d1%81%d0%b5%d1%81%d1%81%d0%b8%d0%be%d0%bd%d0%bd%d1%8b%d0%b9-%d1%80%d0%b8%d0%bd%d0%b3/#more-251ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
«УКРАЇНІ ПОТРІБНІ НЕ СИЛЬНІ РУКИ, А СИЛЬНІ ГОЛОВИ»
Володимир Лис, «Волинь», 12.07.2008
Так вважає луцький міський голова Богдан Шиба, ім'я якого недавно знову було у всіх на вустах у зв'язку з його виходом із «Батьківщини».Він пояснив причину свого рішення, висловили свою точку зору і колишні однопартійці. Але багато питань залишилося, вони цікавлять наших читачів і ми вирішили задати їх Богдану Павловичу.
-Перше, що б я хотів нагадати, що я йшов на луцького міського голову як кандидат від об'єднаної помаранчевої команди,— сказав Богдан Шиба. — А партія «Батьківщина» офіційно мала свого кандидата і до останнього дня його підтримувала. Більше того, Луцька міська організація «Батьківщини» за те, що висунувся на міського голову, виключила мене з партії. Потім, правда, обласне бюро відновило в членстві, бо воно мало іншу думку. Були люди в обласному керівництві партії, насамперед Євген Іванович Кирильчук, який бачив, що офіційний кандидат від «Батьківщини» не має шансів виграти ці вибори.
— А хто ж то був кандидатом «Батьківщини» чи БЮТ? Ніяк не можу пригадати.
— Литвинюк був офіційним кандидатом. Євген Іванович реально оцінив можливості і сказав, що такий кандидат не пройде. Євген Іванович був одним з перших, хто пропонував мені наважитися на ці вибори. Хоч як перший заступник голови облдержадміністрації я мав добрі роботу і зарплату й мені теж вартувало зусиль, щоб наважитися піти на ці вибори. Але були серйозні аргументи, що владу в Луцьку треба змінювати, потрібні нові підходи до управління містом. Євген Кирильчук і Василь Байцим удвох переконали, що ніхто більше не зможе. Кирильчук, Байцим і Святослав Зелінський — троє людей, які з «Батьківщини» мене підтримували.
— Але ж я пригадую ваші передвиборні листівки.
— У принципі я і був кандидатом від усіх помаранчевих сил, як декларувалося, але не вдалося заручитися підтримкою всіх, тому що кожна з наших демсил, партій мала свою програму і свою позицію. На момент виборів офіційно мене підтримувала тільки партія «Пора». Тому й листівка називалася «Пора обирати Шибу» (сміється). А всі інші демократи, скажімо так, — не заперечували. Але я й до цього часу залишаюся, завжди був і буду прихильником об'єднання демократичних сил. Ці формальні кроки по виходу з партії «Батьківщина» я зробив тільки тому, що не бажаю брати участь в боротьбі поміж різними представниками саме національно-демократичних сил. За Президента Ющенка я більше ніж боровся. Я був заступником керівника обласного штабу Ющенка, був з ним й у важчі часи. І я не збираюся зараз покидати всенародно обраного Президента України. Але є й обраний народом прем'єр-міністр, бо БЮТ набрав третину голосів на виборах. Та без об'єднання з «Нашою Україною» не було б прем'єрства, не було б уряду Юлії Тимошенко.
Я хочу, щоб усі зрозуміли, що вони без допомоги інших не стали б тими, ким стали. Якщо далі не будуть узгоджувати свої дії і, зціпивши зуби, працювати, то на всі посади в державі прийдуть інші люди, а тоді знову доведеться боротися за свої переконання і право бути українцем. Я цього не хочу. Ось чому я так дію. Найлегше воювати з друзями і рідними, бо знаєш про них усе. Знаєш, як болючіше вдарити, швидше звалити на землю.
— Вам також дорікають, що поміняли уже кілька партій. Що на це скажете?
— Я ось можу показати вам усі свої партійні документи. До Народного руху України я вступав у 1989 році. А ось мій квиток Демократичної партії ще від її народження. І в Демократичній партії я був дванадцять років до моменту, коли у 2003 році виникла ідея об'єднання національно-демократичних сил. Мав відбутися з'їзд, на якому Український народний рух, НРУ і частина Демпартії мали об'єднатися в одну партію і вона мала називатися Українська народна партія. УНП відбулася тому, що до неї перейшли сорок відсотків Демократичної партії під моїм началом. Це була моя друга партія.
Третя спроба об'єднання демократичних сил була у 2006 році, тоді я вступив у «Батьківщину», якраз після відставки Юлії Тимошенко з поста прем'єр-міністра. Мене критикували за те, що на моїх агітках були портрети Юлії Тимошенко і за те, що було звернення Віктора Ющенка на мою підтримку. «Батьківщина» критикувала за Ющенка, «Наша Україна» — за Тимошенко. На мене, до речі, подавали до суду за те, що на моїх матеріалах були червоні сердечка. Це (сміється) теж була серйозна підтримка з боку демократичних сил. Це завжди доля того, хто хоче бути миротворцем. Він мусить бути готовий до того, що всі потім звинуватять у всіх смертних гріхах.
— Усе ж таки вас виключили чи ви написали заяву?
— Двадцять другого травня я написав заяву — 25-ого чи 26-ого мене виключили. Я й тоді сказав, що переконаний — тільки разом національні демократи можуть бути при владі і тільки разом можуть виконати програму будівництва української України. Я не приховую, що мене лякає повернення до минулого і тому не хочу цього допустити. І буду переконувати усіх, що ця конфігурація української влади має зберігатися довго. І, нарешті, від вияснення стосунків, хто більш правовірний українець, а хто менше, треба переходити до спільної серйозної роботи.
Якщо у липні не будуть ухвалені зміни до Державного бюджету України, то у вересні їх не треба ухвалювати, бо вже не буде коли використовувати кошти. І виникне така парадоксальна ситуація, що ніби Україна розвивається, є надходження до бюджету, але вони не використовуються і роботи не виконуються. І восени, а особливо взимку, люди не питатимуть, що там не відшліфовано у Конституції, а питатимуть за те, як їм живеться — чи буде робота, тепло, дах над головою. І більше ні за що. З огляду на це треба добу, дві чи три, щоб домовитися. Поганий мир краще доброї війни.
— Та, як видно з усього, у нас навіть такого миру не передбачається.
— Я, напевне, колись на старість буду вдячний Росії за те, що вона протвережує українських політиків. І заява про те, що газ з 1 січня коштуватиме більш як 400 доларів за одну тисячу кубічних метрів, дасть більше для припинення війни всередині України, ніж інші зусилля. Якщо вже й це не допоможе протверезіти і об'єднатися, то не знаю що. Скажу, що Конституцію України ще ніхто не пробував й застосовувати. Якщо про щось і варто поговорити, то про виборчу систему: народ має знати, кого він обирає. Всіх — від Президента до депутатів міської ради — мають знати в обличчя: що це за людина та за що відповідає. Крім контролюючих функцій, які є в органах влади, ще є функції відповідальності за стан справ. Не має значення, яка виборча система — іменні списки, пропорційно-мажоритарна, мажоритарна. Я кажу: від того, що в лютому 2005 року Президент подавав прем'єр-міністра, що в грудні минулого року — коаліція — небагато змінилося. То навіщо крісла ламати? А мені кажуть: як ти не розумієш, наскільки це важливо, хто подає. Що на це можна сказати?
— На відомій прес-конференції говорилося, що на ваше рішення вплинула розмова з Віктором Балогою, більше того, що Балога чимось вам пригрозив, якщо не вийдете з «Батьківщини». Як було насправді? Про що ви розмовляли з паном Балогою, якщо не секрет?
— Чому я формально вийшов з «Батьківщини», я вже пояснив. А в кабінеті у Балоги я був з власної ініціативи. Ми говорили на різні теми. Я казав йому, що моя позиція — це не позиція війни. Я сказав, що не хочу брати участі ні в яких війнах, а хочу, щоб органи влади працювали на державу. Ні перед ким я не кланявся, не кланяюся і не буду кланятися. Окрім одного: я кланяюся перед людьми. Боюся Бога, люблю Україну. Це я кажу вам і казав у високих кабінетах.
— Йшлося і про листи колишніх однопартійців з викриттям якихось ваших дій і про те, що до вас мають претензії правоохоронні органи. Про що йде мова, поясніть, будь ласка.
— Усі претензії до мене уже озвучено. Правоохоронні органи уже так детально перевірили кожен мій крок, що ретельніше не можна. Я відкрито надавав усю інформацію, відкрито і відверто спілкувався з правоохоронними органами. Там, де вони вважали, що я вчинив якесь порушення, все відбулося в суді, у відкритому судовому засіданні й суд підтвердив, що з мого боку жодного порушення нема. Більше того, була окрема ухвала суду на адресу правоохоронних органів, що усі претензії до мене були надуманими. Я не просто відкритий, а мені кажуть, що я може занадто відкритий, бо часом надлишком інформації про себе даю поживу для продукування всіляких чуток, пліток про мене і жовтих публікацій.
— Керівники «Батьківщини» розповідали, що ви обіцяли, що їх не підведете. Чому ж їх підвели чи як це назвати?
— Чим підвів? Треба судити за справами, а не за словами. Я підтримував, підтримую всі основні засади партії «Батьківщина», зокрема, соціального захисту громадян (тут у місті є дуже серйозні позиції і серйозні установки), ми не збираємося від них відмовлятися. Якщо я тут «підвів», то я щось не розумію.
