|
|
Політичні ігри під куполомПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
Юлія Сокирка, «Поступ», 26.02.2008, Львівська обл.
Українські політичні еліти не повинні забувати, що вони лише менеджери-управлінці, найняті народом для реалізації його інтересів.
Учебный десантМІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Дмитрий Литовченко, «Панорама», 26.02.2008, Сумская обл.
Народный депутат Владимир Полохало: причиной блокирования работы парламента оппозицией является вовсе не НАТО, а бизнес-интересы определенных финансовых групп.«Закон має бути одним для всіх, або про дамоклів меч над незалежністю суддів»
Сергій Ківалов, «Одеські вісті», 21.02.2008
Народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Сергій Ківалов продовжує тему розвитку судової системи в Україні.Вітя з Юлею б’ються, а Вова задоволений...
Аскольд Єрьомін, «Високий замок», 23.02.2008, Львівська обл.
«Газпром» нав’язує українським лідерам свої інтереси, а заяви з табору Тимошенко про те, що її газові переговори у Москві пройдуть “з чистого аркуша”, спокою Ющенку не додали.А програє Україна
Василь Назарчук, «Галичина», 23.02.2008, Івано-Франківська обл.
Останні події політичного сьогодення України свідчать, що не все так добре у стосунках двох найвищих посадовців — Президента і прем’єра.
На пути к экологически безопасным технологиямПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
«Крымские известия», 23.02.2008
Определен ряд проблем социально-экономического развития Крыма, требующих неотложного решения.У нас буде консульство Польщі
Богдан Вівчар, «Галичина», 23.02.2008, Івано-Франківська обл.
На прес-конференції голови Івано-Франківської облради – про реалізацію регіональних євроінтеграційних програм.Олександр Удовіченко: «Ми намагаємося консолідувати всі громади»
Людмила Самойлова, «Зоря Полтавщини», 21.02.2008
В інтерв’ю з головою Полтавської облради, керівником фракції Партії регіонів в облраді Олександром Удовіченком - про проблеми регіону, майбутні збори депутатів усіх рад у Сєверодонецьку.Местному самоуправлению - свободу действий
Ирина Клементьева, «Вечерний Донецк», 20.02.2008
Итоги работы центра законодательных инициатив и перспективы развития местного самоуправления – главные в повестке дня 15-ой сессии Донецкого облсовета.
Объединение во благоЕКОНОМІКА
«Слава Севастополя», 23.02.2008
В Севастополе создан координационный совет политических партий и блоков. Основной целью является консолидация усилий партий для конструктивного взаимодействия власти и громады города.«Ненаша Україна» імені Балоги
Інна Пукіш-Юнко, «Високий замок», 21.02.2008, Львівська обл.
Вихід з НСНУ В. Балоги й шістьох партійців – «набат» для коаліції. Вправніших, ніж у самій коаліції, «трунарів» союзу БЮТ і «НУ-НС» годі шукати.
АПК: реалії, проблеми, перспективи. Поле діяльностіЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
Прес-служба облради, «Одеські вісті», 21.02.2008, Одеська обл.
В центрі обговорення «круглого столу» – розвиток сільського господарства Одещини, організаційні заходи і захист внутрішнього виробника при вступі до СОТ.Владимир Бойко: «Нас, ильичевцев, ждут очень серьезные испытания»
Игорь Семусев, «Приазовский рабочий», № 24, 2008, г. Мариуполь Донецкой обл.
Главный ильичевец посетовал на происки отечественных сырьевых монополистов, которые «безо всяких оснований и просчетов постоянно повышают цены на свою продукцию, имеют уровень рентабельности 300%, а мы, металлурги, - жалкие 3,5%...».
Референдомания
Инна Стасова, «Панорама», 26.02.2008, Сумская обл.
Горсовет г. Сумы отклонил предложение о проведении референдума по вопросам отставки мэра.Москва - Львів: "війна" за пагорб За матеріалами
ZAXID.NET, ЗІКу, 26.02.2008, Львівська обл.
Львівська ОДА оприлюднила офіційну заяву щодо акту вандалізму на Пагорбі слави.ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Політичні ігри під куполом
Юлія Сокирка, «Поступ», 26.02.2008, Львівська обл.
Українські політичні еліти не повинні забувати, що вони лише менеджери-управлінці, найняті народом для реалізації його інтересів.Законодавче життя країни вкотре паралізоване, і знову завдяки політичному цирку під куполом Верховної Ради. В той час як Україна потребує прийняття низки важливих законопроектів, в тому числі соціальних, політики вагаються між проведенням ще одних виборів і зміною формату коаліції. З одної сторони конструктивна робота парламенту за існуючого розкладу сил неможлива, а з іншої – проведення ще одних дострокових виборів аж ніяк не сприятиме економічному зростанню та стабільності країни. Постає питання - кому вигідний такий політичний хаос та правовий нігілізм?
Очевидно, що по-перше, де-факто на сьогоднішній день коаліція є нежиттєздатною, тим більше не спроможною приймати стратегічно важливі закони. По-друге, на даний час діє стара редакція закону «Про Кабмін», за якою повноваження прем’єра є значно ширшими, ніж у лобійованих Президентом змінах до закону. З іншої сторони, в умовах паралізованої роботи парламенту, баланс між гілками влади фактично зміщується в сторону Президента та його Секретаріату.
На сьогоднішній день політики та політологи розходяться в своїх оцінках як можливих сценаріїв розвитку подій, так і в оцінці того, кому це вигідно. Так, заступник Глави Секретаріату Президента Оксана Слюсаренко не виключає, що подальше блокування роботи парламенту може бути вигідне не лише меншості, а й частині коаліції – фракції БЮТ. На її думку, зусилля більшості щодо виходу з протистояння у ВР не достатньо наполегливі, що дає підстави для припущень про існування прихованих мотивів такої млявої активності. «На порядку денному парламенту – прийняття важливих для держави законопроектів. Деякі з них викликають, м’яко кажучи, стриманий оптимізм всередині БЮТ. Передусім, це Закон «Про Кабінет Міністрів», запропонована редакція якого з відомих причин не влаштовує цю політичну силу», - зазначила Слюсаренко.
Заступник Глави президентського Секретаріату також припустила, що непрацююча Верховна Рада з політичної точки зору вигідна БЮТ: «лідер блоку очолює уряд, затвердження програми діяльності Кабінету Міністрів відкладається на невизначену перспективу, у разі ймовірного розпуску ВР всі міністри залишаються на своїх посадах, а сама політична сила розраховує на поліпшення свого результату на виборах». За словами Слюсаренко, така логіка БЮТ маскується діями опозиції зі створення нових приводів для того, щоб засідання Ради не проводилися.
І якщо БЮТ на фоні постійного зростання електоральної підтримки вигідні дострокові вибори, то цього не скажеш про «Нашу Україну». Коментуючи ситуацію з можливим проведенням нових дострокових виборів, лідер фракції НУНС Кириленко зазначив, що НУНС не бачить необхідності в цьому, «хоча б тому, що не може три роки підряд тривати парламентська кампания».
Водночас глава Секретаріату Президента Віктор Балога не виключає проведення дострокових парламентських виборів, якщо робота Верховної Ради і надалі буде паралізованою. Він також переконаний, якщо у політичних сил наразі є здоровий глузд, то вони повернуться до питання організації роботи Верховної Ради.
Балога бачить вихід із ситуації, що склалася виключно у переформатуванні коаліції та залучення до неї Партії регіонів. Таким чином Секретаріату Президента вдасться вбити одним пострілом двох зайців: нейтралізувати президентські амбіції Тимошенко та дискредитувати Януковича в очах його виборців. В інтерв’ю телеканалу «Інтер» глава Секретаріату Президента Віктор Балога нагадав, що був одним з тих політиків, який одразу після позачергових виборів наголошував, що коаліція в 226 голосів є «ненайміцнішою». Балога зазначив, що в коаліції повинні були бути не тільки БЮТ та НУНС, а ще як мінімум Блок Литвина. «Але коли говорити про те, що там мала би бути і така політична сила як Партія регіонів, то у мене ніколи не було спротиву», - сказав він.
Він також пояснив причину свого виходу з пропрезидентської партії через зволікання зі створенням єдиної партії на базі блоку НУНС. «Все лежить на поверхні. В грудні місяці витік термін, коли 9 засновників блоку НУНС повинні були прийняти політичне, моральне й людське рішення. Вони давали слово Президенту, коли формували виборчий блок на позачергових виборах, про створення єдиної політичної сили на базі виборчого блоку. На жаль, грудень пройшов, уже завершується лютий, ніхто про це не думає. Я вважаю, що це шлях в нікуди. Скажу чесно, я не звик програвати і не хочу бути в тому форматі, який сьогодні працює», - зазначив Віктор Балога.
Відзначимо, що підсумком довготривалих переговорів спікера Арсенія Яценюка з головами всіх фракцій стала політична угода, яка покликана розблокувати роботу Ради. Скоріш за все, як оцінює більшість депутатів, робота Ради відновиться у вівторок 4 березня.
Зокрема, підписати політичну угоду виявив готовність блок Литвина: "Ми готові до цього, але ми не повинні весь час приймати рішення про те, що ми маємо ходити на роботу або, що риба плаває у воді", - сказав Володимир Литвин за підсумками круглого столу у понеділок. В свою чергу комуністи заявили, що ніколи не підпишуть цю угоду, оскільки її основні пункти є переробленими тезами коаліційної угоди між БЮТ та НУНС, тому підписавши її , «чомусь п’ять фракцій зобов’язуються виконувати коаліційну угоду двох».
Отже, політичні баталії навколо організації роботи парламенту тривають, породжуючи численні спекуляції та маніпуляції на часто надуманих конфліктах. Пересічного українця в меншій мірі турбують проблеми вступу чи не вступу України в НАТО в той час, коли не вирішені питання економічного благополуччя українських домогосподарств, коли стратегічні галузі охорони здоров’я та освіти знаходяться над прірвою. Українські політичні еліти не повинні забувати, що вони лише менеджери-управлінці, найняті народом для реалізації його інтересів.
http://postup.brama.com/usual.php?what=60319ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
Учебный десант
Дмитрий Литовченко, «Панорама», 26.02.2008, Сумская обл.
Народный депутат Владимир Полохало: причиной блокирования работы парламента оппозицией является вовсе не НАТО, а бизнес-интересы определенных финансовых групп.В Сумах 19 марта состоится выездное заседание парламентского комитета по вопросам образования и науки. Об этом сообщил председатель комитета, нардеп-бютовец Владимир Полохало на пресс-конференции 23 февраля. Депутаты обсудят внешнее тестирование, предстоящее всем будущим выпускникам школ, и проблемные вопросы национального образования.
Политик прокомментировал ситуацию с блокированием Верховной Рады. Он уверен, что вскоре парламент заработает и пленарные заседания продолжатся. "Есть только один способ распустить парламент - если 150 депутатов напишут заявления о своем нежелании быть депутатами, как это делали я и мои коллеги в прошлом году. В Партии регионов есть два камикадзе, а 148 -- нет. Все хотят быть депутатами. Юридических оснований для роспуска сегодня не существует", - считает Владимир Полохало. По его мнению, причиной блокирования работы парламента оппозицией является вовсе не НАТО, а бизнес-интересы определенных финансовых групп. "Шарики - это повод, за которым прячутся настоящие цели. НАТО их не интересует. Тут прячутся серьезные нефтяные и газовые интересы отдельных украинских олигархов и отдельных иностранных центров влияния, связанных с ними", - заявил бютовец.«Закон має бути одним для всіх, або про дамоклів меч над незалежністю суддів»
Сергій Ківалов, «Одеські вісті», 21.02.2008
Народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Сергій Ківалов продовжує тему розвитку судової системи в Україні.Зверніть увагу на інший орган суддівського самоврядування – Рада суддів. Саме на цей орган покладено завдання реалізації рішень з’їзду суддів у тривалі періоди між його скликаннями. Більше того, саме цей орган за власною ініціативою, під час відсутності виписаного у Конституції або законі відповідного повноваження, призначає суддів на адміністративні посади голів і заступників голів судів і звільняє їх. Враховуючи те, що ці самі голови і заступники голів судів становлять понад три чверті членів Ради суддів, вони, таким чином, призначають на посади один одного. І єдина, крім них самих, посадова особа, яка має стосунок до цього процесу, – це, знову таки, голова Верховного суду, який здійснює обов’язкове погодження кожної кандидатури. Таким чином, голова Верховного суду, хоче він того чи ні, одержує ще один дуже потужний важіль управління судовою системою.
Говорячи про судову систему, не можна забувати, що це втілення цілої гілки державної влади, яка до того ж за Конституцією охоплює все – підкреслюю, все – правовідносини у державі, які суди визначають, виносячи рішення іменем держави Україна; рішення, обов’язкові до виконання всіма громадянами, організаціями та органами влади у нашій країні. Тобто, судова влада за своїм значенням, впливом і могутністю нітрохи не менша, ніж, наприклад, вся виконавча влада, надана в Україні Кабінету Міністрів.
Ось сьогодні деякі фахівці запитують себе: яку роль може відіграти Верховний суд і його голова у президентських виборах при збереженні його нинішніх повноважень і впливу у судовій системі? Чи може Верховний суд, як у 2004 році, вирішувати долю президентських виборів?
Чинним законодавством, введеним у дію у 2005 році, чітко передбачено, що всі судові суперечки у рамках майбутніх виборів Президента України розглядатимуться в межах адміністративного судочинства. Оскарження ж результатів виборів можливе винятково у Вищому адміністративному суді України, рішення якого буде остаточним і таким, що не підлягає оскарженню. Формально – юридично, дотримуючись закону, ніякого стосунку до судового рішення подібної суперечки Верховний суд мати не може.
Інша справа, що враховуючи все вищевикладене, якби, припустімо, хтось у Верховному суді в апофеоз майбутнього виборчого процесу раптом вирішив би зовсім не помічати ці норми закону, а під акомпанемент ніби випадково виниклого мітингу відкрив би касаційне провадження щодо виняткових обставин у зв’язку з неоднаковим застосуванням Вищим адміністративним судом норм права у порівнянні, наприклад, з рішенням Верховного суду України від 3 грудня 2004 р. (за результатами президентських виборів-2004) або рішеннями того ж Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2006 р., або від 26 жовтня 2007 р. (за результатами парламентських виборів-2006 й 2007 відповідно), на завершення чого Верховний суд виніс би своє, звичайно ж, найбільш правомірне рішення за результатами виборів – це ще велике питання, чи змогла б згодом хоч одна людина в Україні не погодитися з виконанням такого рішення. І удвічі складно заперечувати тим, хто сьогодні стверджує, що думка голови Верховного суду, якщо він того захоче і задіє всі надані йому законом важелі, буде визначальною у будь-якому рішенні, що виноситиметься будь-яким українським судом – зокрема і у справі про оскарження результатів президентських виборів.
Якщо чинні закони зосередили ключові важелі щодо управління ледве чи не всією судовою владою в країні у руках однієї посадової особи, у демократичному суспільстві автоматично постає питання про відповідальність такої посадової особи, про підзвітність її народу.
Саме тут нас очікує найбільший сюрприз. Голова Верховного суду не тільки не контролюється жодним органом чи посадовою особою у країні, не тільки не підзвітний народу і ніяк не залежить від народу. Він, десь через закон, а десь через обставини, що склалися, має практично повний імунітет щодо всіх видів юридичної відповідальності – де-факто більшим, ніж народний депутат, навіть більшим, ніж Глава Української держави, Президент, щодо якого принаймні існує інститут імпічменту. Перспективи притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності посадової особи, яка має важелі для беззаперечного підпорядкування всього суддівського корпусу, м’яко кажучи, примарні. Зовні ж судової системи єдиним органом, здатним закликати голову Верховного суду до відповідальності у разі скоєння ним правопорушень, залишається Вища рада юстиції. Без рішення Вищої ради юстиції не можна звільнити з посади жодного суддю, зокрема і суддю Верховного суду України. Вирішення питання про дисциплінарну відповідальність суддів Верховного суду – теж виняткова прерогатива Вищої ради юстиції. Але цей інструмент контролю сьогодні демонтується. Запланована реформа, яка віддасть більшість голосів у Вищій раді юстиції чинним суддям. У цьому випадку результат будь-якого голосування, де присутній найменший інтерес голови Верховного суду, буде заздалегідь визначений. А на час до завершення цієї «реформи» дуже доречно виявилася протидія у роботі Вищої ради юстиції. Оскільки сьогодні її робота заблокована, дисциплінарна відповідальність керівників Верховного суду – неможлива.
Разючим контрастом виступає той факт, що саме Верховному суду законом надана вирішальна роль одразу у двох конституційних процедурах зміщення Президента України з посади. У випадку, якщо парламент ставить на порядок денний питання про неможливість виконання Президентом своїх обов’язків за станом здоров’я, саме Верховний суд вирішує, вносити чи не вносити подання про відсторонення Глави держави, чим затверджується або втрачає силу медичний висновок. А в межах процедури імпічменту лише Верховний суд ухвалює рішення про наявність чи відсутність ознак злочину у діях Президента, забороняючи або дозволяючи підсумкове парламентське голосування про оголошення імпічменту. І навпаки, щодо голови Верховного суду закон не припускає самої можливості імпічменту. При цьому Президент України обирається безпосередньо народом, голова ж Верховного суду – ні.
Таким чином, нинішня модель взаємин у владі у судовій системі прирікає керівництво Верховного суду, і насамперед його голову, на спокусу авторитарного, одноосібного керування Верховним судом і найвищими органами суддівського самоврядування, а через них – і всією судовою системою країни. Добре це чи погано?
Це питання аналогічне питанню про те, хороша чи погана необмежена монархія, царська влада. Коли на престолі – а в даному разі у кріслі голови Верховного суду – перебуває не лише дуже досвідчений юрист, а порядна і гуманна людина, яка під час своєї кар’єри займається і судово-правовою реформою, і правозахисною діяльністю, яка усвідомлює свою високу відповідальність і має необхідний такт і внутрішню самодисципліну, – це не страшно, а десь і корисно. Якщо ж, не дай Боже, у кріслі керівника судової системи країни опиниться інша людина – політично заангажована або яка має через зв’язаних осіб діловий інтерес у приватній юридичній практиці – і почне користуватися своєю владою, щоб хтось регулярно вигравав у судах, а то ще і затіє переслідування неугодних політичних сил, «надміру активних» правозахисників і борців з корупцією, то станеться катастрофа, наслідки якої будуть незрівнянно значимішими, ніж будь-які блага, які обіцяє авторитарне керівництво судовій системі. Нинішня редакція законів України «Про судоустрій» та «Про статус суддів» не дозволить ні попередити її, ні пом’якшити. Гіпертрофовані повноваження голови Верховного суду вміщують цю посаду у полі зору супротивників незалежної української державності: адже такий чиновник, діючи одноосібно, теоретично може дестабілізувати діяльність всього державного апарату – при цьому ні Президент України, ні керівники силових відомств, ні Рада національної безпеки і оборони України за законом ніяк не зможуть цьому завадити.
Як багато разів навчала нас історія незалежної української державності, гарантії збереження демократичного устрою влади, верховенства права і незалежного суду не можуть встановлюватися вибірково. Там, де їх немає, ми рано чи пізно змушені будемо стикатися з глибокою корупцією, дрімучою відомчістю, самодурством і непрофесіоналізмом, від яких насамперед потерпатимуть українські громадяни, заради яких створена і діє нинішня влада. Судова реформа давно потребує свого завершення. Серед тих ділянок, які треба буде охопити реформаторським процесом, – організація роботи Верховного суду та інститут голови цього органу. Право громадян України на розгляд їхньої справи незалежним і неупередженим судом, який діє на підставі закону, не вдасться гарантувати, якщо і на Верховний Суд, і на його керівництво не будуть поширені всі гарантії, передбачені нинішньою редакцією законопроекту про судоустрій для нижчих судів. А це справжній поділ функцій та повноважень голови суду і керівника апарату суду, це об’єктивна система розподілу судових справ, це колегіальність і рівноправність членів у роботі пленуму і президії суду.
Обов’язково потрібно реформувати органи суддівського самоврядування, забезпечивши через систему квот і обмежень справжнє представництво рядових суддів і тим самим перетворити органи суддівського самоврядування з де-факто зборів керівництва у справжні виразники волі суддівського корпусу України. Тільки тоді вдасться реанімувати такі важливі функції органів суддівського самоврядування, як здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади, захист від втручання у діяльність суддів щодо здійснення правосуддя – які і сьогодні прописані у законі, але в житті часто залишаються пустими гаслами.
Всі ці новели містяться у законопроекті про судоустрій і статус суддів, внесений Президентом України і підготовленому до розгляду Верховною Радою України у другому читанні, який одержав, до речі, – у минулому році позитивний висновок експертизи Венеціанської комісії Ради Європи і позитивні відгуки цілої низки експертів цієї авторитетної міжнародної організації. Без перебільшення можна сказати: цивілізоване майбутнє судової влади в Українській державі – сьогодні в руках народних депутатів. Щоб його забезпечити, потрібна принципова, державна позиція членів діючої коаліції депутатських фракцій, парламентської більшості. Її наявність або відсутність дасть відповідь на запитання: чи справді вони прийшли до влади, щоб провадити демократичну політику, щоб на ділі наблизити Україну до стандартів цивілізованої Європи.
(Закінчення. Початок див. – Огляд регіональної преси № 13. – 19.02.2008.)
http://izvestiya.odessa.gov.ua/Main.aspx?sect=Page&PageID=9931Вітя з Юлею б’ються, а Вова задоволений...
Аскольд Єрьомін, «Високий замок», 23.02.2008, Львівська обл.