— Свого часу ви до виборів і після виборів декларували свою близькість до Юлії Тимошенко і її ідеології. Ви одним з перших міських голів підтримали ініціативу Юлії Тимошенко про зниження тарифів на житлово-комунальні послуги. Як ви тепер ставитесь до Юлії Володимирівни?
— Моє ставлення до Юлії Володимирівни абсолютно не змінилося. Я залишаюся прихильником Юлії Тимошенко і буду й надалі підтримувати її серйозні кроки, які спрямовані на соціальний захист, багато її економічних кроків. Більше того, найяскравішим свідченням моєї нормальної роботи на цій посаді і нормальної взаємодії з урядом є те, що ми першими в Україні затвердили свій бюджет і в бюджеті передбачили максимум виконання всіх програм за рахунок власних можливостей. Четвертого січня цього року, коли ми затверджували бюджет, я надіслав Юлії Володимирівні телеграму, що ми постаралися максимально передбачити, скільки матимемо додаткових надходжень за рахунок перевиконання бюджету. Максимум перерахували залучених позичкових коштів для того, щоб уряд міг також максимум надходжень до Держбюджету України спрямувати на програми соціального захисту українців і реформування Української армії. І цю позицію я витримував і буду витримувати далі. Я заявляв, наскільки реформаторські кроки треба зробити, що ми не сильно будемо розраховувати на велику підтримку з боку держави. Усе так і виходить.
— Що б ви відповіли вашому опоненту Олександру Мартинюку, серед звинувачень якого є такі: порушення земельного законодавства, неправильне проведення земельних аукціонів, продовження хаотичної забудови міста, невміле керівництво житлово-комунальним господарством, лобіювання інтересів певних осіб.
— Це все слова. По більшості цих пунктів Олександр Мартинюк мав можливість звертатися до прокуратури, до суду і, як бачите, рішення суду й прокуратури інші. Ці його звинувачення не можна назвати звинуваченнями, бо по кожному з них є офіційні рішення правоохоронних органів, які стверджують, що ніяких порушень закону з боку міського голови нема. Я розумію Олександра Івановича — він політичний діяч і мусить, щоб його не забули, проводити якісь політичні акції. І кращої кандидатури для критики, ніж міський голова, він не знайде. Нікому не заважаю працювати. Єдине прохання: працювати в рамках закону і не переступати моральних норм. Я його добре пам'ятаю по роботі в штабі Ющенка і він розуміє, що все добре знаю і пам'ятаю.
— Ваші соратники недавно на прес-конференції казали, що за Мартинюком стоять певні сили. На ваш погляд, це так?
— Стоять певні люди, які захищають свої приватні інтереси. Всього-на-всього. Бажання заробити, відстояти свої інтереси ці люди намагаються подати як якесь протистояння з міським головою. Ви пам'ятаєте, що було по котельні. Котельня мусить належати місту, тому що вона опалює сорок відсотків міста. І якщо віддати її комусь, то потім не знатимемо, що з того буде — це рішення Луцької міськради. За нього двічі проголосувала більшість депутатів. Мені нема потреби боротися з Кропивою чи з кимось іншим, я виконую програму соціально-економічного розвитку міста. Я думаю, як залишити в нормальному стані системи життєдіяльності міста. Протягом півтора року ми тільки гасили старі борги і, слава Богу, таки погасили.
Я хочу відремонтувати стадіон, я хочу, щоб він був доступний усім, хто там бажає займатися. Ми маємо серйозних легкоатлетів, але не маємо покриття, на якому не те що змагатися, а не мають умов для тренування. Тому я не звертаю уваги ні на які акції протесту. Хай собі пишуть, що Шиба хоче комусь віддати стадіон. Коли усе зробимо, тоді скажу: дорогі лучани, збирайтеся і приймайте рішення — віддавати комусь чи залишити його для міста.
— Ви говорили, що приходите для того, щоб зламати корупційні схеми попередника, а ваші критики твердять, що відбулося лише перегрупування сил і на зміну одним схемам прийшли інші. Що ви на це скажете?
— Видно, ті, хто це каже, працюють в якихось корупційних схемах. Якщо твердять, що є, значить — вони є. Сам факт проведення земельних аукціонів свідчить про те, що корупційні схеми при продажу земельних ділянок зникли. Були встановлені серйозні коефіцієнти для продажу ділянок, які знаходяться під об'єктами нерухомості. І це теж викликало судові справи. Об'єкти нерухомості надаються в оренду на конкурсних засадах, продаються на конкурсних засадах, не знаю, де тут можна знайти корупційні схеми. Ви розумієте, якщо політика чотири роки не буде видно, то що йому робити на виборах? От і з'являються красиві фрази.
— Над чим зараз працюєте, що вирішуєте як міський голова? Як уявляєте своє політичне майбутнє?
— Моє політичне майбутнє є продовженням моєї політичної позиції, яка вже двадцять років і яка не змінилася. Я за суттю націоналіст, а за формою демократ. Хто б не ратував за сильні руки, сильні ноги, а Україні потрібні сильні голови. Необхідно радитися і приймати сильні, розумні, своєчасні рішення, а не пускати усе на самоплив, а потім регулювати батогом. Я був і буду за таку розумну політику.
Вважаю, що «Батьківщина» є українською і демократичною партією й буде такою. Але потрібно спиратися на власні сили, а не треба чекати, що все вирішить лідер. Якщо з'явиться така партія, яка буде відповідати усім моїм поглядам і позиціям, про які я говорив вище, я піду в таку партію. А на посаді міського голови я хочу робити так, щоб у найближчі роки кошти з Державного бюджету виділялися в січні, а не в грудні. Буду розраховувати на власні сили, будемо далі використовувати дешеві запозичення, кошти, які ми отримуємо в рамках муніципальної позики — це практично надзвичайно дешеві кредити без застави. Так живе увесь світ. Це дешеві, дармові гроші й ми ці кошти можемо вкласти з урахуванням наступної інфляції. Я розраховую піти з цієї посади років через шість і тоді побачите, яке місто я передам своєму наступникові.
http://www.volyn.com.ua/?rub=4&article=0&arch=ПАРТІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: КАМО ГРЯДЕШИ?
Микола Крат, «Поступ», 11.07.2008, Львівська обл.
Позачергові вибори до Верховної Ради України 2007 року продемонстрували, що політична підтримка в Україні нині розподілена між п’ятьма-шістьма силами, на три з яких припадає 90% місць у парламенті.Ці ж вибори ще раз підтвердили, що так звані ідеологічні партії особливою підтримкою серед населення не користуються. Відповідно, цих три найпотужніших політичних сили в Україні – Партія регіонів, БЮТ, НУ-НС – займають центристські позиції, і більш детально визначити їх ідеологічне спрямування важко. Втім, багато хто сходиться на тому, що НУ-НС стоїть на право-ліберальних позиціях, Партія регіонів – на консервативних, а БЮТ (оскільки декларував свою прихильність до ідеології солідаризму) знаходиться на позиціях лівоцентризму.
На тлі численних парламентських криз, а також поновлення розмов про черговий розпуск парламенту, особливо цікаво було б дізнатися, чи збережеться існуючий status quo у партійній системі України. З огляду на це доцільно було б розглянути перспективи кожного із основних політичних гравців.
За даними поточних соціологічних досліджень, з трьох основних сил, лише Партія регіонів спирається на стабільну підтримку, яка не має тенденції до падіння, а БЮТ і особливо НУ-НС поступово втрачають свій рейтинг.
Партія регіонів сьогодні виглядає монолітною потужною політичною силою, якій найближчим часом не загрожують якісь внутрішні розколи, яка в найближчому майбутньому навряд чи істотно втратить рівень своєї підтримки серед населення, тим паче, що уряд зараз очолює не Віктор Янукович, а отже істотних помилок, що потягнули б за собою серйозні наслідки очікувати не варто.
БЮТ, хоча останнім часом дещо втратив у рейтингу, все ж володіє дуже істотним потенціалом, який навряд чи в близькому часі втратить, попри закиди у помилковій політиці уряду Юлії Тимошенко. Про це ж свідчать і деякі соціологічні дослідження, згідно з якими серед населення України рейтинг довіри до Юлії Тимошенко навіть вищий, ніж до Віктора Януковича, і вдвічі вищий, ніж рівень довіри до Віктора Ющенка. Крім того, вибори 2007 року показали, що БЮТ поступово перетворюється із об’єднання трьох політичних сил – «Батьківщини», УСДП та ПРП – в єдину політичну партію, при чому перша повинна поглинути дві останніх, що підтверджується і тим, що до тих же виборів у списках від БЮТ серед 450 прізвищ 350 числилися у лавах «Батьківщини», а по 50 – в двох інших партіях. Та й до парламенту серед 156 депутатів від БЮТ пройшли 113 членів «Батьківщини», а від УСДП і ПРП разом лише 17 (інші 26 – безпартійні). Тому деякі дослідники прогнозують вже до наступних виборів юридичне оформлення на основі БЮТ єдиної політичної партії.