«Газпром» нав’язує українським лідерам свої інтереси, а заяви з табору Тимошенко про те, що її газові переговори у Москві пройдуть “з чистого аркуша”, спокою Ющенку не додали.Судячи з телевізійної картинки, президент Росії Володимир Путін отримує від спілкування з українськими лідерами відчутне задоволення.
Услід за шефом радісно усміхаються, дивлячись в обличчя високих гостей з Києва, інші московські “зверхники”, зокрема голова могутнього “Газпрому” Олексій Міллер. Невже Путін і К0 змінили своє насторожено-вороже ставлення до “помаранчевих” лідерів і раптом прониклися до них вселенською любов’ю? Ні - аж ніяк. Тоді, може, щира усмішка господаря Кремля - лише данина дипломатичному протоколу? Гадаю, причина все ж в іншому...
Згадаймо, як все було. Спочатку до Москви мала їхати Юлія Тимошенко, але запланований візит Прем’єр-міністра “переграли”. Мовляв, засідання російсько-української комісії ще раніше призначили, тож для чого голові Кабміну “поперед батька” лізти... Насправді всім було зрозуміло, що комісія ні при чому. Віктор Ющенко просто не хотів пускати Юлію Тимошенко в Москву, - а раптом вона зуміє з “Газпромом” домовитися? Першим поїхав Президент. Нібито домовився - навіть прем’єр сказала відразу після візиту Ющенка, що це “перемога усієї демократичної команди”. Пізніше, проте, з’ясувалося, що “перемога” якась дивна. “Газпром”, свідчать заявлені домовленості, отримає ще більший доступ на внутрішній ринок України. До того ж час минає, а документів жодних. Той варіант договору, який оприлюднила преса, у “Нафтогазі” назвали спочатку фальшивкою, згодом - “запитальною пропозицією” “Газпрому”, тобто абсолютно не прийнятною.
Нарешті, в Москву їде Тимошенко. Але Ющенко так “ревнує”, що жорсткою критикою уряду (мовляв, затримує платежі за газ, про які я домовився) не обмежується. Відразу з Франції Ющенко летить у Москву. Прем’єр ще в Білокам’яній, а Президент уже там його критикує - в інтерв’ю російській (!) пресі. Знову ж таки, за газові розрахунки. Юля, щоправда, сама дала певні підстави для “ревнощів”. Заяви з табору Тимошенко про те, що її газові переговори у Москві пройдуть “з чистого аркуша”, спокою Ющенку не додали.
У такій ситуації - ну як же Путіну не усміхатися? Адже він має справу не з єдиною владною командою Української держави, а з двома запеклими політичними конкурентами, кожен із яких намагається заробити на благодатній газовій темі додаткові рейтингові бали. Послабивши в такий спосіб імовірного суперника на президентських виборах... Позиція київських переговірників є апріорі слабкою, їх легко можна “розводити”, - що московські “товариші” із задоволенням і роблять (звідси й радість на обличчях!). Говорять про газові проблеми з Ющенком, і нібито між іншим натякнуть на можливі кулуарні домовленості з Тимошенко. “Усі в шоку”... Ведуть переговори з Тимошенко, і раптом запускають у кімнату людей, що представляють ненависну Юлі компанію “РосУкрЕнерго”, зокрема Вороніна й Чуйченка. І знову “всі в шоку”... А “Газпром” тим часом спокійно нав’язує обм’яклим українським лідерам свої інтереси. Звісно, ні на які “перемоги демократичної команди” за цих обставин сподіватися годі...
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=62972А програє Україна
Василь Назарчук, «Галичина», 23.02.2008, Івано-Франківська обл.
Останні події політичного сьогодення України свідчать, що не все так добре у стосунках двох найвищих посадовців — Президента і прем’єра.Навіть пересічному українцю зрозуміло, що «не все так добре в українському королівстві». Особливо ж — на печерських пагорбах. А ще точніше — у стосунках двох найвищих посадовців — Президента і прем’єра. Причому чим більше Юлія Тимошенко демонструє свою лояльність до Віктора Ющенка, чим більше запевняє його у своїй підтримці, чим більше йде на поступки, тим більше окриків чує з Банкової.
Що б не робила пані Ю., з точки зору Банкової — все не так. І компенсації за знецінені вклади виплачує не так, і приватизує об’єкти не так, і кадрову політику здійснює не так, і енергетичну політику веде не ту. Президент і його Секретаріат так гостро критикують уряд, як, здається, не робили цього навіть у часи прем’єрства Януковича. Та ще й шестеро чільних «нашоукраїнців», виходячи вслід за главою президентського Секретаріату Віктором Балогою з пропрезидентської партії, звинуватили керівництво НСНУ в надмірній лояльності до свого союзника по парламентській коаліції.
Ситуація особливо загострилася напередодні довгоочікуваного візиту прем’єр-міністра до Москви. Замість того, щоб узгодити, сконсолідувати свої зусилля у вирішенні з білокам’яною газових проблем, надати прем’єрові більші повноваження для розрубування цього гордієвого вузла (бо хто ж ще як не Ю. Т. більше орієнтується в газовому ринку, у характері його тіньових схем), Президент натомість голосно попередив її «не політизувати газову проблему», а Секретаріат — про неприпустимість спроб переглянути газові домовленості, досягнуті напередодні президентами, послабивши таким чином позиції прем’єра на переговорах з Москвою.
Безумовно, безвідносно до того, хто має тут слушність, а хто винен, така практика в міжнародних відносинах та ще й з таким складним і непередбачуваним партнером, яким є Росія, не робить честі державі. Більше того, свідомо ставить її у нерівні умови на міждержавних переговорах. Політологи, експерти вважають, що демонстрована на весь світ розбіжність у поглядах українських лідерів щодо газової співпраці з Москвою, м’яко кажучи, дивує не лише українське суспільство, а й міжнародну спільноту і свідчить про слабкість України та її непередбачуваність. Окрім того, це дає додаткові підстави експертам для підозр, що ця сфера як не була, так і не буде прозорою.
Сьогодні Секретаріат Президента виходить з того, що домовленості глав держав України і Росії вичерпні і треба лише виконувати їх. Урядовці ж, як, власне, й експерти, вважають, що нові умови не вигідні Україні. Йдеться, зокрема, про характер газових боргів, які Ющенко де-факто визнав у Москві і зобов’язав уряд їх оплатити. Але особливо спірним, на думку багатьох, є борг за січень. «Газпром» наполягає на тому, що він становить 0,5 млрд. американських доларів. Але керівництво «Нафтогазу України» неодноразово заявляло, що Україна російського газу в січні не використовувала, а задовольнялася середньоазійським газом із підземних сховищ. Тож борг цей майже удвічі менший. Йдеться, власне, про додаткові 200 млн. доларів. Чому про це не треба було говорити з росіянами, не зрозуміло.
Кому вірити, очевидно, покаже час. Але є прецедент. У 2006 році українська сторона в особі прем’єра Єханурова, міністра Плачкова та керівника «Нафтогазу» Івченка за підтримки Президента Ющенка підписала угоду про поставки газу в Україну за посередництва «РосУкрЕнерго». Тоді також говорили про вигідні умови для України. Тимошенко, яка тоді була в опозиції, різко критикувала ті угоди. Хто мав рацію, сьогодні вже відомо. «Нафтогаз України» стоїть перед можливістю банкрутства, а всі сходяться на тому, що проблема з «РосУкрЕнерго» знекровлює Україну і його треба якимось чином усунути з газового ринку. Після візиту в Москву Тимошенко каже, що це станеться вже в першому кварталі цього року. Як мовиться, дай Боже нашому теляті вовка з’їсти. Хоч і сьогодні зрозуміло, що без консолідації гілок влади цього досягти буде неможливо.
Після останніх подій в українському політикумі дедалі більше політологів сходяться на думці, що все робиться неспроста. Недієздатна Верховна Рада, нетривка коаліція, вихід з НУНСу чільників з пропрезидентського оточення не інакше як штовхають ситуацію до розвалу демократичної коаліції і створення так званої ширки, тобто широкої коаліції за участю Партії регіонів. Причому цей сценарій пишуть як чільні «регіонали», так і деякі політики в таборі націонал-демократів. Якщо так станеться, то нічого доброго Україні це не обіцяє. У кращому разі гарантоване буде тупцювання на місці.
http://www.galychyna.if.ua/?politics/2008/2/23/275534/МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
На пути к экологически безопасным технологиям
«Крымские известия», 23.02.2008
Определен ряд проблем социально-экономического развития Крыма, требующих неотложного решения.Председатель Совета министров АРК Виктор Плакида провел рабочее совещание по вопросу утилизации твердых бытовых отходов в автономии. В нем приняли участие Председатель Верховной Рады АРК Анатолий Гриценко, Постоянный Представитель Президента Украины в АРК Леонид Жунько, первый заместитель Председателя Совета министров АРК Евгений Михайлов, председатель Республиканского комитета АРК по охране окружающей природной среды Евгений Бубнов, городской голова Ялты Сергей Брайко, председатель Бахчисарайской райгосадминистрации Ильми Умеров, председатель Крымской республиканской ассоциации «Экология и мир» Виктор Тарасенко.
По результатам встречи, которую провел 6 февраля 2008 года Президент Украины Виктор Ющенко с руководством АРК, определен ряд проблем социально-экономического развития Крыма, требующих неотложного решения. В письме главы государства к Премьер-министру Украины Юлии Тимошенко, среди прочих, дано поручение решить вопрос утилизации твердых бытовых отходов и строительства мусороперерабатывающего завода в Крыму. В связи с этим на совещании в Совете министров АРК были обсуждены вопросы переработки твердых бытовых отходов Большой Ялты, внедрения инвестиционного проекта и строительства мусороперерабатывающего комплекса на территории Бахчисарайского района.
На совещании было отмечено, что в Крыму наблюдается ежегодное увеличение образования твердых бытовых отходов. Резко возросли объемы отходов в курортных зонах, что создает дополнительные проблемы по их размещению и утилизации. Участники совещания рассмотрели предложения по созданию эффективной системы сбора, сортировки, транспортировки, переработки и утилизации использованной упаковки и ТБО.
Были обсуждены вопросы строительства мусороперерабатывающих заводов с использованием их продукции в качестве вторсырья и привлечения дополнительных инвестиций. Руководители Крыма отметили, что Совет министров и Верховная Рада автономии готовы оказать необходимую поддержку предприятиям, работающим в этой сфере.
Была рассмотрена предполагаемая инфраструктура размещения мусороперерабатывающих комплексов на территории полуострова.
В настоящее время с участием ученых разрабатывается экологически и экономически эффективная система санитарной очистки территории Крыма от бытовых, а в ближайшем будущем и промышленных отходов.
Руководители Крыма отметили, что полуостров должен прийти к экологически безопасным системным технологиям обращения с ТБО на оборудованных полигонах и к технологиям полного рециклинга отходов.
В. Плакида поблагодарил Президента Украины В. Ющенко за внимание к проблеме утилизации ТБО в Крыму, которое нашло отражение в поручении Премьер-министру Украины. Он заверил, что содействие Кабинета Министров Украины позволит эффективно решить существующую проблему в оптимальные сроки.
http://www-ki.rada.crimea.ua/nomera/2008/036/na.htmlУ нас буде консульство Польщі
Богдан Вівчар, «Галичина», 23.02.2008, Івано-Франківська обл.
На прес-конференції голови Івано-Франківської облради – про реалізацію регіональних євроінтеграційних програм.Домовленість щодо цього досягнуто в ході робочого візиту голови Івано-Франківської облради Ігоря Олійника до Республіки Польща на запрошення польської сторони. Про це Ігор Мирославович повідомив на прес-конференції для журналістів.
— Двосторонні відносини Івано-Франківщини з партнерськими польськими Опольським і Підкарпатським воєводствами переходять у прагматичне річище у плані реалізації регіональних євроінтеграційних програм,— сказав він. — Зокрема найближчим часом буде затверджено календар стажувань державних службовців за гранти Євросоюзу...
Стосовно ж відкриття консульства Республіки Польща в Івано-Франківську, то І. Олійник повідомив, що ще три обласні центри претендують на таке рішення. В ході переговорів у канцелярії президента Польщі та в міністерстві закордонних справ вдалося переконати польських партнерів у пріоритетності Івано-Франківська в цьому питанні. Щоправда, на запитання кореспондента «Галичини», яке приміщення запропоновано під консульство, пан Олійник від відповіді ухилився, мовляв технічні питання функціонування консульства опрацьовують.
Івано-Франківщина також виступила з ініціативою проведення в червні—липні ц. р. в Яремчі українсько-польського економічного форуму за участю президентів України і Польщі, повідомив І. Олійник. «Ми наполягаємо на тому, аби Яремче стало постійним центром проведення такого Форуму на зразок польського гірського містечка Криниці», — сказав голова облради. Розпочато також реалізацію проекту щодо будівництва в Микуличині Яремчанської міськради Центру зустрічей студентської молоді наших двох держав. Він має постати за підтримки президентів України і Польщі та ініціативи Івано-Франківської облради, Прикарпатського та Варшавського університетів. Спорудження Центру має завершитися 2010 року. А з ректором Варшавського університету обговорено питання відновлення обсерваторії на горі Піп-Івані, яка має стати навчальною базою для студентів Прикарпатського і Варшавського університетів з астрономії, а також туристичним осередком молоді. «Наші студенти мають хоч раз подивитись на зорі через телескоп, — висловився І. Олійник. — А оскільки цей проект навчально-науковий, то кошти на відновлення обсерваторії передбачено отримати з фондів відповідної програми Євросоюзу».
Йшлося також і про екологічні проблеми Карпатського регіону та можливість їх вирішення з участю всіх країн, які до нього належать. Нам залишається надіятись, що хоч котрийсь із оприлюднених проектів буде реалізовано, бо за сімнадцять років незалежності, скільки наші чільники не їхали світами і не приймали гостей з Китаю, Японії, Аргентини, Канади, Австралії, США, не кажучи вже про Європу, жодний з обговорюваних проектів так і не був реалізований. «Зате ми показали себе світові, — зауважив І. Олійник. — І знають нас з доброго боку. А це нині важить дуже багато».
http://www.galychyna.if.ua/?society/2008/2/23/275538/Олександр Удовіченко: «Ми намагаємося консолідувати всі громади»
Людмила Самойлова, «Зоря Полтавщини», 21.02.2008
В інтерв’ю з головою Полтавської облради, керівником фракції Партії регіонів в облраді Олександром Удовіченком - про проблеми регіону, майбутні збори депутатів усіх рад у Сєверодонецьку.На зміну інфляційному 2007 року прийшов політично непростий 2008-й. Наслідки ж політичної нестабільності в Україні зазвичай відображаються у всіх сферах життя на всіх рівнях.
– Олександре Васильовичу, як ви оцінюєте обласний бюджет 2008 року в цілому? Наскільки він досконалий чи недосконалий?
– Однозначну оцінку обласному бюджету на 2008 рік дати важко. З одного боку, видатки зросли у порівнянні з затвердженими показниками минулого року на 226 млн грн. Проте заявленої суми – 1млрд 465 млн грн – недостатньо для того, щоб перейти до того рівня функціонування обласних закладів освіти, культури, охорони здоров’я, який диктують і час, і потреби населення в першу чергу. Втім, говорити про самодостатній, а тим більше – про перспективний розвиток територій і не доводиться, доки не зміниться сам принцип формування місцевих бюджетів, не будуть переглянуті правила співвідношення обсягів повноважень місцевої влади і необхідних для цього фінансових ресурсів з обсягами і, власне, потребою у надбудові з вищих управлінських структур. Депутати визначили найважливіші напрямки та об’єкти фінансування у 2008 році, виходячи з існуючих можливостей, врахувавши пропозиції головних розпорядників бюджетних коштів – керівників галузевих управлінь облдержадміністрації.
– Збережено соціальну спрямованість бюджету. Нині, у міжсесійний період, триває робота з визначення об’єктів фінансування. Чи є вже пропозиції щодо основних програм і об’єктів по галузях, на які буде спрямовано кошти?
– Пріоритет обласної ради передусім – розвиток медицини. Плани і завдання чималі. Якщо ми відкриємо ті вісім відділень, які будуть у соматичному корпусі обласної лікарні, й забезпечимо їх сучасним обладнанням, то матимемо цивілізовану обласну лікарню. Вже частина обладнання є, ще на частину виділяємо кошти з обласного бюджету – 5 млн грн, галузеве міністерство пообіцяло виділити на устаткування цього корпусу не менше. Глобальна проблема – туберкульоз, тож треба обов’язково побудувати обласний диспансер, це питання – одне з головних. На черзі – будівництво обласної інфекційної лікарні. Щодо інших пропозицій, то вони стосуються спорудження спорткомплексу в Полтаві, нової будівлі для обласної дитячої бібліотеки, стадіону в Кременчуці й багато інших. Наше завдання – зіставити всі заявки, предметно вивчити, як узгоджується вартість об’єктів із існуючою в них потребою.
– Представники деяких територіальних громад області з року в рік порушують питання про недостатність фінансування потреб.
– Зрозуміло, що подібні претензії були, є й будуть. Деколи міста і райони ставлять питання про виділення субвенцій із державного або обласного бюджету тільки їм. Але ми основні кошти акумулюємо на забезпеченні потреб обласних комунальних закладів, які обслуговують усі міста і райони області. Для прикладу: актуальна проблема охорони довкілля. Сьогодні в області налічується близько 700 тонн непридатних та невизначених отрутохімікатів, які становлять реальну небезпеку для наших людей. Розуміючи це, депутати виділили 1,5 млн грн для виготовлення пересувної установки для знищення пестицидів. Установка готова. З огляду на її виробничі потужності можна розраховувати, що буквально за кілька років Полтавщина повністю вирішить це болюче питання.
– Співробітництво з нафтогазовим комплексом для Полтавщини останнім часом є не вельми успішним. Як область будуватиме свої стосунки з підприємствами НАК “Нафтогаз України” далі?
– Нафтогазовий комплекс області є найпотужнішим в Україні. До того ж останнім часом майже вдвічі зросли обсяги видобутку вуглеводнів приватними компаніями. Тому хотілося б, щоб нафтогазовидобувні підприємства не лише отримували прибутки, а й компенсували територіальним громадам незручності, пов’язані з використанням довкілля, транспортної інфраструктури тощо.
Шкода, що у Законі України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не враховано пропозицію Полтавської обласної ради про можливість спрямування певних відсотків рентної плати в бюджети тих районів, де безпосередньо проводиться видобуток вуглеводнів. Прикро і те, що за підсумками минулого року маємо невиконання НАК “Нафтогаз України” фінансових зобов’язань щодо участі у будівництві об’єктів соціальної сфери області. З обіцяних понад 20 мільйонів гривень область фактично отримала близько 14. Але ми маємо певні важелі впливу на ситуацію. Нагадаю, що відповідно до чинного законодавства обласна рада погоджує надання спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку нафтогазоносних надр області. Не буде коштів, передбачених договором на фінансування розвитку соціальної інфраструктури області, – не буде й відповідних погоджень обласної ради. Це принципова позиція не лише керівництва облради, а й усього депутатського корпусу. Я переконаний, що стосунки з нафтогазовидобувниками треба будувати виключно на партнерських засадах.
– У 2008 році Полтавська область має отримати субвенції з Держбюджету на підготовку до відзначення 300-річчя Полтавської битви і 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя. Хто визначатиме, що конкретно фінансуватиметься за ці кошти – відповідно 9 млн грн і 20 млн грн? На останній сесії вже прозвучали закиди комуністів щодо рішення про спорудження пам’ятників Мазепі й Карлу ХІІ – очевидно, що ставлення як до події, так і до цих особистостей неоднозначне в суспільстві. Чи не призведе це до подальшого розколу суспільства?
– Перша згадана вами субвенція має дещо іншу назву – “на проведення комплексу робіт по створенню пам’ятників Івану Мазепі та Карлу ХІІ, ремонту та реставрації історико-культурного заповідника “Поле Полтавської битви”. Пропозиції по використанню субвенцій готуватиме управління культури облдержадміністрації, остаточне рішення прийме сесія обласної ради.
Щодо пам’ятників Мазепі та Карлу ХІІ, поділяю вашу точку зору. Вочевидь, ваше запитання треба адресувати не мені. Адже рішення про спорудження пам’ятників гетьману Мазепі та Карлу ХІІ прийняв сам Президент України. Про це говориться в Указі Президента “Про відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу”.
До слова, обласна влада ініціювала збільшення розміру зазначених субвенцій: першої – на одинадцять мільйонів гривень і другої – на п’ять. Є надія, що уряд підтримає прохання області. Таким чином, ми зможемо і реставрувати заповідник, і збудувати на території заповідника “Поле Полтавської битви” Музей українського козацтва.
– Районами області шириться хвиля висловлення недовіри депутатами райрад головам райдержадміністрацій. Відповідно у районах чекають якоїсь реакції влади. Реакції немає. Як довго так може тривати?
– Я ставлюся дуже негативно до бездіяльності виконавчої гілки влади, кінцевий пункт якої – Гарант Конституції нашої держави. Ми знаємо про те, що двома третинами голосів районна чи обласна рада згідно з чинним законодавством має право відправити у відставку керівника відповідної адміністрації. У деяких районах, і це вже стало каменем спотикання, депутати висловили недовіру керівникам виконавчої влади, в тому числі й двома третинами голосів. Замість того, щоб змінити керівника виконавчої влади, обласна державна адміністрація затягує процес. Їй не хочеться визнати, що на цих посадах працюють непідготовлені люди, які прийшли після помаранчевої революції; кар’єристи, які замість того, щоб фахово згуртовувати громаду, займаються голим адмініструванням. Ці адміністратори протиставили себе практично всій громаді, що змусило об’єднатися представників різних політичних сил у районних радах. Тож говорити про якісь речі політичного характеру, політиканство, що це якийсь замовний сценарій і таке інше, не треба. Треба визнавати кадрові помилки. А я можу сказати про те, що кадрової політики у нинішньої виконавчої гілки влади сьогодні практично немає. І заяви голови облдержадміністрації про толерантність, про те, що він нікого не змінює, або від лукавого, або від нерозуміння того, що треба управляти процесами, а не просто пливти за течією. Тому на одній із сесій ми розглянемо-таки це питання. Сьогодні працює постійна комісія обласної ради, аналізує ситуацію, яка стала ще одним аргументом щодо необхідності реформування місцевого самоврядування. Але з усього видно, що очільники держави цього не хочуть, і перш за все – Секретаріат Президента і Президент.