Із НУ-НС не все так просто. Ця політична сила протягом останніх кількох років катастрофічно втратила рівень підтримки. І хоча на виборах 2007 року НУ-НС ще спромоглася набрати 14% голосів виборців, навряд чи в майбутньому вона зможе хоча б близько підійти до такого показника, якщо взагалі ще колись зможе пройти до парламенту. Бо хоч у 2007 році під час створення цього блоку все і починалося із пропозицій створення на його основі єдиної партії, це одразу налякало КУН, який після того вже не входив до блоку. Крім того Юрій Костенко, чия УНП в загальному списку блоку займала квоту у розмірі 21%, вже тоді довго роздумував, чи варто об’єднуватися в єдину політичну партію націонал-лібералам із «Правиці» та лівоцентристам із Народної Самооборони. Але після створення нової політичної сили – «Єдиного центру» – на спробах утворення на основі НУ-НС єдиної партії справді можна поставити хрест.
Взагалі постає питання, чи продовжить ця сила своє існування. Особливо після того, як НУ-НС не пройшла до Київради, програвши комуністам, після заяв Анатолія Матвієнка, що УРП «Собор» ніколи не влиється в лави «Нашої України», а готова блокуватися лише із УНП, КУН, НРУ, «Порою». Крім того, і «Народна Самооборона» на тлі скандалів навколо народного депутата Жванії заявила про свою готовність вийти із НУ-НС. Останній удар для неї відбудеться тоді, коли Віктор Ющенко остаточно змінить свою позицію, і президентською партією буде вже не «Наша Україна», а «Єдиний центр» – не даремно ж у нього вливається стільки адмінресурсу, не даремно до ЄЦ переманюються численні політики із інших сил. Тому, цілком можливо, що з часом саме «Єдиний центр» займе ту нішу, яку зараз займає НУ-НС.
Стосовно партій із чіткішим ідеологічним забарвленням, то, наприклад, серед лівих сил найміцніші позиції займає Комуністична партія України. Саме вона – єдина зі всіх лівих сил у 2007 році пройшла до парламенту, залишивши позаду і СПУ, і ПСПУ. Останні дві, очевидно, вже пройшли пік своєї активності, і навряд чи найближчому майбутньому повернуть собі колишні позиції. Рейтинг довіри до СПУ з 2006 до 2007 року впав удвічі – виборець не пробачив Олександру Морозу надмірної гнучкості, і ця партія ще не скоро оговтається від удару, завданого їй на виборах 2007 року.
ПСПУ, на думку деяких дослідників, - проект Банкової, що створювався Леонідом Кучмою для того, аби підірвати позиції лівих, внести в їх лави роздробленість. Втім, з часом Наталія Вітренко зайняла самостійну позицію, але позбувшись підтримки адмінресурсу, практично зникнувши з екранів, вона втратила свою колишню підтримку. І хоча цілком можливо, що вона і надалі балотуватиметься і на парламентських, і на президентських виборах, шансів пройти у парламент у неї мало. СДПУ(о) провалившись на виборах 2006 року зі своїм проектом «Не так!» у 2007 році навіть не брала участі у виборах і без істотних структурних змін всередині цієї партії найближчим часом теж не в змозі буде знову стати серйозним політичним гравцем.
Ще одна партія, яку можна було б віднести до лівих – Партія зелених України, яка один раз – у 1998 році – потрапила до парламенту, набравши 5,4% голосів виборців, але з того часу рівень її підтримки все падає: у 2002 році вона набрала 1,3%, у 2006 році – 0,54%, у 2007 році – 0,4%. Тому знову повернутися до великої політики ця партія зможе тільки після того, як серйозно оновить власну програму, включивши до неї наболілі соціальні питання, і ставши загалом на позиції так званих нових лівих.
Комуністичною партією нещодавно було підняте питання про створення єдиного Лівого фронту. Але в ході дискусії навколо цього проекту з представниками українських лівих партій було виявлено наявність таких великих розходжень і протиріч, що створення такого фронту видається неможливим. Хоча ця ідея і була непоганою перспективою для КПУ, яка б не відмовилася додати до свого рейтингу ще ту підтримку, якою володіє ПСПУ та СПУ, але Наталія Вітренко занадто амбіційна, щоб грати другу скрипку, а представники СПУ розуміють, що тісна співпраця з комуністами може призвести до остаточного краху, розчинення і поглинання СПУ.
До речі, в переговорах щодо створення Лівого фронту брав участь також і Блок Литвина, хоча багатьох і здивувало те, що цей блок вирішив позиціонувати себе як ліву силу. Тим не менше, Блок Литвина і без блокувань із іншими силами займає досить міцні позиції. опираючись, в основному, на середній клас, і на виборах 2007 року пройшов до парламенту, отримавши майже 4% голосів виборців. До того ж рейтинг самого Володимира Литвина за деякими соціологічними даними дорівнює рейтингу Віктора Ющенка.
Стосовно правих сил, то партії, що виношували ідею створення «Правиці», а зараз входять до НУ-НС протягом останніх років істотно втратили свої позиції, крім того, як в правоцентристів, у них дуже вагомі конкуренти – і сама «Наша Україна», а віднедавна це і «Єдиний центр», який також позиціонує себе як правоцентристська сила. Крім того, і БЮТ забирає певний відсоток голосів виборців, що потенційно готові були б проголосувати за правоцентристську силу.
Іншим представником правого флангу української партійної системи є ВО «Свобода», яку називають досить перспективною силою. На виборах у 2006 році вона набрала 0,36% голосів виборців, а вже через рік – 0,76%, зайнявши на виборах восьме місце. Ця політична сила володіє певним потенціалом, який міг би істотно зрости, коли б її представники більше уваги приділяли соціальним питанням, а не лише відновленню історичної справедливості, а також трохи м’якше провадила свою риторику, яка багатьох виборців, можливо, просто відлякує.
http://postup.brama.com/usual.php?what=61561ШКОЛА МАЙБУТНЬОГО ДЕПУТАТА
Ганна Яловегіна, “Зоря Полтавщини”, 11.07.2008
Понад півсотні представників вищих навчальних закладів – активістів студентських рад – зібралися днями в Національному технічному університеті ім. Ю.Кондратюка на перше заняття-семінар “Школи майбутнього депутата”.Таке навчання було проведено за підсумками засідання “круглого столу” при голові обласної ради за активної участі ради ректорів вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації Полтавського регіону.
Студентів привітали заступник голови обласної ради Володимир Марченко та голова ради ректорів вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації Полтавського регіону, ректор ПНТУ ім. Ю.Кондратюка, депутат обласної ради Володимир Онищенко.
– Це перша така зустріч, і вона буде систематично повторюватись. Ми поговоримо відверто і щиро про наші здобутки, назвемо і деякі проблеми, – сказав Володимир Марченко.
Він презентував збірку робіт переможців обласного конкурсу “Від студентського самоврядування – до самоврядування громад”, видану обласною радою для поширення у бібліотеках вищих навчальних закладів.
– У Національному технічному університеті було вперше започатковано студентське самоврядування. Нині виповнюється десять років, коли від кожної з 220 груп було обрано делегатів на студентське віче та обрано президента студентського парламенту, – відзначив Володимир Онищенко. – Тут формуються навички молодих лідерів. Рада ректорів приділяє велику увагу співпраці з органами студентського самоврядування.
Депутати обласної ради, представники різних фракцій розповіли студентам про свою депутатську роботу, про те, як буває непросто прийти до виваженого рішення. Всі політичні сили зацікавлені, щоб до їхніх лав приєднувалися молоді, енергійні, ініціативні люди з сучасним мисленням, тож пропонували юним обирати партію за своїми переконаннями і бути політично активними, щоб уже через кілька років стати депутатом.
Віктор Іноземцев, керівник фракції СПУ в обласній раді, переконаний, що досвід роботи у студрадах допоможе молодим людям у наступній діяльності не тільки в органах управління, а й у будь-якій сфері. Керівник фракції БЮТ в обласній раді Дмитро Хрістов говорив про роль політичних партій у формуванні громадянського суспільства, адже діюча нині виборча система розподіляє людей за політичними симпатіями. На рівні місцевих рад вдається уникати політичних баталій і політичних рішень, оскільки депутати зосереджуються на вирішенні конкретних проблем регіону. Володимир Оніщенко, представник фракції Партії регіонів, розповів про регіональну молодіжну політику. Думками про те, якими мають бути молоді політики, а саме – уникати популізму, вміти працювати на результат, бути патріотом і мати євроатлантичну спрямованість, поділився з присутніми Олег Пустовгар, представник фракції НСНУ. Студентська молодь ставила виступаючим гострі запитання, що викликали жваву дискусію у залі й підтвердили небайдужу позицію як чинних, так і майбутніх народних обранців.ВІКТОР ТОПОЛОВ: «ЗАРАЗ БАГАТО ПОЛІТИКІВ-ШАХРАЇВ. БАЛОГА – НЕ ШАХРАЙ… ВІН ГІДНИЙ БУТИ ЛІДЕРОМ ПАРТІЇ»
Наталія Балюк, «Високий замок», 10.07.2008, Львівська обл.
Глава Секретаріату Президента України Віктор Балога нарешті написав заяву про вступ у партію “Єдиний Центр”.Нагадаємо, формальним лідером партії поки що є “людина Балоги”, його права рука, народний депутат України Ігор Кріль. Його обрали лідером на установчому з’їзді партії, який відбувся у Києві 27 березня. На суботу, 12 липня, заплановано з’їзд партії, на якому, швидше за все, буде обрано нового лідера. Припускають, що ним стане саме Віктор Балога.
15 лютого Балога вийшов з партії “Наша Україна”. Як пояснював тоді він сам – через зволікання зі створенням єдиної пропрезидентської партії. За те, щоб керівник президентського Секретаріату де-юре очолив партію першим, привселюдно заявив народний депутат України Віктор Тополов. Нагадаємо, сам Тополов покинув ряди “Нашої України” 19 лютого. Тоді разом з ним свій партійний квиток здали ще декілька “нашоукраїнців”: Роман Безсмертний, Михайло Полянчич, Оксана Білозір, Ігор Кріль. Згодом усі вони стали членами “Єдиного Центру”. До речі, Віктор Тополов після вступу в партію заявив, що готовий платити щомісяця 50 тисяч партійних внесків…
Кореспондент “ВЗ” зустрілась з Віктором Тополовим у стінах парламенту.
«Можливо, Балозі не варто залишатися на теперішній посаді…»
- Недавно ви заявили, що керівником партії “Єдиний Центр” повинен бути Віктор Балога. Чому так вважаєте?
- Не так я говорив. Мені журналіст поставив запитання: “Хто у вас буде лідером?”. Я сказав, що у нас є лідер – пан Кріль Ігор Іванович. Тоді запитав: “А Балога? Ви допускаєте, що він може бути лідером?”. Я відповів, що я б хотів, аби Балога був лідером партії, але це залежить від Балоги…
- Тобто Кріля ви не хотіли б бачити лідером партії?
- Кріль зараз є лідером. Я погоджуюся з цим. Було рішення установчого з’їзду… Але я б хотів, щоб лідером був Балога…
- Чому ви зупиняєте свій вибір на ньому?
- Він молода, енергійна, працездатна людина. У нього правильні переконання, правильні прагнення. Він патріот України. З ним можна працювати.
- Що маєте на увазі під “правильними переконаннями”?
- Зараз дуже багато політиків-шахраїв…
- Балога не шахрай?
- Думаю, ні.
- Якщо керівник Секретаріату Президента Віктор Балога формально очолить “Єдиний Центр” (а неформально він і так керує всім процесом), то партія однозначно буде сприйматися як партія влади, як адміністративний проект. Така собі ще одна НДП чи СДПУ(О)… Хіба це стратегічно грамотно?
- Це повинно бути його рішення. Можливо, йому не потрібно залишатися на своїй теперішній посаді… Я його розглядаю як політика, як людину. Вважаю, що він заслуговує бути лідером партії.
«А що, я повинен померти в «Нашій Україні?»
- Чому ви вступили в “Єдиний Центр”? Що вас там привабило?
- Я людина центристських переконань. Не люблю нічого крайнього…
- “ЄЦ” - це класична партія влади. Зазвичай, у такі партії вступають люди, які хочуть бути ближче до влади…
- Я не живу штампами. От ви придумали, що це партія влади. Але яка я влада?
- Це не я придумала. Партія сама себе так позиціонує. Бачимо, як активно вступають у партію губернатори, чиновники середньої руки…
- У нас, по-моєму, тільки три губернатори – члени партії. Це керівники Херсонської, Дніпропетровської й Хмельницької областей. Все. Ніхто з них не є керівником партійної організації…
- І все-таки, що вас приваблює в “ЄЦ”? Адже партія не має ніякої ідеології, за яку б можна було зачепитися?
- А де є ідеологія? Що, БЮТ – це ідеологія? Це – обличчя. Партія регіонів – це ідеологія? Це – обличчя… У кого ідеологія? У комуністів хіба що. У тій же “Нашій Україні” одночасно перебувають люди крайніх правих переконань, центристи і, якщо добре пошукати, то й ліві, зокрема в “Народній Самообороні”.
- Ну добре, не торкатимемось ідеології…
- У мене душа болить, що вже багато років Україна розділена на два табори. Давайте на цей час забудемо про ті розбіжності, які нібито між нами існують. Винесемо їх за дужки. І займемося тими питаннями, на які в нас однакові погляди. Всі втомилися від того, що живемо за принципом “Сам дурень”, шукаємо винних, сваримося, у нас окопна психологія, виникає агресія. Я не хочу так жити.
- Ви виступаєте проти руйнувань, поділів, агресії, але створення групи “Єдиний Центр” - хіба це не крок до руйнування тієї ж фракції “Наша Україна”?
- Я стільки часу говорив, що нам потрібна якась інша концепція в середині “Нашої України”, але ніхто мене не слухав. Я що, повинен померти там? Я не хочу жити так, як комусь хочеться, якщо я так не думаю… Час покаже, хто з нас має рацію.
- Але ви ж потрапили в парламент за списком “Нашої України”. Відтоді минуло якихось півроку... Що так принципово змінилося в “Нашій Україні”, що змусило вас покинути її ряди? А як же моральна відповідальність перед політичною силою, яка зробила вас депутатом?
- Ну і що? Я, ще не будучи членом “Нашої України”, активно працював на цю силу в 2003-му, 2004-му. Я став членом “Нашої України” у 2005-му році, коли створилася партія. Чому тоді говорили, що я герой України, що чиню правильно, а зараз кажуть, що я – зрадник, зраджую “Нашу Україну”. Я не зраджую. Все, що добре в “Нашій Україні”, що є доброго, я буду вітати й підтримувати. За великим рахунком, “Наша Україна” залишається дружньою “Єдиному Центру”, але багато що мені в ній не подобається…
«Я голосуватиму за відставку уряду Тимошенко»
- Представники “Єдиного Центру” у парламенті будуть голосувати за відставку уряду Тимошенко чи проти?
- Я за всю групу не буду розписуватись. А я, швидше за все, голосуватиму за відставку уряду. Тому що мені не все подобається в його роботі.
- Ну, це не аргумент. У роботі будь-якого уряду може не все подобатися...
- Якщо вони не можуть налагодити роботу, чому мені це повинно подобатися? Я передбачав такі економічні показники цього уряду, тому довго не підписував коаліційної угоди.
- Будете голосувати за створення широкої коаліції?
- Я не розумію, що таке “широка коаліція”? Вважаю, що ми повинні були б створити уряд національної єдності мінімум з чотирьох політичних сил – Блоку Литвина, “НУ-НС”, Партії регіонів і БЮТ. І в такий спосіб помирити Україну. Всім політикам наступити на горло власній пісні, перестати любити себе - гарних, дивлячись телевізор, і подумати про Україну. Або ми любимо Україну, або робимо вигляд…
- Ви зараз говорите гарні й дуже правильні слова, але на ділі все не так. Якщо ви закликаєте всіх любити Україну, то як можна пояснити той антагонізм, який існує в Секретаріаті Президента до уряду. По суті, ми бачимо відвертий саботаж роботи уряду з боку Секретаріату, очолюваного вашим лідером. Візьмемо для прикладу той факт, що Секретаріат не пускає губернаторів на засідання уряду. Це нормально?
- Хто вам сказав, що Секретаріат не пускає губернаторів? Якщо губернатор хоче їхати, нехай їде, хто його не пускає? Я не вважаю, що позиція Секретаріату Президента й самого Президента стосовно уряду – це саботаж. Йде нормальна робота. Якщо думка Президента про роботу уряду відрізняється від думки уряду, то він має право говорити і вказувати на недоліки. Чому це називають саботажем? У “Нашій Україні”, на жаль, теж так: якщо моя думка відрізняється від думки іншого, то я зрадник. І це називається демократією?
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=66218ПІВМАНДАТА – НА БРАТА…
Інна Пукіш-Юнко, «Високий замок», 10.07.2008, Львівська обл.
В історії про те, як БЮТ позбавляв депутатства вихідця з коаліції Ігоря Рибакова, додалося персонажів.Тепер у ній задіяні не лише Центрвиборчком і Генпрокуратура, а й служителі Феміди. Ігор Рибаков поскаржився на «кривдників-соратників» в Одеський окружний адміністративний суд, і той призупинив дію рішення міжпартійного з’їзду БЮТ про дострокове припинення депутатських повноважень нардепа-«вигнанця».
Рішення «заморозили» до розгляду, по суті, справи за позовом Рибакова. Це означає, що до того, як своє слово скаже суд, Центрвиборчком не може зареєструвати депутатом наступника Ігоря Рибакова (за списком БЮТ, наступний на «здобуття» депутатського мандата – 66-річний Олег Тищенко, про якого на сайті ЦВК сказано: «керівник департаменту виконавчого секретаріату політради партії «Батьківщина»).
Поки триває судова тяганина, БЮТ доведеться відмовитися від намірів вже цього пленарного тижня поповнити фракцію новим депутатом. А оскільки цей пленарний тиждень швидше за все буде останнім перед літніми канікулами, то до наступної сесії заміна на парламентському полі БЮТ точно не відбудеться.
Ігор Рибаков вибудовує захист на двох фронтах: на судовому і в Генпрокуратурі. Але ГПУ наразі не поспішає публічно реагувати на звернення «вигнанця» з проханням порушити кримінальну справу за фактом фальсифікації, який, за словами Рибакова, мав місце при ухваленні карального рішення БЮТ. Рибаков наполягає на тому, що факт відкликання його підпису під коаліційною угодою перекрутили – нібито було відкликання підпису зі списку членів фракції БЮТ.
Чим закінчиться двобій «БЮТ проти Рибакова, Рибаков проти БЮТ»? Більшість коментаторів сходиться на думці, що поєдинок за мандат буде затяжним. Думки ж щодо того, у кого більше шансів на перемогу, розходяться.