– Ви недвозначно висловилися про нівелювання основ самоврядування як наслідок можливих змін у законодавстві, які пропонує Секретаріат Президента.
– На жаль, у нашій державі не можна бути впевненим ні в чому. Якісь партійні або кланові інтереси можуть перекреслити роботу політикуму держави кількох років. Є Закон “Про місцеве самоврядування в Україні”, хоч він і не дуже досконалий, але місцеве самоврядування має певні повноваження, громади розвиваються, певною мірою можуть відстоювати свої інтереси. А в тих змінах, які подані й практично зареєстровані у Верховній Раді, “пройшли” комітет, є певні посягання на принципові речі. Коли рішення рад різних рівнів можуть призупинятися розпорядженням голови районної чи обласної державної адміністрації, про що можна говорити далі? Якщо щось не влаштовує, ідіть у суд, доводьте... Але хочеться мати необмежені повноваження під добрим гаслом працювати на цілісність держави, цілісність влади. Нині і в обласній, і в районних радах обговорюють ці законопроекти – депутатський корпус одностайний. І так від Львова до Донецька, не тільки на Полтавщині. Я знаю позицію керівництва Львівської обласної ради. Вони були ініціаторами того, щоб новий проект закону про місцеве самоврядування відпрацьовувався у Львівській обласній раді. Від Полтавської обласної ради туди їздив заступник голови обласної ради Петро Ворона.
– Це недавно?
– З місяць тому. Тож нині є нормальний напрацьований проект цього закону від обласних рад, знизу, так би мовити, безпосередньо від місцевого самоврядування. Ми спілкувалися з Президентом, зустрічалися з ним, він обіцяв розглянути, створити робочу групу на чолі з заступником глави Секретаріату Президента Мариною Ставнійчук... А потім отримали несподіване подання Президента з політично іншим проектом.
– Президент наполягає на формуванні бюджетів знизу. То як узгоджуються між собою такі речі?
– Ми про це тисячний раз говоримо, але жодного кроку не зробили. Відпустити регіони, надавши їм певні фінансові можливості, дуже страшно, і ніхто на це поки що не йде. Сьогодні центральна влада має масу проблем із фінансуванням загальнодержавних потреб. Звичайно, інтереси держави повинні бути захищені. І треба перерозподіляти бюджетні можливості, тому що наповнення йде неоднаково. Так історично склалося, що є регіони дотаційні. Але той, хто більше заробляє, повинен мати можливість більше витрачати на свої потреби.
– І для цього потрібні збори депутатів усіх рад у Сєверодонецьку?
– Ідея, яка там закладена, – щоб у державі були почуті ті, хто має іншу думку. Розмова в Сєверодонецьку 1 березня відбуватиметься навколо головних проблем самоврядування. Будуть розглянуті питання про порушення прав місцевого і регіонального самоврядування; про системні порушення прав російськомовних громадян України; про фальсифікацію і перегляд історичного минулого України; про позаблоковий статус України і ставлення до НАТО. Це ті питання, які порушують ради різних рівнів, в основному Півдня і Сходу. Для Полтавщини не характерна проблема російської мови. Але в Україні багато людей вважають цю мову рідною. То чому ми так уперто не хочемо цього побачити і надати їм можливість спілкуватися нею? Щодо історичного минулого, то тут теж багато суперечностей. Ми бачимо позицію центральної влади, Президента, але в Україні багато людей не поділяють її, не розуміють тих указів, виданих Президентом. Тож крик певних націоналістичних кіл про те, що в Сєверодонецьку хочуть учинити черговий шабаш щодо сепаратизму, – через безсилля і намагання нав’язати свою точку зору. Отримали запрошення на ці збори і депутати Полтавщини. Участь може брати будь-хто з депутатів будь-якого рівня, хто має бажання. Від обласної ради ми не організовуємо представництва, це недоречно, бо в різних політичних сил свої погляди. А основний принцип роботи, якого ми дотримуємося вже півтора року в обласній раді, – працювати над вирішенням проблем регіону, а не сперечатися у політичних питаннях. Фракція Партії регіонів, я думаю, візьме участь у зборах. – Чи всі рішення й ініціативи ваша фракція приймає дружно?
– Ми намагаємося всі питання вирішувати до сесійних засідань. У рамках обговорення на комісіях звучать різні точки зору, і це нормальна ситуація, коли в ході дискусії приймається виважене і одностайне рішення. Але ми не ставимо перед собою завдання продавлювати рішення кількісним складом нашої фракції та ще щоб залучити голоси з інших фракцій. Навпаки, намагаємося знайти спільну мову з усіма.
– Які ініціативи фракції у 2007 році ви виділили б особливо?
– Ми створювали в обласній раді робочі групи з різних питань, у них брали участь і депутати від фракції Партії регіонів. Скажімо, порушили питання тарифів на комунальні послуги. Ініціювали це болюче для людей питання і очолили робочу групу представники нашої фракції. А щодо ініціативних депутатів, то, як і завжди у житті, є група активніших, група менш активних.
– Які головні завдання ви ставите перед собою як керівник представницької гілки влади області?
– По-перше, обласна рада повинна консолідовано представляти інтереси громади. Не маючи вертикалі у радах, ми ставимо завдання консолідувати громади і міст, і районів, і дійти до села, щоб найболючіші проблеми ми все-таки вирішували. Бо можна локальні проблеми вирішувати десятиліттями, безкінечно латати дірки, але системно нічого не змінити. Тому ставимо перед собою завдання консолідувати фінансові ресурси, щоб продовжити впевнено і наполегливо забезпечувати пріоритети, вже визначені обласною радою. І друге завдання – продовжувати гармонізувати відносини з виконавчою владою. Не скажу, що в нас якісь протистояння, всі подання, які надходять до обласної ради, ми намагаємося розглядати неупереджено і знаходити конструктивні рішення, щоб був відчутний результат роботи. Ми займаємо прагматичну позицію. А коли дурниці беруть гору, то що тут зробиш? – треба відстоювати інтереси регіону. Бо самими запевненнями про те, що ми теж впливаємо на економіку регіону, нічого не досягнеш. Люди все зрозуміють і дадуть відповідну оцінку.
http://www.zorya.poltava.ua/index.php?rozd=&nomst=404Местному самоуправлению - свободу действий
Ирина Клементьева, «Вечерний Донецк», 20.02.2008
Итоги работы центра законодательных инициатив и перспективы развития местного самоуправления – главные в повестке дня 15-ой сессии Донецкого облсовета.На вчерашней - пятнадцатой сессии областного совета депутаты обсудили два актуальных вопроса: об итогах работы центра законодательных инициатив при облсовете за прошедший год и о перспективах развития местного самоуправления. Заседание вел председатель областного совета Анатолий Близнюк.
Семь лет в регионе активно действует центр законодательных инициатив - уникальный орган, способствующий в законотворческом процессе совершенствованию правового поля Украины. Центру удалось также продвинуть прогрессивные законодательные предложения, полученные на региональном уровне.
Эксперты центра, отметил в своем выступлении ответственный секретарь этого органа Роман Коваленко (здесь разработано в 2007 году 29 законопроектов), уделяли большое внимание законопроектам в сферах финансово-экономической, пенсионного и социального обеспечения. Результативность работы центра высоко оценили граждане, юридические лица, направившие сюда около 170 письменных предложений, 84 жителя области получили бесплатные юридические консультации.
В 2007 году в центре началась разработка конкретных проектов по развитию местного самоуправления.
Эту тему депутаты активно обсудили и на заседании сессии: реформирование местного самоуправления на уровне городов, сел, поселков они считают первоочередной задачей для повышения уровня жизни людей и создания гражданского общества. Выступая по этому вопросу повестки дня, Анатолий Близнюк подробно изложил практические аспекты развития местного самоуправления. Международным стандартам управления качеством, совместному инвестированию (то есть привлечению частных компаний и денег), переводу бесхозного имущества в коммунальную собственность и так далее необходимо найти механизм объединения. В разных регионах есть отдельные проекты этих направлений, а намеченная в Донецкой области системность в реализации комплекса проектов, подчеркнул Анатолий Михайлович, не имеет аналогов в Украине.
По обсужденным вопросам депутаты приняли решения.
http://www.vecherka.ukr-info.net/smi/view_article.cgi?sid=22&nid=2946&aid=33329ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
Объединение во благо
«Слава Севастополя», 23.02.2008
В Севастополе создан координационный совет политических партий и блоков. Основной целью является консолидация усилий партий для конструктивного взаимодействия власти и громады города.Соответствующее соглашение об этом подписано руководителями и представителями севастопольских организаций и отделений политпартий и блоков.
Это тот редкий случай, когда лидеры разных политических сил предприняли удачную попытку объединения во благо. Ведь основной целью соглашения является консолидация усилий партий для создания условий конструктивного взаимодействия власти и громады города; динамичного развития города; сохранения и приумножения исторических и культурных традиций; защиты интересов горожан; выявления и противодействия фактам коррупционных проявлений должностными лицами органов исполнительной и законодательной власти; обеспечения права граждан города на достойные условия жизни и безопасную для них окружающую среду.
Разнообразны и направления деятельности координационного совета. Среди приоритетных—осуществление общественного контроля над действиями органов исполнительной власти и местного самоуправления по важнейшим для города вопросам; высказывание своей позиции и предложений по кадровым вопросам ключевых постов в городе; общественный контроль над соблюдением законов, местных правовых актов, других нормативных документов чиновниками всех уровней; общественный контроль над целевым использованием бюджетных средств в интересах горожан. Не забыта и защита интересов севастопольцев на государственном уровне через своих представителей во фракциях Верховной Рады Украины, а также вопросы содействия в обеспечении политической стабильности как необходимого условия роста благосостояния горожан.
К слову, отдельным пунктом соглашения определено, что оно "является открытым для подписания всеми севастопольскими организациями политических партий, независимо от численности и политической направленности..."
А в основу деятельности координационного совета положены принципы: верховенства закона; открытости, честности и порядочности; прозрачности и понятности; выборности и коллегиальности; подотчетности и ответственности перед территориальной громадой Севастополя; демократизма и солидарности; патриотизма и демократического развития Украины.
Время покажет, насколько эффективным будет ноу — хау севастопольских политиков и смогут ли они оставить в стороне свои амбиции для достижения поставленных в соглашении целей.
http://www.slava.sebastopol.ua/?cnt=staty_show&yr=2008&mnt=2&day=23&id=15898«Ненаша Україна» імені Балоги
Інна Пукіш-Юнко, «Високий замок», 21.02.2008, Львівська обл.