Коментарі для «ВЗ»
Володимир Полохало, народний депутат (БЮТ):«Процес, в якому «ляльководи» задіяли Рибакова і Бута, не буде простим».
Хоча роз’яснення Конституційного Суду половинчасте і суперечливе, але те, що у Верховній Раді не може бути індивідуальних членів (депутат не може бути поза фракцією), сказано чітко. Спровокований Банковою вихід Рибакова і Бута як елемент спецоперації, спрямованої на розвал демократичної коаліції, - це нонсенс, з точки зору навіть суперечливого українського законодавства. Цими суперечливостями і правовими колізіями, безумовно, користуватимуться Рибаков і Бут. Треба було очікувати, що без судових позовів не обійдеться. Тут залишається лише сподіватися на справедливе рішення. Перешкод багато. Подивимося, що скаже Центрвиборчком… План з проголошення демократичної коаліції у Верховній Раді недійсною провалився, у його реалізаторів немає 226 голосів для створення нової коаліції. Але широка коаліція працює – в інших органах влади. Тому процес, в якому «ляльководи» задіяли Рибакова і Бута, не буде простим.
Крім юридичного, є й моральний бік питання. Вихід цих депутатів з коаліції отримав негативну оцінку не лише всередині коаліції, а й поза парламентом – зокрема серед виборців, які голосували за БЮТ і «НУ-НС». Події у Верховній Раді попереднього скликання сформували несхвальну громадську думку стосовно таких депутатських переходів, які призвели до дострокових парламентських виборів. Дії, якими БЮТ відреагував на вихід Рибакова з коаліції, справедливі і мають підтримку у суспільстві. Думаю, більше шансів на те, що Рибаков буде позбавлений депутатського мандата.
Ігор Жиденко, член Центрвиборчкому: «У рішенні ради блоку сказано, що Рибаков вийшов з фракції».
- На скільки часу затягнеться розгляд цього питання – важко сказати. Але розгляд так чи інакше має відбутися: бо є подання, воно зареєстровано, і по ньому треба приймати рішення. Думки членів ЦВК з цього приводу різні. Але це лише кулуарні розмови – офіційних думок наразі ніхто не висловлював.
- Уточніть, будь ласка, як звучить рішення з’їзду БЮТ про позбавлення Ігоря Рибакова депутатських повноважень?
- У рішенні ради блоку сказано, що Рибаков вийшов з фракції. Згідно з рішенням Конституційного Суду, вихід з фракції тягне за собою складення мандата.
- Для розгляду питання ЦВК потрібно підтвердження того, що Рибаков вийшов з фракції, - його особиста заява про вихід? Чи це вже компетенція суду – розбиратися, була така заява чи ні?
- Документів, які були подані у Центрвиборчком, на мою думку, достатньо, вони оформлені належним чином. Проводити слідство: чи так було, як хто кого зрозумів, - це не компетенція ЦВК. Центрвиборчкому потрібно рішення вищого партійного органу й відповідне подання. ЦВК не розглядає питання щодо припинення повноважень Рибакова – ЦВК розглядає питання щодо реєстрації наступного депутата.
Ігор ПОПОВ, голова правління Комітету виборців України: «З юридичного боку у Рибакова більше шансів».
Позбавити Рибакова депутатства без його особистої заяви не можна. Починаючи цю кампанію, і керівництво БЮТ, і юристи, мабуть, розуміли це. З’їзд, на якому затвердили рішення про припинення депутатських повноважень Рибакова, провели у першу чергу для того, щоб продемонструвати: БЮТ відмежовується від зрадника. Справа Рибакова може бути також додатковим приводом для блокування трибуни у разі, якщо в порядок денний не будуть внесені питання, на яких наполягає фракція БЮТ. Не виключаю, що цього тижня «бютівці» приведуть до Верховної Ради наступного за списком депутата і пропонуватимуть Рибакову звільнити місце у сесійній залі… Ведеться кампанія у Центральній виборчій комісії. Суперечка ЦВК з Банковою навколо реєстру виборців може сприяти дрейфу “симпатій” у бік БЮТ: БЮТ збільшив свої шанси. Але не думаю, що Центрвиборчком піде на пряме порушення закону і позбавить Рибакова мандата без його заяви. У Рибакова знайдеться достатньо юридичної і політичної підтримки для того, щоб тягнути справу (затягнутися вона може, як мінімум, на три місяці). З юридичного боку у Рибакова більше шансів. Якщо керуватися логікою, яку озвучують представники БЮТ: якщо депутат не ходить на засідання фракції, то визнає, що не входить до фракції, тоді треба виганяти не лише Рибакова.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=66154ХТО ТАКИЙ ЮЛІЙ ТИМОШЕНКО?
Сюзанна Бобкова, «Високий замок», 10.07.2008, Львівська обл.
Виявляється, в Україні є не лише Юлія Тимошенко, а й Юлій Тимошенко…Депутати Трускавецької міської ради створили фракцію і назвали її чоловічим ім’ям – “Юлій Тимошенко”… Це підтвердила у телефонній розмові кореспонденту “ВЗ” перший заступник Львівської обласної партійної організації ВО “Батьківщина” Ірина Яворська. Натомість голова новоствореної фракції Андрій Кульчинський заявляє, що це описка... Кореспондент “ВЗ” спробувала дізнатися: хто цей загадковий чоловік - Юлій Тимошенко?
«Сир-бор» влаштували депутати Трускавецької міської ради. Не так давно сімох із них на з’їзді партії БЮТ позбавили депутатських мандатів. Серед тих, що “відзначилися”, – Олександр Грищенко, Наталія Хом’як, Володимир Щигель, Юрій Врублевський, Андрій Кульчинський, Микола Федоричак, Володимир Возьняк. Як стало відомо кореспонденту “ВЗ” з власних джерел, вже є рішення про позбавлення депутатських мандатів вищезгаданих осіб.
За словами Ірини Яворської, цих людей виключили з партії, бо вони порушили дисципліну та статут партії, нехтували обіцянками, які давали виборцям. У п’ятницю, 4 липня, “бютівці” скерували усі документи “у справі” до територіальної виборчої комісії. Але депутати-“вигнанці” не погоджуються з таким вироком. Як зазначив у розмові з кореспондентом “ВЗ” Андрій Кульчинський, депутати змінили назву фракції (за його словами – це “Незалежна фракція Блоку Юлії Тимошенко”, а те, що в документах вона значиться як “фракція Юлій Тимошенко”, мовляв, технічна помилка), у зв’язку з тим, що на партійних виборах відбувалися грубі фальсифікації.
На звітно-виборчих зборах обирали голову міської організації партії “Батьківщина”. Андрій Кульчинський каже, що на цю посаду знову переобрали Руслана Крамара. Однак таке призначення Кульчинський вважає нелегітимним: каже, більшість депутатів з фракції (семеро із десяти) підтримували саме його. За словами Кульчинського, Руслан Крамар дописав голоси на свою користь…
Кореспондент “ВЗ” випитувала у Андрія Кульчинського, чи претендує він на мерське крісло? Чіткої відповіді отримати так і не вдалося. Кульчинський на минулих виборах (у 2006 році) на посаду міського голови Трускавця посів третє місце (набравши близько 10% “за”). А минулого року восени у місті почали ширитися чутки про дострокові вибори мера…
“Хай доведуть виборчій комісії, що вони праві, - каже Андрій Кульчинський. – Ми не виконували обіцянок перед виборцями? Більшість ініціатив у міській раді - наші. Ми вже отримали документи. Будемо це рішення виборчої комісії оскаржувати у суді”.
Кореспондент “ВЗ” звернулася по коментар до голови міської організації партії “Батьківщина” у Трускавці Руслана Крамара з надією розставити усі крапки над “і”.
“Семеро депутатів не можуть познущатися над потужною партією “Батьківщина”, - каже Руслан Ярославович. – Не кожна людина може пройти свій шлях гідно. Можливо, у цих депутатів з’явилася якась спокуса… Вони публічно виступили проти партії, тому їх і позбавили депутатських мандатів”.
Нагадаємо, ще раніше з БЮТ виключили міського голову Трускавця Лева Грицака. Кажуть, Андрій Кульчинський тепер співпрацює з мером.
“Я розмовляв з Кульчинським близько п’яти годин, - розповідає пан Крамар. – Просив його не йти проти мене. Він відповів, що його поставили перед вибором: або він йде на голову фракції, або… І тут він не договорив… Подейкують, на нього чинився тиск як з боку влади, так і бізнесу”.
А ось на запитання, чи займе Андрій Кульчинський місце мера на наступних виборах, Руслан Крамар відповів так: “Він уже списаний претендент. Тоді він отримав такі високі відсотки, бо на нього партія “пахала”, і я у тому числі”.
“А таку назву фракції придумав київський політтехнолог (“економічного походження”), якого привезла зі столиці бізнес-структура, що стоїть за Кульчинським, аби спровокувати партію”, - додав Крамар.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=66153ЕКОНОМІКА
НАЙДЕНА ФОРМУЛА БОГАТСТВА
Елена Черних, «Донбасс», 14.07.2008, Донецкая обл.
Профессор Виктор Костенко уверен: срок эксплуатации каждой шахты 500-1000 лет.Участившиеся аварии на шахтах и неизменный вердикт «неисследованные газодинамические явления» вызывают вопрос: неужели «навороченная» электроника не в силах тягаться со стихией? Если сегодня не пересмотреть технологию добычи угля и не перейти к комплексному использованию недр, то завтра на шахтах можно будет ставить крест. В буквальном смысле. Есть и другой вариант - перейти в режим «бесконечные деньги и бесконечная жизнь». О том, как это сделать, рассказывает заведующий кафедрой природоохранной деятельности Донецкого национального технического университета, профессор Виктор Костенко.
В шахте могут работать роботы
- Можно ли сделать процесс добычи угля полностью автоматизированным?
- У поляков есть такая шахта - все основные процессы отслеживаются с помощью телевизионной техники. Но без участия человека все же не обходится - работает ремонтная смена, проверяют оборудование и автоматику.
В районе Лисичанска в 1966 году было закрыто предприятие «Подземуголь», занимавшееся добычей энергоносителей из-под земли практически без участия рабочих.
В ДонНТУ есть факультет автоматизации и механизации технических процессов. Но масса разработок не находит воплощения в жизнь. В частности, противоаварийная защита УТАС (комплексная система мониторинга, контроля, оповещения об авариях). Хотя стоит она дешевле, чем иностранные аналоги, но... остается невостребованной.
- Даже там, где такие системы стоят, датчики заматывают фуфайками, заклеивают изолентой. Вы в курсе последнего скандала на шахте им. Засядько?
- С Госгорпромнадзором? Да. В России была авария - сдали новейшую шахту, поставили современную английскую систему, а местные «левши» перепрограммировали ее таким образом, что какая бы концентрация метана ни была, датчик всегда показывал норму... Против «фуфайки» есть средства: можно задавать контрольные режимы и наблюдать - если датчик не реагирует, значит, он отключен. Проблема в том, что сейчас не занимаются наукой должным образом, чтобы обеспечить шахтерам надежную и эффективную защиту.
- Следовательно, избежать аварий пока не удастся?
- Не удастся. Я видел слезы нескольких президентов на похоронах, когда были массовые трагедии, слышал обещания, что будет выполнено одно, второе, вложены деньги. После этого ни президентов, ни денег не видел. Шахты находятся в аварийном состоянии: им.Засядько и Куйбышева утоплены, им.Румянцева, «Краснолиманская», «Красноармейская-Западная», «Комсомолец Донбасса» горят, на «Карла Маркса» - взрыв. Теперь шахта тонет, и людей, которые там остались, уже не поднимут... Все, кто пытается вести интенсивную разработку угля, попадают в сложнейшую ситуацию. Одна из причин, почему происходят аварии - не ведется подготовка новых горизонтов. Начинаем выхватывать уголь из оставленных: некондиционных, опасных участков...
Ученые предлагают выход
В Украине уголь всерьез не воспринимают - не видят перспективы. Выгоду проще получать, добивая то, что имеем. Рисковать, вкладывая большие деньги в столь нестабильное время в то, чего через несколько лет может не быть, - дураков нет. Поэтому руководство шахт просит: «Помоги сделать так, чтоб мы ничего не делали, но у нас все было, и нам за это ничего не было!». Вы посмотрите статистику: на миллион тонн - четыре покойника.
Между тем экономическую безопасность страны обеспечивает добыча нескольких десятков минералов на собственной территории (Украина могла бы себя обеспечить где-то на треть). А если ресурсов не хватает, держава будет каким-то образом их добывать. Каким? Американцы, зная, что в Ираке неглубоко лежат большие запасы нефти, принесли «демократию» - Саддаму и не снилось столько мертвецов. Еще пример? Вторая мировая война: Германия, Япония, Китай - страны, обделенные природными богатствами, вели агрессивную политику для того, чтобы захватить ресурсы. То же самое продолжается сейчас...
То, что происходит в угольной отрасли сейчас, можно обозначить словом «коллапс». Давайте решим на государственном уровне: нужна нам угольная промышленность или нет? И вспомним, что от угля, что бы ни говорили, зависит и энергетика, и металлургия.
На кафедре, анализируя эту ситуацию, поняли, что наш уголь (средняя зольность его 48-50 процентов) никогда не будет конкурентоспособным, если и далее продолжится такая техническая политика. В качестве выхода мы предлагаем заняться шахтами более серьезно, в частности - комплексным подходом к добыче.
Чтобы содействовать решению тех проблем, о которых я сказал, ДонНТУ берется подготовить кадры. Впервые в этом году мы набираем группу горняков, специализация которых - комплексное использование недр. Они получат точно такой же диплом, как ребята, которые заканчивают классический курс «Разработка месторождений полезных ископаемых», плюс экономические азы и обширные знания в актуальных вопросах: как разработать некондиционные пласты, использовать метан, воду, породу. Областная администрация, понимая важность этого решения, обеспечила двадцать мест за счет местного бюджета. При этом количество мест на другие специальности сохраняется.
В свою очередь, комплексное освоение недр позволит достать из подземелий богатства на миллиарды долларов! Речь идет о каптаже и утилизации горючих газов, использовании геотермальной энергии, переработке шахтных вод и породы.
«Черное золото» в бесценной оправе
- Что имели в виду, говоря об использовании породы и шахтных вод?
- Горная порода большинства наших месторождений содержит много ценных элементов, причем редких - германий, цезий, фосфор. Мы их складываем посреди города, занимаем процентов 15 нашей территории, дышим токсичными газами и радиоактивными аэрозолями... Поэтому в онкологии очереди, сердечно-сосудистые заболевания - свыше всякой меры.
Например, у нас в университете, на химическом факультете, разрабатывают технологию, как из этой породы - глинистых сланцев - можно получить сырье для алюминиевой промышленности. Может быть, пока дешевле возить бокситы из Гвинеи, но ведь когда-то это закончится. Транспортные расходы, таможенные тарифы, да и просто исчерпание ресурсов приведет к тому, что использовать наши породы станет выгоднее. Я уже не говорю о таком простом решении, как использование породы в качестве основы для автомобильных дорог и железнодорожных насыпей.
Донбасс стонет - нет воды. Между тем на каждую тонну добываемого угля приходится десять кубометров воды. Казалось бы, вот он, источник, надежный, хороший. У нас под землей вода, которая по своим кондициям соответствует «Бонакве»! В недрах шахты им.Бажанова почти питьевых кондиций вода - можно напоить пол-Макеевки. К тому же, если сопоставить нынешние тарифы, дешевле доставать бажановскую воду, чем тянуть ее из Северского Донца.
- Насколько можно обеспечить регион?
- 600 миллионов кубов воды выдают наши предприятия угольной промышленности на поверхность. Причем, все их можно использовать. Донецкий, Макеевский, Енакиевский металлургические заводы, возможно, могли бы не покупать воду в водоканале, а по сравнительно небольшой цене брать у угольных предприятий. И на орошение полей, и на другие технические цели она тоже сгодится.
Немногие знают, что из угля можно делать... бензин. В конце войны Германия производила синтетический бензин из угля; ЮАР, попав в изоляцию, тоже обеспечила себя «искусственным» топливом (по сей день половину всего используемого в стране бензина они добывают путем гидрогенизации угля). Уникальная технология переработки угля появилась еще в прошлом веке, первые литры синтетического топлива уже производятся в Луганской области.
В Европе сейчас литр бензина стоит два доллара, возможно, к концу лета и у нас цены возрастут. И это только начало! Так, если в 1972 году тонна сырой нефти стоила 19 долларов, то сейчас баррель - 30, впору задуматься.
- Есть ли предприятия, которые уже сегодня могли бы перейти на производство синтетического топлива? Какие вложения для этого потребуются?
- Вложения нужны, но они не так уж велики. Основная проблема - обеспечить подачу водорода. Транспортировать его с атомных электростанций очень опасно, а сжигая уголь (речь идет о подземной газификации), можно получить генераторный газ, в котором содержится много водорода.
Следующий момент - геотермальное тепло. Горняки добрались до глубоких горизонтов, где температура массива достигает сорока-пятидесяти градусов («Шахтерская-Глубокая», та же шахта им.Засядько). Современные энергетические установки позволят использовать ее для получения других видов энергии - электрической, механической, для обогрева и, как ни странно, охлаждения. Буквально перед вами от меня ушел мой коллега из Днепропетровска - мы с ним занимались вопросом, как на «Шахтерской-Глубокой» горнякам облегчить жизнь. Тепловую энергию можно отвести от рабочих мест и направить в бани, столовую и т.д. Или даже на отопление шахтерских поселков. Правда, пока все это лишь на уровне предварительных расчетов, формул.
http://www.donbass.ua/news.php?ch=id&id=2642&to_ch=allАЛЕКСАНДРА КУЖЕЛЬ: "МЫ ЗАСЛУЖИВАЕМ ТУ ВЛАСТЬ, КОТОРАЯ НАС ИМЕЕТ"
Игорь Ребров, «Донецкий кряж», 11.07.2008
В последнее время наметилась некая стабилизация цен: сами цены не снижаются, но, (хотя бы пока) перестали бурно расти.Премьер-министр Юлия Тимошенко утверждает, что это начало того самого "украинского прорыва", в результате которого в стране будет построено процветающее общество. Но премьер - лицо заинтересованное и, не исключено, что просто выдает желаемое за действительное. Летом на Украине люди всегда жили более-менее сыто.
Но что ждет нас в ближайшем будущем? Сохранится ли хотя бы нынешняя «стабильность цен» в октябре-ноябре, вот чем вопрос.