Вихід з НСНУ В. Балоги й шістьох партійців – «набат» для коаліції. Вправніших, ніж у самій коаліції, «трунарів» союзу БЮТ і «НУ-НС» годі шукати.«Не так тії воріженьки, як «добрії люди…». Кращого заспіву для гімну демократичної коаліції і не придумаєш.
Хто б що не розповідав про ратні труди її «доброзичливців» (наприклад, «регіоналів»), які сплять і бачать її у гробу, вправніших, ніж у самій коаліції, «трунарів» союзу БЮТ і «НУ-НС» годі шукати. За першим тривожним дзвоником (нашумілою історією з «непідписантами») не забарився й другий – вихід з «Народного Союзу «Наша Україна» Віктора Балоги, а потім і ще шістьох «нашоукраїнців». Для коаліції це вже не просто дзвін, а набат. Де-юре парламентський союз БЮТ і «НУ-НС» непорушний: усі 227 депутатів як були, так і залишаються його членами. Але де-факто нинішню коаліцію важко назвати парламентською більшістю. Вона ризикує перетворитися на меншість: де гарантії, що депутатська «автономія» («вихідці» з НСНУ) всередині «НУ-НС» не голосуватиме автономно – принаймні з певних питань?
Заява про вихід з НСНУ, під якою підписалися Роман Безсмертний («зам» керівника президентського Секретаріату Віктора Балоги) і п’ятеро народних депутатів (Ігор Кріль, Василь Петьовка, Віктор Тополов, Оксана Білозір та Михайло Полянчич), перегукується з коментарями «непідписантів» тримісячної давності. «Дехто з керівництва партії вже грає за власною партитурою, виходячи з особистих інтересів. «Наша Україна» як сформований політичний бренд стала зручним майданчиком, гарною ширмою для втілення нав’язуваних ззовні ідей. Партію почали використовувати як індульгенцію, як засіб задоволення власних амбіцій, як товар на ринку політичних послуг. Ми втратили переконаність, що на ключових позиціях у керівництві партії зараз перебувають люди, віддані Президенту. Нам нічого робити в компанії тих, хто змінив орієнтацію», - це з заяви, оприлюдненої у вівторок.
Те саме, тільки більш конкретно, говорив у листопаді в інтерв’ю «ВЗ» нардеп Ігор Кріль: «Після виборів «Наша Україна» потихеньку почала перетворюватися на філію БЮТ. Для мене причина зрозуміла: домовившись з Юлією Тимошенко, що вона підтримає його кандидатуру на спікера, В’ячеслав Кириленко почав робити все, що потрібно БЮТ. Я ж вважаю, що «Наша Україна» - самодостатня політична сила. 14 відсотків українців, які голосували за «НУ-НС», голосували за позицію цієї політичної сили, а не за БЮТ. Якщо керівник партії хоче перетворити її на філію БЮТ, то сумніваюся, що члени партії дозволять йому це зробити».
Тоді на запитання, скільки «нашоукраїнців» поділяють таку позицію, Ігор Кріль заявив: «Не рахував, але знаю, що багато. Прийде час, коли про цю позицію буде заявлено, і після дискусії буде прийнято відповідне рішення».
Що це за рішення, прояснилося через три місяці. Та вихід Віктора Балоги і його людей з НСНУ навряд чи кінець фільму, зрежисованого керівником президентського Секретаріату. Наступні серії обіцяють ще більшу інтригу. Поклавши «нашоукраїнський» партквиток, Віктор Балога заявив, що має «конкретні політичні плани» і сподівається на їх втілення. Що за плани, не уточнив, залишивши нерозвіяними підозри про створення нового політичного проекту під патронатом Банкової (адреса Секретаріату Президента).
Розмови про те, що Балога збирається створити партію «під Президента» (з прицілом на участь Віктора Ющенка у президентських виборах-2010?), не новина. Як і версії, на базі чого може бути створено новий проект. Один із варіантів: частина «Нашої України» (та, яка з самого початку не була проти створення «широкої коаліції») плюс «група товаришів» з Партії регіонів (так зване ахметівське крило партії). Можливість такого тандему підтвердив у розмові з журналістом «ВЗ» тепер уже колишній «нашоукраїнець» Василь Петьовка (двоюрідний брат Віктора Балоги). Але наголосив, що ніякого рішення про створення нового політичного проекту наразі немає.
Друга версія: партію Балоги створюватимуть на базі Фонду регіональних ініціатив «Гарт» - громадської організації під головуванням Ігоря Кріля (якого називають правою рукою і лівою півкулею мозку Віктора Балоги). Голова Фонду спростовує цю інформацію, заявляючи, що партії «Гарт» у найближчі роки створено не буде, тим паче на базі однойменної громадської організації. Можливо, переформатовуватися у політичну партію «гартівці» і справді не збираються. Але це не заважає Фонду виконувати свою роль у політичному пасьянсі Віктора Балоги. Інтернет-видання «Українська правда» оприлюднило цікаву інформацію з цього приводу. Йдеться про «гартівські» документи для внутрішнього користування під назвою «Аналітична картина дня». Ось витяги з інструкції на тему виходу Віктора Балоги з НСНУ - під рубрикою «Можливості/ризики»:
- «ситуація, незрозуміла для простих прихильників президента та НС-НУ, може спровокувати відтік електорату у бік Тимошенко»;
- «тривала пауза з оприлюдненням позитивної частини плану подальшої політичної діяльності Віктора Балоги може негативно позначитися на його перспективах»;
- «ризикованим і провокативним може бути розгортання взаємопоборювання в рамках фракції «НУ-НС»;
- «поспішне об’єднання групи Віктора Балоги з частиною ПР може зашкодити іміджу президента і Віктора Балоги».
Судячи з останньої тези, розмови про тандем політичного гуртка Балоги з поміркованим крилом Партії регіонів – небезпідставні. Залишається питання, в якому форматі і коли оформлять цей союз.
Є у «гартівському щоденнику», оприлюдненому «Українською правдою», цікавий момент, який посилює підозри про те, що спікер Арсеній Яценюк – теж карта у пасьянсі Віктора Балоги . У рекомендаціях до теми блокування роботи Верховної Ради одна з тез звучить так: «Запевнити, що ініціативи Яценюка врегулюють ситуацію, а їх сприйняття частиною опозиції є свідченням його високої здатності як політика та спікера». Чи не «розкрутка» це Яценюка як «обличчя» нового політичного проекту?
Було б логічно поставити усі ці запитання керівникові «Гарту» Ігорю Крілю. Але спроби «ВЗ» зв’язатися з ним не дали результату. На ранковий телефонний дзвінок керівник прес-служби Фонду Марина Шевченко відповіла, що Ігор Іванович наразі не дає коментарів на цю тему і що, можливо, ситуація зміниться до обіду. Мовчанка затягнулася. Прояснити хоча б інформацію щодо «гартівських» документів, які просочилися в Інтернет, у прес-службі «Гарту» теж не вдалося. На прохання «ВЗ» підтвердити чи спростувати оприлюднену «Українською правдою» інформацію Марина Шевченко відповіла, що не уповноважена на такі коментарі. В унісон (наче за командою) з «Гартом» мовчали і решта «вихідців» з НСНУ.
А тим часом…
Коментуючи ситуацію з «вихідцями», «нашоукраїнець» Роман Зварич заявив, що нардепи, які склали партквитки НСНУ, повинні скласти і мандати. Проте навряд чи до цього дійде. Он, Іван Плющ навіть у коаліцію не пішов – і нічого.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=62932ЕКОНОМІКА
АПК: реалії, проблеми, перспективи. Поле діяльності
Прес-служба облради, «Одеські вісті», 21.02.2008, Одеська обл.
В центрі обговорення «круглого столу» – розвиток сільського господарства Одещини, організаційні заходи і захист внутрішнього виробника при вступі до СОТ.Почати цю статтю хотілося б з констатації двох фактів, що стосуються розвитку сільського господарства Одещини. Перший: наша область є однією з основних житниць України. Другий: вона ж перебуває в так званій зоні «ризикованого землеробства». От і виходить, що ми то рапортуємо про рекордні врожаї, то підраховуємо збитки від чергової посухи. Ні, звичайно, навіть у минулому посушливому році в регіоні ухитрилися зібрати 1 млн 400 тонн зерна (при внутрішній потребі у 425 тонн). Однак за інформацією Головного управління агропромислового розвитку області, аграрії Одещини «недобрали» 2,5 млрд гривень. Значно знизилася ефективність сільськогосподарського виробництва, удвічі зросла кількість збиткових підприємств. Цього року «небесна канцелярія» поки що ставиться до АПК досить прихильно: 90% посівів озимих перебувають в «доброму» і «задовільному» стані. Як стверджують фахівці, це найкращий показник за останні 15 років. Однак, долю врожаю визначають не одні погодні умови, а ще й безліч інших додаткових чинників (про які мова йтиме трохи нижче). До того ж за існуючих сьогодні торговельних схем, навіть рекордні показники ще не гарантують виробникам високих доходів, левова частка прибутку дістається заповзятливим зернотрейдерам.
Саме ці та інші проблеми виявилися в центрі обговорення «круглого столу» за участю керівництва Одеської області, депутатського корпусу, представників науки і самих сільгоспвиробників.
У своєму вступному слові голова Одеської облради Микола Скорик назвав три напрями, які він вважає ключовими для підтримки АПК регіону: фінансовий ресурс, яким володіє обласний бюджет, організаційні заходи і захист внутрішнього виробника при вступі до СОТ.
Що стосується фінансування галузі з облбюджету, то доля цього питання буде вирішуватися на сесії обласної ради 29 лютого. За попереднім проектом, запропонованим обласній державній адміністрації, ця сума становить понад 13 млн гривень. Втім, важлива не тільки сума сама по собі, але й її розподіл. Саме тому голові постійної комісії з питань аграрної політики Олександру Каштанову довелося згадувати не найприємніший досвід минулого року. Комісія з АПК після попереднього обговорення ухвалила рішення щодо пільг на купівлю комбайнів для багатьох господарств області. А тодішній губернатор Іван Васильович Плачков без узгодження з депутатами в останню мить вирішив закупити трактори… І про який контроль з боку депутатського корпусу можна було говорити в тій ситуації? – Упевнений, що такої практики, як при вашому попереднику, більше не буде, – сказав Микола Скорик, звертаючись до губернатора Одещини Миколи Сердюка.
Якщо говорити про організаційні заходи (підготовка до сівби ярових і зернобобових культур), то на час проведення «круглого столу» показники були такими. Добривами господарства області забезпечені на 56% від потреби, пальним – на 48%, гербіцидами – на 15%... Як правило, через брак оборотних коштів наші сільгоспвиробники закуповують насіння, добрива тощо у кредит, щоб розрахуватися вже після одержання врожаю. Однак багато учасників «круглого столу» скаржилися на те, що банки не дуже охоче йдуть на такий крок. Посприяти в цій ситуації обіцяв губернатор Одещини Микола Сердюк, який вже зустрічався з керівниками банків 13 лютого.