Корреспондент "ДКР" попросил оценить экономическую ситуацию заслуженного экономиста Украины, экс-министра нескольких правительств, президента аналитического центра "Академия", кавалера многих государственных орденов Александру Кужель.
- Во-первых, летом инфляция всегда стабилизируется - это закон экономики. Во-вторых, у нас - рыночная экономика, нравится нам это или не нравится. И товар стоит столько, за сколько мы готовы его купить - правительство здесь ни при чем. Если в Запорожье свинина стоит пятьдесят гривен, то в Киеве - семьдесят. Мы на днях с подругами, приехавшими из Запорожья, покупали на рынке мясо на шашлык. Они увидели ценники и воскликнули: да вы что, таких цен нигде нет! Я говорю: где нет, в Запорожье? Конечно, в Запорожье свинина по семьдесят гривен не продастся, а в Киеве она идет по семьдесят. То есть цена соответствует покупательной способности потребителей. Ни один нормальный продавец не будет держать товар, чтобы он испортился. Он продает по той максимальной цене, по которой товар готовы купить.
Цены сегодня на Украине зашкаливают. Я недавно была в Греции и увидела, что по цене многих продовольственных товаров мы греков уже обогнали. Например, все фрукты - черешня, бананы, персики, персикослива - у нас в полтора раза дороже, чем в Греции. Между тем, Греция эти фрукты так же, как и мы, импортирует из Эквадора, из Италии.
Я часто бываю за границей, там действительно существенно растут цены на продовольствие, но у них зарплата по украинским меркам космическая, поэтому запас прочности очень большой. В Греции один парень из Донецка рассказывал мне, что зарабатывает за полгода тридцать тысяч евро - работает официантом, без выходных. Минимум двадцать тысяч он привезет домой, а это 160 тысяч гривен.
В общем, нельзя сказать, что сейчас на Украине цены стабилизировались. Они просто остановились на точке максимума покупательной способности. Если не будет покупаться в Киеве свинина по семьдесят гривен, она обязательно начнет дешеветь.
Если водители не будут заправляется по шесть-семь гривен за литр, торговцы бензином начнут искать какой-то выход в отношении цены на топливо.
Дай Боже, чтобы к концу года у нас инфляция сохранилась в рамках прогноза Мирового банка - восемнадцать процентов. Хотя бы восемнадцать!
Поэтому я бы посоветовала гражданам, чтобы не пострадать от обесценивания денег, вкладывать их, например, в долгострой, сделать ремонт квартиры.
Попытки сберечь деньги в наличной форме сегодня бесполезны. Во время высокой инфляции деньги нельзя сберегать, нужно занимать их (у кого есть такая возможность) и покупать то, что вам нужно: покупайте ванну, холодильник и так далее.
Если есть доллары, не следует паниковать и сдавать их в обменки. Они обязательно немного поднимутся в цене к Новому году - очень ненамного, потому что доллар и в Европе упал…
- Вы говорите, что правительство не может повлиять на рост цен, но ведь есть такая вещь, как товарные интервенции на потребительский рынок?
- Товарные интервенции уже были, но на цены они почти не повлияли. Вы будете покупать просроченную американскую говядину, напичканную химикатами, или такие же американские куриные окорочка?
Немногочисленный средний класс это покупать не будет. А бедных людей, которых большинство, больше волнует цена на хлеб.
Тимошенко говорит о стабильности и росте экономики, но мы не знаем конечных достоверных цифр. Вообще правительство по-хорошему должно заниматься не повышением социальных выплат, а реформой ЖКХ, строительством и ремонтом дорог, реконструкцией хрущевок, чтобы улучшить энергосбережение.
- Кто же виноват в том, что цены растут, и мы становимся беднее - президент, премьер, оппозиция, коалиция, олигархи, пролетариат?
- Виноваты мы все. Мы заслуживаем ту власть, которая нас имеет. Пока мы не будем оценивать власть по делам, а не по словам, с нами будут обращаться так, как сейчас. Никто конкретно из власти не виновен, потому что она такая, какой мы хотим ее видеть. Если народ хочет грозного демона и диктатора, он его получит, а если он хочет бодрые обещания, он их и получит.
Я недавно разговаривала с экс-кандидатом в мэры Киева Пилипишиным. Он в своем районе внедрил интересную коммунальную программу: если жители подъезда собирают на ремонт и реконструкцию своего подъезда тысячу долларов, то он им дает дополнительно еще три тысячи - на хорошую железную дверь, на ремонт лифта и так далее. И буквально единицы на это согласились! То есть вложить свою копейку в благоустройство своего же подъезда почти никто не захотел! Все рассуждали приблизительно так: "Оцэ воны повынни мэни всэ зробыты".
При этом живут в загаженных подъездах, годами ожидая, когда "воны всэ зроблять". Пока такое отношение людей к власти не изменится, все на Украине будет по-старому.
Вообще у нас многое надо менять. Скажем, говорим о рыночной экономике, подразумевающей децентрализацию и конкуренцию. А центр принятия решений в Киеве остался прежний, единый, как и в советские годы. В результате решения принимаются, а выполнять их некому.
- Сейчас парламентская оппозиция хочет отправить правительство Тимошенко в отставку, это что-то может изменить к лучшему в экономике?
- Может, но только в том случае, если главой правительства будет не политик - не Янукович, не Балога, не Турчинов, не Яценюк. Политики на посту премьера не смогут принимать непопулярные решения, чтобы не гробить свою карьеру. Они будут раздавать социальные выплаты, а экономика будет разрушаться.
До следующих выборов президент должен назначить "переходное правительство", которое займется многими непопулярными, но очень необходимыми реформами. Это правительство не должно представлять какую-либо политическую силу. Это правительство народ будет ненавидеть лютой ненавистью, но это сейчас единственный выход для Украины.
К сожалению, правительства, представляющие политические партии, заботятся не о человеке труда, а о потребителе в худшем смысле этого слова. Мы вырастили целое поколение потребителей. Они не хотят работать, но хотят получать материальные блага.
http://www.dkr.com.ua/index.php?new=9733ДЕНЬГИ ЕСТЬ — ЖЕЛАЮЩИХ НЕТ
Ирина Почапская, «Время», 11.07.2008, Харьковская обл.
Сегодня на Харьковщине Фонд содействия молодежному жилищному строительству выдает… 1 кредит в месяц.В 2006 г. бум программы Фонда по частичной компенсации процентной ставки кредитов коммерческих банков, инициированный министром семьи, молодежи и спорта Юрием Павленко, загнал в кредитную яму и молодых заемщиков, и государство. Программа прекратилась на год.
Стали говорить, что Фонд закрылся и кредитов больше не будет. За 6 месяцев 2008 г. в нашем регионе выдано 8 льготных и кредитов на жилье, что примерно в 10 раз меньше, чем в 2003 — 2004 гг., когда программу поддерживало не только государство, а и местные бюджеты. Причин несколько: существенное подорожание жилья, изменение отношения местных властей к жилищной проблеме. К примеру, в свое время Харьков не только принял Программу развития молодежного жилищного кредитования на строительство (реконструкцию) жилья в 2002 — 2004 гг., но и выделил на неё ощутимые средства — 1,9 млн. гривен. В декабре 2006-го харьковская мэрия приняла аналогичную программу развития на 2007 — 2010 гг. Но через год перед XVII сессией горсовета (30 декабря 2007 г.) без объяснений сняла с повестки дня ранее заявленный вопрос о выделении бюджетных средств на её реализацию…
О том, с чего начиналось молодежное жилищное кредитование, и о его сегодняшнем дне рассказывает руководитель Харьковского областного отделения Всеукраинской ассоциации МЖК «Укрмолодьжитло» Александр Вензель.
Проблема родом из СССР
— Потребность в жилье во все времена — это потребность такого же первого рода, как в еде и одежде. Советская жилищная проблема – это в большинстве своем искусственная проблема. Никогда не поверю, что государство, которого весь остальной мир боялся, которое космос освоило, не могло решить эту проблему. Союзу просто не нужно было её решать, системе управления государством нужны были эти очереди, потому что очередь — это один из мощнейших способов уничижения, нивелирования личности и управления массой.
Заявлялось, что жилье бесплатное, но заметьте — почти любой советский человек получал его тогда, когда уже отработал лет 20 на государство: не на одну квартиру, а на несколько…
Я считаю, что в первую очередь отдельное жилье необходимо как раз молодой семье. Но в то время молодежь, как правило, не могла удовлетворить потребность в жилье законным путем.
Первые МЖК зародились в конце 1970-х как инициатива «снизу» среди молодых людей, которые не хотели ждать «милости от государства». Они работали на стройках в выходные. В условиях плановой экономики было очень непросто это реализовать. Все было расписано на пять лет вперед: и сколько будет материалов, и где что строить.
Вскоре идея МЖК зашагала по стране. Молодежь строила сверхплановое жилье и получала его без очереди, а для строителей это было перевыполнение планов, премии и награды. В Свердловске (сейчас — Екатеринбург) даже появился целый район МЖК.
Я, к примеру, создавал первый МЖК «Монолит» в Харькове на заводе им. Шевченко. В 1985-м я побывал в Свердловске, в 1986-м согласовали вопрос с руководством завода, создали оргкомитет, в 1987-м первый отряд пошел на стройку, а в 1988-м люди уже заселялись в свои квартиры.
Почему именно завод им. Шевченко? Да потому, что он подчинялся тому же министерству, где о МЖК уже хорошо знали и не надо было ничего доказывать. Потому что у завода была мощнейшая база — ему ни город, ни область, никто не был нужен. Микрорайон запроектировали, провели конкурс, изменили архитектуру. Все! Другим было тяжелее. Почти одновременно с нами движение МЖК появилось на релейном заводе. В целом в Харькове было порядка 10 МЖК.
МЖК «Интернационалист» в Харькове строился для участников боевых действий в Афганистане и был особенным. В чем его особенность? В том, что у этих людей не было ни мамы, ни папы, ни министерства, ни даже горисполкома. Они сами возродили маленький кирпичный мини-заводик в Мерефе и начали сами печь кирпич, потому что им никто ничего продавать не хотел, никто им не хотел строить котельную, они построили и начинили ее сами. Когда пришел 1991-й год, то мой МЖК, МЖК релейного завода и многие другие умерли. А эти выжили, потому что у них уже было все свое. А у нас на все было чужое, заводское, кроме собственно тренажерных залов или кабельного телевидения. Но этим же нельзя строить...
МЖК в независимой Украине
— МЖК пришлось выживать. И выжило их достаточно много — 40 — 50 по Украине. Ассоциация МЖК Украины, которая была в СССР, превратилась в ассоциацию «Укрмолодьжитло».
В 1992-м мы четко поняли — «шарового» жилья больше будет. А достраивать свои микрорайоны, кварталы или дома надо? Надо. Проблема у молодежи в обеспечении гнездом осталась? Осталась. И вот тогда, в 1992-м, мы предложили новым властям запускать программы молодежного строительства на основе льготного долгосрочного кредитования. На нас смотрели как на идиотов — какое кредитование, где деньги? Мы уговаривали: «Будут деньги! Ну давайте!» Вот тогда в законе о социальном становлении молодежи появилась 10-я статья о молодежном кредитовании.
Потом было 6 лет подковерно-кулуарно-коридорной работы. Утрясание организационных моментов, распределения средств и контроля за ним. В 1996-м сделали Фонд кредитования государственным, потом еще год утверждали положение о расходовании средств. Через год это все принял Кабмин. И в 1998-м началась реальная работа. И несмотря на то, что в Северодонецке первые кредиты выдали в 1997-м, реальное жилье первыми получили харьковские семьи, так как на тот момент наше МЖК «Интернационалист» оставило квартиры высокой степени готовности с паркетом. Мы специально держали и не продавали эти семь квартир, чтобы показать — Фонд заработал. Такая вот пиар-акция.
Кстати, сделано это было за деньги областного бюджета. А в 1998 году пришел губернатор Олег Алексеевич Демин и новый состав депутатов областного совета. Поверил нам и дал 1 млн. гривен (в это время из госбюджета на всю страну было выделено 3 млн.).
В 1999-м снова 6 млн. на всю страну. И опять облсовет дал 1 млн. Харькову. А город не хотел ничего делать до прихода мэра Шумилкина. Небольшое финансирование началось только в 2002-м…
Но в 2003 г. поменяли Бюджетный кодекс, резко поменялось перераспределение доходов, областные бюджеты стали в несколько раз меньше, а городские, наоборот, раздули. Сейчас из бюджета области на кредиты используются только возвраты от выданных ранее (при Е. Кушнареве и О. Демине) кредитов, что составляет порядка полумиллиона гривен. В прошлом году этих денег хватило всего на 3 кредита. А горбюджет на нуле!
Как использовались деньги? Изначально мы работали только на первичном рынке и помогали государству спасать многочисленные недострои. В частности, достроили дом завода «Серп и молот» на Командарма Корка. Привлекли туда часть чернобыльских программ, часть молодежных, да еще и очередники завода третью часть получили нежданно-негаданно. И так по стране, кроме помощи молодежи, помогали экономике государства. Так же, как и раньше, собственно.
После 1999-го деньги можно было выделять не только на строительство, но и на покупку жилья. Тем более, что в районах области это было дешевле, чем в Харькове. Например, в Изюме купили домик матери с двумя детьми за 25000 грн. Это положило начало развитию соответствующей программы в Изюме. Квартиры получили 7 «афганцев» и 5 молодых семей. Но городская власть в Изюме сменилась, и программа больше не работает.
Кризис молодежного жилищного кредитования
— Позитивная динамика программы наблюдалась до 2004 года. А в 2005-м Фонду было не до динамики. Произошла беда с частичной компенсацией…
Еще в 1998-м к нам никто не шел. Предложение превышало спрос, мы уговаривали взять кредит. Люди боялись, не верили. Но когда те, кто получил квартиры, позвали своих друзей на новоселье — доверие появилось. Да и банки тогда стали давать первые ипотечные кредиты на условиях 50% взноса и в рассрочку на 5 лет.
2000-й стал переломным, в госбюджете в 10 раз увеличили финансирование программы льготного кредитования (с 6 до 60 млн. грн). Но деньги выделили в конце года. А потребителей не было! Я из своего кармана платил за бегущую строку, Фонд писал письма в молодые семьи с предложением прийти взять кредит! И то миллион гривен мы освоить не успели.
А в 2001 — 2002-м уже стало понятно, что бюджеты не справятся. Спрос превысил предложение. Надо было выбирать — кому дать, кому не дать. Мы в Харькове применяли следующую методику: давали кредиты в первую очередь тем, кто мог внести больший взнос за квартиру и заявлял наиболее короткий срок погашения. Это абсолютно прагматично и экономически оправданно. Кроме экономии средств, мы повышали оборачиваемость, эффективность средств вырастала на 30%. Кроме всего прочего, здесь сохранилась преемственность, соревновательность, которая была в советских МЖК. Тогда выбирали лучших из лучших. Если сегодня критерием полезности являются деньги, значит тот, кто больше зарабатывает, приносит больше пользы обществу, создает больше продукта, платит больше налогов.
Но нас корят — Фонд работает плохо, потому что мы выдаем кредиты не бедным и нищим, а состоятельным. Но это абсурд! Ведь бедный и нищий не в состоянии выплачивать кредит!
В 2002-м появилась программа компенсации льготных кредитов. И снова обвинения в том, что банки и так кровь пьют, а мы им государственные деньги даем. А ведь никто не задумался, что помощь адресно приходит семьям, а не банкам. Мы лишь направили банковские кредиты напрямую к молодым потребителям, удешевили стоимость кредита. Ведь многим льготы не нужны, они тянут все выплаты, только высокий банковский процент преодолеть не могут. К компенсационной программе доверие тоже появилось не сразу. В 2003 году в Харькове мы сделали лишь 6 договоров компенсации. За это время в Киеве таких договоров сделали 58, а в Виннице — ни одного. Разный менталитет. Но развитие пошло. В программе не было требования о квартирном учете. Любая молодая семья могла получить компенсацию.
2005-й… Снова смена власти. Региональные отделения Фонда обвиняют в коррупции и вместо того, чтобы устранить дефицит и добавить денег на льготные кредиты, вводят рейтинговый компьютерный отбор. Каждый кандидат, исходя из различных критериев, имеет определенное количество баллов. К примеру, 10 баллов получают те, кто стоит на первоочередном и внеочередном квартучете (эти две очереди существуют внутри общей очереди, среди категорий — молодые специалисты, учителя и педработники среднего образования). 9 баллов получают семьи, которые из-за возраста (35 лет) могут «вылететь» из программы. 8 баллов — молодые ученые, кандидаты и доценты, 7 баллов — выдающиеся молодые спортсмены, члены сборных страны по любому виду спорта. (Никаких законодательных оснований для предоставления им бонусов нет, но поскольку Министерство одновременно и молодежи, и семьи, и спорта, оставим этот факт на совести министра. В Харькове всего одна семья, члены сборной по аэробике, воспользовалась данным преимуществом.) 6 баллов — «долгоочередники», те, кто находится на учете 3 и более лет. Плюс за каждого ребенка — по 1 баллу.
Условия льготного кредита таковы: кредит выдается на 30 лет в гривне и составляет 94% от нормативной стоимости жилья, 6% и все, что дороже нормативной стоимости, вы платите сами. За пользование кредитом заемщик платит 3% годовых. Семья с одним ребенком освобождается от уплаты этих 3%, с 2-мя детьми имеет льготу по погашению в размере 25% от обязательств, с 3-мя детьми и более — в размере 50%. Но! Когда вашему ребенку исполнится 18 лет, льготы на него исчезают.
Но компьютерный отбор не может помочь увеличить количество выдаваемых кредитов. А именно такую цель поставил перед собой и Фондом новый министр, который решил во что бы то ни стало показать свою эффективность и дать в 5 раз больше молодежных кредитов. И если в 1998 году на 1 млн. грн. можно было построить порядка 16 — 20 квартир при стоимости 1 кв. м 650 — 700 грн., то в 2000-м, когда квадратный метр жилья подорожал вдвое и стоил 1100 — 1200 грн. — всего 10. А сегодня уже только 4. Вот цена миллиона, когда одна квартира тянет уже на 250000 грн.!
Как же быть больше?
Выбор пал на другой механизм. Поскольку банковские ресурсы неисчерпаемы, а государству нужно лишь частично компенсировать проценты, региональным отделениям Фонда идет команда максимально активизировать работу именно по программе компенсации.
Киев добавил бонусы для многодетных и очередник