Втім, багато проблем, які порушували керівники сільгосппідприємств (визначення механізму компенсацій, закупівля добрив за стабільною ціною тощо), необхідно розв’язувати не на обласному, а на державному рівні.
– Протягом найближчого місяця я буду на зустрічі із Президентом, і постараюся донести до нього всі ці проблеми, – заявив Микола Сердюк. – А за необхідності ми з головою облради направимо відповідного листа на адресу Кабінету Міністрів.
Щодо вступу України до Світової організації торгівлі, озвучимо позицію голови облради Миколи Скорика:
– Мені здається, що поряд із принципами вільної конкуренції повинно бути й розумне лобіювання внутрішнього товаровиробника. Це не буде суперечити умовам членства нашої країни у СОТ, тому що там існує низка перехідних положень. Протекціоністські заходи на рівні держави повинні сприяти захисту нашого внутрішнього ринку.
Під час «круглого столу» було порушено й чимало інших цікавих тем. Так, дещо осібно, прозвучала думка Героя України Володимира Видобори (депутат облради, голова агрокомпанії «Свобода» Ізмаїльського району) про надмірну хімізацію і механізацію нашого сільського господарства. На думку Володимира Денисовича, все це – наслідки «змови фабрикантів», виробників сільгосптехніки й добрив. А в результаті ми маємо перенасичений хімікатами виснажений ґрунт і купу хвороб у людей…
Коментуючи цей виступ, Микола Цандур, директор Одеського інституту агропромислового виробництва, відзначив, що ніхто не відкидає можливостей органічного землеробства, але воно може (і повинно) існувати паралельно із землеробством інтенсивним.
– Ситуація така, що продуктів харчування на Землі не вистачає, – говорить Цандур. – На планеті мільярд людей голодує. Так, за кордоном вирощують екологічно чисту продукцію, але коштує вона у десятки разів дорожче, і дозволити її собі можуть тільки забезпечені люди. Середньостатистичному українцеві така продукція навряд чи буде по кишені. Наше завдання зараз – максимальне здешевлення.
Втім, ідею екологічно чистих продуктів, як таких, ніхто не заперечував. Адже саме вони повинні бути основою того ж дитячого харчування... В остаточному підсумку, за підсумками «круглого столу» профільній комісії облради і обласному управлінню агропромислового розвитку було доручено розробити Програму вирощування екологічно чистої продукції (з реалізацією її на практиці найближчим часом).
Так, завдань перед нашою сільськогосподарською галуззю стоїть чимало, і найчастіше, «у чистому вигляді», вони можуть суперечити одне одному. Ось, наприклад, директор Одеського селекційно-генетичного інституту В'ячеслав Соколов говорить про те, що пріоритетом у нинішньому році повинна стати інтенсифікація виробництва зерна. А голова агрофірми «Маяк» Березівського району Зінаїда Гришко порушує тему безробіття на селі, тему соціального захисту. Справді, економічна доцільність диктує: менше робітників – менше витрат. А на іншій чаші терезів – залишені двори і люди, які деградують від неробства.
– Потрібно паралельно вирішувати питання переробки продукції на селі, інакше ми зайдемо у соціальний тупик, – така думка з цього приводу голови облради Миколи Скорика.
Під час зустрічі обговорювалися також питання розвитку меліорації в Одеській області, науково обґрунтованої сівозміни, підтримки тваринницької галузі, переробки сільськогосподарської продукції та ін. Як приклад для нашого регіону наводилася Білгородська область сусідньої Росії з її мобільними тваринницькими комплексами і добре розвинутою переробною промисловістю. Одне слово, поле діяльності досить і досить велике. Робота тут знайдеться для багатьох...
http://izvestiya.odessa.gov.ua/Main.aspx?sect=Page&PageID=9929Владимир Бойко: «Нас, ильичевцев, ждут очень серьезные испытания»
Игорь Семусев, «Приазовский рабочий», № 24, 2008, г. Мариуполь Донецкой обл.
Главный ильичевец посетовал на происки отечественных сырьевых монополистов, которые «безо всяких оснований и просчетов постоянно повышают цены на свою продукцию, имеют уровень рентабельности 300%, а мы, металлурги, - жалкие 3,5%...».В минувший вторник - в преддверии 111-й годовщины со дня основания комбината имени Ильича – председатель правления – генеральный директор этого предприятия Владимир Бойко в течение часа встречался с журналистами заводских, городских, региональных и всеукраинских СМИ. Пишущая и снимающая братия живо интересовалась у ильичевского лидера о реальности сенсационных слухов о комбинате, циркулирующих в последнее время. Располагало к тому и признание Владимира Семеновича в начале пресс-конференции: «Нас, ильичевцев, в ближайшее время ждут очень серьезные испытания»
Посчитали – прослезились…
«В январе наш комбинат отработал отвратительно, - грустно констатировал журналистам Владимир Бойко. - Только по товарному агломерату, который начала брать «Азовсталь», перевыполнение плана на 16%. По производству чугуна, стали и проката – провал. Причина в одном – в первой половине прошлого месяца мы испытывали большие трудности с сырьем: заводские запасы иссякли, а для быстрого разогрева множества грузов, поступавших впоследствии, не хватало имеющихся мощностей».
Главный ильичевец посетовал на происки отечественных сырьевых монополистов, которые «безо всяких оснований и просчетов постоянно повышают цены на свою продукцию, имеют уровень рентабельности 300%, а мы, металлурги, - жалкие 3,5%; это в корне неправильно, подобного не допускают нигде в мире». И добавил: «Только в январе сырье подорожало на 12% (в феврале кокс – на 20%), природный газ – на 38%, тарифы железнодорожного транспорта возросли на 25%... Ситуация сложнейшая. Правда, и цены на металл пошли вверх. Но все это подхлестнет к дальнейшему подорожанию товаров и услуг в Украине».
Владимир Бойко пожаловался на острую нехватку на предприятии оборотных средств в ходе недавней встречи с Премьер-министром Юлией Тимошенко. «Если нам не возвращать НДС месяц в месяц, комбинат может остановиться, - сказал ей. – На 1 января сумма долга предприятию превысили 492 млн. грн. К тому же в середине прошлого месяца незаконно было отменено использование векселей. А мы импортируем кокс, железорудный концентрат, брикеты, магнезит и т.п. Эти грузы теперь не растаможивают на границе, пока не уплатим НДС. У нас возникло колоссальное финансовое напряжение…»
«Переходим на режим жесткой экономии»
Если резко уменьшаются доходы предприятия, в экстренном порядке максимально сокращают расходы. Такой «непопулярный шаг, который, вероятно, вызовет недовольство среди части заводчан, но необходимый для выживания комбината в целом», Владимир Семенович уже предпринял. Журналисты допытывались о подробностях. Автор этих строк передал копию письма, полученного редакцией «Приазовского рабочего» от «Иванова и массы рабочих к-та Ильича», с просьбой к хозяйственному руководителю и председателю профсоюзного комитета комбината пояснить, в частности, по какому принципу и в какой мере (на 10, 20 или 50%) будет проводиться сокращение штата трудящихся. Прочитав письмо вслух, Бойко ответил:
-В последние 20 лет мы обновляли заводскую технику, внедряли прогрессивные технологии, но вместо логичного уменьшения численности работающих штат продолжал расти и раздуваться. Мириться с такой расточительностью сегодня мы не можем позволить. Сейчас готовится приказ по предприятию о сокращении штата трудящихся, точнее – упорядочении. Процесс будет проходить дифференцированно. В цехах основного производства численность персонала уменьшим на 4-5%. Это не коснется рабочих основных профессий (сталеваров, разливщиков, машинистов кранов, огнеупорщиков и т. д.). Примерно такой же подход ко вспомогательным цехам, выполняющим заказы основного производства. В значительной мере сокращение трудящихся будет в тех подразделениях, где численность штата слишком раздута и там не производят заводской продукции, а живут за счет комбината. Речь идет, к примеру, о цехе здоровья и благоустройства (раньше там работали 400 человек, теперь – более 2 тысяч), РСУ и тому подобных. В Мариуполе сейчас множество вакансий на различных предприятиях.
-Продолжите ли увольнять работников пенсионного возраста? Еще говорят, вы намерены избавиться от балласта дошкольных учреждений, передав их городу…
-Я предупредил начальников цехов, отделов и служб, чтобы они в первую очередь уговаривали уволиться пожилых работников. С этого и начнем. На предприятии очень много пенсионеров.
Намерены отдать городу детсады (там полторы тысячи человек обслуживающего персонала) – мы не можем вечно выполнять функции государства и тянуть эту ношу на себе.
-Проясните, пожалуйста, относительно дальнейших отношений комбината с агрокомплексом, управлением общественного питания и торговли (УОПТ), «Феей», крупными подразделениями, расположенными в других городах Украины…
-Ильичевские агроцехи, объединенные в пять дочерних агрофирм нашего комбината, уже второй год работают самостоятельно. Получают мизерные дотации, так как был неурожай. Если бы сегодня у них еще закупали сельхозпродукцию по рыночным ценам, им стало бы совсем неплохо. Самой рентабельной в Украине будет земля, и агроцехи станут получать значительную прибыль.
Готовим предложения по УОПТ. Наверное, общепит выделим из управления. Сегодня мы тратим более 6 млн. грн. в месяц в качестве дотаций на питание. Это неправильно. Дешевые продукты в буфетах скупаются на сторону. Мы не можем кормить весь город. Я дал поручение: дешевым должно оставаться только горячее питание, остальная сельхозпродукция в общепите – только по рыночным ценам.
Отпустим на вольные хлеба «Фею» и другие предприятия, в которые мы вложили массу средств, новые технологии и обеспечили заказами. Теперь они выживут самостоятельно.
-На сколько уменьшены затраты на социальную сферу?
-В 2007-м на все социальные программы мы израсходовали порядка 500 млн. грн., в нынешнем сможем максимально выделить не более 300 млн.
-Упорядочение заводских затрат предполагает свертывание и экологических программ?
-Нет, на природоохранных мероприятиях мы не экономим. Планомерно реализуем их на комбинате. И даже продолжим расчистку реки Кальчик, как ранее обещали городу. Не бросать же работы на полпути!
О слияниях – поглощениях…
-В последние годы в Украине, в странах ближнего и дальнего зарубежья прослеживается тенденция к объединению крупных корпораций. Планируется ли что-то подобное на комбинате имени Ильича?
-Пока это нереально, а через 1-3-5 лет вполне возможно. Не секрет, что мы ведем переговоры, ищем потенциальных деловых партнеров, чтобы сохранить то, что имеем, и чтобы наш комбинат продолжал развиваться даже в условиях прессинга. Желающих немало…
-Один из руководителей Приват-группы публично заявил, что комбинат имени Ильича в ближайшее время ожидает либо продажа, либо поглощение…
-Если в Украине будет все нормально, будут действовать законы, то не случится никаких поглощений или продаж и наш комбинат продолжит развитие…
К сожалению, за 17 лет руководства предприятием мне не удалось решить главный производственно-экономический вопрос - взять под крыло нашего комбината коксохимическое производство и железорудное, чтобы поменьше зависеть от ценового произвола нынешних поставщиков. Остается надеяться, что начнут наконец работать более эффективно государственные структуры, призванные контролировать деятельность отечественных монополистов.
ВТО – не панацея
-Что можете сказать относительно плюсов и минусов почти 900-страничной программы вступления Украины в ВТО (Всемирную торговую организацию)?
-Для этого следует проштудировать программу. По крайней мере, сам договор нашей страны с ВТО. В эту авторитетную организацию стремятся попасть многие страны. Другое дело, нужно отработать принципы работы в ВТО, так как каждая страна при вступлении берет определенные обязательства и «выбивает» определенные льготы.
Сегодня поднимается вопрос о свободной торговле с европейскими странами. Для этого, в частности, мы, металлурги, должны быть конкурентоспособными. Наш плюс – дешевый труд. Но и в Украине хотят иметь европейский уровень зарплат. А значит, нужно активнее внедрять современную технику и технологии, которые позволяют механизировать и автоматизировать производственные процессы. Требуются значительные финансовые средства. На западноевропейском предприятии, имеющем такой же объем производства, как и на комбинате имени Ильича, работают всего 10-12 тысяч человек. В нашем металлургиче-ском комплексе сейчас 28 тысяч (плюс еще 30 тысяч тех, кто не имеет прямого отношения к металлургии). Откуда же брать средства без проведения давно назревших реорганизаций и упорядочения?..
Важно уйти от сильной энергозависимости
-Наконец урегулированы финансовые вопросы, связанные с поставками природного газа из России в Украину. Но все это – временные договоренности. А что предпринимает для уменьшения энергозависимости комбинат имени Ильича?
-В советские времена наше предприятие производило чугуна, стали и проката на 15% меньше, чем сегодня, и потребляло 240 тысяч кубометров природного газа в час. Сегодня благодаря внедренным рацпредложениям и изобретениям заводских новаторов – максимум 170 тысяч. В скорой перспективе мы введем технологию пылеугольного вдувания в доменные печи взамен природного газа (сегодня доменный цех потребляет 70 тысяч кубометров газа в час). Еще значительно сократим использование природного газа, когда заменим мартенов-ский способ производства на конвертерный. В итоге нашему комбинату потребуется уже не 170 тысяч кубометров газа в час, а всего лишь 60 тысяч.
«Госкомрезерв еще должен нам…»
-На каждом предприятии, в том числе и на комбинате имени Ильича, имеются так называемые стратегические запасы Госкомрезерва. Как вы строите свои отношения с новым руководителем Госкомрезерва Михаилом Поживановым?
-Поживанов уже прислал на комбинат проверяющих. Хотя наше предприятие, наверное, единственное в стране, где ничего не уворовали, сохранили весь резерв стратегического запаса металлургического сырья и уже 17 лет несем затраты по хранению и периодической замене запасов, не получая от государства ни копейки (во времена СССР предприятию четко выделяли деньги). Если бы мы предъявили счет, получилась бы немалая сумма...
«Новых парламентских выборов cкоро не предвидится»
-Намерены ли вы идти на внеочередные парламентские выборы, если они состоятся в ближайшие месяцы, и с кем?
-Я на 100% уверен, что внеочередных парламентских выборов в нынешнем году не будет. Поэтому не забиваю себе голову такими вопросами.
http://www.pr.ua/news.php?new=5160ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ
Референдомания
Инна Стасова, «Панорама», 26.02.2008, Сумская обл.
Горсовет г. Сумы отклонил предложение о проведении референдума по вопросам отставки мэра.Не спешите радоваться или огорчаться. Референдум может состояться по инициативе мэра. Геннадий Минаев попросил силовиков проверить факты фальсификаций в подписях и возбудить уголовное дело. Члены инициативной группы решили обратиться к министру МВД Юрию Луценко, чтобы он оценил правомерность действий сотрудников милиции при проверке сданных документов. "Перерыв" объявлен до 27 февраля, когда горсовет будет решать, что делать с инициативой мэра о проведении референдума.
Первый блин - комом
На сессии в среду 20 февраля Сумской городской совет отклонил предложение инициативной группы о проведении референдума по вопросам отставки мэра, городского совета, запрета приватизации коммунальных предприятий и выноса игрального бизнеса за пределы города из-за недостаточного количества подписей инициаторов и наличия серьезных нарушений Закона Украины "Об Всеукраинском и местном референдумах".
В обосновании отказа, в частности, сказано, что в результате избирательной проверки собранных подписей рабочими группами обработано 7031 подпись, т.е. 24,5% общего количества. Рабочей группе удалось проверить только 3536 подписей, т.е. 12,3% общего количества. Из них выявлено и заактировано 1549 поддельных подписей, что составляет 43,81%.
Согласно требованиям законодательства, референдум может быть назначен по требованию, подписанному не менее чем десятой частью граждан Украины, которые постоянно проживают на данной территории и имеют право принимать участие в референдуме. Для поддержки требования о проведении местного референдума необходимо было собрать 24635 подписей граждан.
"Количество собранных инициативной группой подписей недостаточно для поддержки предложения о проведении местного референдума", - сказано в обосновании отказа.
За решение проголосовали 43 депутата. Напомним: проверка зафиксировала 8592 нарушения в подписях за референдум по отставке мэра Сум и горсовета. Инициативная группа собрала 28635 подписей.
Есть работа!
Мэр г. Сумы Геннадий Минаев на сессии сделал заявление о преступлении, адресованное прокурору Сумской области Александру Горбаню, начальнику УСБУ в Сумской области Александру Полковниченко и начальнику УМВД Украины в Сумской области Владимиру Горпинченко. Геннадий Минаев заявил, что имели место массовая подделка подписей и внесение личных данных граждан членами инициативной группы в последнюю неделю сбора подписей. Мэр считает, что действия членов инициативной группы попадают под признаки преступления, предусмотренного ст.158 Уголовного кодекса, и поэтому силовики должны провести проверку фактов фальсификации результатов волеизъявления граждан под требованием проведения местного референдума и принять решение о возбуждении уголовного дела.
Мэр достаточно эмоционально сформулировал вопросы, ответы на которые он хотел бы знать: в помещениях каких партийных офисов ночами писались эти липовые подписные листы? Кто давал информацию по паспортным данным? Какие организации имеют эти данные - обслуживающие население или принимающие деньги? Мэр достаточно резко высказывался в адрес местных социалистов, из чего несложно предположить, что он считает их причастными к зафиксированным "неподобствам".
Громада сможет
Мэр заявил, что он также может инициировать проведение референдума. Он попросил депутатов обсудить этот вопрос на заседаниях фракций и подготовиться к его рассмотрению 27 февраля. Минаев намерен изложить мотивацию на сессии при обсуждении. Он хочет вынести на городской референдум два вопроса:
"Согласны ли Вы, чтобы полномочия мэра Сум Минаева Г.М. были прекращены досрочно?", а также "Согласны ли Вы, чтобы полномочия Сумского городского совета V созыва были прекращены досрочно?".
Движением руки.
Депутаты легко разобрались с "инициативной группой". Как они отнесутся к предложению мэра, покажет голосование.Москва - Львів: "війна" за пагорб
За матеріалами ZAXID.NET, ЗІКу, 26.02.2008, Львівська обл.
Львівська ОДА оприлюднила офіційну заяву щодо акту вандалізму на Пагорбі слави."23 лютого під час покладання квітів на Пагорбі Cлави у місті Львові було виявлено неприпустимий акт вандалізму, вчинений на місці поховань бійців Радянської Армії, які загинули у Другій світовій війні - хулігани пошкодили декоративну бронзову гірлянду, що прикрашає архітектурний ансамбль Меморіалу радянським воїнам.
Львівська обласна державна адміністрація рішуче засуджує глумління над пам’яттю загиблих і вимагатиме від керівництва ГУ МВС України у Львівській області ретельного розслідування злочину, вчиненого на Пагорбі Слави, і вжиття продуктивних заходів для запобігання подібним проявам вандалізму у майбутньому.
Водночас вважаємо за потрібне звернути увагу на неприйнятність низки необдуманих висловлювань з боку російських офіційних речників, такі заяви є неприпустимими, ображають гідність українців загалом і галичан зокрема, не сприяють зростанню добросусідства між нашими народами".
Нагадаємо, Департамент інформації і друку МЗС Росії оприлюднив офіційний коментар у зв’язку з черговим актом вандалізму на Західній Україні.
Як відзначалося у коментарі, 23 лютого співробітники Генерального консульства Росії у Львові, представники ветеранських організацій і громадськості міста прибули для участі в церемонії покладання вінків на Пагорбі Слави у Львові з нагоди Дня захисника вітчизни і були вражені наслідками вчиненого напередодні варварського акту щодо могил радянських воїнів-визволителів.
"Подібне знущання над пам'яттю полеглих, періодично чинене на Західній Україні, нічого, крім обурення, викликати не може... Російська сторона розраховує, що українська влада вживе усіх необхідних заходів для покарання винних і припинення ганебної практики вандалізму", - йдеться у повідомленні.
"Не вперше, діючи подібно своїм ідейним натхненникам під покривом ночі, нинішні послідовники шухевичів і бандер воюють з могилами героїв-переможців, що віддали життя за звільнення України", - зазначено у коментарі.
"Ми вправі розраховувати на поважне ставлення до нашої спільної пам'яті", - відзначалося у коментарі.
Водночас Генеральний консул Російської Федерації у Львові Євгєній Гузєєв вважає, що те, що відбувається у Львові, проектується на майбутнє – на розрив відносин між Росією та Україною, між нашими народами. Акт вандалізму на Пагорбі Слави у Львові – чергова спроба налаштувати людей одне проти другого.
Дипломат назвав неправдоподібними припущення про те, що бронзову гірлянду меморіалу викрали мисливці за кольоровим металом. «Кому потрібно старе залізо? Подивіться на меморіал – все розкидано цинічно, підло. Це продумана акція праворадикалів, мета котрих – зневажити пам'ять воїнів Радянської армії, прищепити думку, що вона ворожа», – наголосив Євгеній Гузєєв.
Разом з тим, Генконсул РФ вважає, що місцева влада не працює на випередження подібних провокацій, залишивши пам’ятники воїнам-визволителям не тільки на поталу варварів, але й часу. «Є угода, згідно з якою Україна взяла на себе зобов’язання щодо догляду за цими об’єктами. Проте місцева влада не робить нічого, аби не допустити актів вандалізму, крім цього, жодних зусиль для реставрації пам’ятників», – зазначив Євгеній Гузєєв.
Генконсул РФ у Львові підкреслив, що подібна ситуація триватиме, поки політикам буде вигідно експлуатувати російсько-українську тему.
http://postup.brama.com/usual.php?what=60333
*
*
*
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 26 лютого 2008 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції
можна надсилати за адресою:
nekrasova@rada.gov.ua
або телефоном: 255-23-94
Некрасова Олена Станіславівна